Поєднання отриманих результатів міжособистісних відносин в сім’ї з показниками задоволеності шлюбом

Зміст

Вступ

I Розділ.Теоретичні підходи до вивчення молодості та задоволеності шлюбом

1.1.Особи молодого віку

1.2. Сім’я та шлюб як соціальний інститут.

1.3. Подружня сумісність, як фактор стабільності шлюбу

1.4. Суб’єктивні та об’єктивні показники якості шлюбу. Задоволеність шлюбом

II Розділ.Емпіричне дослідження особливостей задоволеності шлюбом та міжособистісних відносин в сім’ї

2.1. Методика та організація дослідження

2.2. Дослідження  особливостей задоволеності шлюбом

2.3. Дослідження міжособистісних відносин в сім’ї

III розділ.Поєднання отриманих результатів міжособистісних відносин в сім’ї з показниками задоволеності шлюбом

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

            Актуальність теми. Сім’я є необхідним елементом соціальної структури людського суспільства, важливим інститутом соціалізації особистості. Негативні тенденції розвитку сучасної сім’ї (збільшення кількості розлучень за психологічними мотивами, зменшення народжуваності, рольове перевантаження молодого подружжя та ін.) викликають занепокоєння фахівців різних галузей науки, а також актуалізують практичні соціально-психологічні дослідження закономірностей функціонування сучасної сім’ї, ефективних форм і методів психологічної допомоги сучасному подружжю.

Сім’я є об’єктом ретельного наукового аналізу дослідників з різних психологічних галузей. Дослідження психологічної готовності сучасної молоді до шлюбних стосунків, особливостей статеворольової диференціації в умовах сучасної сім’ї, причин і механізмів порушень функцій сім’ї, загальних тенденцій розвитку української сім’ї є важливою основою для розширення психодіагностичних і психокорекційних методів сімейного консультування й психотерапії.

Але поруч із проблемою психологічної корекції сімейних стосунків не менш актуальною постає проблема профілактики дисгармоній сімейного спілкування, виникнення та деструктивного розвитку сімейних конфліктів, виявлення подружньої несумісності. Адже відомо, що можливих порушень легше запобігти, ніж їх усунути. Саме в контексті профілактики сімейних конфліктів спрямовано дослідження особливостей та компонентів подружньої сумісності,як важливого регулюючого компоненту міжособистісного спілкування.

Методологічна та теоретична основа дослідження: концепція психології сімейних відносин; міжособистісні відносини,характер комунікацій в сім’ї (Т.В.Андрєєва [4], В.М.Дружинін [9], С.В.Ковальов [11], М.М.Обозов [17], [18]); сучасні теорії системної сімейної психотерапії.

Предмет дослідження–дослідження особливостей задоволеності подружжя шлюбом.

Об’єкт дослідження–міжособистісні відносини в сім’ї та задоволеність подружжя шлюбом.

Мета дослідження–дослідити особливості подружньої сумісності, задоволеності шлюбом та міжособистісні відносини в сім’ї.

Гіпотеза –припускаю,що рівень задоволеності шлюбом молодих подружжь знаходиться на достатному рівні.

Завдання:

1. Визначення поняття подружньої сумісності, її компонентів.

2. Розробка програми емпіричного дослідження подружньої сумісності та міжособистісних відносин в сім’ї.

3.Зробити висновки

Структура роботи: курсова робота складається  зі вступу, трьох частин, перша, з яких — теоретична, друга — практична, складається з емпіричного психологічного експерименту,третя—обґрунтування результатів дослідження та розробки психологічних рекомендацій, висновків, додатків та списку використаної літератури, який налічує 32 найменувань.

