Теоретичні аспекти вивчення емоційної сфери людини та соціального інтелекту

ЗМІСТ

ВСТУП                                                                                                     

РОЗДІЛ 1 Теоретичні аспекти вивчення емоційної сфери людини та соціального інтелекту                                                                           

            1.1. Емоції та способи їх вираження у людини                         

            1.2. Проблема розпізнавання емоцій                                                        

           1.3. Соціальний інтелект як один із видів інтелекту                                     

           Висновки до розділу  1                                                               

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність. Людина кожного дня не тільки виражає безліч емоцій, але й спостерігає їх прояв в натовпі, що оточує її. Важко представити життя людини без емоцій. Вони супроводжують нас в будь якій діяльності і суттєво впливають на життя кожної особистості. Здатність точно розпізнавати емоційні стани інших людей сприяє поліпшенню міжособистісних контактів, і є однією з необхідних рис професій “людина-людина” .

Емоція – особлива форма психічного віддзеркалення, яка у формі безпосереднього переживання відображає не об'єктивні явища, а суб'єктивне до них відношення. Особливість емоцій полягає в тому, що вони відображають значущість об'єктів і ситуацій, що діють на суб'єкт, обумовлену відношенням їх об'єктивних властивостей до потреб суб'єкта.

Питанню емоційної сфери людини  в наш час приділяється велика кількість наукових досліджень, тому що роль емоцій в управлінні поведінкою людини значна, майже всі автори, що торкалися цієї проблеми відмічають мотиваційну роль емоцій і пов’язують їх із задоволенням, чи не задоволенням потреб. Дослідженням проблеми вивчення вираження займалися К.Ізард, Б.І.Додонов, П.В. Сімонов, В.К.Вілюнас,  Є.П. Ільїн, П. Екмен і багато інших вітчизняних і закордонних психологів. Велика кількість експериментальних досліджень, які постійно проводяться, є свідченням актуальності даної проблеми.

Велике значення має визначення емоцій, а особливо їхніх способів вираження в соціальному напрямі. Якщо люди навчаться правильно оцінювати емоції й емоційні стани навколишніх, це буде сприяти поліпшенню їхніх комунікаційних здатностей і розуміння один одного.

Основним чинником, що впливає на досягнення успіху в житті і діяльності людини, є інтелект. Чим вище рівень його розвитку, тим більше у людини шансів зайняти більш виграшні позиції в соціальному середовищі. Соціальний інтелект, як один із видів інтелекту, розглядається як здатність правильно розуміти своя поведінка і поведінка інших людей. Ця здатність необхідна для ефективної між особової взаємодії і успішної соціальної адаптації. Соціальний інтелект реалізує пізнавальні процеси, пов'язані з відображенням людини як партнера по спілкуванню і діяльності.

     Розуміння невербальної комунікації має велике значення, тому що ці знання можуть допомогти поліпшити комунікативні здатності, а також навчити розрізняти помилкові емоції людини, а й хибність інформації, емоційно - виразні рухи людини виконують функцію спілкування, тобто повідомляють інформацію про стан співрозмовника і його відношенні до того, що в цей момент відбувається, а також функцію впливу - здійснення певного впливу на того, хто є суб'єктом сприйняття емоційно - виразних рухів.

Об'єктом дослідження є емоційна  сфера.

Предметом особливості розпізнання емоцій особами з різним рівнем соціального інтелекту.

Мета роботи – виявити відмінності у розумінні вираження емоцій іншої людини за виразом обличчя людьми з різним рівнем соціального інтелекту.

Для повного розгляду  психологічної проблеми були поставлені наступні завдання:

1. Проаналізувати літературу стосовно розгляду проблеми емоцій та їх розпізнавання, а також питання соціального інтелекту.
2. Провести емпіричне дослідження рівнів соціального інтелекту досліджуваних.
3. Провести емпіричне дослідження здатності розпізнавати базові емоції за мімічними виразами людини на фотокартці.
4. Встановити залежність між здатністю розпізнавати базові емоції та рівнем соціального інтелекту.

Методи та методики. В роботі використовуються методи теоретичного аналізу першоджерел та психодіагностикию. Зокрема було використано такі методики, як:

• Тест "Соціальний інтелект" Гілфорда, який дозволив нам діагностувати чотири здібності в структурі соціального інтелекту: розпізнання класів, систем, перетворень і результатів поведінки.
• Методика The Facial Meaning Sensitive Test, яка направлена на визначення здатності до розпізнання емоційних станів.

Структура роботи: робота складається із вступу, теоретичного та практичного розділу, висновків до кожного розділу, загального висновку до роботи та списку літератури. Для повного висвітлення матеріалу стосовно даної проблеми було використано 22 джерела літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

 ПРОБЛЕМА ВИВЧЕННЯ ЕМОЦІЙНОЇ СФЕРИ ЛЮДИНИ ТА

СОЦІАЛЬНОГО ІНТЕЛЕКТУ

 

1. Емоційна сфера та способи вираження емоцій.

