Колір та його вплив на організм людини

1.7. Колір та емоції людини 
У "Вченні про колір” І.В. Гете писав: "колір - продукт світла, що викликає емоції”. Коли ми кажемо: „почорнів від горя; почервонів від гніву; позеленів від злості; посірів від страху”, то не сприймаємо ці вирази буквально, а інтуїтивно пов'язуємо емоціональні переживання людини зі здатним виразити їх кольором. Першим фактом, з яким стикався кожен дослідник відношення емоції - колір є те, що воно не носить випадкового характеру, емоції і колір „зчеплені” між собою на дуже глибокій основі. Кольори не є знаками емоцій, що здатні асоціативно викликати або виражати те або інше почуття, вони виникають перед людиною самі, як емоції, точніше, як об'єктивно втілені емоції. Чому це так? 
Один із засновників експериментальної психології В. Вундт в "Основах фізіологічної психології” (1880) описує органічний взаємозв'язок відчуттів і почуттів. Філогенетично відчуття і почуття нерозривно пов'язані між собою. Для ряду модальностей, особливо інтерорецептивних (органічних), характерно, за словами Вундта, майже „бездоганне поглинання почуттям” усіх інших частин почуттів. В першу чергу це почуття задоволення і незадоволення. Вплив подразника викликає не тільки почуття (сенсорний компонент), але і почуття по відношенню до цього відчуття. Можна сказати, відчуття „пристрасне”.  
Другим суттєвим фактором являється достатньо жорстка ступінь "закріпленості” за певним кольором певних емоцій. Психічно здорова людина, як дорослий, так і дитина, починаючи з 3-4-х років, коли він може фіксувати свої враження, розуміє емоційний зміст основних кольорів і може їх диференціювати по емоціональному знаку. 
Колегою професора Кракова Л.А. Шварц було виявлено помітну зміну колірної чутливості (порогів кольоровідмінності) в залежності від емоційного стану людини. Позитивні емоції, наприклад, радість, виявилися пов'язаними з підвищенням чутливості до червоного і жовтого і з пониженням - до синього та зеленого. При переживанні негативних емоцій спостерігалася обернена картина: чутливість до синього та зеленому збільшувалася, а до жовтого і червоного знижувалася. Цікаво, що вказані зміни кольорової чутливості відмічалися не тільки при актуальному переживанні емоцій, але і при спогадах про приємні або неприємних подіях. Тим самим, експериментальні дослідження Л.А. Шварц підтверджують положення Вундта про органічний зв'язок відчуттів та емоцій. 
Результати наукових робіт показують, що колір пов'язаний з емоціями на найрізноманітніших рівнях психічної діяльності людини вже з раннього дитинства і ядро кольороемоціональних значень є принципово схожим у дітей і у дорослих. 
В.Ф. Петренко і В.В. Кучеренко вивчали можливість діагностування емоційних станів піддослідних методом надання кольорових переваг (тест Люшера). З ціллю верифікації результатів емоційні стани викликалися у піддослідних за допомогою гіпнотичного впливу. Знаходячись в такому стані „радості”, піддослідні частіш за все надавали перевагу червоному і жовтому, а відштовхували коричневий і чорний. Прищеплення „почуття провини” викликало надання переваги сірому і синьому кольору, а червоний і жовтий, навпаки відійшли в кінець кольорового ряду. 
А.М. Еткінд (1979; 1980-1985) провів серію досліджень кольороемоційних значень у дорослих. В першій роботі (1979) вивчалося спряження восьми кольорів тесту М. Люшера з 9 основними емоціями за К. Ізардом. В таблиці 8 представлені частоти асоціацій кольорів (в %) з емоціональними факторами Ізарда (в кожний фактор включено по три окремих емоції). 
Емоція радості, що відображає факт задоволення потреби (або її перевиконання), тобто, психофізіологічно і психологічно проставлена першим трьом і в своєму колірному значенні протилежна негативним переживанням. 
Що стосується таких емоцій як „цікавість”, „здивування”, „огида”, „сором”, то їх колірні профілі далеко не так однозначні і психологічно зрозумілі. Складається враження, що піддослідні дуже затруднялися при визначенні колірних профілів, що мають, на відміну від попередніх, значно меншу степінь внутрішньої злагодженості.