I Розділ.Теоретичні підходи до вивчення молодості та задоволеності шлюбом

1.1.Особи молодого віку

             Молодість окреслюють на відрізку від 18-20 до 30 років. Саме із цим періодом життя пов’язують становлення самостійності й відповідальності людини за свої вчинки, здатність приймати «смисложиттєві» рішення, закріплення світоглядних орієнтацій, побудову стійкого «образу світу», визначення перспектив і цілей життя.Початок дорослого буття внутрішньо сприймається як позитивне й ціннісне почуття, зникають сумніви й переживання тимчасовості юності; людина починає осмислено будувати майбутнє, орієнтуючись на всю вікову перспективу в цілому, а не тільки на оволодіння цінностями й цілями найближчого вікового періоду (як це було на всіх попередніх щаблях розвитку). У всіх сферах життя (професійної, емоційної, особистісної, соціальної) проявляється сильне прагнення до особистісної експансії, до самовираження. У першу чергу ці тенденції чітко проявляються у виборі професії, здійсненні професійного самовизначення й початку самостійної професійної кар'єри. Для чоловіків підстава життєвого співтовариства й початок професійної кар'єри — найголовніші завдання віку. Для жінок на перше місце часто виходить відповідальність за створення власного оточення — партнера, родини, дітей, кар'єрні устремління. Це потребує від віку розвитку в собі творчих здібностей.

Пошук партнера для життя, відділення від батьківської родини, придбання професії й початок власного професійного й особистісного життя — умови для вироблення власного індивідуального життєвого стилю. Одночасно це дає можливість знайти й реалізувати індивідуальні смисли життя. Здатність особистості вирішувати внутрішні протиріччя, вибудовувати власну систему цінностей, створювати життєву перспективу й визначати стратегічні цілі є мірилом її людської зрілості.

Смисл життя — одна з основних категорій, якими оперує молодість. Під смислом життя мають на увазі внутрішньо мотивоване, індивідуальне значення для суб'єкта своїх власних дій, учинків, узятих як ціле й пережитих як ціннісне. Звичайно переживання, пов'язані зі становленням і знаходженням індивідуальних смисложиттєвих орієнтації, виділяються у формулу «бути самим собою», «самореалізуватися», «усвідомлювати себе як цінність» і багато в чому орієнтовані на інших людей.

У молодості вперше вибудовуються життєва стратегія, що опирається на рефлексію, і співвіднесення своїх індивідуальних здібностей, статусних, вікових й індивідуальних особливостей і домагань із вимогами суспільства. Ця стратегія опирається на часову життєву перспективу, що створювалася на етапі від дошкільного до юнацького віку. Життєвий шлях, намічений для себе особистістю, являє собою не просто набір фіксованих бажаних життєвих позицій, а деяку гнучку лінію, пов'язану з реалізацією своїх очікувань у часі, що співвідноситься з рефлексією наявних можливостей.У молодості стратегії життя можуть бути різноманітними. Одна людина може відразу визначити свою життєву лінію й професійну перспективу й завзято реалізуватися в ній, інша воліє спробувати себе в різних якостях, намічаючи різні перспективи самореалізації, і тільки після цього визначить для себе найголовніші позиції. Один бачить свої перспективи тільки при забезпеченому «тилу» і намагається або довше не відриватися від батьківської родини, або відразу вирішити для себе завдання створення власної родини й народження дитини; інша може хотіти довше зберігати особисту свободу для того, щоб спочатку ствердити себе, подивитися світ, «встати на ноги» .

Життєва стратегія молодості в загальному вигляді визначається як приведення у відповідність своєї особистості, характеру, індивідуальності з обраним способом самореалізації в суспільстві, серед інших людей. Вік дає для цього знання й розуміння самого себе, ведучі до усвідомлення того, що мистецтво життя складається не тільки в тому, щоб враховувати й реалізовувати свою індивідуальність, але й у тому, щоб індивідуальні можливості й досягнення ставали основою нового розвитку, відкриття в самому собі нових здібностей й якостей.