 

 

Про емоції написано дуже багато як у художньої, так і в науковій літературі, вони викликають інтерес у філософів, фізіологів, психологів, клініцистів. Досить послатися на систематичні огляди експериментального їхнього вивчення в роботах Р. Вудвортса, П. Фресса, Я. Рейковського, К. Ізарда, переведених на російську мову, а також вітчизняних авторів: П. М. Якобсона, В. К. Вілюнаса, Б. И. Додонова, П. В. Сімонова, Л. И. Куликова. Однак і дотепер проблема емоцій залишається загадкової й багато в чому неясною психологічною проблемою.

Так, А. М. Еткінд пише: «...у буденному житті він (людина) не стільки міркує, скільки відчуває, і не стільки пояснює, скільки оцінює. Власне когнітивні процеси, вільні від емоційних компонентів, займають в буденному житті скромне місце. Мабуть, в реальних процесах діяльності і у вплетених в неї механізмах міжособового сприйняття і самосприйняття "холодні" спроби пояснення і розуміння мають менше значення, чим "гарячі" акти оцінок і переживань. Коли ж процеси когнітивного аналізу і мають місце, то знаходяться під сильним і безперервним впливом емоційних чинників, що вносять свій вклад до їх ходу і результату» [9,107].

Психологи, що займалися і займаються проблемами дослідження емоційної сфери, стверджували, що психологія афективних процесів є найбільш заплутанную частиною психології.В цій облості існує багато розходжень в поглядах і розумінні проблеми. Деякі вчені називають почуттями те, шо інші вважають емоціями.

Представник біхевіоризму Дж. Уотсон уважав, що емоції не можна досліджувати науково, а Е. Даффі писав, що термін «емоція» зручний для позначення деяких специфічних форм зміни поведінки, які не піддаються поясненню, і що він заважає точним дослідженням, тому від цього терміна варто відмовитися.[7]

Дотепер серед учених немає єдності ні у визначенні емоцій, ні в їхній класифікації. І це невипадково. Прояву емоцій можуть мати настільки багато відтінків, що часом їх дуже важко якось зібрати воєдино.

Проаналізуємо поняття емоцій, яке дають різні автори.

Емоції, стверджував знаменитий дослідник природи Ч. Дарвін, виникли в процесі еволюції як засіб, за допомогою якого живі істоти встановлюють значущість тих або інших умов для задоволення актуальних для них потреб.

Аналізуючи питання про емоції Плутчик визначає емоцію як комплексну соматичну реакцію, зв'язану з конкретним адаптивним біологічним процесом, загальним для всіх живих організмів [5,53]. Він розглядав емоції як засіб адаптації, що грало важливу роль у виживанні на всіх еволюційних рівнях.

Більшістю авторів [1, 25, 27, 28, 29] емоції визначаються як   психічне віддзеркалення у формі безпосереднього упередженого переживання сенсу життєвого явища і ситуацій, обумовленого відношенням їх об'єктивних властивостей до потреб суб'єкта. А.В. Петровський [27] вважає, що емоції – це неодмінні компоненти життєдіяльності, могутній засіб активізації сенсорно-перцептивної діяльності особи. Емоції виступають як внутрішня мова, як система сигналів, за допомогою якої суб'єкт дізнається про потребностной значущість того, що відбувається. Особливість емоцій полягає в тому, що вони безпосередньо відображають стосунки між мотивами і реалізацією, що відповідає цим мотивам діяльності. Згідно з дослідженнями П.К. Анохина, емоції в діяльності людини виконують функцію оцінки її ходу і результатів. Вони організовують діяльність, стимулюючи і направляючи її [с.158, 1].

Завдяки вчасно виниклій емоції організм має можливість надзвичайно вигідно пристосуватися до навколишніх умов. Він в змозі швидко реагувати на зовнішню дію, не визначивши ще її типу, форми, інші приватні конкретні параметри.

Керрол Ізард пропонує таке визначення емоцій: «Емоція – це щось, що переживається як відчуття (feeling), яке мотивує, організовує і направляє сприйняття, мислення і дію»[8,27]. Це визначення вказує на те, що емоція мотивує, мобілізує енергію й цю енергію відчувається суб'єктом як тенденція до здійснення дії. Емоція керує розумовою й фізичною активністю індивіда, направляючи її в певне русло. Якщо ви охоплені гнівом,ви не кинетеся на витік, а якщо ви перелякані, ви навряд чи зважитеся на агресію. Емоція регулює або, вірніше сказати, фільтрує наше сприйняття.

М.Б Арнольд і Дж.А. Гассон допускають: «… что эмоцию или аффект, можно рассматривать как переживаемую тенденцию приближаться к объекту, который оценивается как приемлемый, подкрепляющую специфическими органическими изменениями в соответствии с типом эмоции.»[4,5]

За словами Ч. Дарвіна: "емоції - пережитки минулого, або продукти розкладання інстинкту, що дезорганізують усяку людську діяльність, або невідступні супутники інстинктів".

