Колір та його вплив на організм людини

1.6. Надання кольорових переваг 
Перечислення всіх ймовірних факторів, що визначають надання кольорових переваг у людей зайняло б достатньо багато місця. Частина з них пов'язана з культурними звичаями та традиціями, символікою кольору, інші з індивідуальними особливостями людини, треті - з характеристиками кольорового подразника. Не виключено відокремлення й іншого виду подібних факторів. Так, наприклад, Л.П. Урванцев (1981) виділяє п'ять факторів: адаптація; розміри кольорового зразка; принцип афективного контрасту; фон, на якому знаходиться кольоровий зразок; насиченість та яскравість. Неважко помітити, що, у меншій мірі, три з п'яти перекислених факторів пов'язані з енергетичними характеристиками кольору.  
За даними об'ємного аналізу надання переваг у кольорі психічно здорових піддослідних, проведеного А.Н. Рум'янцевою (1986), їх колірні симпатії визначалися, як мінімум, двома факторами: емоціональною оцінкою кольору, як певної цілої цілісності та усвідомленою або не усвідомленою емоціональною оцінкою колірних асоціацій. Не дивлячись на дещо невлучне формулювання фактори, що виділила А.Н. Рум'янцева також виявилися пов'язаними з двома боками впливу кольору - енергетичної та інформаційної.  
Взагалі можна сказати, що енергетичний аспект впливу кольору вважається одним із провідних при формуванні надання переваг у кольорі. Тим самим, надання переваг у кольорі у певної людини може відображати об'єктивну потребу його центральної нервової системи в енергетичній дії кольору.  
Було виявлено, що показник активації ЦНС (рівень біоелектричної активності - РБА) достовірно пов'язаний з наданням переваг певних кольорів тесту М. Люшера. При активації НС спостерігалося надання переваги фіолетовому, червоному і жовтому кольорам, тоді як при гальмуванні, навпаки, ці кольори були відкинуті. В цілому, низькому РБА відповідало надання переваг у кольорах червоно-жовтої частини спектру над синьо-зеленою, а для високого рівня РБА спостерігалося обернене співвідношення. Особливо виразною ця тенденція проявилася в діапазоні альфа ритму. При цьому варто відмітити той факт, що піддослідні з низьким РБА оцінюють свій стан як більш активний, бадьорий, працездатний, ніж піддослідні з високим показником РБА. Звідси можна зробити висновок, що надання переваг у кольорі червоно-жовтої частини спектру відображає стан підвищеної активації центральної нервової системи.

1.6.1. Надання переваг  у кольорі дитячого віку 
Експериментальне вивчення надання кольорових переваг дітей дошкільного віку в XIX столітті спочатку було пов'язано з проблемою вікових меж здатності розрізняти кольори. В огляді К.В. Бородіна (1972) приводяться результати цих робіт і робиться висновок про відсутність будь-якої закономірності н наданні переваг у кольорі у дітей: "... взагалі не існує певного порядку надання переваг у кольорі”.  
В таблиці 4 зведені воєдино результати 12 експериментальних робіт: У.Ю. Уффельмана (1881), У.А. Біне (1890), м. Шинна (1905), У.А. Габбіні (1893), Р. Мардесена (1903), Ч. Майерс (1908), Е. Вулі (1909), В.П. Бражас (1911), В. Прейєра (1912), К. Валентайн (1914), Р. Степлз (1932), що дало можливість виявити ведучу тенденцію в наданні переваг у кольорі.

