Сімейні конфлікти

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ ГУМАНІТАРНИЙ ІНСТИТУТ

КАФЕДРА ГЕРМАНСЬКОЇ  ФІЛОЛОГІЇ

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

з дисципліни

«Етика сімейних стосунків»

 

Сімейні конфлікти

 

 

 

 

 

 

Виконала

студентка гр. ЗГФ-41       Г.О. Печенюк

 

Викладач                                  О.Ст. Корчук

 

 

 

Буча 2012 р.

 

Зміст

Зміст ………………………………………………………………………… 2

Вступ ……………………………………………………………………....... 3

1. Сімейні конфлікти ………………………………………………….... 5
2. Причини виникнення сімейних конфліктів ………………………... 6
3. Типи конфліктів ……………………………………………………… 8
4. Класифікація конфліктів …………………………………………….. 8
5. Способи вирішення сімейних конфліктів ……………………………10

Список використаної літератури ………………………………………….13

 

 

Вступ

Конфліктологія – відносно молода наука. У завершеному вигляді вона з'явилася лише до середини XXст. Але конфлікти існували завжди, а перші спроби їх осмислення відносяться до глибокої давнини.

Древні філософи вважали, що сам по собі конфлікт не поганий  і не хороший, він існує всюди  незалежно від думок людей  про нього. Весь світ повний суперечностей, з ними неминуче пов'язане життя природи, людей і навіть богів. Щоправда, сам термін «конфлікт» вони ще не вживали, але вже бачили, що конфлікт не вичерпує собою всього життя, а являє собою лише її частина.

Конфліктологія є однією з наймолодших галузей наукового знання, що розвинулася на стику багатьох наук і перш за все – соціології та психології.

Конфліктологія виділилася як самостійний напрям в соціології наприкінці 50-х років XX століття і  спочатку отримала назву «соціологія  конфлікту». Ця подія пов'язується з роботами Р. Дарендорфа (Німеччина) «Соціальні класи і класові конфлікти в індустріальному суспільстві» (1957), а також Л. Козера (США) - «Функції соціальних конфліктів» (1956).

У цей же період аналогічна ситуація спостерігається й у психології. Завдяки дослідженням М. Шерифа, Д. Рапопорта, Р. Доза, Л. Томпсона психологія конфлікту виділяється як самостійний напрям.

Дослідження в галузі соціології конфлікту і особливо в області психології конфлікту  сприяли розвитку конфліктологічної  практики. Становлення конфліктологічної практики відбувається в 70-і роки XX століття. У цей період Горовіц і Бордман створюють програму психологічного тренінгу, спрямованого на навчання конструктивній поведінці у конфліктній взаємодії. Ч. Освуд розробив методику ПОІР (Поступові і обопільні ініціативи зі зменшення напруженості), призначену для вирішення міжнародних конфліктів.

У становленні конфліктологічної  практики особливе місце зайняли  переговорні методики вирішення  конфлікту (Д. Скотт; Ш. і Г. Бовер). Розробка технологій переговорів за участю посередника-медіатора (В. Лінкольн, Л. Томпсон, Р. Рубін) привела до створення в США в 1970-1980-х роках навчальних закладів з підготовки фахівців-медіаторів. У цей період всесвітню популярність придбав Гарвардський метод «принципових переговорів» Р. Фішера.

У 1980-ті роки виникають  конфліктологічні центри в США та інших країнах світу. А в 1986р. в Австралії за ініціативою ООН створюється Міжнародний центр вирішення конфліктів. У Росії перший центр з вирішення конфліктів був створений у Санкт-Петербурзі в 1993 році.

Поняття «конфлікт» (від  лат. сonflictus – зіткнення) має не одну інтерпретацію. У філософії – це категорія, що відображає стадію (фазу і форму) розвитку категорії «суперечність», коли існуючі протилежності перетворюються на крайні протилежності (полярність, антагонізм), досягаючи моменту взаємозаперечення один одного і зняття протиріччя.

Але, розглядаючи вихідні  позиції для визначення поняття  «конфлікт», А.Г. Здравомислов вважає неправомірною  спробу підвести його під більш широку категорію протиріч, оскільки суперечності, на його думку, далеко не завжди тягнуть за собою конфлікти. Для перетворення протиріч у конфлікти необхідні усвідомлення протилежності інтересів і відповідна мотивація інтересів. Поки протилежність інтересів не усвідомлена, конфлікт, як вважає англійський політолог Е. Гідденс, ще не настає.

Існує величезна різноманітність  конфліктів у суспільстві, що визначається підставами їх виникнення. Сімейні  конфлікти є однією з найпоширеніших форм конфліктів. За оцінками фахівців, в 80-85% сімей відбуваються конфлікти, а в інших 15-20% виникають сварки з різних приводів.

