Емоційний розвиток немовлят

РОЗДІЛ  ll Практичні особливості методів дослідження стану немовляти

2.1 Характеристика методів дослідження

Існування більшості психодіагностичних методик пояснюється не тільки великою кількістю властивостей, які з їх допомогою доводиться оцінювати, але також тим, що практично всі методики мають обмеження у використанні, через які доводиться створювати  інші методики, які не мають таких обмежень. Розглянемо  переваги та недоліки деяких типів методик. Переваги методик, звернених до свідомості в тому, що вони дозволяють робити висновки про психологію даної людини на основі того, що вона говорить про себе, або оточуючі про неї. Однак досліджуваний може недостатньо щиро або точно відповідати на питання, суб’єктивно інтерпретувати інструкцію тощо, упереджено ставитись до психодіагнозу. Крім цього, в випадку досліджень дітей до одного року неможливо  дізнатись, що дитина говорить про себе.

Перевага об’єктивних  методик, які спираються не на словесні відповіді, самохарактеристики, або  самооцінки, а на незалежні від  людини мимовільні дії та реакції, полягає в тому, що вони дозволяють уникати суб’єктивності, тому досить надійні.

Проективні методики і порівнянні з усіма вже розглянутими, мають одну досить суттєву перевагу: вони, як правило, валідні і відносно надійні при високому рівні професійної підготовки користувача. Вони менш ситуативні і мало піддаються випадковим ситуативним впливам. Недолік – трудомісткість і значні часові витрати, які необхідні для отримання психодіагностичного результату [11, С. 78]

Методики, які  дозволяють отримувати кількісні дані, і які відображають ступінь розвиненості вивчаємої властивості, дають можливість використовувати методи кількісної обробки результатів психодіагностики. В той же час неможливо відрізнити одна від одної якісні психологічні властивості, які мають однакові кількісні показники. Методики, які спираються лише на якісний аналіз експериментальних даних, не дозволяють використовувати кількісні методи обробки результатів,  визначати рівень розвитку відповідних властивостей і напряму, доводити причинно-наслідкові відношення між показниками, що вивчаються.

Для того, щоб  психо-педагогічний експеримент був достатньо надійним засобом дослідження і дозволяв отримувати достовірні результати дослідження і на основі яких можна робити правильні висновки, необхідно, щоб психодіагностичні методи були науково обґрунтованими. Такими вважають всі методи, які відповідають наступним вимогам: валідність, повноцінність, придатність, надійність, однозначність і точність.

Перш ніж використовувати  в практичній психодіагностиці ті чи інші методики, експериментатор повинен переконатися, що вони відповідають цим критеріям. Найважливішими є валідність і надійність.

Отже, для дослідження  психомоторного розвитку немовляти можна використовувати наступну методику:

