Методика створення і організація насінництва сорту ярої пшениці

 

 

 

Схема розміщення номерів у колекційному розсаднику

2.4. Техніка сівби  селекційних посівів.

   Розрахунок норм висіву насіння з поправкою на схожість і чистоту в попередньому або конкурсному випробуваннях залежно від площі.

Норму висіву розраховують за формулою :

Н=

,

 де, Н – масова норма  висіву насіння, кг/га,

К – коефіцієнт висіву насіння, млн. шт./га,

 М – маса 1000 насінин,  г, 

ПП – посівна придатність  насіння, %.

Таблиця 4.

Розрахунок норм висіву

Маса 1000 зерен	Схожість %	Чистота, %	Норма висіву,млн. шт./га	Площа ділянки,м2	Норма висіву ,г
30	92	98,06	4,1	45	614

 

   За даними розрахунків норма висіву склала    614 г

 

 

 

З.Спостереження і оцінка в селекційному процесі.

 

Селекційний процес - основний технологічний процес галузі. Три етапи селекційного процесу: створення популяцій, добір рослин (сіянців), випробування їх нащадків. Варіанти цих етапів, пов'язані з варіантами селекційної технології. Варіанти селекційного процесу, пов'язані з способами роботи з селекційним матеріалом, схемою селекційного процесу (їх технічні характеристики та обсяг окремих ланок), з системою селекційних оцінок. Фактори, які вивчають оптимальний варіант селекційного процесу: біологічний (в тому числі генетичний), методичний, технологічний, організаційно-економічний. Протиріччя у вимогах до селекційного процесу зі сторони цих факторів. Кількість зразків, розміри ділянок і інших показників, які визначають генетичний потенціал, точність і достовірність досліду, повноту характеристики селекційного матеріалу, ступінь механізації в схемі селекційного процесу. Основне протиріччя селекційного процесу: неможливість достатньої достовірності, точності і повної оцінки в ланках, які характеризуються різноманітністю генетичного потенціалу.

Селекційні посіви та їх призначення. Селекційні посіви поділяють на 3 групи: розсадники, сортовипробування і розмноження нових сортів. Розсадники: вихідного матеріалу, селекційні, контрольні, спеціальні. Сортовипробування: станційне, екологічне, спеціальне, динамічне, виробниче. 

 

3.1.Фенологічні  спостереження та визначення  вегетаційних періодів.

Для того, щоб одержати виробнично достовірні результати досліду, необхідно при проведенні його домогтися виконання вимог типовості, точності й дотримуватися принципу єдиної відмінності (різниці).

Під типовістю досліду розуміють проведення його в грунтово-кліматичних і агротехнічних умовах того району або зони, в яких передбачається вирощування даного сорту чи гібриду.

Дотримання у досліді грунтово-кліматичних умов визначає грунтово-кліматичну типовість.

Під точністю досліду розуміють  ступінь відповідності одержаних  у досліді показників з показниками  істинної дії умов (факторів) на рослини  на ділянці, де проводиться дослід. Ступінь цієї відповідності визначається тими відхиленнями, погрішностями або  просто помилками, які спостерігаються  у досліді. Чим більше відхилень, погрішностей і помилок у досліді, тим точність його нижча.

Щоб закласти точний польовий дослід, необхідно знати, які можуть появитися помилки, і накреслити заходи по їх усуненню.

Основними причинами помилок  у польовому досліді слід вважати  строкатість родючості грунтів дослідного поля і недосконалість методики і техніки проведення робіт протягом періоду проведення досліду, недосконалість, а також неполадки приладів, машин, недостатня кваліфікація персоналу тощо.

Сходи 29.04 – 119;

Визрівання 25.07 – 206:

206-119=87 днів

Тривалість вегетативного періоду становить 87 день. Даний сорт належить до середньостиглих.

 

3.2.Оцінка стійкості проти хвороб.

Інфекційні хвороби пшениці  є одним з основних факторів, що призводить до значного зниження врожаю зерна і погіршення його якості.

При інтенсифікації сільськогосподарського виробництва, коли рослини в додатковому обсязі одержують мінеральне живлення і вологу, одночасно з ними відбувається розвиток збудників найбільш шкідливих грибкових захворювань: бурої іржі, борошнистої роси, кореневих гнилей, септоріоза

Проводимо оцінку стійкості  проти хвороб за ступенем ураження.

Таблиця 5

Результати оцінки
10 рослин	15	10	5	30	20	78%
2 балів	1	3	5	4	5

 

 

3.4. Оцінка за  продуктивністю.

Продуктивність – це основна ознака, яка характеризує господарську цінність сортів. Урожай з одиниці площі визначається добутком продуктивності на середню кількість рослин. На початку селекційного процесу оцінюють елітні рослини та їхні потомства тільки за продуктивністю рослин, тобто за елементами врожаю.

Ураженість рослин є інтегральним показником, що формується за участю окремих  кількісних ознак. Тому прогноз можливостей  підвищення продуктивності в значній  мірі залежить від знання основних закономірностей формування врожаю, сутності зв'язку між окремими компонентами та їхнім впливом на загальну урожайність.

Урожайність повинна  розглядатись в розрізі окремих  компонентів, що беруть участь у її формуванні, оскільки кожний із них виявляється часто незалежно і є результатом генетичної взаємодії багатьох факторів і агроекологічних умов. Елементи продуктивності можуть до деякої мірі компенсуватися іншими компонентами, що формуються у більш сприятливих умовах на наступних етапах органогенезу .

Для одержання  гарантованого високого рівня врожаю зерна ярої пшениці, необхідно управляти формуванням кожного елементу продуктивності та орієнтувати технологію на створенні відповідної, чітко визначеної структури посіву на запланований урожай. Елементи структури врожаю ярої пшениці становлять :

-   кількість рослин  на 1 м²- 370 шт.