Відповідно до теми реферату були розглянуті наступні завдання:

1. Виявити причини виникнення сімейних конфліктів;
2. Впорядкувати сімейні конфлікти;
3. Визначити можливості попередження та вирішення сімейних конфліктів.

1. Сімейні конфлікти

Унікальність сімейних відносин обумовлює не тільки специфіку  виникнення і протікання конфліктів у сім'ї, але й особливим чином  відображається на соціальному і психічному здоров'ї всіх її членів. Сімейні конфлікти - це протиборство між членами сім'ї на основі зіткнення протилежно спрямованих мотивів і поглядів. Вважається, що ефективна подружня взаємодія визначається динамічною рівновагою понять "МИ" і "Я". Рівновага дійсно є динамічною, адже в кожен момент часу існує акцент лише на одному з двох понять. При дуже сильному розвитку складової "МИ" – завжди існує небезпека гальмування особистісного зростання одного з подружжя (а іноді й обох). Якщо сильно розвинений "Я"-компонент – виникають передумови для роз'єднаності і образ.

Зрозуміло що не можна  зводити весь комплекс відносин і  проблем, які виникають у шлюбі, тільки до наявності або відсутності  егоїзму. Все набагато складніше. У чому ж специфіка сімейних відносин? Чому для них характерні конфлікти?

Сімейні відносини регламентовані суспільством і прописані законодавчо  в Сімейному Кодексі України. Але найчастіше, поняття “шлюб”, “подружжя”, “відповідальність”, “обов'язок”, “розлучення”, “спільно нажите майно” та інше не завжди збігаються з уявленнями однієї або обох сторін подружжя.

Сімейні відносини базуються  на зобов'язаннях один перед одним, перед собою і перед суспільством. Кожен із подружжя може розуміти свої зобов'язання або зобов'язання партнера по-різному, ігнорувати їх, примушувати іншого партнера до виконання і так далі. Часто шлюб стає майданчиком для маніпулювання один одним і підміни загальних цілей на особисті.

Сімейні відносини формуються в більшості випадків на основі досвіду  батьківської сім'ї кожного з подружжя (який інколи дуже важко об'єднати в єдине розуміння), і надзвичайно рідко на основі зрілих уявлень і реалістичних побажань кожного з партнерів. Це стає приводом для сімейних конфліктів.

Виключити виникнення сімейних конфліктів неможливо, і між близькими людьми вони виникають практично завжди. Просто в одних сім'ях їх вміють вирішувати, а в інших – ні.

Оскільки, сім'я – це не просто сума людей (членів сім'ї), а відкрита для саморозвитку система зі своїми законами, нормами поведінки і типом взаємин, то зміни, що відбуваються з одним із членів сім'ї, прямо або побічно відбиваються на інших її членах. Сімейні конфлікти завжди зачіпають особисті інтереси кожного члена сім'ї. І кожна сім'я проходить певні стадії розвитку, для яких характерні свої періоди напруги і кризи.

 

2. Причини виникнення сімейних конфліктів

Сімейні конфлікти різноманітні. Це і конфлікти в самому подружжі, між батьками і дітьми, конфлікти між представниками молодшого та старшого поколінь. Конфлікти між членами сім’ї виникають з приводу виконання сімейних функцій, психологічних протиріч, різного розуміння сімейних цілей і завдань розвитку кожного покоління, системи сімейних цінностей членів сім'ї. Сімейний конфлікт сприймається і переживається членами родини як розбіжність, зіткнення їхніх інтересів, цілей і потреб.

Кожен з нас зможе  виділити кілька причин, які викликають часті конфлікти в сім'ї:

1. Незадоволена потреба  в самоствердженні. 

2. Прагнення однієї або обох сторін реалізовувати в шлюбі перш за все особисті потреби (егоїзм).

3. Невміння подружжя  спілкуватися один з одним,  з родичами, друзями і знайомими,  колегами по роботі.

4. Сильно розвинені  матеріальні амбіції в одного  або обох з подружжя.

5. Небажання одного  з подружжя брати участь у  веденні домашнього господарства.

6. Наявність в одного  або обох з подружжя завищеної самооцінки.

7. Небажання одного  з подружжя займатися вихованням  дітей чи розбіжність поглядів  на методи виховання. 

8. Відмінності уявлень подружжя  про зміст ролей чоловіка, дружини,  батька, матері, глави сім'ї.

9. Нерозуміння як результат небажання  вести діалог.

10. Різні типи темпераменту подружжя  і невміння враховувати тип  темпераменту.

11. Ревнощі одного з подружжя.

12. Подружня невірність одного  з подружжя.

13. Статева холодність одного з подружжя.

14. Шкідливі звички у одного  з подружжя та пов'язані з  ними наслідки.

15. Особливі випадки. 

