Чорно-ряба молочна порода

Вступ. 

     Сільське  господарство – це галузь, яка є  складовою частиною єдиного агропромислового комплексу країни.

     Основним  завданням сільськогосподарського виробництва на сучасному етапі  є забезпечення населення продуктами харчування, а промисловість деякими видами сировини.

     Без високо розвинутого сільського господарства не може бути гармонійно розвинутої економіки  країни. Тому рентабельність сільськогосподарського виробництва насамперед визначається правильним співвідношенням галузей  рослинництва й тваринництва, а також вибором певних видів і порід сільськогосподарських тварин для розведення.

      Найбільш  поширеною галуззю тваринництва України є молочне скотарство, яке забезпечує населення цінними харчовими продуктами, надає сировину для легкої промисловості, а також цінні органічні добрива для рослинництва.

      У результаті господарського використання великої рогатої худоби одержують  молоко, що відзначається високими харчовими якостями і є сировиною  для виробництва молочних продуктів. Молоко і молочні продукти становлять основу повноцінного харчування населення.

      За  науково – обґрунтованими нормами  харчування на душу населення потрібно не менше як 405 кг. молока й молочних продуктів та 85 кг. м’яса на рік. Розв’язання цієї проблеми можливо  при використання у сільському виробництві високопродуктивних порід великої рогатої худоби.

      Найактуальнішою залишається проблема постійного формування маточного високопродуктивного  стада, придатного до використання в  умовах ферм і комплексів нового промислового типу.

      Велика  увага приділяється розведенню за лініями та родинами, так як це дозволяє не тільки закріпити наявні результати і примножити їх, але й на основі поєднання наявних споріднених груп створити нові лінії та родини з більш збагаченою спадковістю.

      Створення в породі ліній та родин, які характеризуються своїми індивідуальними якостями, роблять породу більш пластичною, і дозволяють ефективно здійснювати селекційну роботу.

      Таким чином, розведення за лініями та родинами на сьогоднішній є важливим в галузі скотарства.

      Успішний розвиток молочного скотарства в Україні залежить від правильного вибору порід великої рогатої худоби й ареалу її розведення. В Україні розводять 43 породи великої рогатої худоби. Серед загального поголів’я найбільше корів червоної степової (37,4%), чорно-рябої (32%), симентальської (22,9%) порід, менше – лебединської (2,9%), голштинської чорно-рябої (1,8%), червоної польської, бурої карпатської (по 0,9%) та інших порід. Як бачимо, на даний час , в Україні однією з найпоширенішою молочною породою є українська чорно – ряба молочна порода.

 

Виведення української чорно-рябої молочної породи ВРХ. 

     За  останні 35–40 років процес породоутворення  розвивався найбільш інтенсивно і в  широких масштабах. З одного боку, це пов'язано з розробкою нових, інтенсивних технологій, до яких традиційні породи виявились непридатними, з іншого – з розробкою методу штучного осіменіння тварин та можливістю тривалого зберігання сперми плідників.

     Якщо 1955–1975 pp. відбувався процес заміни однієї породи іншою, то в наступному двадцятиріччі домінувало створення нових порід шляхом відтворного схрещування так званих комбінованих з бугаями спеціалізованих порід світової селекції.

     Саме  таким шляхом була створена нова порода чорно-рябої молочної худоби. Фактично до кінця 70-х років повністю завершилось поглинальне схрещування білоголової української породи, а також значною мірою симентальської, з бугаями чорно-рябої породи переважно голландської селекції. Цей процес супроводжувався деяким підвищенням молочності, вмісту жиру в молоці та покращанням технологічності вим'я у помісей. Проте істотних змін щодо основних селекційних ознак не відбулось.

     Наприкінці 70-х років було висунуто концепцію  й розроблено програму створення  молочного типу чорно-рябої худоби. При цьому поліпшуючою визначено  голштинську породу, яка вигідно відрізнялась від чорно-рябої високими надоями, великими розмірами, молочним типом будови тіла, добре розвиненим, «машинним» вим'ям, міцним кістяком. Передбачалось створити проміжним між вихідними породами тип худоби, що синтезує високий надій, технологічність голштинської, жирномолочність та задовільні м'ясні якості голландизованої чорно-рябої худоби.

     Внаслідок схрещування вітчизняної чорно-рябої  білоголової української, симентальської порід з голштинськими бугаями  сформовано три внутріпородні типи нової породи, які відрізняються материнською основою, часткою спадковості поліпшуючої породи і залежно від цього – різним проявом селекційних ознак: центрально-східний, західний та поліський.