Таблиця 4

Р. Франсе в "Психології естетики”, а також М. Сент-Джодж і В Уолтом роблять висновок про "вродженості в наданні кольорових переваг у дітей”. За їх даними, діти у віці до одного року незалежно від національності і місця проживання надають перевагу однаковим кольорам: червоному, жовтому та помаранчевому. Меншою популярністю користуються синій, зелений і фіолетовий.  
Любов дітей до кольорів "активної сторони” проявляється і в їх малюнках. В роботі В.С Мухіної (1981) показано, що діти дошкільного і молодшого шкільного віку частіше за все використовують в своїх малюнках кольори з характеристиками "яскравий”, "світлий”, "чистий”. Надання переваги у них настільки виражена, що діти намагаються використовувати ці кольори при малюванні якомога частіше, що в свою чергу, призводить, з точки зору дорослого спостерігача до нереалістичного зображення. Так виникають червоні і жовті будинки, літаки, люди, дерева і т.д. Похмурі, холодні, темні відтінки використовуються дітьми (особливо до 5-ти років) тільки в тих випадках, коли дорослий просить їх намалювати дещо неприємне для дитини. При цьому, діти могли давати пояснення типу: „чорне-брудне-негарне”. 
При обґрунтуванні свого вибору в кольорі діти не спираються на предметні асоціації кольору, а виходять з вражень, що викликає у них той або інший певний колір. Яскраві кольори їх радують і приваблюють, погляд дитини сам тягнеться за таким кольором. Причому, слід відмітити, що вплив червоного, жовтого та інших яскравих кольорів не дратує дітей молодшого віку, а навіть заспокоює, дозволяє дитині почувати себе комфортно. Засновник Вальдорфської школи педагогіки Рудольф Штейнер радив вихователям використовувати червоний колір для заспокоєння дитини трьох-чотирьох років. 
Подібні факти дають підставу вважати, що нервова система здорової дитини дійсно об'єктивно потребує енергетичного впливу довгохвильової частини спектру (переважно); яскраві, світлі відтінки надають впливу на ЦНС, без якого вона обійтись не може. Кольори можна порівняти з вітамінами, необхідними дитині для свого росту і розвитку, і по аналогії з явищем авітамінозу, влучно сказати про "кольорову депривацію”, яка може призвести до затримки і порушення нормального ходу розвитку нервово-психічної діяльності дитини. В цьому зв'язку, можна припустити, що так звані "нічні страхи” дітей молодшого шкільного віку, при яких дитина не може заснути в темній кімнаті із-за страху перед її чорнотою і вимагає привідкрити двері або увімкнути світло, пов'язані, крім усього іншого, і з кольоровою (світловою) деривацією”. Страх дитини, тим самим, відображає фрустрацію, можливо, загостреної потреби в дії кольору на його ЦНС. 
Не дивлячись на різноманітність методологічних підходів і методик дослідження в розглянутих роботах, тенденція надання переваг у дітей світлим стимулам проявляє себе постійно.

1.6.2. Надання переваг у кольорі  дорослого населення  
Якщо колірні симпатії дітей обумовлені, перш за все, енергетичними характеристиками кольору, то у дорослих вони не в меншій мірі залежать і від інформаційного складника впливу кольору, що, в свою чергу, визначається суспільно-культурним досвідом, традиціями колірної символіки, модою і т.д. Надання переваг у кольорі дітей набагато менш індивідуальні, ніж у дорослих, тому виявлення якоїсь однієї спільної тенденції для останніх досить проблематично. Однак подібні спроби неодноразово мали місце. 
Найбільш широкомасштабне з подібних досліджень було проведено R.W. Bunham, R.M. Yanes та C.J. Bartleson (1963), що дослідили 21060 піддослідних різноманітної статі та віку. Перевагу здобули блакитний, червоний, зелений, фіолетовий, помаранчевий та жовтий.  
Схожі результати, поставивши перед собою задачу визначення нормативних показників надання переваг у кольорі у дорослих, отримали А.Е. Ольшаннікова, В.В. Семенов та Л.М. Смирнов (1976) при вивченні вибору кольорів 386 піддослідних. Найпривабливішим піддослідні обрали блакитний колір. Слідом за ним розташувалися білий, зелений, червоний, синій, жовтий, сірий, фіолетовий та чорний.  
Г. Фрілінг та К. Ауер (1973) вказують на те, що з віком росте падання переваги більш темним, спокійним відтінкам - коричневому, оливковому, сірому, чорному, але в цілому, досі, частіше надають перевагу червоному, жовтому, зеленому та синьому. При цьому чоловіки більше симпатизують червоному та жовтому, а жінки - синьому.  
А.М. Еткінд (1985) вказує на дещо інші залежності вибору кольору. Так піддослідні юнацького віку в його виборі надавали значної переваги синьому і чорному в порівнянні з людьми похилого віку. Але разом з тим, останні частіше надавали перевагу сірому і коричневому кольору. Крім того, молоді піддослідні "недолюблювали” відтінки зеленого. Статева відмінність відобразилася в наданні переваги жовтому: він частіше обирався чоловіками. У відношенні 2-х кольорів (в якості експериментальної методики використовувався тест Люшера) була виявлена значимість фактору освіти: піддослідні з вищою освітою рідше надавали перевагу синьому та фіолетовому.  
Надання переваг у кольорі у дорослих за І.А. Скоттом представлена у таблиці 5. 
А надання переваг у кольорі у дорослих за К. Флейнгаузом - у таблиці 6. А за Б.А. Базисом - в таблиці 7.