1. Намагайтесь викликати у дитини посмішку розмовою, поглядом, посмішкою, але не торкаючись дитини.
2. Коли дитина грає з якою-небудь іграшкою, намагайтесь її у неї відняти, потягнувши іграшку до себе. Завдання вважається виконаним, якщо дитина виражає супротив.
3. Дитина хоче, не вміючи, зав’язувати шнурки.
4. Повільно переміщувати з боку в бік за дугою великий яскравий предмет на відстані 30-40 см від дитини. Завдання вважається виконаним, якщо дитина слідкує очима за траєкторією руху.
5. Тест вважається виконаним, якщо дитина хапає іграшку, коли нею торкнутися тильного боку долоні або кінчиків пальців.
6. Тест вважається виконаним, якщо дитина продовжує слідкувати поглядом в напрямку предмета, що зник, при цьому предмет повинен з’явитися в полі зору дитини непомітно.
7. Тест виконаний, якщо дитина збирає предмети за допомогою великого і вказівного пальців.
8. Завдання виконано, якщо дитина збирає дрібні предмети кінчиками великого і вказівного пальців, використовуючи тонкий щипковий хват
9. Завдання виконано, якщо дитина за зразком малює будь-яку замкнуту форму. Тест не вважається виконаним, якщо дитина здійснює безперервні колоподібні рухи олівця.
10. На питання «Яка лінія довша?»  дитина вказує правильно в трьох або п’яти спробах з шести
11. Виконано, якщо дитина малює будь-які дві лінії, які перетинаються.
12. Дати можливість дитині намалювати квадрат. Якщо спроба невдала, то показати, як це робити і повторити спробу.
13. Сказати дитині «Дай цей кубик мені», «Поклади кубик на стіл», «Поклади кубик на підлогу». Завдання вважається виконаним, якщо дитина виконала два завдання з трьох. Не слід допомагати дитині пальцями, рухами голови або очей.
14. Спитати в дитини «що ти робиш, коли тобі холодно, коли ти хочеш їсти?». Завдання вважається виконаним, якщо дитина дала дві правильні відповіді з трьох.
15. Скажіть дитині «поклади кубик на стіл, перед столом, за стіл». Завдання вважається виконаним, якщо дитина правильно виконує два завдання з трьох.
16. Спитати у дитини «якщо вогонь гарячий, то лід?», «Якщо мама жінка, то тато?», «Якщо кінь великий, то мишка?».
17. Спитати у дитини, що таке озеро, м’ячик, парта, будинок, яблуко? Тест є виконаним, якщо дитина дає визначення, що описує призначення предмету, матеріалу, з якого він зроблений. Тест вважається виконаним, якщо дитина з дев’яти питань дала відповіді на шість
18. Спитати з чого зроблені черевики, двері, ложка. Тест виконано, якщо дитина дасть відповіді на всі питання.
19. При викладанні на живіт дитина повинна піднімати груди
20. Дитина лежить на спині. Потягнувши за руки, перевести в сидяче положення. Тест виконаний, якщо голова не відхиляється назад.
21. При підйомі по сходах дитина може використати стіну, перила, але не руку дорослого. При цьому дитина не хоче повзати.
22. Дитина повинна кинути м’ячик на відстань 1 метр, при цьому використовуючи замах всієї руки.
23. Киньте дитині м’яч, яка стоїть на відстані один метр від вас. Дитина повинна зловити всією долонею м’яча.
24. Попросіть дитину пройти назад, ставлячи носок до п’ятки на відстані 3-5 см. Тест вважається виконаним, якщо дитина зробила підряд чотири кроки.

Перед виконанням тесту слід спостерігати за поведінкою дитини.

1. Як дитина почуває під час виконання завдання.
2. Відношення дитини до того, хто проводить тестування.
3. Впевненість дитини в собі
4. Мовна активність.

Загальні висновки про розвиток дитини

1. В кожному розділі експериментатор повинен отримати не  менше трьох виконаних та невиконаних завдань.
2. Якщо дитина не впорається із завданням, що виконують 90% її ровесників – розцінюється як негативна відповідь.
3. Якщо дитина виконує завдання , яке не виконали 90% її ровесників – відповідь вважається з випередженням.

Можна говорити про відставання в психомоторному розвитку, якщо від дитини отримано дві і більше негативні відповіді, а в іншому завданні одна негативна  відповідь, і немає відповідей з  випередженням. Помірне або передбачене  відставання у психомоторному розвитку в тому випадку, якщо у дитини налічується  три негативні відповіді. Психомоторний  розвиток є нормальним, відповідним  віку, якщо результати тестування не відносяться  до попередніх двох категорій. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2.2 Характеристика проведеного дослідження. 

При проведенні дослідження психомоторного розвитку немовлят за вище вказаною методикою  були отримані дані про руховий розвиток кожного немовляти. В дослідженні брали участь дванадцять малюків різного віку – від одного до дванадцяти місяців.

Результати досліджень були зафіксовані в таблиці результатів. 

 

За результатами опитування психомоторика в групі немовлят, які брали участь у дослідженні, загалом знаходиться у нормі.

За підсумками комплексного психодіагностичного дослідження дітей за допомогою методик, пропонується робити певні психолого-педагогічні висновки про кожну дитину і на основі їх  давати батькам, вчителям, вихователям конкретні рекомендації щодо підвищення психологічного розвитку дитини.

На основі цього  вимальовуються загальні психолого-педагогічні рекомендації щодо роботи з конкретною дитиною. Крім того, й відмічаються й особливі, спеціальні психолого-педагогічні рекомендації, що стосуються певної дитини. Завершується відповідна робота письмовими відмітками  про те, кому і коли ці висновки й рекомендації були повідомлені, а також даними про те, чи були вони в подальшому реалізовані.

