Соціальна перцепція як чинник оптимізації управлінської діяльності керівника середньої загальноосвітньої школи

АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ІМ. Г.С.КОСТЮКА

ХУДЯКОВА ВІРА ІВАНІВНА

УДК 316.473 

Соціальна перцепція як чинник оптимізації

управлінської діяльності керівника середньої загальноосвітньої школи

Спеціальність 19.00.05 – соціальна психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ - 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти Академії педагогічних наук України, м. Київ.

Науковий керівник:        кандидат психологічних наук, доцент

Бондарчук Олена Іванівна,

Центральний інститут післядипломної

педагогічної освіти, кафедра психології, доцент.

Офіційні опоненти:        доктор соціологічних наук, професор

Пірен Марія Іванівна,

Українська Академія державного управління при

Президентові України,

кафедра політології, професор;

кандидат психологічних наук, доцент

Сингаївська Ірина Валентинівна,

Інститут економіки та права “Крок”,

проректор з корпоративного управління.

Провідна установа:        Інститут соціальної та політичної психології

АПН України, лабораторія методології

психосоціальних і політико-психологічних досліджень, м. Київ.

Захист відбудеться “25” лютого 2003р. об 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.453.01 в Інституті психології ім. Г.С.Костюка АПН України за адресою: 01033, м. Київ, вул. Паньківська, 2.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту психології  ім. Г.С.Костюка АПН України.

Автореферат розісланий  “23” січня   2 003 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради                                                Г.О.Балл

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Підвищення ефективності управління закладами освіти, зокрема, середніми загальноосвітніми школами можливо за умови врахування в процесі управління цілої низки факторів, які визначають успішність управлінської діяльності керівників освітніх організацій.

Аналіз труднощів у діяльності керівників  середніх загальноосвітніх шкіл показує, що значна кількість проблем обумовлена їх недостатньою психологічною підготовкою, невмінням ефективно використовувати психологічні резерви управлінської діяльності. Це, а також розуміння управління як професійної взаємодії керівника з іншими людьми, в процесі якої забезпечується їх активна і скоординована участь в досягненні мети управління, зумовлює необхідність підвищення, насамперед, психологічної компетентності керівника.

При цьому необхідно врахувати, що численні дослідження (В.Агеєв, Г.Андреєва, Т.Базаров, О.Бодальов, Р.Кричевський, Є.Кузьмін, Я.Яноушек тощо) свідчать про тісний взаємозв’язок ефективності керівництва із здатністю керівника адекватно оцінювати і інтерпретувати дії і в цілому поведінку підлеглих, тобто із рівнем розвитку його соціально-перцептивних характеристик.

Слід зауважити, що роль соціальної перцепції в життєдіяльності людини знайшла відображення в багатьох працях вітчизняних і зарубіжних дослідників. Зокрема, вивчалися соціально-перцептивні характеристики спільної діяльності (Г.Андреєва, А.Коссаковски, М.Обозов, Х.Теджфел, С.Фрейзер, А.Хараш, П.Шихирев, А.Юревич); механізми соціальної перцепції, що обумовлюють ефективність взаємодії людей (В.Агеєв, Г.Андреєва, О.Бодальов, І.Кон, Б.Паригін, Т.Хайдер, В.Ядов); проблеми підвищення точності міжособистісного сприймання, розвитку соціальної перцепції (А.Бандура, М.Герберт, M.Даннет, К.Девіс, О.Донцов, Г.Келлі, Дж.Кемпбелл, Р.Кричевський, К.Левін, Л.Петровська, З.Фрейд); особливості міжособистісного сприймання в різних сферах життєдіяльності, спілкування людини (Г.Андреєва, Л.Гозман, Я.Коломінський, Р.Кричевський, С.Максименко, М.Пірен, В.Семиченко, В.Циба, Н.Чепелєва, Ю.Швалб, Ю.Шерко тощо), зокрема, в наукових і виробничих колективах (В.Агеєв, Т.Базаров, В.Соловйов, А.Свенцицький), у спорті (Р.Кричевський, А.Марженя, Т.Миронова, М.Новіков), у педагогічному процесі (О.Бодальов, Е.Дубовська, Я.Коломінський, Л.Савенкова, Т.Яценко).

Водночас поза увагою дослідників практично залишилось виявлення особливостей соціальної перцепції керівників середніх загальноосвітніх шкіл, хоча остання, на нашу думку, відіграє особливо важливу роль в підвищенні ефективності управління закладом середньої освіти. Ця роль обумовлена специфічною метою діяльності середньої школи - виховання особистості дитини, яка в процесі взаємодії з дорослими привласнює, трансформує в самооцінку оцінні твердження вихователів.

