Професійна діяльність шкільних психологів

     Психолог  інформує клієнтів про правила додержання конфіденційності. Смерть або зникнення  обстежуваного не звільняє психолога  від необхідності зберігати професійну таємницю.

     Психолог  не передає методичних матеріалів особам, які не уповноважені здійснювати  психологічну діяльність; не розкриває  суті і призначення конкретної методики (за винятком доступних роз'яснень правоохоронним і судовим органам).

     Психологи інформують науковців, учителів, лікарів, широку громадськість про свою галузь діяльності на основі об'єктивних, точних даних таким чином, щоб не дискредитувати професію психолога і психологію як науково-практичний комплекс.

     Психолог  не виступає з публічними заявами  для реклами або самореклами. Вміщуючи у засобах масової інформації оголошення про надання психологічних  послуг населенню, повідомляє лише своє ім'я, адресу, номер телефону, професійну кваліфікацію, науковий ступінь, галузь психології, години прийому. В рекламному проспекті не може йтися про суми гонорару, не даються гарантії, не перелічуються  здобутки і успішні випадки лікування, консультування, експертизи. Оголошення мають містити інформацію про  мету курсів, а не обіцянки, стосовно досягнення специфічних результатів. Психолог повинен брати професійну участь у навчальних програмах для  населення, однак він має право  робити це лише за умови, якщо вони виключають сумнівні методи і неефективні процедури.

     Поради  психолога у засобах масової  інформації мають подаватися в узагальненій формі, без посилань па конкретні  факти і ситуації, щоб не допустити  розголошення конфіденційної інформації.

     Усні  виступи, друковані матеріали, аудіовізуальна та інші публікації, в яких наводяться з ілюстративною метою клінічні випадки, повинні виключати ідентифікування  особи, групи чи організації. Методики публікуються лише у формі, яка дає  змогу зберегти їх валідність та надійність.

     Психолог, ведучи професійну дискусію, не повинен  дискредитувати колег або представників  інших професій, які використовують ті самі або інші наукові методи, він має виявляти повагу до наукових шкіл і напрямів. Психолог цінує  професійну компетентність, високу культуру та ерудицію, відповідальне ставлення  до справи колег та представників  інших професій. Якщо ж психолог виявить ненауковість чи неетичність  у професійній діяльності колеги, він повинен сприяти виправленню  ситуації. У разі неуспіху цих зусиль психолог може виступити з об'єктивною, аргументованою критикою роботи колеги у психологічному співтоваристві. У  тих же випадках, коли критика на адресу члена Товариства виявляється  суб'єктивною, упередженою, він має  право звернутися до Комісії з  етики, висновок якої може використати  для спростування несправедливих оцінок чи критики.

     Психолог  не може застосовувати маніпулятивні  методи для здобуття прихильності і  привернення на свій бік клієнтури, не повинен намагатися стати монополістом у своїй галузі. Про досягнуті  результати в теоретичній і практичній психології він зобов'язаний інформувати  психологічну громадськість, ділитися набутим під час своєї професійної  діяльності досвідом.

Розв'язуючи конкретні  завдання обстеження, консультування і лікування людей, психолог вирішує, чи може він використати знання, технічні й адміністративні можливості інших фахівців на благо клієнта  та за згодою клієнта вступити в  контакт з ними, зокрема особами, які лікують або лікували його раніше. Психолог бере відповідальність за клієнта, лише переконавшись, що той  не має клієнтурних стосунків  з іншими психологами.

     Психолог  забезпечує персонал адекватною інформацією  про клієнтів, які користуються його послугами, передає у розпорядження  колег тільки надійні й валідизовані психологічні методи, технічний інструментарій і відкриття. Всі професійні взаємовідносини  будуються на основі Закону про авторські  права. 

