Професійна діяльність шкільних психологів

     По-друге, під час роботи з батьками психолог стикається з небажанням самих батьків  мінятися. Дорослі не хочуть нічого робити, вважаючи, що якщо вони не змогли вплинути на свою дитину, то тепер ця справа психолога. Батьки вважають, що проблеми є наявними у дитини, а  не в сім'ї, не у них, і тому не готові до участі в сумісних коректувальних заняттях з дітьми або безпосередній  роботі з ними. В дуже непросте положення  ставить батьків і суспільство, надзвичайно багато вимагаючи від  них, критикуючи і звинувачувавши в  нещастях їх дітей. Батькам досить складно  сформувати цілісний і гармонійний  образ себе як батька в таких умовах.

     Відношення  батьків до психологічної допомоги, зокрема до допомоги шкільного психолога, повинен формуватися тривалий час  і на різних рівнях.

     Необхідно працювати з самими батьками:

* привертати  їх до активної участі в  учбово-виховному процесі в школі;

* створювати  умови для зміни власних дитячо-батьківських  відносин;

* формувати потребу  в конструктивній взаємодії з  власними дітьми і мотивацію  на особове зростання, самозміну.

     Необхідно працювати і з дітьми, де для  нас важливо два результати:

* реальні, видимі  для батьків зміни в розвитку  їх дітей і поліпшення дитячо-батьківських  відносин;

* формування  у дітей мотивації на отримання  психологічної допомоги в майбутньому,  коли вони самі стануть батьками.

     Необхідна спільна робота з дітьми і їх батьками.

Є і ще одна складова такої роботи -- з кадрами, що забезпечують надання психологічної допомоги:

* професійний  супровід студентів-психологів у  вузах;

* підвищення  професійної компетентності фахівців.

     Велика  значущість цілеспрямованого спілкування  співробітників школи, зокрема педагогів  і шкільних психологів, з батьками полягає в тому, що, направляючи  по потрібному руслу дію батьків  на дітей, педагог і психолог впливають  і на перебудову внутрішньосімейних відносин, сприяють вдосконаленню особи  самих батьків. Тим самим вони підвищують рівень загальної культури населення і, зокрема, формують адекватне  відношення до психологічної допомоги.

     Якщо  говорити про взаємодію з батьками співробітників шкільної психологічної  служби, то важливо відзначити, що така робота здійснюється в двох напрямах: з колективом батьків і індивідуально. На практиці склалися найраціональніші її форми: загальні і класні збори  батьків, колективні і індивідуальні  консультації, бесіди, лекції, конференції, відвідини сімей вчаться, оформлення різних за формою і змістом текстових  матеріалів, фотомонтажі, виставки робіт  вчаться. Батьки притягуються до участі в організації учбово-виховного  процесу: керівництво кухлями, виступи  перед батьками і дітьми, участь в позакласній і позашкільній роботі, господарська допомога.

     Бесіда  з батьками, з одного боку, дає  можливість останнім знайти правильний підхід до дітей, а з іншою -- сприяє більш ефективній роботі фахівця, адже часто розмова з батьками допомагає  знайти правильний підхід до учня, оскільки близькі добре знають свою дитину і можуть багато що підказати.

Великі можливості дає робота з колективом батьків -- це широка педагогічна інформація, обмін досвідом, створення в необхідних випадках громадської думки, залучення  батьків до участі в житті класу. Крім того, це сприяє підвищенню педагогічної культури батьків і більш зробленому у зв'язку з цим виконанню ними обов'язків вихователів своїх дітей.

     Основна форма роботи з колективом батьків -- батьківський збір (разом з вчителями, шкільними психологами, соціальними  педагогами), який проводиться щомісячно, а якщо виникає необхідність, то і частіше. На таких зборах батьків  систематично знайомлять з метою  і задачами, змістом, формами і  методами виховання і навчання дітей  в сім'ї і школі.

     Можливі і інші форми взаємодії з батьками: оформлення стендів, кутів для батьків, створення психолого-педагогічної бібліотеки, яку вони можуть користуватися. Також проводяться планові і  позапланові колективні консультації, в яких можуть брати участь також  юристи, працівники дитячої кімнати  міліції і ін. Основною задачею  батьківських конференцій є обмін  досвідом сімейного виховання.

     Якщо  говорити про надання індивідуальної психологічної допомоги батькам  з боку психолога-консультанта, то важливо  зупинитися на відмінностях в консультуванні батьків спільно з дітьми або  тільки батьків, особливо одного з них. 

