Планування скотарства

Надходження приплоду за місяцями року визначають по кількості запланованих отелень корів і нетелей .

Намічається до вибракування 15 % корів. Намічені до вибракування корови в план парування не включаються. Із молочного стада їх вибраковують після 7-8 місяців лактацій. Так, те поголів’я, яке було намічене до вибракування з січня по червень планового року ( тобто через 1-2 місяця після отелення ) буде вибракувано і поставлено на відгодівлю у період з липня-грудень цього року. За період з січня по червень планового року буде поставлено на відгодівлю те поголів’я, яке було намічене до вибракування липні-грудні минулого року.

Таблиця 2.1

План парування корів і телиць та надходження приплоду

На основі даних отелення за листопад-грудень минулого року складається план осіменіння на січень-лютий . Слід враховувати, що корови плануємо парувати через 2 місяці після отелення і корови, що намічаються до вибракування не паруються. План парування на березень-грудень складається в такій же послідовності тільки на основі плану отелення.

Крім корів, передбачається парування телиць, які досягли віку 18 місяців. Так у січні парувального віку досягли телиці, які народилися у липні позаминулого року. У лютому – ті, що народилися у серпні і т.д.

На основі даних плану парування корів і телиць за січень-березень складається план отелення на жовтень-грудень.

На основі даних плану отелення за жовтень місяць складається план парування на грудень.

Після планування парувань корів і телиць та надходження приплоду телят складають оборот стада.

На основі плану отелень треба скласти помісячний оборот молодняка народження планового року.

Таблиця 2.2

Розрахунок поголів’я корів і виходу молока по місяцях лактацій у плановому році

При плануванні виробництва молока велике значення має:

1)                правильне встановлення тривалості лактаційного періоду;

2)                фактичний рівень продуктивності молочного стада;

3)                план проведення зоотехнічних і організаційно-економічних заходів щодо підвищення продуктивності корів;

4)                дані про вибракування корів по місяцях планового року;

5)                отелення корів у плановому році;

6)                розподіл молока по місяцях лактаціі;

7)                рівень товарності молока;

8)                фактичний середній вміст жиру в молоці протягом зимово-стійлового періоду 3,7%, літньо-пасовищного – 3,5% і базисна жирність молока – 3,4%.

При обчисленні валового надою молока кількість корів кожного місяця множать на середній надій від 1 корови. Продаж молока в перерахунку на базисну жирність розраховують у послідовності: на основі планового вмісту жиру перераховують молоко в кожному місяці в 1%-не (множенням кількості реалізованого молока в натурі на вміст жиру у тому чи іншому місяці); кількість 1%-го молока ділять на базисну жирність (3,4%), одержують обсяг реалізованого молока в перерахунку на базисний вміст жиру в молоці.

Споживчим кооперативам планується продати 1619 ц молока.

Загальний обсяг розподіленого молока по всіх каналах повинен відповідати його валовому виробництву

Таблиця 2.3

План виробництва і реалізації молока та одержання грошових надходжень по місяцях і кварталах планового року

2.2 Планування потреби в кормах

Річну потребу в кормах розраховують на господарський і календарний рік. Першу використовують як основу для планування джерел надходження кормів (розмір посівних площ сільськогосподарських культур), а другу – для калькуляції собівартості продукції про статті витрат “корми”.

Потребу в кормах на господарський рік розраховують від урожаю планового до урожаю наступного року, що пов’язане зі строками надходження їх від земельних угідь. Сюди входять основна і страхова потреби в кормах для скотарства, план продажу їх державі та іншим господарствам, кількість відпуску для худоби населення. Отже, площа посіву зернофуражних і кормових культур та інші джерела надходження кормів (включаючи і купівлю повинні забезпечувати загальну потребу). Розрахунок потреби в кормах для тваринництва можна здійснювати за даними обсягу виробництва його продукції і нормами витрачання корму на її одиницю (к.од.) або поголів’ям тварин за нормами їх годівлі (у натурі).

Річна норма годівлі однієї голови тварин залежить від її продуктивності та витрат корму на одиницю продукції. За середнє поголів'я на господарський рік приймають вихідне поголів'я на кінець планового року. Для забезпечення стабільності кормової бази, крім основної потреби, планують страховий фонд кормів. Його приблизна норма у лісостеповій зоні використовується в такій кількості: концентровані, сіно, сінаж – 10%, солома, силос – 20%, коренеплоди – 15%.