     Найбільш  крупний і високопродуктивний масив  становить центрально-східний внутріпородний тип, створений на основі симентальської та голландської худоби з використанням, насамперед, чистопородних бугаїв-плідників голштинської породи. Частка спадковості поліпшуючої породи в цьому типі знаходиться в межах 5/8–7/8. Центрально-східний тип за чисельністю становить 65–70% поголів'я породи.

     Дещо  дрібніша чорно-ряба худоба західного  регіону, в основі якої – представники європейської селекції: голландська, німецька, дещо в обмеженій кровності голштинська  худоба. За будовою тіла тварини західного внутріпородного типу наближаються до центрально-східного, поступаючись йому за продуктивністю на 10–15%.

     На  Поліссі сформовано тип худоби, який є похідним від білоголової української, голландської порід. У неї частка спадковості голштинів невелика, тому вони мають  в основному комбінований тип будови тіла.

     У складі породи та її внутріпородних типів  представляються до апробації структурні формування: київський, харківський  і подільський заводські типи, лінії бугаїв Монтфреча 91779 КЧП-540, Суддина 1696624 КЧП-749, Астронавта. 1696981 КЧП-735, Ельбруса 897 КГФ-10, Борда 33811246, Алема 5113607.

     У нових лініях є достатня кількість  продовжувачів для широкого розповсюдження. Так, в лінії Астронавта 56 оцінених бугаїв, в т.ч. 22 поліпшувачі, Монтфреча – 57 і 29, Суддина – ЗО і 17, Ельбруса – 43 і 13. Загальна кількість лінійних оцінюваних бугаїв – 286. В племінних стадах виведено десятки високопродуктивних родин та окремих тварин.

     Поряд із поліпшенням племінних і продуктивних якостей корів чорно – рябої породи методом внутріпородної селекції, в Україні у широких масшта-бах проводять схрещування її з плідниками споріднених чорно–рябих порід, яких завозили з європейських країн. Протягом останніх 20 років в Україну було імпортовано 11975 голів племінного молодняка, в тому числі 543 бугай-ці та 11432 нетелі і телиць із різних країн.  

     Українська  чорно-ряба порода та її структурні формування створена у господарствах Київської, Вінницької, Черкаської, Полтавської, Харківської, Хмельницької, Львівської, Рівненської, Житомирської, Волинської, Чернівецької областей. 

Характеристика  української чорно-рябої молочної породи ВРХ. 

     Створена  схрещуванням чорно-рябої худоби вітчизняної  селекції з голштинською. Як порода затверджена наказом Мінсільгосппроду України від 26 квітня 1996.р. №127 «Про виведення української чорно-рябої молочної породи великої рогатої худоби».

     Організації-оригінатори: Інститут-розведення і генетики тварин УААН, Інститут тваринництва УААН, Інститут землеробства і тваринництва Західного регіону УААН, Інститут сільського господарства Полісся УААН, Вінницьке НВО «Еліта».

     Автори  породи: М.Я. Єфіменко, В.М. Макаров, М.С. Пелехатий, П.І. Хмара, М.В. Зубець, В.П. Буркат, В.Ю. Недава, В.І. Антоненко, С.С. Коваль, Ю.М. Карасик, Р.І. Баранчук, 3.Ф. Давиденко, Я.Н. Данилків, Б.Є. Подоба, Л.А. Дунець, Ю.П. Стрикало, М.Л. Бащенко, Ф.Ф. Ейснер, П.Ф. Волоха, І.Є. Пухліков, В.Г. Шустик, О.П. Циба.

     Тварин  чорно-рябої молочної породи розводять  у всіх областях України. Загальний  масив породи становить 2565 тис. голів, у т. ч. 1800 тис. корів і 960 бугаїв-плідників.

     Жива  маса дорослих корів – 600–650 кг, бугаїв – 850 – 1100 кг. Телиці при добрій годівлі досягають живої маси у 12 місяців 290–300 кг, у 18 – 400–420 кг, бугайці – відповідно 380–400 і 500–520 кг, маючи при цьому задовільні м'ясні якості.

     Молочна продуктивність у кращих племінних  стадах становить 6000–8000 кг молока жирністю 3,6–3,8%. Корови-рекордистки: Регата 7216 (3–13755–3,30), Крапка 108 (2–12227–4,08–499), Билина 1021 (2–10669–3,50), Рубрика 3425 (4–10543–4,29). Від корови Песизи 1514 за 11 лактацій одержано 80935 кг молока, Мензурки 229 КЧП-І54І за 10 лактацій – 75954 кг з вмістом жиру 3,64%, або 2765 кг молочного жиру.

