Розвиток алкогольної залежності у дітей

 

 

ЗМІСТ

 

      Вступ………………………………………………………………………….. 3

Розділ І. Загальні відомості про алкоголізм……………………………………. 4

Розділ ІІ. Дитячий алкоголізм…………………………………………………... 7

          2.1. Фактори розвитку алкогольної залежності у дітей………………… 8

          2.2. Поняття, причини та наслідки  алкоголізму………………………… 9

Розділ ІІІ. Соціально-педагогічна діяльність з дітьми схильними до вживання алкоголю………………………………………………………………………… 14

          3.1. Робота соціального педагога з дітьми та підлітками по профілактиці схильності до алкоголізму……………………………………... 18

         Висновок…………………………………………………………………... 23

         Використана література………………………………………………….. 28

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Головні цінність суспільства - життя і здоров’я людини. В умовах ускладнення життя, між особистісних зв’язків і стосунків  державний курс освітньої політики ва Україні передбачає пропаганду здорового  способу життя, виховання здорового  молодого покоління, якому жити і  працювати в новій державі.

Основними причинами негативних змін у здоров’ї нації є погіршення економічної ситуації, низький рівень державного медичного обслуговування, несприятливі умови, соціальна напруженість. Україна підтримала Конвенцію ООН  про постійний розвиток людства. Головне – це безпека кожної людини. Рівень безпеки залежить від стану  навколишнього середовища, державної  системи підтримки безпеки людства  та індивідуальної захищеності.

Вчені всього світу протягом майже сорока років все гучніше  і тривожніше заявляють про небезпеку, яка підстерігає підростаюче  покоління дітей, підлітків, молодь. Мова йде про все зростаючий розмах споживання спиртних напоїв неповнолітніми. Так в США (штат Нью-Йорк) 91 процент 16-літніх учнів вживають алкогольні напої. У Канаді біля 90 процентів учнів 7-9 класів вживають спиртні напої. У ФРН 1 процент дітей 8-10 років в стані алкогольного сп’яніння затримується поліцією.

Мабуть, не треба володіти особливою уявою, щоб уявити собі шкоду, яку може викликати у підлітка хоч би однократне вживання вина або навіть пива. Сучасні дослідження дозволяють обгрунтовано стверджувати, що в тілі людини немає таких органів і тканин, які б не вражалися алкоголем. Попавши в організм, він досить повільно (з швидкістю 0,1 г на 1 кг маси тіла в годину) розщеплюється в печінці. І тільки 10 процентів від загальної кількості прийнятого алкоголю виводиться з організму в незмінному вигляді. Алкоголь, що залишився, циркулює разом з кров’ю по всьому організму, поки не розщепиться весь. Висока проникність «молодих» тканин, їх насиченість водою дозволяє алкоголю швидко поширюватися по зростаючому організму.

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬГІ ВІДОМОСТІ ПРО АЛКОГОЛІЗМ

Алкоголізм - захворювання, що викликається систематичним вживанням  спиртних напоїв, що характеризується патологічним потягом до них, розвитком  психічної (нездоланний потяг) і  фізичної залежності (появою абстинентного  синдрому при припиненні вживання). У випадках тривалого плину хвороба  супроводжується стійкими психічними і соматичними розладами[2,ст.3].

У формуванні алкогольної  залежності вирішальну роль грають наступні фактори:

1) Соціальні фактори: культурний  і матеріальний рівень життя, стреси, інформаційні перевантаження, урбанізація.

2) Біологічні: спадкова схильність. За даними до 30% дітей, чиї батьки зловживали алкоголем, можуть стати потенційними алкоголіками.

3) Психологічні: психоемоційні  особливості особистості, здатність до соціальної адаптації і протистояння стресам.

На мою думку, домінуючим фактором, у зв'язку з який алкоголізм одержав

широке поширення в Україні є низька здатність до соціальної адаптації в українців при переході від одного ладу до іншого і різка зміна соціального стану населення.

Патогенез. У патогенезі алкоголізму виділяють три стадії:

1 компенсована,

2 - наркоманія,

3 - Термінальна чи стадія  декомпенсації.

Грізними ознаками початку  захворювання на 1 стадії служать: головний симптом-непереборна тяга до вживання алкоголю, утрата "почуття міри" стосовно випитого, формування толерантності до алкоголю і легкої форми абстинентного синдрому.

Після прийняття високих  доз виникає амнезія, знижується працездатність.

На 1 стадії формується лише психічна залежність. Вже в цей  час можливі порушення функціонування деяких систем органів: часто спостерігаються алкогольні кардіоміопатії, описана неврастенічна симптоматика-порушення сну, стомлюваність, безпричинні коливання настрою[3,ст.59].