О.М.Леонтьев розглядав емоції з погляду мотивації. Він прийшов до висновку що, емоції є результатом і механізмом її рух.[11,210]. Особливість емоцій полягає в тому, що вони відбивають відношення між мотивами (потребами) і успіхом або можливістю успішної реалізації діяльності, що відповідає їм, суб'єкта. Таким чином, вони виникають слідом за актуалізацією мотиву і до раціональної оцінки суб'єктом своєї діяльності.

В.И. Додонов [8] визначає емоції як цінність, емоції одночасно виступають в ролі оцінки і в ролі цінності.

Зараз прийнято під емоціями (від лат. emovere- збуджувати, хвилювати) розуміти фізіологічні стани організму, що мають яскраво виражене суб'єктивне фарбування й охоплюючи всі види відчувань і переживань людини - від глибоко травмуючих страждань, до високих форм радості й соціального життєвідчування.[14,461]

Емоційно-виразні рухи людини - міміка, рухи, пантоміміка - виконують функцію спілкування, тобто повідомлення людині інформації про стан мовця і його відношенні до того, що в цей момент відбувається, а також функцію впливу - надання певного впливу на той, хто є суб'єктом сприйняття емоційно-виразних рухів. Інтерпретація таких рухів сприймаючою людиною відбувається на підставі співвіднесення руху з контекстом, у якому йде спілкування.

Емоції - це психофізіологічний феномен, тому про виникнення переживання людини можна судити як по самозвіті людини при пережитому їм стані, так і по характеру зміни вегетативних показників (частоті серцевих скорочень, артеріальному тиску, частоті подиху й т.д.) Крім змін, що відбуваються в нервовій, ендокринній і іншій системах організму, емоції виражаються в експресивному поводженні людини.

Емоції проявляються в так званих виразних рухах (міміці - виразні рухи особи; пантоміміці - виразні рухи всього тіла й «вокальній міміці» - вираження емоцій в інтонації й тембрі голосу).

Про зв'язок емоцій з фізіологічними реакціями організму писали Аристотель (емоційні процеси реалізуються спільно «душею» і «тілом»), Р. Декарт (пристрасть, що виникає в душі, має свого «тілесного двійника») і ін. Цей зв'язок давно був помічений різними народами й використаний у практичних цілях. Наприклад, у Древньому Китаї підозрюваного в здійсненні якого-небудь протиправного вчинку змушували брати в рот щіпку рису. Потім, після вислуховування їм обвинувачення, він випльовував його. Якщо рис був сухим, значить у підозрюваного пересихало в роті від хвилювання, страху, і він визнавався винним. У наш час на зміні вегетативних реакцій при емоціогенних фразах заснована перевірка підозрюваного за допомогою поліграфа, звичайно називаного «детектором неправди».

Р. Левінсон виявив, що негативні емоції викликають більше сильні фізіологічні реакції, чим позитивні, незалежно від статі, віку й культурної належності. [9,10]]

Емоції проявляються в так званих виразних рухах (міміці - виразні рухи особи; пантоміміці - виразні рухи всього тіла й «вокальній міміці» - вираження емоцій в інтонації й тембрі голосу).

Однак виразні рухи - це компоненти емоцій, зовнішня форма їхнього існування або прояву. Виразний рух і емоційне переживання утворять єдність, взаєморозуміння один одного. Тому виразні рухи й дії створюють образ діючої особи, розкриваючи її внутрішній зміст у зовнішній дії.

Важливий крок у розумінні природи вираження емоцій зробив Ч. Дарвін, застосувавши біологічний і соціальний підходи до їхнього вивчення. Дослідження Ч. Дарвіна, систематизовані в роботі «Вираження емоцій у людини й тварин», привели його до переконання, що багато проявів емоцій у жестах і міміці - результат еволюційного процесу. Він виявив, що руху м'язів, за допомогою яких людина виражає свої емоції, дуже подібні й відбулися від аналогічних рухових актів наших предків - мавп.[6,266]

Сучасні дослідники згодні із Ч. Дарвіном у тім, що міміка виникла в еволюційному процесі й виконує важливу адаптивну функцію.

Ч. Дарвін надавав великого значення зовнішньому вираженню емоцій, підкреслюючи їхню єдність. Він уважав, що емоції майже не існують, якщо тіло залишається пасивним. Експресія виражається через мовні, мімічні, пантомімічні, жестикуляційні засоби, а також через увагу до своєї зовнішності.

Таким чином,можливо зробити висновок, що емоційна сфера людини має вплив на всі когнітивні процеси і поведінкові реакції. Емоції- особливий клас психічних процесів і станів, пов'язаних з інстинктами, потребами і мотивами, відображаючих форму безпосереднього переживання( радість, горе, страх), значущість явищ, що діють на індивіда, і ситуацій для здійснення його життєдіяльності.