Сімейне консультування і  робота з батьками

     Робота  з батьками з питань охорони дитинства  проводиться і на загальному рівні  соціально-педагогічної діяльності. Це передбачає реалізацію усіх доступних  і доцільних форм просвітницько-інформаційної  роботи серед населення. У цьому  напрямі також одними із важливих шляхів підвищення правової відповідальності батьків за виховання і розвиток їхніх дітей є батьківські  збори, перегляд і проведення теле-, радіопередач, індивідуальних консультацій та зустрічей батьків з фахівцями  соціальної сфери, працівниками правоохоронних органів, організація культурно-масових  заходів.

     Формами й методами роботи з батьками, щоб  запобігти порушенню ними прав дітей, слід виділити:

- інформаційні (бесіди, консультації, роз'яснення,  рекомендації);

- соціально-економічні (сприяння наданню соціальної  допомоги членам сім'ї як форми  захисту неповнолітньої особи  та консультації щодо отримання  соціально-правової допомоги);

- соціально-педагогічні  (організаційні заходи, педагогічний  вплив, психологічна підтримка).

     Організація індивідуальної роботи соціального  педагога з батьками неповнолітніх  з метою запобігти й усунути  порушення прав останніх має характер:

1. Соціально-організаційний - здійснюється задля забезпечення права на житло, нормальні умови проживання й виховання, навчання та отримання спеціальності, захист від морального і фізичного насильства. Формами й методами соціально-організаційного напряму забезпечується активізація діяльності самих батьків. Важливо врахувати наступне.

Порада, рекомендація, консультація надається тільки після  глибокого і всебічного вивчення системи виховання дітей в  сім'ї, стилю взаємовідносин між  батьками і дітьми, індивідуальних особливостей кожного з її членів.

Відвідування  сім'ї за місцем проживання застосовується з метою з'ясування, корекції відносин та стилю спілкування між батьками і дітьми.

     Індивідуальна бесіда з батьками за місцем проживання та (чи) через виклик їх у державну установу чи заклад є дієвим методом  запобігти порушенню ними прав дітей  в ситуації необхідності термінового  реагування.

     Ефективною  є спільна робота соціального  педагога з батьками задля сприяння у залученні неповнолітнього  до навчання чи праці, організації життєдіяльності  у різних сферах.

     До  батьків неповнолітніх, які не виконують  належним чином обов'язків з виховання  дітей, застосовують примусові заходи впливу. Серед них:

- попередження;

- розгляд питання  про неналежне виховання батьками  своїх дітей за місцем їх  праці;

- звернення до  органів місцевого самоврядування, державної виконавчої влади з  проханням вплинути на батьків,  які не займаються вихованням  дітей, не забезпечують їм належних  умов для розвитку й соціалізації;

- притягнення  до відповідальності через правоохоронні  органи;

- підняття клопотання  перед службою у справах неповнолітніх,  органами опіки й піклування  про відібрання дітей від батьків  чи позбавлення батьків їх  прав стосовно дітей.

2. Психолого-педагогічний вплив здійснюється з метою організації морально-психологічного впливу на батьків неповнолітнього. Вибір форм і методів обумовлений необхідністю надання соціально-організаційної чи соціально-психологічної допомоги та типом сім'ї, в якій він виховується:

- налагодження  взаєморозуміння між батьками  і неповнолітнім;

- подолання вад  стилю взаємовідносин;

- допомога у  виборі технології захисту прав  дитини;

- організація  самостійної роботи батьків з  питань захисту прав дитини;

- посилення відповідальності  батьків за умови виховання  й розвитку дітей;

- залучення до  організації виховання неповнолітніх  у сім'ї працівників органів  державної виконавчої влади та  місцевого самоврядування;

- ізоляція неповнолітнього  від батьків шляхом направлення  його в інтернат, влаштування  на проживання в гуртожиток  професійно-технічного закладу,  в якому він навчається;

- встановлення  опіки над неповнолітніми іншими  членами родини, які утримують  їх, допомагають ізолювати від  негативного впливу батьків;

- сім'ю неповнолітнього  ставлять на облік у службі  у справах неповнолітніх як  неблагополучну і застосовують  до батьків заходи виховно-примусового  характеру.