Отже, можна зробити  висновок, що діти, які брали участь у даних дослідницьких експериментах  загалом вважаються нормально розвинутими  в психомоторному плані. Враховуючи результати, вихователю, психологам та й самим батькам є над чим замислитись. Безумовно, існують діти, які набрали низький бал під час експерименту. Це, як правило, діти, які багато хворіли або діти,  яких до розвитку не заохочували батьки.

Результати дослідження  дозволяють вихователям приступити до наступного, дуже важливого етапу  розвитку. Щоб дитина вже на початковому  етапі виховання та розвитку усвідомила все те величезне значення високого розвитку для кожної людини і для себе зокрема, щоб набула нових навичок чи вмінь слід постійно удосконалювати системи методів розвитку мовлення. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2.3 Аналіз результатів проведеного дослідження 

Процес психічного ти особистісного розвитку має певні  закономірності, які слід розглядати як тенденції розвитку. До закономірностей  розвитку належать:

• Наявність насамперед якісних, а не кількісних змін, виникнення психічних та особистісних новоутворень, нових психічних механізмів, процесів, структур. Найважливішими ознаками розвитку є диференціація, поява нових аспектів, елементів у розвитку, зв’язків між сторонами внутрішнього світу суб’єкта.
• Різноспрямованість і взаємопов’язаність напрямів і сфер розвитку.
• Детермінованість розвитку. Оскільки людина є біосоціальною істотою, її розвиток зумовлений багатьма чинниками, залежно від часу та ситуації та розвиток кожного індивіда  має специфічні особливості.
• Нерівномірність і несинхронність. У певному віці різні психічні властивості мають різний рівень розвитку. В одному періоді життя дитини найсуттєвіші зміни відбуваються  у пізнавальній діяльності, в іншому – перебудовуються погляди і формуються переконання. Але завжди вони є індивідуальними.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВОК 

 Отже, під  час виконання курсової роботи  вдалось теоретично та практично  дослідити розвиток дитини віком  від нуля до 1 року.

Період розвитку дитини від народження до одного року називають стадією немовляти. У ній виділяють надзвичайно важливу фазу новонародженості(від моменту народження до одного-двох місяців). Фізично відокремлюючись від матері, дитина має адаптуватися до цілком нових умов життя(звикнути отримувати кисень з повітря, їжу ззовні, перетравлювати її, виділяти непотрібні організму речовини).

Кризу новонародженості винайшли теоретично і виділили як особливий період, який характеризується втратою ваги у перші дні після народження.

Соціальна ситуація розвитку немовляти неповторна і визначається двома моментами. З одного боку, дитина біологічно зовсім безпорадна, вона не може задовольнити жодної життєвої потреби без допомоги дорослого. Внаслідок цього немовля є істотою максимально соціальною. З іншого боку, за цілковитої залежності від дорослих, дитина позбавлена основних засобів спілкування з ними, зокрема мови. На цій суперечності між максимальною соціальністю і мінімальними засобами спілкування ґрунтується і увесь подальший розвиток дитини у цьому віці.

Життя дитини тепер  забезпечується певними анатомо-фізіологічними можливостями та рядом вроджених  механізмів, що проявляються в готовності нервової системи пристосуватися до нових умов.

Відразу після  народження виникають безумовні  рефлекси, що забезпечують роботу основних систем організму (дихання, травлення тощо). Крім них, у новонародженого можна виявити ряд захисних (тобто спрямованих на обмеження дії окремих подразників або на цілковите відчуження від них), орієнтувальні (спрямовані на забезпечення взаємодії з окремими подразниками, зокрема, пов’язаними із харчуванням) та деякі інші рефлекси.

Власне, новонародженість є ще тим періодом у житті людини, коли ще можна у чистому вигляді спостерігати вроджені, інстинктивні форми поведінки, спрямовані на задоволення органічних потреб людини (у кисні, теплі, їжі тощо).

Однак, це не є  принципово важливо, адже названі потреби  забезпечують лише виживання дитини, а не її психічний розвиток.