В другій стадії хворобливий  потяг до алкоголю підсилюється. Цьому супроводжують наростаючі психічні зміни: концентрація всіх інтересів на алкоголі, егоцентризм - крайня форма індивідуалізму й егоїзму, притуплення почуття боргу й інших вищих емоцій, безтурботність, емоційне огрубіння. Характерною рисою другої стадії є остаточне формування абстинентного синдрому. Крім того, у другій стадії продовжується і досягає максимуму ріст толерантності до алкоголю, що почався в першій стадії.

Із соматичних розладів спостерігаються: алкогольна жирова дистрофія і навіть цироз печінки. З боку ШКТ - гастрити, панкреатити.

У третій стадії на перший план висуваються ознаки психічного збідніння, соматичного постаріння і падіння толерантності до алкоголю (Що ми найчастіше бачимо в осіб БОМЖ). Амнезія случається навіть при прийомі малих доз алкоголю. При цьому міняються як характер сп'яніння, так і характер потяга до алкоголю, що із предмета смакування перетворюється в засіб підтримки життєдіяльності.

Загальнотоксичну дію:

1) Мембраноразрушающее дію.  Етиловий спирт порушує стан мембран, змінюючи структуру билипидного шару, змінюючи тим самим їх проникність, грубо порушує систему трансмембранного транспорту.

2) Патогенна дія продуктів  метаболізму етилового спирту:

Після проходження гематоенцефалічним бар'єру сивушні олії й ацетальдегід підсилюють вивільнення, взаємодіють з дофаміну і норадреналіном, надаючи псіхостімулірурующее і галлюциногенное вплив.

3) Зміна метаболізму:

Змінюється жировий обмін - активується липогенеза, синтез холестерину. Підсумок атеросклероз, жирова дистрофія печінки. Зниження цикл Кребса, знижується глюконеогенез, що сприяє гіпоглікемії. Блокується синтез білка, в результаті чого розвивається гіпопротеїнемія.

Виділяють дві фази дії  алкоголю на ЦНС:

1) Фаза порушення, характеризується  ейфорією, відчуттям бадьорості і припливу сил, розгальмуванням, зниженням самокритичності. Під час цієї фази порушується метаболізм нейронів Кори Головного Мозку (КГМ), знижується кількість серотонина, підсилюється виділення адреналіну, норадреналіну, дофаміну, які в цю стадію активно метаболізуються; активується ендогенна система: відбувається виділення енкефалінів, ендорфінів, завдяки змінюється світовідчування людини.

2) Фаза гноблення, ейфорія  змінюється дисфорией, причиною тому зниження метаболізму норадреналіну і дофаміну, підвищена концентрація яких викликає гноблення ЦНС і депресію.

Механізми розвитку алкогольної  залежності:

Механізми розвитку алкогольної залежності дотепер цілком не розшифровані. Раніше передбачалося, що формування залежності зв'язане з зміною співвідношень хімічних речовин у мозку. У зниженні рівня серотоніну і морфіноподібних речовин бачилася основна причина виникнення абстинентного синдрому, що є пусковим стимулом для "само стимуляції спиртним [4,ст.41].

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. ДИТЯЧИЙ АЛКОГОЛІЗМ

Проблема дитячого алкоголізму, на жаль, все наростає. Що ж таке дитячий  алкоголізм і які він має особливості  на відміну від дорослого? Чинників, сприяючих розвитку алкогольної  залежності у дітей та підлітків  досить багато: народження і перебування  дітей в сім'ях з підвищеним фактором ризику (найчастіше це сім'ї алкоголіків); період формування дитини, як особистості. В даному випадку вживання спиртовмісних  напоїв виступає в ролі самоствердження  і протистояння сім'ї, школі, проблемам; в останні роки чималу роль у розвитку алкогольної залежності у дітей  відіграли засоби масової інформації, а особливо ТБ. Рекламні ролики, що пропагують пиво, сприяли зняттю заборон на вживання підлітками цього напою, приводячи  до швидкого звикання і формування так званої пивної залежності.

Проблема дитячого алкоголізму  набагато серйозніше такої у дорослих людей, оскільки в період формування і становлення всіх фізіологічних  функцій хвороба протікає в злоякісній формі, відбувається швидка деградація особистості, розвиваються важкі супутні  захворювання. Основними «мішенями» у дитячому організмі для алкоголю є мозок, печінка, кров. Але найбільш вразлива для дії етанолу - ще незріла  центральна нервова система. Саме в  пубертатний період, коли відбувається утворення нейронних зв'язків  та їх диференціювання, найбільше страждає особистість дитини: загальмовується  загальний розвиток - логічне й  абстрактне мислення, емоційна сфера, інтелект, пам'ять. Оскільки фізіологічні функції організму у віці 11-18 років  перебувають на стадії формування, то дуже велика небезпека алкогольних  отруєнь, розвиток тяжких інтоксикацій, а часто подібні явища призводять до коматозному стану. На тлі короткочасного збудження відбувається підвищення артеріального тиску і температури  тіла, зниження в крові рівня глюкози  і кількості лейкоцитів, що може викликати інтоксикаційний сон, судоми, серйозні психічні порушення (галюцинації, марення), можливий летальний результат[5,ст.78].

