Структура современной психологии

Вступ

Сучасна психологія перебуває  в стані безперервного і бурхливого розвитку, що характерно для молодої  науки. Розвиток психології спричиняє появу нових проблем, що вимагають пошуку нових підходів до їх вирішення, створення нового понятійного апарату і розроблення нових методів дослідження. Нагромадження знань є підставою для перетворення цих проблем на предмет аналізу окремих наукових дисциплін — психологія диференціюється. Водночас спостерігається і процес інтеграції наук, коли психологи починають вивчати проблеми, що виникають на межі з іншими науками. При цьому також конституюються нові наукові дисципліни, наприклад психолінгвістика, психофармакологія, психогігієна та ін.

Сучасна психологія є розгалуженою системою наукових дисциплін, які перебувають  на різних сходинках формування і  пов'язані з різними галузями практики. Деякі з них мають давні традиції, чітко сформульований предмет, проблематику і методи дослідження. Інші тільки починають розвиватися. Є дисципліни, які поки майже не розробляються, але найближчим часом обов'язково стануть об'єктами досліджень.

За даними американської  психологічної асоціації, нині налічується  більше сотні різних галузей психології. Єдиного підходу до їх класифікації не існує. Не віддаючи переваги жодній із систем класифікації (кожна має  певні недоліки), можна, однак, виокремити найважливіші психологічні галузі.

Загальна психологія є  базовою для всіх галузей психологічної  науки. Вона систематизує і узагальнює результати досліджень інших галузей, розробляє фундаментальні теоретичні проблеми психології, розкриває загальні закономірності, теоретичні принципи, формулює основні наукові поняття.

1. Визначення психології як науки.

Що ж таке психологія? Перш за все це наука, яка є найскладнішою, досить цікавою і важливою для людини наук. Тим більше, що вона є однією з найдивніших наук. Правда, в наш час здивувати людину чим-небудь не так вже й легко. Адже наше сьогодення наповнене вражаючими дивовижними відкриттями і звершеннями в соціальній, науковій, політичній та економічній сферах. І все таки, найзагадковіші далеко ще не вивчені до кінця таємниці знаходяться в самій людині і особливо в її психічній діяльності.

Визначення психології як науки. У всі часи людство цікавила конкретна людина, її внутрішній світ, причини і закономірності тих  чи інших її вчинків. Людей постійно хвилює те, як виникають переживання, що таке свідомість, мислення, які механізми цих явищ. Сучасна психологія має своїм предметом дослідження – психіку людини (термін "психологія” походить від двох грецьких слів: "псюхе” - душа і "логос” – слово, вчення; що означає "наука про душу”). Психіка – це властивість мозку людини, яка полягає у відображенні навколишнього середовища.

Психологія - це наука про закономірності виникнення, розвитку та прояву психічної діяльності людини. Психологія вивчає особливі – психічні явища, що становлять внутрішній світ людини і які відрізняються від того, що оточує людину, від тих явищ (механічних, фізичних, хімічних і ін.), що зустрічаються в природі.

 Психічні явища ще  називають психікою, психічним, внутрішнім  світом людини, її душевним життям, психічним фактом. Із психічних  явищ складається психічна діяльність  людини. Психічні явища – це результат взаємодії людини з навколишнім середовищем.

Психологія – наука давня і нова одночасно. Рубінштейн С.Л.: „В фундаменті психології лежать тисячоліття життєвого досвіду, століття філософських роздумів и лише десятиліття власне експериментальної науки”. Термін „психологія” включає в себе кілька різних і в той же час пов’язаних між собою складових. Насамперед це, так звана, „життєва” психологія, яку, за висловом видатного психолога Ж.Піаже, народ створив сам для себе. У ній відбите психологічне знання, яке людство нагромадило в процесі спільної трудової діяльності, спілкування, спостереження за поведінкою інших людей і за своєю власною.

Наше ставлення до інших  людей, наші реакції на їхні дії, наші дії по відношенні до них визначається цим нашим тлумаченням внутрішнього, психологічного розуміння і змісту поведінки людей, з якими ми зустрічаємось  на всьому життєвому шляху. І таке тлумачення, таке розуміння інших людей береться головним чином з набутого досвіду людських стосунків. Проте, від таких інтуїтивних узагальнень і висновків із власного особистого часткового досвіду ще далеко до справжньої науки.

