Етапи становлення предмета психології як науки

К. Твардовський постійно підкреслює відокремленість змісту уявлення від його предмета. Зміст  уявлення він іноді називає інтенціональним  предметом, відокремлюючи його від предмета уявлення, який він наділяє епітетами «реальний», «дійсний», вважаючи неприпустимим їх ототожнення.

Розглядаючи предмет у  гносеологічному аспекті. Твардовський під прикриттям нейтрального ставлення до проблеми об'єктивності предметів уявлення проводить лінію феноменалізму. Він пояснює, що «предмет уявлень, відчуттів, а також бажань є чимось відмінним від речі самої в собі, якщо під нею розуміється невідома причина, яка діє на наші органи відчуття»1 . Він ототожнює предмет уявлення з кантівським явищем, або феноменом.

Характерною рисою предмета в теорії уявлення Твардовського  стає не об'єктивне його існування, а даність його у свідомості. Таким  чином у ході міркувань К. Твардовський абстрагується від конкретного психічного акту уявлення. Предмет розглядається як усе, що є об'єктом уявлення й мислення. Під метафізикою Твардовський розуміє науку про предмети взагалі, вживаючи слово «предмет» у прийнятому тут сенсі.

Отже, предмет конкретного  уявлення в «загальній теорії предмета» перетворюється на предмет взагалі. Якщо в першому аспекті він становить більший інтерес для психології, то в другому - ототожнюється з проблемою буття і, внаслідок цього вводить нас у сферу «метафізики». Теорію предмета, яку слідом за Брентано розробляв Твардовський, можна вважати як таку, що передувала виникненню багатьох наукових напрямів у психології.

Під філософією К. Твардовський розумів групу наук, спорідненість  яких полягає в тому, що всі предмети філософських досліджень можна звести до явищ розумового життя. Все, що взагалі може становити філософську проблему, є психічними витворами в різних формах. Психологія як наука про явища розумового життя або про явища психічні (духовні), на думку Твардовського, вивчає психічні явища, що лежать в основі індивідуального пізнання або в основі формування етичних і естетичних понять. Тому психологія дає філософії не лише метод, а й предмет дослідження. К.Твардовський розглядає психологію як основу всіх філософських наук. Низка метафізичних проблем, що стосуються психічного життя людини, також може бути науково розв'язана завдяки психології.

Твардовський вважав, що психологія є основою, а метафізика - доповненням філософії. Вся наукова психологія, зазначав учений, має бути емпіричною, досвідною, інакше вона перестає бути психологією і стає метафізикою. Експериментальну психологію він розумів як органічну частину емпіричної психології, яка, поступово, дедалі ширше пронизуючи всю психологію, робить її науково точною у вирішенні проблем. Вираз «експериментальна психологія», стверджує К. Твардовський, став назвою певного напряму психологічних досліджень, напряму, який визнає засаду про те, що належить у психологічних дослідженнях застосовувати експеримент усюди, де це можливо.

Так само, як і В. Вундт, в основу психологічного експерименту Твардовський поклав так звану інтроспекцію, внутрішній досвід. Експеримент, який має посідати належне місце в арсеналі наукових засобів досліджень у царині емпіричної психології, зводиться до внутрішнього досвіду індивіда, до самоаналізу штучно викликаних психічних процесів, які лежать в основі певних психологічних явищ.

Методологічною підставою  для такого розуміння психологічного експерименту й емпіричної психології є психофізичний паралелізм.

 Під впливом Твардовського,  який великої уваги надавав експерименту в науці, майже всі представники Львівсько-Варшавської школи - як психологи, так і філософи - здійснювали психологічні дослідження.

ЛІТЕРАТУРА

Ю.Л. Трофімов  Психологія. – Київ, «Либідь». – 2005.

Данілюк І.В. Історія психології в Україні. КиївЛибідь 2002.

Бахтчн М. М. К философии поступка // Философия й социология науки й техники: Ежегодник. 1984-1985. Москва. 1986.

Бернал Д. Наука в истории общества. Москва, 1956,

Вернадский  В. Й. Труды по всеобщей истории науки. Москва. 1988.

Виготский Л. С. Психологин искусства. Москва. 1987.

Горский В. С.Историко-философское истолкование текста. Киев. 1981.

Горський  В. С.Про суб'єкт дослідження історії філософії на Україні // 3 історії

філософії на Україні. Київ, 1967.

Роменець  В. А. Історія психології епохи Просвітництва. Київ. 1993.

Роменець  В. А. Історія психології XIX - початку XX століття. Київ, 1995.