Таблиця 5

Таблиця 6

Таблиця 7

Також було проведено дослідження надання переваг у кольорі дорослих обох статей у віці від 16 до 70 років. У середньому ранговий ряд надання їх переваг у кольорі мав наступний вигляд: 
1. Зелений 
2. Червоний 
3. Фіолетовий 
4. Синій 
5. Коричневий 
6. Сірий 
7. Жовтий 
8.Чорний

В експерименті прийняло участь 400 чоловік, 230 - жінок і 170 - чоловіків. Більша частина піддослідних прийшлася на вік від 21 до 34 років (195 чоловік). В якості експериментальної методики використовувався тест М. Люшера. 
Фактори статі та віку для даної групи проявили себе традиційно: більш молоді піддослідні частіше обирали яскраві та світлі кольори, ніж похилі. Це ж достовірно і , в цілому, для чоловіків у порівнянні з жінками. Однак для піддослідних у віці від 45 до 54 років фактор статі опинився пов'язаний з оберненою тенденцією - жінки цього віку віддавали перевагу яскравим кольорам майже в два рази частіше, ніж чоловіки. Подібна тенденція підтвердилась і при використанні розширеного варіанту колірного тесту Люшера. 
Не дивлячись на певний хаотичний порядок значень, отриманих в розглянутих роботах, їх результати дозволяють зробити ряд достовірних висновків. Господарююча тенденція дитячого віку - надання переваги яскравим і світлим відтінкам (особливо червоному і жовтому) у дорослих, практично, відсутня. Особливо це стосується жовтого кольору, який і не переходить в розряд взагалі відхилених, то починає викликати до себе „прохолодне” відношення. Віковою межею, що розділяє „дитячий” і „дорослий” типи колірного вибору може вважатися період від 15 до 20 років, тобто є час кінцевого формування центральної нервової системи людини. Надання переваги у кольорі синьо-зеленої частини спектру дорослими, нерідко, стає домінуючим над виборами червоного і жовтого. 
Обслідування 5300 мешканців Німеччини обох статей від 16 до 70 років, що була проведене Г. Кларом у 1974 році, показало, що синій і зелений для них є набагато більш привабливими, ніж червоний і жовтий. Майже в 40% випадках на перші два місця піддослідні ставили або синій, або зелений, тоді як частота вибору червоного і жовтого на ці місця не перевищила рівня 29%.  
Приведені результати дозволяють зробити висновок, що вплив синього і зеленого оцінюється дорослими піддослідними, як більш бажаний, ніж червоний і жовтий. 
Ураховуючи ці дані, вибори кольору у дорослих можна розглядати як відображення переваги потребі в стабільному, врівноваженому стані, збереженні досягнутого і навіть релаксації над потребою в активності, рості та розвиту, яка домінує у дітей. 
Л.Н. Миронова (1984), аналізуючи відмінності в наданні переваг у кольорі в залежності від віку і рівня освіченості, вважає, що прості, чисті, яскраві кольори діють на людину як сильні, активні подразники. Вони задовольняють потреби людей зі здоровою, не втомленою нервовою системою - діти, підлітки, молодь, люди фізичного труда, відкриті, прості і прямі натури. Складні, мало насичені, розбавлені відтінки діють, скоріше, заспокійливо, ніж збудливо, викликають більш складні почуття, відображають потреби суб'єктів достатньо високого культурного рівня і обираються частіше людьми середнього та похилого віку, інтелігентного труда, особами з втомленою і тонко організованою нервовою системою.