     Як  показали результати численних досліджень, бугайці нової породи в оптимальних  умовах вирощування за інтенсивністю  приросту живої маси, виходом туші переважають ровесників вихідної материнської породи. Добові прирости до 18-місячного віку становлять 900–1000 і більше грамів. Витрати корму на 1 кг молока в базових племінних господарствах становлять 0,9–1,1 кг к. од., на 1 кг приросту живої маси молодняку – 6,5–7,2 к. од. 

Екстер’єр і конституція.  

      Сучасна українська чорно – ряба молочна порода характеризується неоднорідністю масті і деякими відхиленнями від голландської моделі: із білою проточиною або плямою на лобі та двома білими плямами на тулубі. Так тварини створенні на материнській основі білоголової української породи характеризується переважно чорним тулубом з білими відмітинами на череві і білою плямою на лобі.

     Для тварин одержаних в Результаті схрещування  місцевої чорно – рябої породи з голштинськими бугаями характерна, як правило, чорно – ряба масть, із перевагою чорних чи білих відмітин.

     Тварини української чорно – рябої  молочної породи характеризуються дещо короткуватим тулубом, глибокими й  широкими грудьми, прямою холкою і рівною спиною, широким вирівняним задом  та правильно поставленими кінцівками. Цьому типу тварин притаманна міцна, щільна конституція, гармонійність будови тіла. Голова чітко окреслена, продовгувата, часто з білою проточиною. Шия довга, з тонкою складчастою шкірою. Лопатки косо і щільно прилягають до тулуба, холка гостра, спина рівна і пряма, іноді з випинаючими остистими відростками, що не є вадою, поперек широкий і рівний, зад широкий, довгий, з незначним нахилом від маклоків до сідничних горбів, добре омускулений. Кінцівки міцні, скакальні суглоби добре розвинені. Характерним є добре розвинена середня частина тулуба виражений молочний трикутник. Ребра широко і косо поставлені, груди глибокі, середньої ширини.

      Для переважної більшості корів властиве добре розвинуте вим’я чашоподібної та округлої форми і рівномірно розвинутими  частками, широко розміщеними дійками циліндричної чи трохи конічної форми. 

       

     Тип будови тіла тварин чорно-рябої породи здебільшого молочний. Вони істотно  переважають ровесниць вихідної материнської породи як за живою масою, так і за промірами. У них більша висота в холці, коса довжина тулуба, глибина й обхват грудей, дещо «підсушений», міцний кістяк.

     Порода  в цілому та її внутріпородні формування достатньо консолідовані за типом, рівнем продуктивності, технологічністю  вимені. Ці ознаки успадковуються при  розведенні тварин «в собі».

     Жива  маса дорослих корів — 600-650 кг, бугаїв — 850-1100 кг. Телиці досягають живої маси в 12 міс. 290-300 кг, а у 18 міс. 400-420 кг, бугайці відповідно 380-400 кг та 500-520 кг.. 

Молочна продуктивність. 

      Серед провідних планових порід великої рогатої худоби, які розводяться в Україні, за показниками молочної продуктивності перше місце займають корови української чорно – рябої молочної породи.

      У системі племінної роботи важливим елементом є максимальне використання високопродуктивних тварин для створення нових заводських ліній і родин.

      Молочна продуктивність корів є одним  з основних показників племінної  цінності корів.

      На  формування української чорно –  рябої молочної породи великий вплив  здійснили тварини імпортної  селекції, а саме голландської й німецької, а також голштинської породи. Цей вплив позначився в першу чергу на молочній продуктивності.

      На  думку багатьох учених велика рогата худоба української чорно – рябої  молочної породи, яка розводиться  в різних зонах нашої країни, має  високу молочну продуктивність (Н.Г. Дмітрієв, Н.З. Басовський, 1998; А.П. Бегучев, Т.І.Безенко, Л.Т. Боярський і ін., 1992; В.М.. Макаров, О.М. Храмцов, 1995).

      Ще  у 1981 році К.Й. Прозора, а пізніше  Н.П. Прохоренко (1987) вказу-вали, що найбільш перспективні генотипи з питомою вагою спадковості гол-штинської породи 65 – 75 % і чорно–рябої – 38–25 %, корови таких генотипів відрізняються більш високими надоями, кращими технологічними властиво-стями вим’я і бажаним типом тілоскладу.