Згідно з дослідженнями  Е.А.Бабаяна і М.Х.Гонопольского  в галузі дитячої наркології виділяють  п'ять основних етапів розвитку алкозалежності у дітей: На першому етапі, тривалість якого становить 3-6 міс., Відбувається звикання до спиртовмісних напоїв. При цьому чималу роль відіграє соціальне  середовище, в якій перебуває дитина. Для другого етапу, що становить  близько 1 року, характерно регулярне  вживання алкоголю, збільшення доз, кратності  прийому. У цей період відбувається зміна поведінкових реакцій підлітка, однак припинення прийому алкоголю саме в цей період дає досить стабільний позитивний терапевтичний ефект. Третій етап супроводжується розвитком  стійкої психічної залежності. Його тривалість становить від декількох  місяців до декількох років. Протягом цього періоду, підліток втрачає  контроль над кількістю прийнятого алкоголю, його якістю, зростає в 3-4 рази толерантність до етанолу, що призводить до формування першої стадії хронічного алкоголізму. Четвертий етап характеризується хронічною стадією алкогольної  залежності з досить яскраво вираженим  синдромом абстинента. Причому на відміну від дорослих, абстиненція  у дітей настає при вживанні великих  доз алкоголю, а за часом - менш тривала. На п'ятому етапі формується стійка алкозалежність, настає деменція, діти стають злісними (особливо, якщо є нейрофізіологічні  передумови), асоціальними, інтелектуально деградують. Дуже часто на останньому етапі, на тлі підвищеної толерантності  до алкоголю, відбувається приєднання вживання інших дурманних, токсичних  речовин - ацетон, клей, наркотики[6,ст.21].

 

2.1 Фактори розвитку алкогольної залежності у дітей

 

Психіатри і наркологи вважають, що ця згубна залежність може формуватися у дитині з моменту її зачаття і народження. Сьогодні в Україну 90–98% пологів проходять із тими чи іншими ускладненнями, а це в свою чергу впливає на зростання числа небайдужої до чарки молоді. Проблемні пологи також провокують органічне ураження мозку у дитини, а вся подальша її доля стає розгортанням у часі складної мозкової дисфункції.

Однак чинників розвитку дитячого алкоголізму досить багато:

• народження і перебування дитини в сім'ях алкоголіків, 
• можливість за допомогою алкоголю самоствердитися, протистояти сім'ї, школі, проблемам, 
• широкодоступна реклама алкоголю на ТБ, зовнішня реклама, що сприяє зняттю заборон у дитини на вживання спиртних напоїв. 

 

 

2.2 Поняття, причини та наслідки алкоголізму

 

Алкоголізм можна розглядати у двох вимірах – медичному  та соціальному. Алкоголізм, згідно визначення, – хвороба, спричинена систематично вжитими спиртними напоями, яка  характеризується потягом до них, що призводить до психічних і фізичних розладів і порушень у соціальній поведінці осіб, що страждають на цю хворобу. Пияцтво, наприклад, не алкоголізм, це непомірне пиття спиртних напоїв. Воно породжує алкоголізм, але не є хворобою [7,ст.207].

У соціальному вимірі алкоголізм – це вид девіантного поводження людини, який веде до деградації особистості. Він характеризується тим, що виникає  звикання, а надалі психічна і фізіологічна залежність від етилового алкоголю, уживаного у виді горілки, спирту, коньяку, вин, пива, тощо.

Розрізняють алкоголізм побутовий, при якому є звикання до алкоголю, але питуща людина здатна контролювати кількість напою і навіть тимчасово  припинити його вживання в невідповідних  для випивки ситуаціях, і алкоголізм хронічний, при якому відзначені вище можливості втрачаються. У цих  випадках міняється стійкість до алкоголю. На початкових етапах витривалість збільшується і приходиться для  досягнення бажаного ефекту поступово підвищувати кількість алкоголю. Надалі витривалість знижується і сп'яніння виникає від порівняно невеликої кількості алкоголю [8,ст.117].

Психічна залежність, що виникає в зв'язку з припиненням  прийому алкоголю по тій або інших  причинах, виражається пригнобленим настроєм, тривогою, занепокоєнням  і страхами, а фізична – у  слабості, розбитості, болях у м'язах, запамороченні, загальній пітливості, тремтінні рук і пальців.