1.8. Колір і характер 
Різноманітність теоретично-методичних підходів у вивченні індивідуальних та типологічних особливостей людини значно затрудняє продуктивне порівняння результатів, отриманих при дослідженні взаємозв'язків між відношенням до кольору і характером. Взагалі використовується поняття „характер” достатньо умовно - як позначення стійких зовнішніх факторів (що стосуються поведінки), що себе проявляють та внутрішніх (психічних) умов. Найчастіше спеціально не диференціюється поняття темперамент, характер, особистість, оскільки в різноманітних психологічних школах їм дається найрізноманітніше трактування, а також тому, що дійсно не так важливо яка із перерахованих інстанцій надає більшого впливу на відношення суб'єкта до кольору, а важливо встановити, що подібний вплив взагалі існує. 
Л.П. Урванцев (1981) говорив про наявність залежності між наданням переваг у кольорі та факторами „екстраверсії” та „нейротизму” за Айзенком. Піддослідні з високими показниками нейротизму лише невелику кількість кольорів оцінюють нейтрально. Кількість кольорів, яким вони надають перевагу у інтровертів в два рази менше, ніж у екстравертів. Останні частіше обирають відтінки червоного і жовтого і рідше - синього та зеленого. У інтровертів Л.П. Урванцев відмічає протилежну тенденцію. 
У дослідженні І.М. Дашкова та Є.А. Устиненко (1980) кореляції між наданням переваг у кольорі (за тестом Люшера) і факторами посібником з питаннями Айзенка виявлено не було. 
При дослідженні 100 студентів отримана пряма кореляційна залежність між наданням переваг червоному кольору і рівнем екстраверсії. Піддослідні з високими показниками екстраверсії достовірно частіше надавали перевагу червоному, ніж піддослідні з низьким рівнем екстраверсії (інтроверсією). В ході дослідження був виявлений факт високого рівня схожості у виборі кольорів піддослідних з полярними оцінками по шкалі „екстраверсія”. Особливо, це відноситься до червоного кольору: і виражені екстраверти та інтроверти виявляли найчастіше надання переваги саме йому. Мабуть, це відобразилося на відносно невисокому показнику лінійної кореляції Персона для червоного кольору. Факт цієї схожості підтверджує припущення А.М. Еткінда (1985) про переважно нелінійний характер зв'язку між колірними виборами та оцінками рис особистості за допомогою опитувальних методів.  
При всій заманливості знаходження певного, стійкого зв'язку між особистими рисами людини та його відношенням до кольору, слід визнати, що шлях пошуку лінійної кореляційної залежності між виборами кольору та показниками особистих опитувань є малоперспетивним. 
В якості альтернативи можна розглядати підхід, запропонований самим М. Люшером в книзі „Чотирикольорова людина” (1977), де основою типології характерів служить сам колір. 
Значно об'єднує можливості вивчення зв'язків кольору з типовими особливостями особистості людини те, що дослідники, як правило, використовують лише один засіб виявлення відношення людини до кольору - метод кольорових переваг. Тому викликає особливу цікавість робота І.Г. Безпалько (1975), в якій вивчалося співвідношення між порогами кольоророзрізняння та симатотипамію. Було виявлено, що середні величини колірних порогів для пікніків та астеніків різко та достовірно відрізняються між собою по всьому спектру кольорів. Колірні пороги у пікніків перевищували аналогічні астеніків. При чому, ці відмінності значно перевищували коливання колірних порогів, обумовлені зміною емоційного стану. У пікніків зі зміною емоційного стану виникала якісна зміна профілю порогів кольоророзрізняння (співвідношення порогів червоного та синього), а у астеніків - кількісне. Автор роботи не виключає, що подібні відмінності між пікніками та астеніками можуть мати відношення до запропонованої Е. Кречмером (1924) структурі емоціональності у даних симатотипів (диатетична шкала настрою пікніка: від веселощів до смутку, психоестезична - астеніка: від підвищеної до пониженої чутливості). 
Ще одним обмеженням, що служить можливістю знаходження взаємозв'язку між відношенням до кольору та характером слід визнати обмежене число показників, що характеризують особливості надання переваг у кольорі у людини. Очевидно, що тільки колірних рангів явно недостатньо для виявлення можливих кореляцій. Спробою подолання цього обмеження стало дослідження І.І. Кутько (1997) про взаємозв'язки надання переваг у кольорі та акцентуацією характеру у підлітків.