Адекватність виховних впливів, безперечно, пов’язана з рівнем розвитку соціально-перцептивних характеристик усіх учасників навчально-виховного процесу і, насамперед, керівника як організатора і координатора цього процесу.

Слід також відзначити практичну відсутність спеціальної навчально-методичної роботи в системі післядипломної освіти з особистістю керівника, яка б розвивала в нього бажання та здібності адекватного пізнання й розуміння особистості підлеглих, взагалі суб’єктів управлінської взаємодії, їхнього стану, рис і якостей характеру.

Необхідність пошуку шляхів і засобів оптимізації соціальної перцепції керівників шкіл визначає актуальність дослідження цієї проблеми.

Зв’язок з науковими програмами. Дослідження виконано в межах науково-дослідної програми кафедри психології управління Державної академії керівних кадрів освіти АПН України “Соціально-психологічні основи оптимізації управління освітніми закладами” і науково-дослідної роботи кафедри психології Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України “Соціально-психологічні чинники мотивації професійного вдосконалення особистості керівних кадрів освіти”. Тема затверджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні АПН України (Протокол №2 від 20.03.2000 р.). Реєстраційний номер 0199U004314.

Об’єкт дослідження - соціальна перцепція в процесі управління середньою загальноосвітньою школою.

Предмет дослідження - психологічні умови оптимізації соціальної перцепції в процесі управлінської діяльності керівника середньої загальноосвітньої школи.

Мета дослідження – дослідити особливості соціальної перцепції в процесі управління середньою загальноосвітньою школою та визначити психологічні умови її оптимізації.

В основу дослідження покладено припущення про те, що рівень розвитку соціальної перцепції керівника середньої загальноосвітньої школи суттєво впливає на особливості його управлінської діяльності, при цьому оптимізація соціальної перцепції можлива в результаті врахування системи соціально-психологічних чинників у процесі психологічної підготовки керівника середньої загальноосвітньої школи до управлінської діяльності.

Завдання дослідження:

1. Розкрити зміст та особливості соціальної перцепції керівників середніх загальноосвітніх шкіл.

2. Визначити рівні розвитку соціальної перцепції керівників шкіл та фактори, які впливають на даний процес.

3. Дослідити вплив соціально-перцептивних характеристик керівника на ефективність його управлінської діяльності.

4. Визначити психологічні умови оптимізації соціальної перцепції керівників шкіл в процесі спеціально організованого навчання в системі післядипломної освіти.

Методологічну і теоретичну основу дослідження становлять фундаментальні положення психології про структуру особистості та її взаємозв’язок з діяльністю (Л.Виготський, Г.Костюк, С.Максименко, С.Рубінштейн, В.Циба); про категорії спілкування і взаємодії (О.Бодальов, О.Киричук, М.Корнєв, М.Обозов, Б.Паригін); загальні положення теорії спілкування і взаємодії в навчально-виховних групах та колективах (М.Боришевський, О.Бондарчук, Л.Орбан, В.Семиченко, Н.Чепелєва, Т.Яценко); принципи системного підходу в психології (Г.Костюк, Б.Ломов, С.Максименко, К.Платонов, М.Пірен); принцип індивідуальної варіабельності управління залежно від якостей особистості керівника (Г.Андрєєва, Б.Ананьєв, Н.Коломінський, І.Кон); концепції особистісно-діяльнісного підходу до підбору та підготовки керівних кадрів освіти (Л.Карамушка, Н.Коломінський, Р.Шакуров).

Методи дослідження: теоретичний аналіз проблеми, спостереження, аналіз документів, інтерв’ю, анкетування, констатуючий і формуючий експерименти, експертне оцінювання, метод тестування, методи статистичної обробки даних (кореляційний аналіз).

Наукова новизна і теоретичне значення одержаних результатів полягають в уточненні та конкретизації істотних характеристик соціальної перцепції з урахуванням особистісних і професійних чинників. Науково обгрунтовано взаємозв’язок і залежність між соціально-перцептивними характеристиками управлінської діяльності керівників шкіл і особливостями їхньої управлінської взаємодії. Дістало подальшого розвитку обґрунтування теоретико-методичного підходу до проблеми психологічної підготовки керівників освіти до управління в контексті оптимізації процесу соціальної перцепції як важливого чинника управлінської діяльності. Створено модель оптимальних соціально-перцептивних характеристик управлінської діяльності керівника середньої загальноосвітньої школи.

Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що розроблено і запропоновано до практичної реалізації основні напрямки врахування соціально-перцептивних характеристик управлінців під час добору і психологічної підготовки керівників середніх загальноосвітніх шкіл. Одержані в ході дослідження позитивні результати дозволили розробити спеціальну програму оптимізації соціальної перцепції керівників шкіл і рекомендувати її до застосування в системі післядипломної освіти, зокрема, у навчальному процесі під час підвищення кваліфікації керівних кадрів освіти, методичної роботи з ними та психолого-управлінського консультування.

Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечується методологічним обгрунтуванням його вихідних позицій, застосуванням сукупності надійних діагностичних методик, адекватних меті і завданням дослідження, поєднанням кількісного та якісного аналізу емпіричних даних, репрезентативністю вибірки та застосуванням методів математичної статистики із залученням сучасних програм обробки даних.

Особистий внесок здобувача. Розроблені автором наукові положення та одержані емпіричні дані є самостійним внеском у розроблення проблеми впливу соціально-перцептивних властивостей керівника середньої загальноосвітньої школи на ефективність його управлінської діяльності.

Апробація результатів дослідження.

Основні результати дисертаційного дослідження доповідалися та обговорювалися на засіданнях кафедри психології управління ДАККО (1996 - 1999 р. р.), кафедри психології ЦІППО АПН України (1999 - 2001 р. р.), на міжнародних, всеукраїнських наукових і науково-практичних конференціях, зокрема, на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми психологічної освіти в системі підвищення кваліфікації кадрів”       (м. Київ, 30-31.05.1994 р.), звітній науковій конференції “Післядипломна освіта педагогічних кадрів: проблеми розвитку” (м. Київ, 1996 р.), звітній науковій конференції “Актуальні проблеми теорії і практики післядипломної освіти керівних і педагогічних кадрів” (м. Київ, 1998 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Управління національною освітою в умовах становлення і розвитку української державності” (м. Київ, 1998 р.), звітній науковій конференції “Післядипломна освіта та управління навчальними закладами в умовах трансформації суспільства” (м. Київ, 1999 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Теоретико-методичні проблеми удосконалення психологічної підготовки менеджерів” (м. Київ, 1999 р.) та ін.

Основні теоретичні та експериментальні результати дослідження викладено в 9 одноосібних публікаціях (5 вміщено в науково-методичних збірниках, 4 - у матеріалах міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференцій).

Структура та обсяг дисертації.

Структура дисертації зумовлена логікою дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків.

Повний обсяг дисертації становить 180 сторінок, 22 рисунки, 27 таблиць.

Список використаних джерел складається з 223 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність та рівень дослідженості обраної теми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання роботи, теоретико-методологічні основи і методи дослідження; розкрито його наукову новизну, теоретичне та практичне значення, наведено відомості про апробацію та структуру роботи.

Перший розділ “Психологічний аналіз соціальної перцепції в управлінні середньою загальноосвітньою школою” присвячено аналізу наукових досліджень вітчизняних і зарубіжних авторів.

Соціальна перцепція як психологічний чинник управління в широкому розумінні являє собою сприймання; пізнання, оцінку характеристик і прогнозування можливостей соціальних об’єктів управління (особистостей, груп, більш широких спільностей, суспільства в цілому), на основі чого управлінець будує стратегію взаємодії з ними. Центральною ланкою в процесі управлінської взаємодії з об’єктами управління є взаємодія керівника з підлеглими.

Складовими соціальної перцепції є: а) когнітивний компонент (пізнання як сукупність уявлень про об’єкти управління); б) емоційний (міра емпатії, співчуття, співпереживання); в) діяльнісний (поведінковий, конативний);          г) мотиваційний.

У процесі управлінської діяльності керівника закладу освіти соціальна перцепція виконує важливі функції:

а) мотиваційну, спонукаючи управлінця до певних дій по відношенню до учасників навчально-виховного процесу в залежності від особливостей його сприймання;

б) перцептивно-діагностичну, спрямовану на оцінку підлеглих, самого себе, зіставлення актуальних і потенціальних можливостей об’єктів управління, аналіз ситуативного контексту в цілому;

в) гностично-орієнтувальну, зумовлюючи вибір певної управлінської дії залежно від особливостей сприймання ситуації;

г) модифікаційну, сприяючи зміні, модифікації соціально-перцептивних характеристик учасників навчально-виховного процесу під час управлінської взаємодії з ними.

У процесі аналізу механізмів соціальної перцепції можна виділити такі його рівні:

а) психофізіологічний (психофізіологічні закономірності функціонування сенсорно-перцептивних систем);

б) загальнопсихологічний (загальнопсихологічні закономірності когнітивних і емоційно-вольових процесів);

в) соціально-психологічний (соціально-психологічні закономірності пізнання людьми один одного в процесі спілкування в спільній діяльності).

