Офіційно-діловий стиль: підстилі, жанри та специфічні мовні ознаки

                    Міністерство освіти і науки,  молоді та спорту України

Уманський державний педагогічний університет  імені Павла Тичини

Інститут  соціально-економічної освіти

                                              Економічний факультет 

              ІНДЗ

                                          на тему:

                         «Офіційно-діловий стиль: 

          підстилі, жанри та специфічні  мовні ознаки.»

                                          

                                           Виконала:

                                                        студентка 1 курсу 1 групи

                                                        економічного факультету

                                                        денної форми навчання

                                                        Вигівська Юлія Юріївна  

                                                        Перевірив:

                                                        кандидат педагогічних наук, доцент

                                                        Авраменко Валентина Іванівна 
 

                                               Умань - 2011

Вступ…………………………………………………………………………….....3                                                                                           

І. Офіційно-діловий  стиль……………………………………………………......4

ІІ. Підстилі та жанри офіційно ділового мовлення……………………………..6

1. Документ в офіційно-діловому стилі……………………………………..9
2. Специфічні мовні ознаки ………………………………………………...11
3. Критерії виділення офіційно-ділового стилю…………………………..14
4. Комунікативна сфера……………………………………………………..15
5. Специфіка дипломатичного підстилю…………………………………..22

ІІІ. Проблеми офіційно-ділового тексту……………………………………….23

Висновки…………………………………………………………………………29

Список  використаної літератури……………………………………………….30

Вступ

Офіційно-діловий  стиль сучасної української мови певний час розвивався тільки як епістолярій  приватного характеру, оскільки український  народ не мав своєї державності  і українська мова в царській Росії  офіційною владою взагалі не визнавалась  як мова, а вважалася наріччям російської. Проте інтенсивний розвиток художнього стилю, кодифікація норм літературної мови заклали добре підґрунтя  для розвитку офіційно-ділового стилю, як тільки з'явилися для цього  належні умови — утворення  Української  Народної Республіки. На жаль, законодавча, дипломатична, адміністративно-управлінська мовна спадщина того періоду (1918—1920 рр.) з відомих політичних причин мало досліджена. Офіційно-ділове життя української мови в УРСР всіляко обмежувалося, допускалося тільки для вигляду, проте ті мовні кліше, специфічна термінологія, синтаксичні структури, композиція ділового тексту, що були ще в давній книжній мові, сформувалися у стильову парадигму мовних ознак офіційно-ділового стилю сучасної української літературної мови. У зв'язку з проголошенням України незалежною самостійною державою нині максимально зростає роль офіційно-ділового стилю української мови, що обслуговує суспільне, громадське і державне життя громадян усієї країни.

Мета  роботи: дати характеристику підстилям  та жанрам офіційно-ділового стилю.

Завдання: дати загальну характеристику та висвітлити проблеми офіційно-ділового стилю; а  також його підстилів: законодавчого, дипломатичного, адміністративно-канцелярського.

І. Офіційно-діловий  стиль

Мовленню  у сфері управління притаманна низка  специфічних особливостей. Учасниками ділового спілкування є органи та ланки управління — організації, заклади, підприємства, посадові особи, працівники. Характер і зміст інформаційних зв'язків, у яких вони можуть бути задіяні, залежать від місця установи в ієрархії органів управління, її компетенції, функціонального змісту діяльності. Ці стосунки стабільні й регламентуються чинними правовими нормами.

Специфіка ділового спілкування полягає в  тому, що незалежно від того, хто є безпосереднім укладачем документа й кому безпосередньо його адресовано, офіційним автором та адресатом документа майже завжди є організація в цілому.

Іншою важливою характеристикою ділового спілкування є конкретна адресність інформації.

Офіційно-діловий  стиль — функціональний різновид мови, який слугує для спілкування в державно-політичному, громадському й економічному житті, законодавстві, у сфері управління адміністративно-господарською діяльністю. Належить до виразно-об'єктивних стилів; виділяється найвищою мірою книжності.

Під функціональним різновидом мови слід розуміти систему  мовних одиниць, прийомів їх виокремлення та використання, обумовлених соціальними  завданнями мовлення.

Сфера використання офіційно-ділового стилю мови — це офіційне спілкування в державно-політичному, громадському й економічному житті, законодавство, адміністративно-господарська діяльність.

Головне призначення— регулювання ділових  відносин мовців у державно-правовій і суспільно-виробничій сферах, обслуговування громадянських потреб людей у  типових ситуаціях.

Головні ознаки офіційно-ділового стилю: регулювально-імперативний характер, документальність (кожний офіційний  папір повинен мати характер документа), стабільність (тривалий час зберігає традиційні форми), стислість, чіткість, висока стандартизація значної частини  висловів, сувора регламентація тексту.

Офіційно-діловий  стиль мас свою офіційно-ділову лексику, але вона не є особливо чисельною, такою, як терміни у науковому  стилі. Колорит офіційності, діловитості  формується не так лексикою, як стабільною композицією тексту, який складається  загалом із загальновживаної лексики, і тільки окремі лексеми є стилістемами офіційно-ділового стилю.