1.9. Відношення до кольору у  процесі мислення 
Вплив кольору на психічний апарат людини зачіпає не тільки його емоції та характер, але і пізнавальні процеси, і перш за все, - мислення. Мова йде не про інформаційний, а енергетичний бік впливу кольору, і тим самим, не про зміст процесу мислення, а його динамічних, енергетичних характеристиках. З цієї точки зору, мислення предстає і перед самим суб'єктом мислення, і перед зовнішнім спостерігачем (експериментатором), не як послідовність ціленаправлених асоціацій, суджень, тверджень, а як особливого виду психічну напругу, що закінчується у випадку знаходження рішення розрядження, що задовольняє суб'єкта.  
Емпіричні спостереження показують, що в різноманітних кольорових середовищах людині „думається” по різному: вплив кольору може або заважати, або сприяти рішенню завдання. 
Г. Фрілінг та К. Ауер (1973) не рекомендують фарбувати в темні, „холодні” тони ті приміщення, в яких люди займаються розумовою працею - шкільних класів, студентських аудиторій, наукових відділів, лабораторій і т.п. Подібні кольори викликають гальмування та знижують ефективність розумової діяльності. Це стосується не тільки стін, стелі або підлоги, але і меблів. Навпаки, кольори „активного боку” покращують мислення, підвищують її продуктивність. В уявленні піддослідних успішний розв'язок задачі асоціюється з яскравими, світлими відтінками.  
В дослідженні А.І. Берніцкаса (1980) було отримано 8 колірних профілів інтелектуальних емоцій, які автор спів ставляє з основними фазами процесу мислення. Для таких емоцій як „здогадка”, „здивування”, „впевненість” спільним є вибір найяскравіших і світлих кольорів тесту М. Люшера - червоного і жовтого. Рідше за все з цими емоціями піддослідні асоціювали чорний, сірий та темно-синій. Разом з тим, „сумнів” і „засмучення” пов'язувались піддослідними з сірим, коричневим, чорним і темно-синім. Цікавим виявився колірний профіль „зрозуміло”. Слідом за жовтим і червоним у ранговому ряді виборів піддослідні розмістили чорний колір. Інтерпретуючи даний факт, А.І. Берзніцкас вказує, що почуття зрозумілого пов'язано з емоцією „приємно”. Їх взамозв'язок може бути виражений у вигляді Образної кривої „U”: найбільш зрозуміло те, що максимально приємно або неприємно. 
В дослідженні М.А. Густякова (1986; 1988) вивчалася динаміка надання кольорових переваг у піддослідних в процесі розв'язання задачі. Було виявлено, що зміна типу кольорового вибору в процесі розв'язання несе інформацію про можливий успіх, або невдачу. Піддослідні, які після першого вибору яскравих та світлих кольорів тесту Люшера починали надавати перевагу темним, похмурим відтінкам, не знаходили розв'язку задачі і відмовлялися від подальших зусиль для її розв'язку. Негативним в цьому випадку був і перший вибір переважно темних кольорів. Однак у частини піддослідних з подібним типом вибору було відмічено в процесі розв'язку задачі зміна типу надання колірних переваг на обернений (вибір в якості симпатичних - яскравих кольорів), що виявилося діагностичною ознакою успішного розв'язку задачі. Нерідко, піддослідні надавали перевагу червоному та жовтому. Відсутність динаміки в виборах кольору є однозначною ознакою невдачі у розв'язанні запропонованої задачі, незалежно від початкового варіанту надання переваги у кольорі. 
В цьому зв'язку цікавить питання про зв'язок між відношенням до кольору та інтелектуальним рівнем людини. Як показують результати робіт дослідників, що застосовують колірний тест Люшера для осіб з більш низьким освіченим індексом, менш культурних, із так званих „нижчих” слоїв суспільства характерним є надання переваги фіолетовому кольору. Піддослідні, що страждають олігофренією, відчувають підвищену цікавість до яскравих кольорів, їх „улюблене” сполучення - червоний і фіолетовий. При інтерпретації подібних результатів, зазвичай, посилаються на незначний рівень інтелектуального контролю емоцій, домінування ефекту над інтелектом. 
Як правило, люди, яких відносять до інтелектуальної еліти уникають в повсякденному житті, особливо в одязі, яскравих відтінків, надаючи перевагу спокійним, пастельним тонам. 
Зв'язок кольору та мислення, інтелекту носить складний, неоднозначний характер. При чому, цей зв'язок, безумовно опосередкується емоційною сферою особистості.