При цьому на соціально-психологічному рівні аналізу вирізняють такі міжособистісні механізми соціальної перцепції, які своєрідним чином проявляються в процесі управлінської діяльності: а) пізнання і розуміння один одного (ідентифікація, емпатія, атракція, проекція); б) пізнання самого себе в процесі взаємодії (рефлексія); в) інтерпретації та прогнозування вчинків і почуттів партнера по взаємодії (децентрація, каузальна атрибуція, стереотипізація).

Особливості дії механізмів соціальної перцепції в процесі управління обумовлені низкою об’єктивних і суб’єктивних факторів. До об’єктивних факторів детермінації соціальної перцепції можна віднести діяльнісні (зміст, форма організації та успішність спільної діяльності), інтерактивні (рівень розвитку педагогічного колективу і характер реальних міжособистісних стосунків у ньому, тип взаємодії – конкуренція чи кооперація, особистісний і діловий статус учасників взаємодії) і фонові (“забарвленість” соціально-психологічного клімату, попередній досвід спільної діяльності, загальний “фон” – ситуація, яка склалася в галузі (системі освіти) і в суспільстві в цілому) тощо.

Серед суб’єктивних факторів – детермінантів соціальної перцепції можна виділити психофізіологічні (психічний стан, рівень емоційного збудження, переважний тип сприймання, індивідуальні пороги відчуттів, чутливість), особистісні (адекватність самооцінки і рівень домагань, спрямованість особистості та ін.) і операційні (рівень професійної майстерності, уміння забезпечити ефективну взаємодію з підлеглими, враховуючи їх експектації та цінності) тощо.

Психологічний аналіз проблеми на базі використаних теоретичних джерел дає можливість вирізнити динамічні і змістові характеристики соціальної перцепції як чинника управлінської діяльності. До динамічних можна віднести такі полярні характеристики соціальної перцепції:

а) точність (відповідність суджень перцептора про наявність, відсутність чи ступінь вираженості в об’єкта сприймання певних властивостей, станів, дійсній їх наявності або ступеню вираженості) – неточність (неузгодженість перцептивного образу з властивостями об’єкта сприймання);

б) дифереційованість (здатність сприймати об’єкт як сукупність певних взаємопов’язаних характеристик, відмінних від характеристик перцептора) – дифузність (затруднення чи неможливість виокремлення характеристик об’єкта сприймання, особливо відмінних від власних характеристик перцептора, “розмитість” перцептивного образу);

в) гнучкість (міра усталеності знань про об’єкт перцепції в різних ситуаціях управлінської взаємодії, сприймання об’єкту перцепції по-різному в залежності від ситуації) – ригідність (надмірна фіксація певних якостей об’єкта сприймання, незмінність перцептивного образу всупереч об’єктивним обставинам, що вимагають його зміни);

г) повнота перцептивного образу, фрагментарність перцептивного образу (звуження сфери сприймання об’єкта перцепції, обмеження окремими його властивостями).

До змістових характеристик соціальної перцепції можна віднести особливості спрямованості керівника на визначення певних характеристик підлеглого – ділових, комунікативних, особистісних якостей, рис зовнішності, а також їх міру значущості (ієрархію) в сприйманні і оцінці об’єкта управління і, зокрема, підлеглого.

Можна припустити, що рівень розвитку визначених соціально-перцептивних характеристик керівника середньої загальноосвітньої школи впливає на особливості його взаємодії з підлеглими і, отже, на ефективність управлінської діяльності загалом.

У другому розділі “Емпіричне вивчення розвитку соціальної перцепції керівників загальноосвітніх шкіл” визначено етапи і методику експериментального дослідження особливостей соціальної перцепції керівників середніх загальноосвітніх шкіл.

Емпіричне вивчення розвитку соціальної перцепції керівників середніх загальноосвітніх шкіл доцільно проводити на основі таких принципів:

• принцип діяльності, що визначає опосередкованість сприймання об’єкта перцепції (підлеглого) через його діяльність або діяльність його групи (педагогічного колективу), коли предмет діяльності для кожного її учасника має особистісний смисл;
• принцип розвитку – обумовлює закономірну зміну соціально-перцептивних процесів у часі, яка виражається в їх кількісних, якісних і структурних перетвореннях, що відбуваються під впливом спільної діяльності;
• принцип рефлексометричний або “предиктивної емпатії”, за яким завдання дослідження рівня соціальної перцепції керівника школи полягає у як найточнішому відтворенні реакції підлеглого на певний стимул;
• принцип дослідження соціально-перцептивних процесів директора школи в системі керівництва-підлеглості, що передбачає врахування проміжної позиції керівника, зумовленої різними експектаціями вищих керівників і підлеглих по відношенню до нього.

