Офіційно-діловий стиль: підстилі, жанри та специфічні мовні ознаки

ІІІ. Проблеми офіційно-ділового тексту

Важливі комунікативні якості писемного  ділового мовлення зосереджені в  головному елементі документа, тобто  одиниці писемного мовлення —  тексті. Мовознавці називають його основною підвалиною будь-якого документа.

На думку  Г.Антипова, О.Донських, Ю.Сорокіна визначальна  функція тексту —бути засобом  соціальної комунікації в усіх сферах суспільного життя. Від умілого, грамотного, логічно послідовного викладу  матеріалу залежить культура писемного  ділового мовлення.

Саме  текст і фактична реалізація його — це та проблема вироблення культури письма, розв'язання якої передбачає знання законів логічної й лексичної  сполучуваності слів, уміння користуватися  словесними формулами, розрізняти стильові особливості текстів, добирати до них  відповідний мовний матеріал.

Текст як основний елемент писемного мовлення має такі комунікативні якості: стислість, послідовність викладу матеріалу, лаконічність, смислова точність, логічність, об'єктивність, простота, виразність мови і стилю, влучність думки тощо. Вони знаходять своє вираження в  мовних конструкціях і словесних  формулах текстів різного рівня  стандартизації (звітах, ділових листах, актах, договорах, наказах), у логічних елементах (вступі, доказах, висновках).

Проте є чинники, ігнорування яких утруднює досягнення позитивного результату: надто велика кількість комунікативних якостей текстів, які взаємно  доповнюють одна одну, їх важко відмежувати, нелегко провести чіткі грані  між ними. З огляду на це методисти  порушують питання про необхідність звести перелік комунікативних якостей  мовлення до прийнятного з дидактичного погляду мінімуму, виокремити серед  них найпотрібніші, найзручніші  для аналізу й оцінки.

На-думку  багатьох учених (А.Коваль, Н.Бабич, Л.Паламар, В.Мельничайко, М.Пентилюк, А.Марахова, Л.Савенкова, Г.Сагач), проблеми відтворення  специфіки ділового текстотвору  безпосередньо пов'язані з вибором  способів, прийомів передачі компонента одиниць різних рівнів мови— ділової, термінологічної лексики, словотвірних засобів, синтаксичних структур та ін.

Поняття високої культури діловодства, культури мови ділових паперів реалізуються в культурі ділового мовлення, у  вимогах до складання текстів  документів з урахуванням комунікативних якостей, які виявляють себе в  конкретних текстах залежно від  рівня їх стандартизації (високого і низького).

Офіційно-ділове текстотворення має необмежені можливості для реалізації мовленнєвої культури в різних ситуаціях, для аналізу  мовних засобів (лексичних, граматичних, стилістичних), для формування умінь  і навичок мовленнєвої діяльності, оскільки:

• тексти документів містять повідомлення про факти, 
  явища суспільного життя; оцінку ділових і моральних якостей фахівців різних галузей народного господарства; звіти, інформацію про роботу; конкретні, реальні пропозиції;
• тексти документів уможливлюють спостереження вербальних і невербальних засобів мовлення, відповідність їх цілям, умовам ситуації; аналіз структури мовлення з урахуванням його комунікативних якостей; виявлення функцій 
  мовлення (денотативної, комунікативної, сигніфікативної, дейктичної, волюнтативної), створюючи на їхній основі лексико-тематичні групи;
• тексти документів дають змогу формувати оцінне ставлення, критичну чи позитивну думку щодо мовного оформлення тексту; додержання основних правил складання його; виконувати лінгвістичний аналіз, орієнтуючись на види документів, структуру тексту, його семантику; свідомо оволодівати змістом тексту залежно від спеціальності, фаху, яких набуває студент у вузі;
• тексти документів спрямовані на формування практичних умінь і навичок оформлення матеріалу текстів; на компонування його логічних частин; на вироблення умінь професійно грамотно оцінювати комунікативні можливості 
  текстів документів, з якими працюватиме майбутній фахівець у певній сфері виробничої діяльності.

У практиці сучасного діловодства вироблено  загальні вимоги до створення текстів  документів, основні правила, які  забезпечують реалізацію комунікативних якостей офіційно-ділового мовлення, додержання лексичних, граматичних, стилістичних норм.

Однак тексти документів, пов'язані з бухгалтерською, аудиторською, економічною діяльністю, мають свої аспекти дослідження, аналізу, які висвітлюють проблеми неточності у вживанні бухгалтерських, економічних термінів, доводячи потребу  уніфікації їх. Вживання таких термінів, як "первісна вартість" (замість "первинна", "початкова" вартість); "обліковий  регістр" (замість "обліковий реєстр"), "оборотні кошти" (замість "обігові  кошти") і т.д., свідчить про неунормованість  мови документів, про негативний вплив  російської мови, що призводить до неточного, ненормативного вживання відповідних  термінолексем.

Порушення законів логічної й лексичної  сполучуваності, нерозрізнення омонімів, паронімів (девіз — девіза, сальдо — сальто, акцент — акцент), вживання неправильних засобів для формулювання думки в межах фрази та й  у ширшому контексті, недоречне  вживання типових мовних зворотів, фразеологічних сполук, іншомовних слів — усе це має стати об'єктом  дослідження мови текстів ділової  документації.

У грецькій культурі усталилося як мінімум три  погляди на слово, на основі кожного  з яких побудовано свій об'єкт аналізу  — мова, текст, логіка. Першою передумовою усвідомлення тексту (зокрема й тексту документа) стають словесні формули, які виконують різні функції:

денотативну (називають предмети, явища, ознаки);

дейктичну (вказують на причини, результати, наслідки);

волюнтативну (спонукають до виконання певних дій};

сигніфікативну {узагальнюють процеси, роблять висновки).

