Психологічні проблеми мотивації навчально-професійної діяльності студентів у сучасних умовах

Психологічні проблеми мотивації навчально-професійної  діяльності студентів у сучасних умовах 
 
 
 

Зміст  

Вступ  

1. Розвиток психіки в онтогенезі  

1.1 Дитинство, молодший  шкільний вік  

1.2 Підлітковий вік  

1.3 Юнацький вік  

2. Мотивація і  фізична активність студентів  

Висновки  

ЛІТЕРАТУРА  

Вступ  

В сучасних умовах проблема розвитку мотивів і потреб людини є однією з найбільш актуальних в  психології мотивації. Це визначається як вітчизняними, так і закордонними дослідженнями. Важливість цієї проблеми не підлягає сумніву, оскільки питання про розвиток мотивів та потреб тісно пов'язана з питанням про розвиток особистості в цілому.  

Дослідженню ролі потреб і породжених ними мотивів присвячено велику кількість робіт, але як зазначено Л. І. Божович "мотиваційна сфера людини до цього часу мало вивчена" [5].  

На даний час  розроблено біля тридцяти теоретичних  концепцій мотивації, багато яких своїм  корінням уходять в уявлення давніх філософів .  

Історію цих досліджень з точки зору загального підходу до мотивації поведінки людини можна поділити умовно на три етапи.  

В першому з них  обговорення проблем мотивації  йшло головним чином в філософському  плані.  

Другий період пов'язаний з виникненням теорії еволюції Ч. Дарвина. показав, що у людини і тварин є зовнішні подібності, інстинктоподібні потяги.  

В тридцятих роках  нашого століття розвивається третій період дослідження мотивації в якому в свою чергу можна виділити дві основні тенденції : на вродженні мотивації утворення і набуті в процесі життя [6].  

Проблема формування мотивації одна з важливіших умов успішності у досягненні результатів. Мотиваційний компонент приховує в  собі великі можливості. Як свідчать дослідження психологів, мотиваційна сфера більш динамічна, ніж пізнавальна та інтелектуальна. Але відносна динамічність має позитивні і негативні сторони. І якщо нею не управляти, то може бути регрес мотивації, зниження її рівня і взагалі може бути втрачена дієвість.  

Формування мотивації  часто йде стихійно і дуже рідко є предметом цілеспрямованої систематичної роботи.  

На сьогоднішній день мотиваційна сторона школяра, студента, на думку вітчизняних психологів, найменш піддатлива до управління нею.  

Складність вивчення мотивації і тим більше формування її, пояснюється перш за все тим, що на студента діє одночасно комплекс мотивів, які не лише доповнюють один одного, але й вступають в суперечності. Мотивація може проявлятись як стійке утворення особистості і як компонент діяльності.  

Мотивація - загальне широке поняття, під яким розуміють спрямованість активності. Мотивація, як спрямована активність пропонує певні співвідношення динамічної та змістовної сторін. Розглядаючи таким чином мотивацію, ми виходимо з того, що продуктивність діяльності, її процес і результат визначається по-перше спрямованістю мотивів, їх змістом, по-друге ступенем активності, напруженості мотивів відповідного змісту, що в цілому складає своєрідність мотивації особистості.  

Мотивація формується, змінюється, перебудовується в процесі  діяльності. Розвиток і формування мотивації відбувається через відповідну організацію і зміст діяльності.  

В той же час функціональні  можливості особистості можуть сприяти  успіху чи невдачам в діяльності, що в свою чергу утворює новий  рівень мотивації або змінює вже утворений в минулих видах діяльності.  

В сучасній психологічній  літературі мотивація розглядається  як складне структурне утворення, різноманітне і динамічне за змістом. Це означає, що слід мати на увазі полімотивованість навчання, тобто наявність мотивів (провідних і другорядних), зміни їх у співвідношенні за ступенем важливості, виникнення нових спонукань та ін.  