Це нове усвідомлення себе знижує рівень наслідування в молодості, порівняння й ідентифікації себе з іншими. Проте для частини молоді залишається характерним жити за чужими зразками (які розглядаються як соціальна норма), зберігати несамостійність, що приводить до не завжди адекватного життєвого вираження (через це, наприклад, молода людина під зовнішнім впливом робить необдумані вчинки, робить випадковий вибір - професії, партнера). Знаходження й прийняття своєї індивідуальності створює можливість вироблення особистих цінностей і перетворення їх у принципи власного життя, особистісні установки.В емоційному плані для молодої людини самоприйняття — найважливіша умова самореалізації. У молодості людина здатна поставитися до себе реалістично й критично, прийняти мінуси свого характеру, зовнішності, недостатню розвиненість яких-небудь здібностей й одночасно навчитися використовувати плюси й вигідні сторони своєї особистості й характеру, повернути їх на користь своєму розвитку.

Для молодості особливе значення має вибудовування системи особистих моральних, культурних, духовних цінностей — це дозволяє гостріше й повніше почувати себе, своє «Я». Тому віра, світогляд, ідеали здобувають у молодості стійку форму. І хоча більшість цих цінностей, звичайно, не створюється особистістю, а засвоюється як соціально-культурний досвід, їх розуміння й прийняття як індивідуальні цінності створюють у молодої людини відчуття свого достоїнства, «повноти життя», почуття власної значимості й приналежності до неї («щастя жити»). Потрібно відзначити, що, всупереч існуючим думкам, для молодості в цілому характерне прагнення до духовного, піднесеного, високого, неординарного, але це прагнення не романтичне, як у юності, а реалістичне - можливість досягти, змінити, стати, «зробити себе».

У тих випадках, коли об'єктивні умови життя не дають можливості дотягтися до необхідних «культурних висот»,  (матеріальна незабезпеченість, низький соціальний і культурний рівень батьків, побутове пияцтво, сімейна психопатизація), молода людина шукає будь-який, навіть брутальний, спосіб вирватися з «неорганічного» середовища, оскільки сам вік припускає усвідомлення наявності можливостей життєствердження — «зробити життя самому», за власним сценарієм.Часте прагнення змінитися, стати іншим, знайти нову якість виражається в різкій зміні способу життя, переїзді, зміні місця роботи й  осмислюється як криза молодості.У молодості особливе значення має самовідчуття, внутрішнє психічне життя, що здобуває виразні особисті форми.

Психологічний зміст стадії молодості становить прагнення організувати своє життя, що включає пошук партнера для життя, придбання житла, освоєння професії й початок професійного життя, прагнення к. визнанню в референтних групах і до близьких дружніх зв'язків з іншими людьми. Все разом це визначає характер соціальної активності в молодості. На цій віковій стадії молода людина не боїться втрати «Я» і знеособлювання. Досягнення попередньої стадії дозволяють йому, як пише Е. Еріксон, «охоче змішувати свою ідентичність із іншими».Основою прагнення до зближення з навколишніми служить повне оволодіння головними модальностями поведінки. Уже не модус якогось органу диктує зміст розвитку, а всі модуси підлеглі новому, цілісному утворенню - его-ідентичності, що з'явилося на юнацькій стадії. Тіло й особистість (Ego), будучи повними хазяїнами ерогенних зон (organ modes), уже здатні перебороти страх втрати свого «Я» у ситуаціях, які вимагають самозаперечення: це ситуації повної групової солідарності або інтимної близькості, тісного товариства або прямого фізичного єдиноборства, переживання наснаги, викликані наставниками, або інтуїції від самозаглиблення у своє «Я».Молода людина психологічно готова до близькості. Вона здатна віддати себе співробітництву з іншими в конкретних соціальних групах і має достатню етичну силу, щоб твердо дотримуватися такої групової приналежності, навіть якщо це вимагає значних жертв і компромісів. Молодість психологічно має потребу в іншій людині, у соціальній взаємності. Пошук партнера й вступ у шлюб - один із засобів її досягнення й одне з важливих завдань, розв'язуваних молодістю.