В експерименті взяли участь 128 директорів шкіл – 56 чоловіків і 72 жінки. Дослідження динамічних характеристик соціальної перцепції виявило низький рівень їх розвитку у значної кількості керівників середніх загальноосвітніх шкіл. Зокрема, низький рівень точності властивий 39,5% директорів шкіл, диференційованості – 41,7%, гнучкості – 31,1%, повноти – 35,1% директорів. При цьому були виявлені деякі гендерні особливості розвитку соціальної перцепції. Середні показники жінок – директорів шкіл були вищими за всіма динамічними показниками соціальної перцепції (зокрема за її точністю – див. табл. 1) – хоча статистичної значущості вказаних відмінностей встановити не вдалося.

Таблиця 1.

Розподіл керівників середніх загальноосвітніх шкіл залежно від точності соціальної перцепції (%)

Також було визначено залежність динамічних характеристик соціальної перцепції від стажу й віку керівників середніх загальноосвітніх шкіл.

Виявлений кореляційний зв’язок між динамічними характеристиками соціальної перцепції і ставленням керівника закладу освіти до підлеглих, зокрема, за такими показниками як “впевненість у собі” (- 0,68), “повага до партнера” (0,59), “піклування про інших” (0,41), “домінантність” (- 0,42), “приязність” (0,42) (р < 0,05).

Вивчення змістових характеристик соціальної перцепції керівників шкіл довело її опосередкованість особливостями спільної діяльності підлеглих. У сприйманні підлеглого керівниками домінують ділові якості (40,9%), на другому місці – комунікативні (31,8%), на третьому – особистісні (20,9%), на четвертому – елементи зовнішності (6,4%). Подібність ієрархії груп особливостей жінок – директорів і чоловіків – директорів шкіл дозволяє припустити існування загальних оцінних критеріїв, обумовлених дією стереотипного сприймання підлеглого. Зокрема, було встановлено залежність оцінки “успішності” підлеглого від позитивного чи негативного ставлення керівника до нього. При цьому у 12% випадках було виявлено розбіжності між оцінкою керівником успішності підлеглого і його реальними результатами педагогічної діяльності, ставленням до справи.

Дослідження особливостей сприймання керівниками педагогічних колективів шкіл, які виступають своєрідним фоном перебігу процесів соціальної перцепції довело, що велика кількість директорів шкіл (39,9%) орієнтується на партнерський тип сприймання педагогічного колективу як самостійної цінності, коли значущими є успіхи і проблеми кожного з його членів.

Приблизно третина досліджених нами керівників шкіл (34,5%) орієнтується на прагматичний тип сприймання, за яким педагогічний колектив, окремі підлеглі сприймаються, насамперед, як засіб досягнення управлінських цілей. Досить значна кількість управлінців (25,6%) орієнтована на індивідуалістичний “тип” сприймання, коли керівник віддає перевагу одноосібному прийняттю управлінських рішень. Було виявлено також залежність типу сприймання педагогічного колективу, окремих осіб залежно від віку і стажу керівників середніх загальноосвітніх шкіл.

Слід зауважити, що основним критерієм ефективності праці керівника є кінцевий результат праці усього колективу, при цьому в науковій літературі виокремлюють два класи критеріїв ефективності управлінської діяльності: психологічні і непсихологічні. До психологічних критеріїв ефективності управлінської праці відносять задоволеність від належності до групи та від самого процесу спільної діяльності, авторитет керівника (Р.Кричевський, А.Маржине та ін.), ставлення керівника до рядових членів групи (М.Березовін, Я.Коломинський та ін.), стиль керівництва (Л.Карамушка, Н.Ревенко та ін.), які, на нашу думку, знаходять опосередковане відображення в показниках рівня сприятливості соціально-психологічного клімату групи, зокрема, педагогічного колективу школи.

До непсихологічних (виробничих) критеріїв відносять продуктивність (результативність) діяльності групи. В контексті нашого дослідження йдеться про результати навчально-виховної діяльності школи, яка організована і керована її директором. Ми вважали ефективними, слідом за Р.Кричевським, тих керівників середніх загальноосвітніх шкіл, у яких очолюваний ними педагогічний колектив досягає високих показників за відповідними психологічними і непсихологічними критеріями.

Нами встановлено складний характер залежностей між ефективністю управлінської діяльності директорів шкіл і рівнем гнучкості їх соціальної перцепції (див. рис. 1). В цілому виявлено, що успішність управління потребує певних, оптимальних значень динамічних показників соціальної перцепції управлінців. Надмірний або недостатній рівень даних характеристик соціальної перцепції негативно впливає на ефективність управління середньою школою.