1.10. Символіка кольору 
Символіка кольору опирається на об'єктивні особливості психіки, на все можливі асоціації, нерідко доволі прості: зелений - весна, пробудження, надія; синій - небо, чистота; червоний - вогонь, кров; жовтий - сонце, життя; чорний - темнота, страх, незрозумілість, смерть. Таке мотивування має в свій основі життєвий досвід, який доповнюється міфологічними, релігійними та естетичними поглядами. Як правило, синій колір означає мислення, жовтий - інтуїцію, червоний - переживання, зелений - функцію сприйняття. Але буває, так що в одному і тому ж кольорі поєднуються протилежні значення, наприклад, жовтий - жіночність та зрада. З іншого боку одному і тому ж абстрактному поняттю відповідають різні кольори: любов - материнська - білий, - до Бога - синій, - до себе - жовтий, - до коханого - червоний, до друга - зелений, секс - чорний. 
Це можна сказати про максимально насичені кольори, так як при зміні кольору його символіка теж змінюється, так, наприклад, червоний - активність, пристрасть, при добавленні білого стає рожевим, що символізує ніжність. При добавленні чорного стає бордовим, що має „аморальний” символістський зміст. Найурочистіше сполучення - це білий, червоний і позолота. Постійні і канонізовані значення кольорів в геральдиці.  
В таблиці 9 приведені дорогоцінні метали та камені, що відповідають даним кольорам, а також символістичні значення, якими геральдика наділяє певні кольори.

Колір здатний викликати певний емоційний і душевний стан, але один і той же колір у людей різних народів викликає різні емоційні враження, наприклад, у Європі траур чорного кольору, А у Китаї та Японії, навпаки, білий. Зелена барва для європейців символізує мирні надії, а в країнах ісламу це барва бойових стягів. В Європі фіолетовий колір символізує дружбу, велич, розкіш. Це колір єднання. Він уособлює чоловічу силу, злагоду, колективні цінності. А в Японії цей колір виражає сум, біль.

1.11. Колір і його місце 
Психологічного впливу на людину надають не тільки окремі кольори, але і сполучення кольорів. І тут дуже велике значення має розташування кольорів у просторі. Наприклад, червоний колір збуджує, а зелений заспокоює, але розташування як на малюнку 5 вони повністю врівноважуються і досягається спокій. Навпаки, малюнок 6 показує нам динамічну колірну сукупність контрастних кольорів. 
Психофізіологічний вплив кольору в значній ступені залежить від: більшої або меншої насиченості кольору, розміру кольорової плями, відстань і напрямок звідки діє колір. Колір розташований по вертикалі сприймається легким, по діагоналі - динамічним, по горизонталі - стійким. 
На малюнку 7 зображено напругу кольору знизу - композиція природна і стійка. На малюнку 8 - зверху - неприродність положення, високий тиск. А на малюнку 9 з будь-якого краю - нестійкість композиції. Кольори розташовані як на малюнку 10 створюють враження левітаційної площі. Концентрація активного кольору в правому верхньому кутку, що зображена на малюнку 11, активізує композицію, все збільшує у розмірі. Навпаки, в лівому нижньому кутку, що зображений на малюнку 12, створює ілюзію пасивності, руху назад. Колір представлений кругом, що зображений на малюнку 13, збільшує площину і створює рух вперед, враження посилюється якщо це жовтий, червоний або помаранчеве коло. Квадрат пофарбований в холодні відтінки, навпаки, створює враження увігнутості та зжатості (малюнок 14).  
Із назви „активні” і „пасивні” витікає, що певні кольори володіють більшою або меншою силою емоційного впливу. Щоб нейтралізувати помаранчевий і синій кольори потрібно значно більше синього, ніж помаранчевого, як це зображено на малюнку 15.

Малюнок 5

Малюнок 6