Для того, щоб всі ці часткові висновки із фактів перетворились в  науку, необхідно нашим знанням  про них набути деяких особливих  властивостей. Перш за все, при цьому  потрібно відштовхуватись не від  того, що хтось щось сказав, а від  дослідження самих фактів. Інакше кажучи, наука починається лише там, де замість того, щоб запитувати авторитети, ми запитуємо саму природу  і шукаємо у неї з допомогою  наукового методу відповіді на наші запитання. При цьому необхідно  керуватись науковими законами, за якими відповідні стійкі зв'язки мають  місце завжди при наявності відповідних  умов, що в свою чергу дає можливість не лише констатувати те, що є, але і  передбачити те, що може бути.

З'ясування специфічних особливостей явищ, які вивчає психологія, являє  собою значну, велику трудність. Саме розуміння цих явищ в багато чому злежить від світогляду людини. Трудність  полягає перш за все в тому, що явища, які вивчає психологія з давніх давен виділялись людським розумом і відмежовувались від інших проявів життя як особливі явища. Психічні явища це постійні регулятори діяльності, що виникають у відповідь на подразники, які діють в даний момент часу (відчуття, сприймання), або ті, які були в минулому досвіді (пам'ять), узагальнюючи ці виливи і передбачаючи результати, до яких вони приведуть (мислення, уява), підсилюючі чи послаблюючі, взагалі активізуючі діяльність під впливом одних чинників і гальмуючі її під впливом інших (почуття, воля), виявляючи відмінність в поведінці людей (темперамент, характер, здібності). Пояснити психічні явища це означає розкрити їх взаємні зв'язки, залежність їх від життєвих умов, що їх породжують, з'ясувати ці закономірності, яким вони підлягають.

Для зручності вивчення психічні явища (психіку) поділяють на три  види: психічні процеси, стани та властивості.  

Психічні процеси характеризуються динамічністю (рухливістю чи процесуальністю). Вони завжди мають початок, певну тривалість та завершення. Закінчення одного психічного процесу веде до початку іншого психічного процесу. Наприклад, якщо закінчився процес сприймання, наступає інший процес – мислення чи запам’ятовування тощо. До психічних процесів відносять відчуття, сприймання, мислення, пам‘ять, уяву.

Психічні стани характеризуються статичністю протікання психічних явищ (мають відносну постійність). Вони більш довготривалі в часі, ніж процеси. Приклади психічних станів: увага, настрій, стрес.  

Психічні властивості  характеризуються стійкістю та частою повторюваністю психічного явища у поведінці людини. До психічних властивостей належать риси характеру людини, її темперамент, здібності тощо. Названа класифікація психічних явищ відносна, тому що один і той же психічний факт можна віднести і до процесу і до стану. Наприклад, афект (сильна короткотривала емоційна реакція) може бути охарактеризований і як психічний процес (в ньому виражена динаміка розвитку почуття, що має початок, прояв і закінчення), і як психічний стан (характеризує психічну діяльність за певний відрізок часу), і як прояв психічної властивості (проявляється такі риси характеру, як гнів, невитриманість). Увагу найчастіше відносять до психічного стану, але коли людина постійно чи дуже часто уважна, то цей стан переростає у таку психічну властивість (рису характеру), як уважність.

А основними принципами дослідження психіки є Принцип детермінізму,  принцип єдності,  принцип розвитку.

Принцип детермінізму (причинної  обумовленості) полягає в тому, що психіка людини визначається по-перше,- способом та умовами її життя, по-друге, - наявним рівнем розвитку її особистості. Тобто існує подвійна детермінація, про яку писав С.Л.Рубінштейн. Будь-яке психічне явище має свою причину. І однакові умови життя, однакові подразники різними людьми сприймаються по різному. 

Принцип єдності свідомості і діяльності означає, що свідомість і діяльність утворюють єдність, хоч це і не тотожні поняття. Свідомість є внутрішнім планом діяльності, її програмою. Саме в свідомості кожної людини існує суб’єктивна картина  світу, за допомогою якої відбувається орієнтація людини в оточуючому середовищі. Діяльність є плацдармом для реалізації свідомості людини.

Принцип розвитку полягає  в тому, що психіка знаходиться  в постійному русі, у постійних  змінах. І вивчити психіку достовірно можна лише з врахуванням суспільно-історичні  умов, в яких людина живе.

Значить, предметом психології є психічні явища. Тому психологію можна  визначити як науку, яка вивчає умови, властивості і закони психічних  явищ, маючи при цьому на увазі, що психіка є особлива властивість  особливим способом організованої  матерії, суть якої полягає у відображенні реальної дійсності. Психологія як наука, вивчає психіку людини і тварин. Загальна психологія вивчає психічну діяльність дорослої нормальної людини.

2. Структура сучасної психології.

Сучасна психологічна наука – це складна розгалужена система знань, що має свій предмет дослідження, свої методи дослідження, наукові заклади, навчальні заклади (наприклад, психологічні факультети університетів), проводить міжнародні конгреси, з’їзди, конференції, має періодичні видання.