Рис. 1. Залежність ефективності управлінської діяльності директорів середніх загальноосвітніх шкіл від гнучкості соціальної перцепції

Було встановлено, що високоефективним керівникам властивий переважно партнерський тип сприймання педагогічного колективу (68,4%), в той час, як для низькоефективних керівників скоріше властивий індивідуалістичний тип сприймання (51,1%).

В результаті теоретичного аналізу та емпіричного дослідження було побудовано модель соціально-перцептивних характеристик керівника середньої загальноосвітньої школи, в якій можна вирізнити такі складові:

а) ціннісно-мотиваційний компонент, який визначає сукупність мотивів керівника загальноосвітньої школи до пізнання і самопізнання в процесі управлінської взаємодії керівника з підлеглими, зокрема, гуманістичну спрямованість, орієнтацію на людину як найвищу цінність суспільства; позитивну установку на підлеглих прагнення пізнати їх індивідуально-психологічні особливості та ін.;

б) гностичний компонент – сукупність знань щодо особливостей соціальної перцепції, її механізмів і детермінант ефективної управлінської діяльності;

в) операційний компонент – сукупність умінь та навичок адекватного взаєморозуміння та взаємопізнання в процесі управлінської взаємодії;

г) особистісний компонент – сукупність важливих для перебігу соціальної перцепції особистісних якостей керівника загальноосвітньої школи, зокрема позитивна Я-концепція, адекватні самооцінка і рівень домагань.

Ці складові тісно пов’язані між собою і лише в цілісності забезпечують оптимальні характеристики соціальної перцепції управлінців, які слід враховувати як в процесі організації діяльності освітніх закладів, так і в процесі післядипломної освіти керівників.

У третьому розділі “Психологічні умови оптимізації соціальної перцепції керівників середніх загальноосвітніх шкіл” визначено необхідність організації комплексної системи безперервного психологічного навчання керівників закладів освіти, в якій було б створено умови для цілеспрямованого удосконалення соціально-перцептивних характеристик керівників середніх шкіл. Реалізацію завдань комплексної системи доцільно забезпечувати як під час спеціально організованого навчального процесу в системі післядипломної освіти, так і в процесі індивідуального психологічного консультування управлінців шкільними психологами. Оптимізація показників соціальної перцепції керівників середньої загальноосвітньої школи можлива за таких психолого-організаційних умов:

а) створення комплексної програми безперервного психологічного навчання керівників, в якій, зокрема, було б передбачено цілеспрямоване удосконалення їхніх соціально-перцептивних характеристик;

б) визначення і конкретизація змісту, форм і методів психологічної підготовки управлінців у відповідності із оптимальними соціально-перцептивними характеристиками управлінської діяльності керівників середніх загальноосвітніх шкіл;

в) побудова процесу психологічної підготовки керівників шкіл на діагностичній основі, на принципах зворотного зв’язку, поєднання традиційних і сучасних форм та методів навчання, які забезпечують, крім іншого, формування особистісного смислу відповідних соціально-перцептивних дій;

Результати експериментального дослідження довели ефективність такого підходу до оптимізації соціально-перцептивних показників як під час безпосереднього навчання керівників середніх загальноосвітніх шкіл, так і в управлінській діяльності в закладах освіти, якими керували дані керівники.

Показники оптимізації процесу соціальної перцепції і відповідно соціально-перцептивних характеристик керівника ми визначали за двома групами критеріїв – внутрішніми (суб’єктивними) і зовнішніми (об’єктивними).

До внутрішніх, суб’єктивних критеріїв відносили різні виміри суджень керівників стосовно значущості і рівня розвитку їх соціально-перцептивних характеристик, особистісних якостей, пов’язаних з оптимізацією процесу соціальної перцепції, а також самооцінку рівня відповідних знань, умінь, навичок. Зовнішні (об’єктивні) критерії були отримані в результаті порівняння самооцінки керівників і експертної оцінки до і після формуючого експерименту згідно розробленої нами оптимальної моделі соціально-перцептивних характеристик керівника.

Аналіз даних реалізації експериментальної програми проводився щодо рівня знань керівників шкіл стосовно закономірностей і механізмів соціальної перцепції, оцінки значущості цих знань в їх управлінській діяльності. Результати аналізу показали високий рівень засвоєння керівниками з експериментальної групи знань щодо особливостей соціальної перцепції як чинника управління, значне зростання усвідомлення значущості врахування закономірностей соціальної перцепції у власній управлінській діяльності, особливо за особистісною складовою моделі соціально-перцептивних характеристик керівника (див. рис. 2).