1. Розвиток психіки в онтогенезі  

1.1 Дитинство, молодший  шкільний вік  

Як відомо, від  народження дитина володіє досить обмеженим  фондом безумовно рефлекторних форм м'язової активності, ґрунтуючись на них, здійснює пристосування до навколишнього середовища. Поряд з смоктальним рефлексом функціонують орієнтовні специфічні рухові рефлекси: хватання, опора, переступання. Зазначені безумовні форми поведінки регулюються спиномозковими і підкорковими нервовими центрами, які в достатній мірі дозрівають до моменту народження. До певної міри дозрівають і органи відчуттів і все ж у порівнянні з новонародженими тваринами, людина залишається найбільш безпомічною в цій обмеженості психофізичних спроможностей. Водночас існує надзвичайно суттєва можливість оволодіння майже безмежною кількістю умовних форм поведінки у відповідності до природно-фізичних, соціально-історичних умов існування.  

Розвиток рухів  і психіки в ранньому дитинстві  ( від року до трьох) залежить від ряду факторів і, в першу чергу, від оволодіння прямоходінням; здатність пересуватись, будучи фізичним надбанням дитини викликають значні психологічні зміни. Таким наслідком може вважатись здатність орієнтуватись в просторі на основі м'язового відчуття, яке стає мірою підрахунку відстані та просторового розташування предметів. Могутнім фактором психічного розвитку виступають предметні дії, які закріплюють суспільно визначені функції предметів.  

Молодший шкільний вік — це період навчання в 1-4 класах школи, вік з 6 до 10 років. Хронологічно умовно виділений період характеризується в першу чергу тим, що в ньому  дошкільник стає школярам і ця зміна  ведучої діяльності повністю перебудовує  і специфічно організовує основні  рушійні сили розвитку психіки.  

Розвиток психіки змінює особливості реалізації рухової функції, а сама моторна активність, поряд з іншими чинниками, породжує зміни психічного відображення. В процесі виконання моторних завдань розгортається удосконалення психічних пізнавальних процесів.  
 

Головними психологічними новоутвореннями, які формуються під  дією всіх форм психофізичної активності молодшого школяра, виступають:  

1. Довільність, як  особлива якість психіки, що  проявляється в спроможності  свідомо ставити мету, дії шукати та знаходити засоби для її досягнення, долаючи на цьому шляху труднощі і перешкоди.  

2. Здатність планувати  і виконувати дії у внутрішньому  плані, що свідчить не тільки про згортання моторного компоненту в інтелектуальних діях, але і про спроможність здійснювати інтелектуальний аналіз рухів моторних дій.  

3. Рефлексія, як  уміння аналізувати свої судження, порівнювати, узагальнювати, і  певним чином ставитись до тих чи інших дій.  
 

1.2 Підлітковий вік  

Відомо, що основним психологічним змістом підліткового віку, є перехід від дитинства до дорослості, який і зумовлює специфічну відмінність всіх сторін розвитку з 11-12 до 14-15 років (5-9 клас). В підлітковому віці одним із найважливіших факторів розвитку підлітка є його власна велика соціальна активність, яка розгортається на ґрунті численних якісних змін організму. Зміни організму характеризуються інтенсивністю, гетерохронністю, стрибками в розвитку, що треба враховувати аналізуючи формування основ моральних, соціальних основ особистості. Зазначені умови викликають труднощі в душевному житті як у самого підлітка так і у дорослих, що з ним спілкуються.  

Аналізуючи розвиток організму , який впливає на всю психічну сферу, в першу чергу необхідно зазначити розгортання процесу статевого дозрівання.  

Фізичні аспекти  перебудови організму підлітків безперечно впливають на їх психічну сферу і поряд з головним новоутворенням в особистості (виникнення уяви про себе як про дорослу людину, намагання бути і вважатись дорослим) повинні враховуватись в процесі! фізичного виховання.  

В підлітковому віці спілкування з товаришами набуває надзвичайно великої цінності для особистості. В особистісному спілкуванні вони виділяють товаришів, близьких товаришів і особистого друга. Положення підлітка в групі одноліток залежить вже не від того, як він виконує вимоги дорослих, а в першу чергу від товариських якостей, а також від сміливості, уміння володіти собою та винахідливості. Все це дає можливість спрямувати процес фізичного виховання так, щоб зазначені риси психіки виступали усвідомленими внутрішніми рушійними силами мотивації занять. Актуалізовані специфічно вікові особливості риси психіки виступають як могутні внутрішні спонукальні джерела фізичної активності. Одним із напрямків створення мотивації для занять фізичною культурою і спортом є залучення підлітків до спільної діяльності з дорослими.