Сучасна психологія включає  такі галузі знань:

Загальна психологія – вивчає загальні закономірності виникнення, розвитку та прояву психіки нормальної дорослої людини. Вона є фундаментом для вивчення і розвитку інших психологічних наук. Результати досліджень в галузі загальної психології - фундаментальна основа розвитку всіх галузей і розділів психологічної науки.

Диференціальна психологія досліджує індивідуально-психологічні відмінності між людьми. Це можуть бути відмінності в темпераменті, характері, здібностях, пізнавальних стилях, мотивації поведінки та ін Основними завданнями є вироблення норм, стандартів відповідно довіком, статтю людини.

Вікова психологія вивчає психічну діяльність людини на різних вікових етапах (в онтогенезі). Вона поділяється на дитячу психологію (вивчає психіку дошкільника та молодшого школяра), психологію підлітка, психологію юності, психологію дорослої людини та психологію старості (геронтопсихологію). Одна із проблем вікової психології – проблема взаємозв’язку навчання і розумового розвитку, вікові можливості засвоєння знань, вікові особливості психічних явищ. 

Педагогічна психологія вивчає психологічні закономірності навчання і виховання людини. Вона з’ясовує психологічні фактори, які впливають на успішність в навчанні, вивчає взаємостосунки між учнями і вчителем, стосунки в учнівському колективі, індивідуально-психологічні відмінності учнів, психологічні особливості навчально-виховної роботи з дітьми, в яких виявлено відхилення в психічному розвитку. Розділи педагогічної психології: психологія навчання, психологія виховання, психологія вчителя.

Соціальна психологія вивчає психічні явища, які виникають у процесі взаємодії людей у різних соціальних групах. Так, в макрогрупах соціальна психологія вивчає механізми і ефективність впливу засобів масової комунікації на різні групи людей, закономірності поширення моди, чуток, загальноприйнятих смаків, обрядів, суспільних настроїв і ін.  
 У макрогрупах вивчає соціальна психологія проблеми психологічної сумісності, міжособистісні стосунки, групову диференціацію, вивчає типи груп, співвідношення формальних і неформальних груп та ін. 

Психологія аномального  розвитку (спеціальна) психологія поділяється на: патопсихологію, яка вивчає психіку людей з набутими дефектами мозку під час травм, пухлин, крововиливів тощо; олігофренопсихологію, яка вивчає психіку людей з вродженими відхиленнями мозку; сурдопсихологію, що вивчає психіку людей з дефектами слуху і глухих; тифлопсихологію, яка вивчає психіку людей з дефектами зору і сліпих. 

Психологія праці вивчає психологічні особливості трудової діяльності людини, зокрема професійно важливі для певної спеціальності якості, психологічні основи організації і підвищення продуктивності праці, стосунки у трудовому колективі.

Інженерна психологія вивчає психічну діяльність людини в автоматизованих системах управління, узгодження функцій між людиною і машиною.

Космічна психологія вивчає психіку людини в умовах невагомості і просторової дезорганізації, психічні прояви у момент максимального навантаження і ін. 

Медична психологія вивчає психологічні аспекти діяльності лікаря і поведінки хворого. Вона має такі підрозділи, як нейропсихологію (досліджує залежність психічних явищ від певних відділів мозку); психофармакологію (досліджує вплив лікарських препаратів на психічну діяльність людини); психотерапію (вивчає поведінку людини під час ятрогенних впливів на лікування хворого); психопрофілактику, психогігієну та ін. 

Юридична психологія вивчає психологічні аспекти, які зв’язані з реалізацією права, зокрема, вивчає психічні особливості поведінки підсудних, психологічні вимоги до допитів, мотиви порушень тощо. Так, юридична психологія вивчає психологічні причини тероризму, як одного з видів організованої злочинності. Нею встановлено, що терористами стають люди, які не зуміли реалізувати себе в політичній сфері, але прагнуть до влади, які мають комплекс неповноцінності. За гроші можуть виконувати будь-яке замовлення. Це спортсмени, які виявились за бортом життя; найманці, які побували в різних конфліктних регіонах, змагались то на одному, то на другому боці. Для їх психології важливим є те, хто найбільше заплатить, чи, щоб відчути владу над людьми. 

Психологія торгівлі вивчає взаємини між продавцем і покупцем, вплив реклами на ефективність торгівлі, індивідуальні і вікові особливості попиту, психологічні аспекти обслуговування тощо.

Політична психологія вивчає психологічні аспекти політичної поведінки людей, застосування психологічних знань до пояснення політичних процесів. 

Психологія релігії вивчає умови формування релігійних уявлень, світосприймання, світорозуміння тощо.