Рис. 2. Порівняльний аналіз значущості складових соціальної перцепції для учасників експериментальної і контрольної групи (в середньому, %)

Дослідження зафіксувало позитивну динаміку соціально-перцептивних процесів керівників шкіл на груповому рівні реалізації експериментальної програми, що, з одного боку, виявилося у підвищенні рівня усвідомленості об’єктивних міжособистісних стосунків у групі, а з другого, у зростанні кількості керівників з орієнтацією на партнерський тип ставлення до педагогічного колективу. На індивідуальному рівні реалізації експериментальної програми навчання керівників шкіл було виявлено наближення динамічних показників соціальної перцепції директорів шкіл до оптимальних. Крім того, результати аналізу даних свідчать про якісні зміни в еталонах оцінки і пізнання інших людей, в змістових характеристиках соціальної перцепції керівників у цілому. У контрольній групі таких змін не було зафіксовано.

В результаті формуючого експерименту було відзначено зростання ефективності управлінської діяльності керівників експериментальної групи за соціально-перцептивними показниками. За модифікованою методикою Р.Шакурова була виявлена позитивна динаміка показників соціально-психологічного клімату в педагогічних колективах, а також вирівнювання оцінок клімату з боку директорів і педагогів, особливо значуще за складовою “ставлення один до одного”. У контрольній групі така динаміка не спостерігалася.

У висновках підсумовано і викладено результати теоретичного й експериментального дослідження, визначено перспективи подальшої розробки проблеми. Результати дослідження дали змогу зробити такі висновки:

1. Однією з важливих складових управлінської діяльності є аналіз, інтерпретація та оцінка дій і професійно важливих якостей особистості підлеглих, адекватність відображення яких безпосередньо пов’язана з рівнем розвитку соціально-перцептивних характеристик керівника.

У випадку управління середніми загальноосвітніми школами підвищення вимог до рівня розвитку соціально-перцептивних характеристик керівників, крім того, значною мірою зумовлено психологічними особливостями управління в галузі освіти. До останніх, зокрема, можна віднести:

• специфічність мети діяльності середньої загальноосвітньої школи – виховання особистості дитини, яка в процесі взаємодії з дорослими привласнює і трансформує в самооцінку оцінні твердження вихователів;
• специфічність об’єкта управління, який складається з досить неоднорідної за віковими, гендерними, статусними характеристиками численної групи учасників навчально-виховного процесу, що ускладнює відпрацювання єдиних критеріїв їх оцінки;
• необхідність управлінської взаємодії не тільки з педагогами, переважну кількість яких складають жінки з їх підвищеною чутливістю, емоційністю, але й з учнями, батьками, суспільними організаціями, громадськістю в цілому; обумовленість значною мірою успішності цієї взаємодії адекватністю відображення й інтерпретації поведінки і можливостей один одного, тобто, особливостями перебігу соціальної перцепції.

2. Соціальну перцепцію як психологічний чинник управління можна розглядати в широкому розумінні як сприймання, пізнання, оцінку характеристик і прогнозування можливостей соціальних об’єктів управління, на основі чого управлінець будує стратегію взаємодії з даними об’єктами управління. Враховуючи, що центральною ланкою в процесі управлінської взаємодії з об’єктами управління є взаємодія керівника з підлеглими, соціальну перцепцію як психологічний чинник управління можна розглядати в вузькому розумінні як процес пізнання, оцінки керівником підлеглого підчас їх спільної діяльності, який обумовлює особливості управлінської взаємодії з цим підлеглим.

3. Виділено динамічні (точність, диференційованість, гнучкість, повнота) і змістові (якісні особливості оцінних еталонів керівника та їх ієрархія) характеристики соціальної перцепції в управлінській діяльності. При цьому був виявлений кореляційний зв’язок між динамічними характеристиками соціальної перцепції і ставленням керівника закладу освіти до підлеглих, зокрема за такими показниками, як “повага до партнера”, “впевненість у собі”, “піклування про інших”, “домінантність”, “приязність”. Також була встановлена залежність оцінки “успішності” підлеглого від позитивного чи негативного становлення керівника до нього.

4. Встановлено гендерні особливості перебігу соціальної перцепції як чинника управлінської діяльності. З’ясувалося, що жінки-директори шкіл відзначаються вищим рівнем динамічних характеристик соціальної перцепції. Крім того, було визначено, що жінки-директори шкіл більше орієнтовані на партнерський тип сприймання педагогічного колективу, в той час, як у чоловіків-директорів є більш вираженим прагматичний тип сприймання.

5. Встановлено складний характер залежностей між ефективністю управлінської діяльності директорів шкіл і рівнем розвитку їх соціальної перцепції. В цілому виявлено, що успішність управління потребує певних, оптимальних значень динамічних показників соціальної перцепції управлінців. Надмірний або недостатній рівень даних характеристик соціальної перцепції негативно впливає на ефективність управління середньою школою. Щодо змістових характеристик соціальної перцепції, то тут було доведено, що для високоефективних керівників характерним є більш рівномірне використання оцінних критеріїв соціальної перцепції за діловими, особистісними, комунікативними характеристиками об’єктів перцепції. При цьому в порівнянні з низькоефективними керівниками для високоефективних директорів шкіл зростає значущість особистісних якостей в оцінці підлеглого і зменшується значущість рис зовнішності як оцінного критерію.