Це далеко не всі причини, що викликають конфлікти в сім'ї. Найчастіше причин декілька.

 

3. Типи  конфліктів

Конфлікти можна поділити на два типи в залежності від їхнього розв'язання.

Творчий – являє собою певне терпіння у відносинах один до одного, витримку і відмову від образ, приниження; пошук причин виникнення конфлікту; взаємна готовність до ведення діалогу, старання змінити сформовані відносини. Підсумок: налагоджуються доброзичливі відносини між подружжям, спілкування стає більш конструктивним.

Руйнівний – представляє собою образи, приниження: прагнення «насолити», більше провчити, звалити провину на іншого. Підсумок: зникає взаємна повага, спілкування один з одним перетворюється в обов'язок, часто неприємний.

 

4. Класифікація конфліктів

Фізіологічний конфлікт. Тобто партнери, наприклад, мають абсолютно різні біологічні цикли (один – жайворонок, другий – сова), і на тлі цього обов'язково виникає конфліктна ситуація. Даний вид конфлікту психологи радять придушити в зародку і на самому початку сімейного життя розібратися в особливостях один одного, поговорити про них відкрито. Це той самий випадок, коли конфлікту потрібно уникнути. А зробити це можна єдиним способом - організувати свій життєвий простір так, щоб друга сторона подружжя не відчувала себе пригніченою в ньому і мала б підлаштовуватись під бажання і потреби першого. Але якщо уникнути нерозуміння не вдалося, то потрібно віддавати собі звіт, що даний тип конфлікту не може бути підставою для руйнування сім'ї і кращий вихід з нього - це компроміс.

Психосексуальний конфлікт наздоганяє подружжя в той самий момент, коли з їхнього життя випаровується ейфорія, яку дарує парі почуття закоханості. І наростаюче почуття незадоволення партнером – вагомий привід починати профілактику даного виду конфлікту. Спосіб не допустити даний вид конфлікту – це бути самим собою на самому початку сексуальних відносин з партнером.

Статусно-рольовий конфлікт, і саме з його виникненням пов'язують значну кількість розлучень серед сімейних пар. Якщо один з партнерів у парі демонстративно не поважає іншого і всіляко принижує його роль – це говорить про наявність статусно-рольового конфлікту. З'являється він, як правило, у нерівних шлюбах, причому нерівність партнерів має саме соціальний характер. Щоб уникнути цього конфлікту варто раз і назавжди засвоїти: перевиховати дорослу людини неможливо, а тому займатися цим – марна справа.

В емоційному конфлікті  основною проблемою є брак очевидних  проявів любові з боку одного з  подружжя. Такий стан речей зазвичай встановлюється в парах, де один з партнерів закрита і не дуже емоційна людина, а тому він не може кожні п'ять хвилин твердити своїй половині про неземне кохання. Якщо ж ця половина не надто впевнена в собі і в почуттях партнера, то емоційний конфлікт не змусить себе чекати. У цьому випадку партнеру, скупому на емоції, потрібно пам'ятати, що заглянути в душу іншої людини неможливо. І якщо своє тепле ставлення до коханого ніяк не показувати, то рано чи пізно він засумнівається в наявності будь-яких почуттів з боку партнера.

Віковим конфліктом психологи називають не одвічну суперечку поколінь, а нерозуміння, що виникає між людьми, зрілість яких знаходиться зовсім на різних рівнях. Посилити цей тип конфлікту простіше простого: треба перестати помічати свого партнера і всіляко демонструвати йому, що у вас не може бути спільних інтересів та поглядів на речі. Зберігати такі відносини варто лише в тому випадку, якщо кожен з подружжя впевнений, що поряд з ним знаходиться той самий "єдиний і неповторний". А якщо шлюб – лише підготовчий етап перед новими, справжніми стосунками, то краще собі в цьому зізнатися і поставити на такій сім'ї жирну крапку. Тим більше, що психологи стверджують: віковий конфлікт дуже погано піддається врегулюванню.

Ціннісний конфлікт. Якщо життєві пріоритети двох людей занадто  різні і не знаходять точок  дотику, то той факт, що вони виявилися пов'язаними вузами шлюбу інакше як випадковістю не назвеш. Проте, фахівці впевнені, що такий тип конфлікту цілком можливо подолати, якщо прикласти для його вирішення достатні зусилля. Навіть у тому випадку, якщо один з подружжя виявляє асоціальну поведінку, упереджений до алкогольної чи наркотичної залежності, можна спробувати вирватися зі звичного кола спілкування і звернутися до фахівців з подібних захворювань. Щоправда, такий варіант ціннісного конфлікту – це все ж крайність. У всіх інших випадках, на початковій стадії назрівання проблем, потрібно спробувати не обмежувати партнера в його виборі цінностей, і тоді шанс не дійти до конфлікту – дуже і дуже великий.