Вдалий  добір таких словесних формул дає змогу реалізувати названі  вище функції в кожному конкретному  тексті документа, використовуючи його дидактичні можливості.

Недостатня  увага до реалізації дидактичних  можливостей текстів документів, нерозробленість системи вправ  і завдань, які б формували  практичні вміння й навички роботи з такими текстами, його логічними  частинами, спричинили появу на сторінках  деяких посібників з ділового мовлення текстів, які не можуть бути взірцями для використання їх майбутніми фахівцями  в практичній роботі. Бракує вдало  дібраного дидактичного матеріалу, потрібного для вивчення лексики, фразеології, синтаксису ділового мовлення тощо. Текст  документа є основою використання дидактичного матеріалу для різних навчальних робіт, особливо тих, які "зарекомендували" себе як ефективні, результативні й  перспективні.

Різнопланова  робота з текстами документів охоплює:

• введення в текст стандартних конструкцій;
• пе тирестановку частий тексту;
• продовження тексту за поданим початком;
• висловлення свого ставлення до проблем, порушених у ділових текстах;
• написання переказів тексту (стислого й докладного};
• редагування тексту;
• переклад окремих частин текстів документів з російської мови на українську;
• підготовку запитань до тексту документа і відповідей на запитання;
• роботу над визначенням лексичного значення слова, його ролі й місця в тексті тощо.

Пропонується  методичний апарат для роботи з текстами документів, що містить фонетико-орфографічні, граматико-орфографічні, граматико-пунктуаційні, лексико-граматичні питання й завдання до текстів.

Важливою  умовою грамотного оформлення тексту документа є чітко окреслене  завдання.

Якщо  потрібно перевірити, наскільки учень, студент орієнтується в конкретній ситуації, уміє її описати, висловити  своє ставлення до неї, пропонуємо завдання на доповнення, продовження думки. Наприклад: у тексті характеристики: 
Пані Косенко І.С. працює ...

До службових  обов'язків ставиться ... Дбає про (за) ... Постійно підвищує ... У спілкуванні ... Має ...

у тексті звіту:

Я проходив (-ла) навчально-виробничу практику в ... Під час практики вивчав (-ла) ... Керівництво господарства створило всі ... Я ознайомився (-лася) з ...

Такі  початки фраз орієнтують студента на додержання основних вимог до складання  ділового тексту, а саме: послідовності  викладу думки, конкретності, об'єктивності тощо.

Коли  потрібно перевірити знання текстів  документів, які починаються з  однакових фраз, формулюємо завдання так:

• Тексти яких документів починаються з фрази "Я, Пономаренко Ігор Олександрович, ..."? Продовжте фразу й запишіть назви документів.

Багатими  на синтаксичні моделі-конструкції  є тексти службових листів. Завдання на доповнення, продовження тексту допоможуть перевірити знання функціональних ознак листів-запрошень, листів-прохань, листів-нагадувань тощо. Наприклад:

Важливою  формою навчальної роботи з формування комунікативних умінь і навичок  є редагування текстів документів. Воно реалізується в різноманітних  видах вправ, для виконання яких можна застосувати низку методичних прийомів: спостереження над авторським текстом, над власною мовою, мовою  своїх колег, однокурсників; редагування  текстів через синонімічні, паронімічні  заміни; застосування вставок, скорочень  тощо.

Висновок

Закріплення Конституцією України статусу української  мови як державної зумовлює зростання  її суспільного значення в державному, політичному, господарському житті, в  ділових відносинах між організаціями  та установами. Проте часто виникає  невідповідність між високим  професійним рівнем і низьким  рівнем культури мовлення особистості.

Завдання  вищої школи — підготувати  висококваліфікованих, грамотних фахівців, які б добре володіли українською  мовою. Спеціаліст, який має справу з діловими паперами, документами, зобов'язаний опанувати лексичне й фразеологічне  багатство ділового мовлення, словотворчі  ресурси, граматичні норми української  мови.

Загалом до вивчення ділового текстотвору треба  підходити творчо, беручи до уваги  рівень знань учнів, студентів, і  не забуваючи про те, що текст  як реальна комунікативна одиниця  документа виконує ще й важливу  виховну функцію. Бездоганно відредагований і оформлений, він є складником репутації підприємства, установи, організації, де працюватимуть студенти, своєрідною візитною карткою, свідченням високої культури управління.

Список  використаної літератури

1. Гуць М.В., Олійник І.Г., Ющук І.П. Українська мова у професійному спілкуванні. К.: Міжнародна агенція „BeeZone”, 2004-12-07
2. Ботвина Н.В. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови. – К.: АртЕк”, 1998
3. Пономарів О. Д. Стилістика сучасної української мови: Підруч. для студ. вуз. - К.: Либідь, 2000
4. Волкотруб Г. Й. Практична стилістика сучасної української мови: Використання морфологічних засобів мови: Навч. посіб. - К.: ТОВ "ЛДЛ", 1998
5. Мацько Л.І. Стилістика української мови: Підручник для студентів філологічних спеціальностей вищих навчальних закладів. -К.: Вища школа, 2003
6. Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика. – К., 1994
7. Кравець Л.В. Стилістика української мови. Практикум. – К., 2003
8. Коваль А.П. Практична стилістика сучасної української мови. – К., 1978
9. Михайлюк В. Текст документа як вища комунікативна одиниця писемного офіційно-ділового мовлення. - //Диво слово. – 2001. - № 11. с. 26-28
10. Рукас Т. Практична стилістика ділового мовлення. - //Дивослово. – 2003. - № 2. – с.71-74