Автор: Пользователь скрыл имя, 11 Февраля 2013 в 10:20, реферат
На сучасному етапі розвитку України йде становлення нової системи освіти, орієнтованої на входження в світовий освітній простір. Цей процес супроводжується суттєвими змінами в педагогічній теорії та практиці навчального процесу. У „Національній доктрині розвитку освіти в Україні у ХХ1 столітті” зазначається, що в Україні має стверджуватися стратегія прискореного, випереджувального інноваційного розвитку освіти і науки: повинні забезпечуватись умови для розвитку, самоствердження і самореалізації особистості впродовж життя. У зв’язку з цим на перший план виступають гуманістичні ідеї та орієнтири, що грунтуються на повазі до особистості дитини, турботі про її розвиток. Такий підхід передбачає визнання кожного вихованця як унікальної особистості, його прав, ставлення до нього як суб’єкта власного розвитку.
Формування дійового компонента здійснювалось також поетапно. Але необхідно зазначити, що на окремих заняттях перевага надавалась одному з елементів навчальної праці (самостійності, самоконтролю, самооцінці) в залежності від мети та змісту математичних завдань. Так, формуючи в дітей навички самостійності, ми намагались створити оптимальні умови для поступового переходу від дій під керівництвом дорослого до самостійних, надаючи дошкільникам можливість шукати шляхів розв’язання пізнавальних і практичних завдань.
Ефективною була гра “Де живуть фігури?” Так, 40% вихованців виконали завдання за словесною інструкцією педагога, причому знайшли декілька варіантів розміщення фігур. Близько 20% дошкільнят необхідні були додаткові питання: “Де не можна класти фігури? Чи можна покласти їх зліва, справа?” Деяким дітям (20%) подали готовий зразок, але запропонували викласти фігури по-іншому. Аналіз перебігу гри показує, що дошкільнята мали змогу виявити незалежність та ініціативу у виборі рішень.
Успіх діяльності значною мірою залежав від здатності кожної дитини здійснювати контроль та оцінку. Тому метою деяких занять було навчити вихованців виконувати дії за інструкцією педагога і спрямовувати увагу не тільки на результат, але й на процес. Цьому сприяли завдання різних типів: “Пройди лабіринт за схемою”, “Намалюй таку ж фігуру”, “Продовж ряд”, вправи на кодування тощо.
Наприклад, у завданні “Розфарбуй кожну другу фігуру” метою було формувати в дітей навички контролю за власними діями. Спостереження показали, що 20% вихованців, перш ніж почати розфарбовувати трикутники, спершу позначили їх крапками; 40%, хоч і почали одразу фарбувати, завдання виконали правильно. Це свідчить, що діти оволодівають навичками самоконтролю. Але були й вихованці, які допустили помилки. Їм запропонували перевірити завдання та відповісти на питання: “Як ти думаєш, де допустив помилку? Які за рахунком фігури треба було зафарбувати?”
Позитивним був взаємоконтроль, який необхідний для інтеріоризації дій контролю, переходу їх від дорослого до дитини. Обмін картками дав змогу дошкільникам стати на позицію дорослого. Вони швидше помічали помилки, знаходили спосіб їх виправити.
Контроль тісно пов’язаний
з оцінкою, яка фіксує відповідність
або невідповідність вимогам
навчального завдання. На початку
навчання навички оцінки формували
в дітей на основі наслідування оціночних
дій дорослого, а на наступних
етапах роботи, крім змістовної оцінки
педагога, використовувалась
Під час спостереження за діями дітей на контрольному занятті ми зафіксували, що 63% дошкільнят не допускали помилок, працювали уважно, самостійно, шепотіли собі “так”, “не так”, інколи повертались до вже зробленого, щоб усунути неточності або впевнитись у правильності.
Отже, для дітей, які навчалися
за нашою експериментальною
Таким чином, організація навчання дітей елементів математики на основі трьох компонентів (мотиваційного, змістового, дійового) забезпечує формування в них елементарної математичної компетентності, яка виявляється у бажанні дошкільників виконувати пізнавальні завдання, самостійно розмірковувати, прагнути до пошукової діяльності тощо.
ЛІТЕРАТУРА
1. Баглаєва Н.І. Сучасні підходи до логіко-математичного розвитку дошкільнят // Дошк. вих. – 1999. - №7. – С. 3-4.
2. Бех І.Д. Виховання особистості: у 2 кн. Кн. 1: Особистісно орієнтований підхід: теоретико - технологічні засади: Наукове видання. – К.: Либідь, 2003. – 280 с.
3. Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн. Кн. 2: Особистісно орієнтовний підхід: науково-практичні засади. – К.: Либідь, 2003. – 944 с
4. Зак А.З. Развитие интеллектуальных способностей у детей 6-7 лет. –М., 1996.
5. Кононко О.Л. Стратегічна мета виховання – життєва компетентність дитини // Дошкільне виховання . – 1999. - № 5. – С. 3-6.
6. Кононко О.Л. Психологічні основи особистісного становлення дошкільника (системний підхід). – К.: Стилос, 2002. – 336 с.
7. Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні: К 63 Наук.-метод. Посіб. / Наук. ред. О.Л. Кононко. – К.: Ред. журн. „Дошкільне виховання”, 2003. – 243 с.