Крім того, високоефективні керівники, на відміну від низькоефективних, як правило, бачать більше позитивних рис у підлеглих, до яких вони ставляться загалом негативно, і більше негативних рис у підлеглих, до яких вони ставляться загалом позитивно.

Високоефективним керівникам властивий переважно партнерський тип сприймання педагогічного колективу, тоді, як для низькоефективних керівників скоріше властивий індивідуалістичний тип сприймання.

6. Побудовано модель соціально-перцептивних характеристик керівника середньої загальноосвітньої школи, в якій можна вирізнити такі складові:

а) ціннісно-мотиваційний компонент, який визначає сукупність мотивів керівника загальноосвітньої школи до пізнання і самопізнання в процесі управлінської взаємодії керівника з підлеглими, зокрема, гуманістичну спрямованість, позитивну установку на підлеглих;

б) гностичний компонент як сукупність знань щодо особливостей соціальної перцепції, її механізмів і детермінант ефективної управлінської діяльності;

в) операційний компонент – сукупність умінь та навичок адекватного взаємопорозуміння та взаємопізнання в процесі управлінської взаємодії;

г) особистісний компонент як сукупність важливих для перебігу соціальної перцепції особистісних якостей керівника загальноосвітньої школи, зокрема, позитивна Я-концепція, адекватні самооцінка і рівень домагань.

7. Виявлені психолого-організаційні умови оптимізації соціально-перцептивних характеристик:

а) створення комплексної програми безперервного психологічного навчання керівників, в якій, зокрема, було б передбачено цілеспрямоване удосконалення їх соціально-перцептивних характеристик;

б) визначення і конкретизація змісту, форм і методів психологічної підготовки управлінців у відповідності з оптимальними соціально-перцептивними характеристиками управлінської діяльності керівників середніх загальноосвітніх шкіл;

в) побудова процесу психологічної підготовки керівників шкіл на діагностичній основі, на принципах зворотного зв’язку, поєднання традиційних і сучасних форм та методів навчання, які орієнтовані, передусім, на формування особистісного смислу відповідних соціально-перцептивних дій;

г) забезпечення розгортання процесу оптимізації соціальної перцепції керівників на трьох рівнях – загальному (на якому через лекції і тематичні дискусії керівники засвоюють знання щодо сутності й особливостей соціальної перцепції в управлінні, її механізмів і детермінант, виробляють установку на врахування засвоєних знань у власній управлінській діяльності), груповому (на якому у тренінгових процедурах, рольових іграх, дискусіях, аналізі управлінських ситуацій відпрацьовуються соціально-перцептивні вміння і навички відповідно до моделі соціально-перцептивних характеристик керівника середньої загальноосвітньої школи), індивідуальному (на якому в процесі самостійної роботи аналізуються та осмислюються особливості і значення соціальної перцепції у власному управлінському досвіді, відбувається становлення і закріплення потреби в оптимізації власних соціально-перцептивних характеристик).

8. Визначено основні напрямки оптимізації соціально-перцептивних характеристик керівників середньої загальноосвітньої школи. До першого з них можна віднести удосконалення соціально-перцептивних показників директорів шкіл безпосередньо у спеціально організованому навчальному процесі в системі післядипломної освіти. Другий напрямок пов’язаний з опосередкованим впливом на оптимізацію соціально-перцептивних характеристик директорів шкіл завдяки спеціальній системі психологічної підтримки, що може бути надана під час взаємодії керівника з шкільною психологічною службою, а також у процесі психолого-управлінського консультування безпосередньо в закладі освіти.

Обсяг даного дослідження не дав змоги розв’язати низку проблем, які дозволили б поглибити дослідження соціальної перцепції як чинника оптимізації управлінської діяльності керівника середньої загальноосвітньої школи. Перспективними надалі вбачаються дослідження, які стосуються вивчення особливостей реалізації психологічних механізмів соціальної перцепції в управлінській діяльності керівника, психологічних засобів оптимізації соціальної перцепції як окремих членів педагогічного колективу так і в цілому в системах “керівник – підлеглий”, “педагог – педагог”, “педагог – учень”, “педагог – батьки учнів” тощо.

Необхідним є дослідження питання підготовки практичних психологів щодо надання психологічної допомоги керівникам в оптимізації соціально-перцептивних характеристик управлінської діяльності.