Конкуренція, монополії і антимонопольна діяльність держави

   Концентрація капіталу — зростання масштабів відокремлено функціонуючих форм капіталу (капіталістичної власності), що здійснюється під впливом дії відповідного закону.

   Глибинною сутністю цього процесу є закон концентрації капіталу.

   Закон концентрації капіталу (капіталістичної власності) — внутрішньо необхідні, сталі, суттєві зв'язки між потребами розвитку продуктивних сил на різних типах підприємств, масштабами концентрації виробництва і необхідністю розширення на цій основі джерел фінансування за рахунок зростаючого привласнення результатів чужої праці.

   Ці процеси підпорядковуються дії окремих законів, унаслідок чого з маси дрібних і середніх підприємств поступово виокремлюється кілька найбільших (остання третина XIX ст.). Перед ними постає альтернатива: або продовжувати виснажливу конкуренцію, або дійти згоди щодо масштабів виробництва, цін, ринків збуту тощо. Переважно великі підприємства обирають другий шлях, який приводить до укладення між ними угод (таємних і відкритих), що є однією з найхарактерніших особливостей монополізації економіки. Отже, поява підприємств-монополістів — закономірний етап розвитку продуктивних сил, еволюції ринку, дії закону конкуренції, концентрації виробництва і капіталу.

   Монополії виникають не лише внаслідок концентрації виробництва і капіталу, а й на основі їх централізації.

   Централізація виробництва — збільшення масштабів виробництва продукції внаслідок об'єднання кількох окремих підприємств в одне із загальним управлінням.

   Цей процес відбувається паралельно з централізацією капіталу.

   Централізація капіталу — збільшення розмірів капіталу (капіталістичної власності) внаслідок об'єднання або злиття раніше самостійних капіталів.

   Типовим виявом централізації капіталу є утворення акціонерних компаній.

   Ще однією важливою причиною виникнення монополій є перетворення індивідуальної (приватної) капіталістичної власності на гальмо розвитку продуктивних сил, тобто дія закону відповідності виробничих відносин рівню і характеру розвитку продуктивних сил.

   Унаслідок цих процесів розвивається суспільна форма монополій, тобто відносини монополістичної власності, елементами яких є:

   — відносини економічної власності між власниками монополістичних підприємств, представлених монополістичною буржуазією (в тому числі менеджерами вищої ланки), та найманими працівниками щодо привласнення створеного останніми необхідного і додаткового продукту;

   — відносини економічної власності з приводу привласнення монополістичною буржуазією частини створеної на малих і середніх підприємствах додаткової вартості через механізм монопольно високих та монопольно низьких цін;