• кількість продуктивних стебел – 1,28 піт
• кількість колосків у колосі - 14 шт.,
• кількість зерен в колоску - 2.5 шт.,
• маса 1000 зерен - 29 г.

У = (А*В)(С*Д*Е)

де, А - кількість зібраних рослин з одиниці площі;

В - кількість продуктивних стебел на одній рослині;

С - маса одного зерна;

Д - кількість колосків у  колосі;

Е - кількість зерен в  колоску.

У= (370*1,28)(0,029*14*2,5) =  48 ц/га.

Добуток даних  елементів структури врожаю складає 480 тоді відповідно можна взнати врожайність, яка у даному випадку становить 48 ц/га.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Генетична  і модифікаційна мінливість (норма  реакції).   

   Модифікаційна  (від лат. модус - міра, вигляд  і фаціо - роблю) мінливість - це зміни ознак організму (його фенотипу), спричинені змінами умов середовища життя і не пов'язані зі змінами генотипу. Ступінь вираженості модифікацій прямо залежить від інтенсивності й тривалості дії на організм певного чинника. Проте не всі модифікації мають пристосувальний характер.

Межі модифікаційної мінливості ознак зумовлені генотипом  організму і мають назву норми реакції. Отже, конкретний алельний ген зумовлює не розвиток певного, кодованого ним стану ознаки, а лише межі, в яких той може змінюватися залежно від інтенсивності дії тих чи інших чинників навколишнього середовища.

Серед ознак є  такі, різні стани яких майже повністю визначаються генотипом Але на ступінь прояву станів інших ознак значно впливають умови довкілля

Для вивчення мінливості певної ознаки складають варіаційний (від лат. варіатіо - зміна) ряд - послідовність кількісних показників проявів, станів певної ознаки , розташованих у порядку їхнього зростання чи зменшення.

Якщо простежити розподіл окремих варіант усередині  варіаційного ряду, то можна помітити, що найбільша їхня кількість розташована в середній його частині, тобто вони мають середнє значення певної ознаки. Такий розподіл пояснюється тим, що мінімальні та максимальні значення розвитку певної ознаки формуються тоді, коли більшість чинників довкілля діє в одному напрямі: найбільш або найменш сприятливому. Але організм, як правило, відчуває на собі різний їхній вплив: одні фактори сприяють розвитку ознаки, інші, навпаки, гальмують. Саме тому ступінь розвитку певної ознаки у більшості особин виду усереднені.

 

4.1 Методи  статистичної обробки даних у  селекційному процесі та сортовипробуванні.

Основні статистичні  показники кількісної мінливості:

N - загальна кількість  об'єктів, взятих для дослідження;

п - об'єм вибірки;

х - числове значення ознаки;

X mіп - мінімальне значення ознаки;

X mах- максимальне значення ознаки;

f- частота (кількість особин, які мають однакове значення даної ознаки);

X сер — середнє значення ознаки;

G² - варіанса;

G- середнє квадратичне відхилення;

V - коефіцієнт варіації;

Sх- похибка вибіркової середньої

Таблиця 6

Розрахунок статистичних показників кількісної мінливості

Кількість зерен в колосі, шт (х)	Кількість рослин (f)	Xf	Х-Хсер	(Х-Хсер)2	(Х-Хсер)2f
22	3	66	-3,8	14,7	44,2
23	5	115	-2,8	8,1	40,3
24	14	336	-1,8	3,4	47,4
25	20	500	-0,8	0,7	14,1
26	21	546	0,2	0,0	0,5
27	18	486	1,2	1,3	24,2
28	16	448	2,2	4,7	74,6
29	3	87	3,2	10,0	30
	n=∑f=100	∑xf=2584	-	∑(Х-Хсер)2=43	f=275

 

 середнє арифметичне;

варіанта;                           

середнє квадратичне відхилення; коефіцієнт варіації;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5. Параметри майбутнього сорту

Таблиця7 Параметри, моделі сорту

 

Ознака сорту	Параметри ознак  за умов оптимальної агротехніки
	Сорт-стандарт	Модельний сорт
Врожайність, ц/га	55-60	65-70
Структура врож. в суцільному пос.
К-ть колосків у колосі,шт.	18-19	20-21
К-ть зерен у колоску,шт.	2.1-2.2	2.3-2.4
К-ть зерен у колосі,шт.	31-35	39-46
Маса 1000 зерен, г	40-42	45-48
Маса зерна з колоса, г	1,4-1.6	1.8-2.0
Продуктивних стебел на 1 м2,шт.	500	550
Ознаки рослин у суцільн. посіві
Співвідношення зерна  і соломи	1:1.2-1.3	1:1-1.1
Висота стеблам	90-100	80-90
Стійкість проти вилягання,бал	4-4.5	5.0
Стійкість проти осипання	висока	Висока
Біологічні особливості  рослин
Тривалість вегетаційного  періоду	82	89
Тривалість періоду  від колосіння до достигання,діб
Зимостійкість
Критична температура  для вузла кущіння
Стійкість до повітряної посухи
Стійкість проти хвороб та шкідн.	16-18	19-20
Летючої сажки	Висока	Висока
Твердої сажки
Бурої іржі	0.0	0.0
Жовтої іржі	0.0	0.0
Борошнистої роси	10-15	Менше 10
Кореневих гнилей	Менше 3	0
Злакових мух	15-20	Менше 10
	15-20 Менше 3	Те саме
Якість урожаю
Вміст білка в зерні	13-14	Понад 14
Вміст сирої клейковини в  зерні	28-30	Понад 28
Натура зерна, г/л	800	Понад 800
об'ємний вихід хліба,см3	650-700	Понад 700