Конфлікти як засіб регулювання міжособистісних стосунків

Психологічний аналіз також використовується для перемикання уваги з обурення вчинком учня на його особистість  та її прояв в діяльності, вчинках, відносинах.

Суттєву допомогу соціальному педагогу може надати прогнозування відповідних  реакцій і дій учнів у конфліктних  ситуаціях.

Слід враховувати відповідні реакції  учнів у конфліктних ситуацій наступним чином:

- Опис ситуації, що виникла, конфлікту,  вчинку (учасники, причина та місце  виникнення, діяльність учасників  і т.д.);

- Вікові та індивідуальні особливості  учасників конфліктної ситуації;

- Ситуація очима учня і вчителя; 

- Особистісна позиція вчителя  у виниклій ситуації, реальні  цілі вчителя при взаємодії  з учнем; 

- Нова інформація про учнів,  які опинилися в ситуації;

- Варіанти погашення, попередження  і вирішення ситуації, коригування  поведінки учнів; 

- Вибір засобів і прийомів  педагогічного впливу і визначення  конкретних учасників реалізації  поставлених цілей в даний  час і на перспективу. 

З літератури відомо, що вирішення  конфліктної ситуації доцільно здійснювати  за таким алгоритмом:

- Аналіз даних про ситуації, виявлення головних і супутніх  протиріч, постановка виховної мети, виділення ієрархії завдань, визначення  дій; 

- Визначення засобів та шляхів  вирішення ситуації з урахуванням  можливих наслідків на основі  аналізу взаємодій вихователь - учень,  родина - учень, учень - колектив  класу; 

- Планування ходу педагогічного  впливу з урахуванням можливих  відповідних дій учнів, батьків,  інших учасників ситуації;

- Аналіз результатів; 

- Коректування результатів педагогічного  впливу;

- Самооцінка класного керівника,  мобілізація ним своїх духовних  і розумових сил. 

Основною умовою дозволу конструктивного  конфлікту психологи вважають відкрите й ефективне спілкування конфліктуючих  сторін, яке може приймати різні  форми:

- Висловлювання, що передають  те, як людина зрозуміла слова  і дії, і прагнення отримати  підтвердження того, що він зрозумів  їх правильно; 

- Відкриті і особистісно забарвлені  висловлювання, що стосуються  стану, почуттів і намірів; 

інформація, що містить зворотний  зв'язок щодо того, як учасник конфлікту  сприймає партнера і тлумачить його поведінку;

- Демонстрація того, що партнер  сприймається як особистість  всупереч критиці чи опору  щодо його конкретних вчинків. 

Дії педагога зі зміни ходу конфлікту  можна віднести до дій, який попереджає його. Тоді конфліктотерпімимі діями  можна буде назвати неконструктивні  дії (відкласти рішення конфліктної  ситуації, присоромити, пригрозити і  т.д.) і компромісні дії, а конфліктогенними - репресивні дії (звернутися до адміністрації, написати доповідну і ін.) і агресивні дії (розірвати роботу учня , висміяти і ін.) Як бачимо, вибір дій щодо зміни ходу конфліктної ситуації має пріоритетне значення.

Наведемо ряд ситуацій і поведінка  соціального педагога при їх виникненні:

- Невиконання навчальних доручень  у зв'язку з відсутністю вміння, знання мотиву (змінити форми  роботи з даним учнем, стилю  викладання, корекція рівня "труднощі" матеріалу тощо);

- Неправильне виконання навчальних  доручень скоригувати оцінку  результатів і ходу викладання  з урахуванням з'ясованою причини  неправильного засвоєння інформації);

- Емоційне неприйняття вчителя  (змінити стиль спілкування з  даним учнем);

- Емоційна неврівноваженість учнів  (пом'якшити тон, стиль спілкування,  запропонувати допомогу, перемкнути  увагу інших учнів).

У вирішенні конфлікту багато чого залежить від самого педагога. Іноді  слід вдатися до самоаналізу для  того, щоб краще усвідомити, що відбувається і спробувати покласти початок змінам, тим самим провівши межу між підкресленим самоствердженням і самокритичним  ставленням до себе.

Процедура врегулювання конфліктів виглядає наступним чином:

- Сприймати ситуацію такою, яка  вона насправді; 

- Не робити поспішних висновків; 

- При обговоренні слід аналізувати  думки протилежних сторін, уникати  взаємних звинувачень; 

- Навчитися ставити себе на  місце іншої сторони; 

- Не давати конфлікту розростися;

- Проблеми повинні вирішуватися  тими, хто їх створив; 

- Шанобливо ставитися до людей,  з якими спілкуєшся;

- Завжди шукати компроміс; 

- Подолати конфлікт може спільна  діяльність і постійна комунікація  між людьми, що спілкуються. 