Потребу в кормах на плановий (календарний) рік підраховують на основі середньорічного поголів'я тварин і річних норм годівлі. Її визначають по кожному виду корму в розрізі видів і вікових груп тварин.

Загальну потребу і витрати окремих видів кормів на плановий рік визначають множенням середньорічного поголів'я статево-вікових груп худоби на річні норми годівлі 1 голови.

Щоб розрахувати вартість кормів, потрібно підраховану суму кормів помножити на ціну 1 ц відповідного корму.

Як видно з таблиці «Обчислення потреби в кормах на господарський рік»(Додаток 1), загальна потреба в кормах на плановий рік така: концентрованих – 7942ц , сіна –7017.85 ц , соломи –18052 ц , силосу – 63087.6 ц , кормових коренеплодів – 11319 ц , жому – 29809 ц , зеленого корму – 79005 ц.

Потребу в зеленому кормі на господарський рік визначають множенням поголів'я худоби на кінець планового року на норму використання його протягом пасовищного періоду або за даними помісячного поголів'я і відповідними нормами потреби в зеленому кормі.

При розрахунках кількість зеленого корму по місяцях розподіляють пропорційно до помісячного поголів'я тварин.

Потребу в зеленому кормі забезпечують за рахунок природних угідь сіяних культур (основних, проміжних і повторних), гички буряків. Примірне співвідношення виходу зеленої маси по місяцях пасовищного періоду становить: травень – 15%; червень – 16%; липень – 16%; серпень – 17%; вересень – 14%; жовтень - 12%; листопад – 5%; квітень – 5%. Тривалість пасовищного періоду – з 20 квітня до 10 листопада. Схема зеленого конвеєра даного господарства наведена в таблиці 2.8.

Площі сівби культур при складанні конвеєра визначають діленням кількості зеленої маси, що надходить у певний період на планову врожайність відповідних культур. Площі і кількість зеленої маси однорідних культур кількох строків сівби підсумовують і визначають їх середню врожайність. По багаторічних травах заплановану врожайність розподіляють за кількістю укосів. Ці культури розміщують у польових, кормових та інших сівозмінах згідно із схемами їх чергування. Додамо, що приблизне співвідношення надходження зелених кормів з природних угідь таке: пасовища – травень – 18%;червень – 22%; липень – 20%; серпень – 14%; вересень – 16%; жовтень – 10%; сінокоси – серпень – 50%; вересень – 35%; жовтень – 15%.

З метою контрою за забезпеченістю кормами скотарства на певний період складають баланс кормів.

2.3 Планування трудових ресурсів у тваринництві

Трудові ресурси в с.-г. – це працездатне населення, яке зайняте в сільськогосподарському виробництві. Вони включають працездатних колгоспників, робітників, службовців: жінок віком до 55 років та чоловіків від 16 до 60 років.

Потребу в робочій силі визначають після того, як буде розроблена виробнича програма по скотарству. Її розраховують, виходячи із запланованого поголів’я на перспективу і норм обслуговування по окремих категоріях працівників. Розрахунок потреби в робочій силі для молочнотоварної ферми нашого господарства дано в таблиці.

Обсяг робіт для операторів родильного відділення розраховується як добуток середньорічного поголів’я корів на термін їх перебування у цьому відділенні (20 діб) поділений на кількість днів у році (365):

630×20

Обсяг робіт для операторів машинного доїння є різниця є різниця між середньорічним поголів’ям корів і їх кількістю у пологовому відділенні.

Необхідна чисельність працівників визначається діленням обсягу робіт на норму навантаження на 1 працівника.

Річний фонд робочого часу 1 працівника – 279 днів (365-52 неділі-10 святкових днів-24 дні відпустки). Помноживши його на чисельність працівників, матимемо річний фонд робочого часу всього.

Для визначення чисельності підмінних працівників, попередньо потрібно розрахувати кількість людино-днів, які треба підміняти. А потім від кількості днів у році відняти кількість робочих днів основних працівників і різницю помножити на суму основних доярок і операторів родильного відділення.