     Так, будь-яке насильство над неповнолітніми в сім'ї є небезпечним для  їх розвитку й соціалізації. У роботу з деякими батьками слід залучати працівників органів внутрішніх справ, прокуратури, суду. У таких  випадках мають місце примусові  заходи виховного характеру щодо батьків. Окрім коректного втручання, методів і прийомів педагогічного  впливу, консультування, попередження, можуть застосовуватися суворіші міри покарання, такі як відібрання дітей  від батьків, позбавлення їх батьківських прав стосовно своїх дітей.

     Отже, індивідуальна робота з батьками здійснюється у випадках порушення  основних прав і законних інтересів  дітей, передбачених міжнародним і  національним законодавством. Вона спрямована на відновлення порушених прав дітей, нормалізацію стосунків між батьками і дітьми, сімейного виховання  дітей загалом.

     Забезпечення  дотримання прав неповнолітнього в  колективі, де він навчається чи працює, здійснюється у співпраці педагогів  цих колективів. Така форма роботи обумовлена специфікою самого колективу, його основною діяльністю, особовим складом, чисельністю членів колективу. Це передбачає:

- за необхідності  надання допомоги неповнолітньому  в навчальній чи трудовій діяльності;

- корекцію поведінки  неповнолітнього в колективі,  усунення негативних факторів  впливу на нього;

- вивчення стану  виховання неповнолітнього в  колективі;

- активізацію  діяльності педагогів, наставників  з питань організації навчання  і праці неповнолітнього;

- вивчення характеру  взаємостосунків дитини у межах  колективу;

- залучення до  активної діяльності в межах  формального колективу.

     З метою запобігти порушенням прав дітей, в яких вони навчаються чи працюють, повинні проводитись профілактичні  заходи, що передбачає постійне вивчення стану дотримання прав дітей, умов їх виховання, внесення відповідних коректив. Ефективність забезпечують різні форми  і методи роботи з неповнолітніми у формальному колективі.

     Неповнолітнім, які не вчаться чи не працюють через  ті чи інші обставини, дуже важливо  надавати кваліфіковану допомогу. Зменшенню  негативного впливу в кожному  конкретному випадку сприяє безпосередня робота щодо залучення неповнолітніх  до праці, навчання, правильна організація  їхнього дозвілля. Незайнятість, відсутність  навчальних чи трудових інтересів, призводить до соціальної дезадаптації, а відтак і до більшої уразливості у  соціумі, попадання під вплив  факторів негативного характеру.

     Не  секрет, що при народженні дітей  і протягом всього періоду взаємодії  з ними батькам потрібна підтримка  і допомога. При цьому важливо, щоб і батьки, і психолог були готові вирішувати складні проблеми разом. Це значить, що треба формувати  потребу в психологічній допомозі, для чого кожний батько повинен усвідомлювати  необхідність втручання в ситуацію з боку психолога, якому, у свою чергу, потрібно бути готовим до цих складнощів, а також деколи до неадекватного  уявлення про специфіку його роботи і зіткнення з іншими труднощами.

     По-перше, дуже часто до психологів звертаються  батьки, що заявляють про труднощі спілкування з дитиною. Але не слід забувати, що в більшості випадків за труднощами спілкування ховаються  більш глибокі особові проблеми клієнта. Проте до роботи на більш  глибокому рівні, пов'язаному з  дитячою і юнацькою дружбою і  знайомствами, особливостями батьківської сім'ї і т.д., більшість шкільних психологів не підготовлена, але головне, що до цього не підготовлені і клієнти, чекаючи від психолога негайної допомоги і що не розраховують на тривалу, яка вимагає великих душевних і матеріальних витрат, психотерапію. (Проте навіть на самому поверхневому рівні за допомогою корекції поведінки  або установок можна в значній  мірі сприяти рішенню проблем  клієнта.)