     Позначимо деякі переваги спільної роботи з  батьками.

1. Перш за  все бесіда з батьками і  дітьми більш діагностична, дозволяє  зразу ж побачити ті труднощі, на які клієнти скаржаться. Особливості  їх взаємодії під час консультації  розкривають багато що з того, про що їм важко говорити, і  допомагають виділити головне,  що визначає характер відносин  з дитиною.

2. Робота з  дітьми і батьками дозволяє  в ході прийому безпосередньо  апелювати до їх відносин, що  виявляється в особливостях взаємодії  між батьками під час консультації. Звернення до того, що відбувається  «тут і тепер» переконливіший  і ефективно, ніж аналіз того, що відбувається за межами  кабінету.

3. Присутність  обох батьків і їх дітей  дозволяє з успіхом використовувати  цілий ряд особливих технік  і прийомів, сприяючих більш успішному  і ефективному веденню роботи. Їх застосування в присутності тільки батьків або лише одного батька або у принципі неможливо, або вельми утруднено.

4. Прихід всіх  членів сім'ї на консультацію  означає їх більш серйозну  мотивацію до роботи, припускає,  що робота буде більш тривалою  і більш поглибленою. Також  можна відзначити, що при одночасній  роботі з двома батьками можна  у разі потреби підтримувати  робочу мотивацію одного з  них «за рахунок» іншого.

5. Консультування  обох батьків є більш ефективним, ніж робота тільки з одним  з них. Адже якщо обидва батько  серйозно налаштовано на зміну  своїх відносин з дитиною і  прагнуть реалізувати все те, що обговорюється і наголошується  під час зустрічі з психологом, то зміни у відносинах між  ними і в дитячо-батьківських  відносинах наступають значно  швидше і у принципі можуть  бути більш значними і стабільними,  ніж при роботі з одним з  батьків.

     Але існують і недоліки при взаємодії  з обома батьками і їх дітьми. Стисло перерахуємо їх.

1. Перш за  все, вести прийом, в якому беруть  участь троє або більше клієнтів, звичайно важче, особливо на  перших етапах консультативного  процесу. Учасники можуть перебивати  один одного, вступати в переговори  і сперечатися, прагнучи щось  пояснити або довести перш  за все один одному, вступати  в коаліції проти консультанта. Хоча можлива і зворотна реакція,  коли присутність інших учасників  консультаційного процесу призводить  до того, що один з них стає  неговірким, кожний з них чекає,  що щось важливе буде сказано  іншим. І в тому і в іншому  випадку від консультанта потрібні  особливі навики і уміння, щоб  переорієнтувати учасників на  спільну роботу, організувати і  направити процес консультування.

2. Робота з  батьками і дітьми в якомусь  значенні більш уразлива. Небажання  одного з учасників рухатися  далі, характерологічні особливості  одного з батьків, перешкоджаючі  більш поглибленій роботі, можуть  серйозно перешкодити консультуванню. З одним батьком легше взаємодіяти,  під одного простіше підстроїтися, вибравши той темп роботи, який більшою мірою відповідає клієнту.

У зв'язку зі всіма  вище зазначеними перевагами і складнощами  роботи в рамках сімейної консультації нам здається бажаним використовування групових методів роботи з дітьми і батьками. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Використана література

1. Бондарчук О.І. Психологія сім”ї. - М: Питер, 2000.
2. Ковальов С.В. Психологія сучасної сім”ї. - Наука, 1999
3. Сім'я. Довідник. - Просвітництво, 2000.
4. Ковальов С.В. Психологія сімейних стосунків. - Наука, К 2001.
5. Балл Г.О. Гуманізація освіти як джерело особистісної свободи // Кроки до компетентності та інтеграції в суспільство: Науково-методичний збірник /Ред. кол. Н. Софій та ін. - К.: Контекст, 2000. - 336 с.
6. Коберник О.М. Організація виховного процесу на засадах проективної педагогіки // Педагогіка і психологія. - 1998. - № 4. - 192 с.
7. Рибалка В.В. Особистiсний пiдхiд у профільному навчанні старшокласників: Монографія / За ред. Г.О. Балла - К.: ІПППО АПН України, 1998. - 160 с.
8. Марковская И.М. Тренинг взаимодействия родителей с детьми. -- СПб., 2002.
9. Шнейдер Л.Б. Психология семейных отношений: Курс лекций. -- М.: Апрель-Пресс; ЭКСМО-Пресс, 2000.
10. Елизаров А.Н. Основы индивидуального и семейного психологи.