Основні форми завершення конфлікту: дозвіл, врегулювання, загасання, усунення, переростання в інший конфлікт. Вирішення  конфлікту - це спільна діяльність його учасників, спрямована на припинення протидії і вирішення проблеми, яка призвела до зіткнення. Вирішення конфлікту  передбачає активність обох сторін щодо перетворення умов, у яких вони взаємодіють, щодо усунення причин конфлікту. Для  вирішення конфлікту необхідна  зміна самих опонентів (чи хоча б  одного з них), їх позицій, які вони відстоювали в конфлікті. Часто  вирішення конфлікту грунтується  на зміні ставлення опонентів  до його об'єкту або один до одного. Врегулювання конфлікту відрізняється  від дозволу тим, то в усуненні протиріччя між опонентами бере участь третя сторона. Її участь можливо  як за згодою протиборчих сторін, так  і без їх згоди. При завершенні конфлікту не завжди дозволяється протиріччя, що лежить в його основі.

Згасання конфлікту - це тимчасове  припинення протидії при збереженні основних ознак конфлікту: суперечності і напружених відносин. Конфлікт переходить з "явною" форми в приховану. Згасання конфлікту зазвичай відбувається в результаті:

• виснаження ресурсів обох сторін, необхідних для боротьби;

• втрати мотиву до боротьби, зниження важливості об'єкта конфлікту;

• переорієнтації мотивації опонентів (виникнення нових проблем, більш  значущих, ніж боротьба в конфлікті). Під усуненням конфлікту розуміють  такий вплив на нього, в результаті якого ліквідуються головні структурні елементи конфлікту. Незважаючи на "неконструктивність" усунення, існують ситуації, які  вимагають швидких і рішучих  дій на конфлікт (загроза насильства, загибелі людей, дефіцит часу або  матеріальних можливостей).

Усунення конфлікту можливе  за допомогою наступних способів:

• вилучення з конфлікту одного з учасників;

• виключення взаємодії учасників  на тривалий час;

• усунення об'єкта конфлікту.

Переростання в інший конфлікт відбувається, коли у відносинах сторін виникає нове, більш значуще протиріччя і відбувається зміна об'єкта конфлікту. Вихід конфлікту розглядається  як результат боротьби з погляду  стану сторін і їхнього ставлення  до об'єкта конфлікту. Наслідками конфлікту  можуть бути:

• усунення однієї або обох сторін;

• припинення конфлікту з можливістю його поновлення;

• перемога однієї зі сторін (оволодіння об'єктом конфлікту);

• розподіл об'єкта конфлікту (симетричний  чи асиметричне);

• згоду про правила спільного  використання об'єкта;

• рівнозначна компенсація однієї зі сторін за оволодіння об'єктом іншою  стороною;

• відмову обох сторін від зазіхань на даний об'єкт.

Припинення конфліктної взаємодії - перше і очевидне умова початку  дозволу будь-якого конфлікту. До тих двох сторін щодо посилення своєї  позиції або ослаблення позиції  учасника з допомогою насильства, мова про вирішення конфлікту  йти не може.

Пошук спільних чи близьких за змістом  точок дотику в цілях, інтересах  учасників є двостороннім процесом і припускає аналіз як своїх цілей  та інтересів, так і цілей та інтересів  іншої сторони. Якщо сторони хочуть розв'язати конфлікт, вони повинні  зосередитися на інтересах, а не на особистості опонента. При вирішенні  конфлікту зберігається стійке негативне  ставлення сторін одна до одної. Воно виражається у негативному думці  про учасника й у негативних емоціях  по відношенню до нього. Щоб приступити до вирішення конфлікту, необхідно  пом'якшити це негативне ставлення.

Важливо зрозуміти, що проблему, через  яку виник конфлікт, краще вирішувати спільно, об'єднавши зусилля. Цьому  сприяє, по-перше, критичний аналіз власної позиції та дій. Виявлення  і визнання власних помилок знижує негативне сприйняття учасника. По-друге, необхідно постаратися зрозуміти  інтереси іншого. Зрозуміти - не означає  прийняти чи виправдати. Однак це розширить  уявлення про опонента, зробить його більш об'єктивним. По-третє, доцільно виділити конструктивний початок у  поведінці чи навіть у намірах  учасника. Не буває абсолютно поганих  чи абсолютно гарних людей або  соціальних груп. У кожному є щось позитивне, на нього і необхідно  спиратися при вирішенні конфлікту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел і літератури:

 

1.Н. П. Волкова. Педагогіка. Посібник. – К.: Видавничий центр «Академія», 2001

2.Ягупов В.В. Педагогіка: Навч. посібник. – К.: Либідь, 2002.

3.Талызина Н. Ф. Педагогическая психология: Учеб. пособие для студ. сред. пед. учеб. заведений. - М.: Издательский центр «Академия», 1998.

4.Інноваційна діяльність педагога: від теорії до успіху. Інформаційно-методичний збірник / Упорядник Г.О. Сиротенко. – Полтава: ПОІППО, 2006.

5.Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. — К.: Видавничий центр "Академія", 2000.