Основні мовні засоби: на нейтральному тлі  загальновживаних мовних елементів  широке використання суспільно-політичної та адміністративно-канцелярської  термінології (відрядження, протокол, наказ, вищезазначений, вищезгаданий, нижчепідписаний, пред'явник, пред'явлений, заява, заявник, сторони, показання, ухвала, угода, розпорядження, резолюція, інструкція, план, звіт, документ, декларація, кредит); специфічна термінологія на зразок: порушити питання, подати пропозицію; відсутність емоційно-експресивної лексики і будь-якої мовної індивідуальності автора, обмежена синонімія. У синтаксисі офіційно-ділового стилю переважають: безособові і наказові форми дієслів; безособові, інфінітивні, неозначено-особові, узагальнено-особові речення; іменний присудок, складні синтаксичні конструкції, дієприкметникові і дієприслівникові звороти. Обов'язковим є чітко регламентоване розміщення і побудова тексту, обсяг основних частин, наявність обов'язкових стандартних висловів (тому в діловому спілкуванні прийнято частіше користуватися готовими бланками).

ІІ. Підстилі та жанри  офіційно-ділового мовлення

Офіційно-діловий  стиль мови має такі підстилі (та їх жанри):

1. законодавчий (закони, укази, статути, постанови);
2. дипломатичний (міжнародні угоди — конвенції, повідомлення — ком’юніке, звернення — ноти, протоколи);
3. адміністративно-канцелярський (накази, інструкції, розпорядження, довідки, заяви, звіти).

Законодавчий  підстиль складають документи, які виконують настановчо-регулювальну функцію в державному і суспільному житті, утверджують обов'язкові правові норми: декрети, закони, кодекси, конституції, укази, постанови, рішення. Мова цих документів, хоч і насичена юридичною термінологією, ускладненими синтаксичними конструкціями з відокремленням, підрядністю, повинна бути доступною і зрозумілою кожному громадянинові держави, бо всі мають однакове конституційне право на таку законодавчу інформацію.

Дипломатичний підстиль обслуговує дипломатичну службу, контакти української держави з іншими державами, міжнародним співтовариством і всесвітніми організаціями. Цей підстиль характеризується специфічною лексикою, термінологією, серед якої чимало запозичень, та своєрідними формулами дипломатичної ввічливості.

До дипломатичних  належать:

• організаційно-регулюючі документи (конвенція, пакт, угода, протокол про наміри);
• організаційно-впливові документи (декларація, нота, вербальна нота, міжнародна заява);
• інформативно-описові документи (меморандум, ком’юніке).

Адміністративно – управлінський підстиль, як кровоносна система, забезпечує зв'язок усього управлінського - виконавчого апарату держави між його внутрішніми підрозділами і кожним громадянином держави. Він єдиний з підстилів активно доходить до кожного члена суспільства, як і розмовний стиль, особливо нині, коли Україна є правовою державою.

Серед адміністративно-управлінської документації виділяють:

• розпорядчу (наказ, постанова, рішення, резолюція, розпорядження);
• організаційну (договір, інструкція, статут, штатний розпис, тарифікація);
• інформаційно-довідкову (автобіографія, заява, звіт, план, 
  характеристика, інформація, довідка).

За строком  зберігання визначають короткотермінові (до 10 років) і тривалого часу зберігання (понад 10 років) документи.

За секретністю  чи відсутністю її документи бувають: секретними, для службового користування і звичайними.

За надходженням документи називають зовнішніми або внутрішніми (ті, що складаються  в організації).

Документи, що стосуються особи, є її особистими, а ті, що стосуються роботи, — службовими.

Для офіційно-ділового стилю основною є функція повідомлення громадянам, установам і організаціям законів, постанов, розпоряджень, угод та іншої офіційної інформації, що виникає і вступає в дію  чи виводиться з обігу на всіх рівнях державного, суспільного, громадського і виробничого життя.

Положення, висловлене М. Брандес, про те, що в  межах однієї предметної галузі функціональний стиль «уніфікує тип функціонування, тип поведінки кожного мовного  жанру», найповніше підтверджується  саме характером офіційно-ділового стилю: «Офіційно-діловий стиль керує (управляє) вибором і комбінуванням мовних засобів для оформлення змісту (висловлення, спілкування) у сфері суто офіційних  людських взаємовідношень, а саме у  сфері правових відношень і управління».

Традиційно, як і інші дослідники, відзначаючи  книжний характер і писемну форму  офіційно-ділового стилю, М. Брандес  логічно продовжує: «... він не є  мовою регулярного масового спілкування. Крім того, він комунікативне односторонній: це мова повідомлення, а не спілкування, Його сприймають, але дуже рідко  відтворюють, і ним не говорять». На наш погляд, зауваження «ним не говорять»  є дуже суттєвим для характеристики офіційно-ділового стилю: його використовують, він - засіб: системний, кодовий, схематичний.

Хоча  офіційно-діловий стиль прийнято називати книжним, писемним, бо основними  його текстами є офіційні папери, що мають статус документів, проте він  має і усну форму вияву (переговори на різних рівнях державної і громадської  влади, офіційні зустрічі, ділові розмови, прийоми громадян тощо).

До специфічних  рис офіційно-ділового стилю відносять  імперативність, розпорядність, регламентованість, непроникність. Це означає, що зміст  документів є обов'язковим до виконання  для тих, кому вони адресуються, у  певних межах і регламентах; самі документи чітко відокремлені від  інших текстів і непроникні для  їх елементів.