Запобігання переживань і контактів, що вимагають близькості, через тривожний страх втрати власного «Я» у молодості може привести до почуття ізоляції («десь там кипить життя, а я тут один, нікому не потрібний...»), глибокої самотності й стану повної самозаглибленості й дистанціювання від будь-яких спроб зблизитися ззовні. Замість почуття близькості й відкритості стосовно іншого виникає прагнення зберегти й подовжити дистанцію, не пускати інших на свою психологічну «територію», у свій внутрішній світ. На цій основі в молодості можуть формуватися порушення характеру, психопатології. Існує небезпека, що ці прагнення й виникаюча на їхній основі упередженість можуть перетворитися й в особистісні якості.Перебороти ці негативні сторони ідентичності допомагає любов. У молодості особливе значення має еротична сторона любові, бажання повного злиття, з'єднання з однією людиною. На етапі молодості може зберігатися як підлітково-юнацьке почуття любові, так і знаходитися зріле, мудре.

Прагнення належати іншій людині, жити з нею спільним життям може стати основою шлюбу й наступного створення родини. Молодість висуває власні вимоги до шлюбного партнера.У будь-яких взаєминах виділяють два незалежних фактори — влада, тобто здатність змусити партнера робити, що ти хочеш, і статус — бажання партнера йти назустріч вимогам партнера.

Т. Кемпер виділяє 7 типів відносин у любовній парі:

1) романтична любов, у якій обидва члени пари володіють і статусом, і владою, оскільки кожний з них може «покарати» іншого позбавленням своєї любові;

2) братня любов, заснована на взаємно-високому статусі й низькою владою (при відсутності можливості до примусу);

3) харизматична любов, у якій тільки один партнер володіє і статусом, і владою, а інший — тільки статусом (модель «вчитель-учень»);

4) «зрада» — один партнер володіє і владою, і статусом, а інший — тільки владою (модель подружньої зради, коли  партнер, який вступив у нові стосунки, зберігає владу, але вже не викликає бажання йти йому назустріч, тобто губить статус);

5) закоханість — один з партнерів володіє  владою і статусом, інший — ні тим, ні іншим (модель «безмовної», однобічної любові);

6) «поклоніння» — один партнер має статус, не маючи владу; інший не володіє ні тим і ні іншим (модель закоханості в літературного героя, кіноактора, співака й т.п.);

7) любов між батьком і маленькою дитиною: високий статус і низька влада в дитини; низький статус і висока влада — у батька.

Широко відома нестабільність шлюбу в молодості. Кризу молодості часто співвідносять також і із кризою сімейних взаємин. Після перших років шлюбу в багатьох молодих людей зникають ілюзії, романтичний настрій, проявляється відмінність поглядів, частіше демонструються негативні емоції, партнери частіше вдаються до спекуляцій на взаємних почуттях і маніпулюванню один одним («якщо ти мене любиш, то...»). Серед шлюбів, укладених у цей період, у середньому 60% розпадаються, причому цей відсоток  більший в осіб з вищою освітою. Одночасно відзначається тенденція молодих жінок утримуватися від народження дітей у перші роки шлюбу, а іноді й пізніше через бажання реалізуватися як професіонал.Період молодості з народженням дітей привносить у життя людини й нові соціальні ролі. Це не тільки вже освоєні професійні ролі, ролі чоловіка й дружини, сексуальних партнерів, а ще й ролі матері й батька. Через це часто в молодості відзначаються рольові внутрішньоособистісні конфлікти: наприклад, молодий батько розривається між роллю батька й сім'янина й роллю професіонала, фахівця, або молода жінка повинна поєднати в собі роль дружини, матері й професіонала. Вибудовування особистісних рольових пріоритетів й ієрархій цінностей - особливе завдання молодості, пов'язане з переосмисленням власного «Я».