В навчальній діяльності підлітки на відміну від дітей молодшого шкільного віку спроможні аналізувати завдання і розпочинати процес їх вирішення з спроб виявити всі можливі відношення в наявних даних. На основі цього утворюють різноманітні непередбачення щодо цих зв'язків і перевіряють гіпотези. Важливо підкреслити, що це шлях рішення не тільки інтелектуальних завдань, але і моторних. Зміни в пізнавальних процесах дозволяють здійснювати різнорідне навчання моторним діям.  

Застосування фізичних вправ в процесі фізичного  виховання повинно враховувати, що у підлітків виникає потреба в пізнанні власних якостей, зростає інтерес до себе, що обумовлюється бажанням отримати високу оцінку оточуючих.  

1.3 Юнацький вік  

Період раннього юнацтва — це період завершення фізичного розвитку людини, в якому  інтенсивно зростає м'язова сила. Зазначені фізичні зміни розширюють діапазон соціальних ролей, які виконують юнаки збільшуючи їх самостійність та відповідальність. Водночас з елементами дорослого статусу юнаки ще зберігають деякі риси дитинства.  

З фізичних вправ їх в першу чергу цікавлять ті , що безпосередньо пов'язані з підготовкою до оволодіння майбутньою професією. Юнацький вік, який є завершальним станом дозрівання і формування особистості, активізує ціннісне орієнтаційну діяльність. Це стосується як власних фізичних так і психічних якостей. В цьому віці залишається великий інтерес до власного "Я " і його якостей.  

Самосвідомість і  самооцінка все менше і менше  залежить від оцінки батьків та авторитетних дорослих: поведінка юнаків переорієнтовується з оцінки на самооцінку. Для юнаків залишається відкритим питання: "Хто я? Чого я вартий? На що я здатний?". Зазначені якості психіки можуть використовуватись як спонукальні чинники до самовдосконалення. Виключно важливе значення для особистості має самоповага як узагальнена самооцінка, яка в значній мірі формується в ранній юності. Заняття фізичною культурою і спортом в значній мірі можуть впливати на різноманітні аспекти сприйняття або неприйняття себе як особистості. Низька самоповага зневірює людину у власних силах. Корекція рівня самоповаги необхідна ще й тому, що, на відміну від окремих самооцінок, він залишається відносно стійким.  

В ранній юності залишаються  привабливими колективні види спорту (спортивні ігри), які дозволяють юнакам усвідомити себе не просто біля інших, а прийнятими іншими, необхідними  іншим.  

В період ранньої  юності є вирішальним в формуванні світогляду, що перш за все, проявляється в зростанні пізнавального інтересу до найбільш загальних законів природи, суспільства і людського буття в ньому, психічного життя людини. Все це зароджується, розвивається, функціонує на ґрунті головного для юнаків питання про сенс життя. Таким чином і питання психофізичного розвитку доцільно актуалізувати із зазначених позицій.  

2. Мотивація і  фізична активність студентів  

Успіх у будь-якій діяльності залежить не тільки від  здібностей або від способів досягнення мети, але й від розвитку мотиваційно-потребнісної сфери особистості студента. Він повинен не тільки досягати будь-яких результатів, але й хотіти це зробити.  

Мотиваційна сфера  характеризується рядом понять. В. Г. Асєєв включає в поняття мотивації: "всі види спонукань, мотиви, потреби, інтереси, прагнення, цілі, потяги, мотиваційні установки чи диспозиції, ідеали і т. ін.  

До цього часу ми ще не отримали однозначного розкриття  таких понять, як "мотив", "потреба". Але ці поняття тісно пов'язані і переплітаються між собою. Визначення структури мотиваційного компонента є однією з найбільш актуальних проблем в області мотивації, тому що від її рішення залежить знаходження ефективних шляхів створення мотиваційного компонента діяльності.  

Тому розглянемо такі поняття як "потреба" і "мотив" і їх трактування з точки зору вчених.