Акцентуації особистості та їх вплив на життєдіяльність

Педантичні особистості.

Особи цього типу відмічаються підвищеною інертністю. Вони зазвичай уникають приймати рішення. Сама по собі педантичність – це не так вже й погано. Сумлінність, спрямованість довести до кінця розпочату справу, любов до порядку, акуратність – все це добре, якщо не переходить у крайність. Нездатність швидко приймати рішення, постійне вагання всіх «за» та «проти» призводить до того, що такі особистості починають відставати від друзів та колективу. Йдучи з дому чи класу, вони неодноразово повертаються, щоб перевірити, чи закриті вікна, чи вимкнене світло, газ, електроприлади. Прибирання вони проводять довго та прискіпливо. Майже так вони прасують, перуть, готують їжу. При такому способі життя радості проходять повз них. Коли любов до порядку стає гіпертрофованою, педантизм стає негативною рисою характеру.

Тут важливо не пропустити цей момент, виховуючи у дітей самодисципліну, спонукаючи їх діяти рішуче та без вагань. Відмітимо, що на військовій службі педантизм у таких людей повертається в норму. Необхідно також відмітити, що педантичні особистості дуже серйозно ставляться до свого здоров’я, тому серед них рідко зустрічаються пиятики та курці.

Циклотимічні особистості.

Для них характерна різка  зміна настрою та стану. При цьому  мотиви можуть бути несуттєвими. То підвищена  активність, спілкування, неутримання  мови, то тривога, подавлений стан. У них від захвату до відчаю – один крок. Музика, живопис, релігія, спорт, природа – все це може охопити цю особу до глибин и душі, підняти її тонус, настрій. З іншого боку, жалість, співчуття до людей та тварин здатні довести їх до відчаю та часто з фізіологічними проявами. У підлітковому віці у циклотимічних особистостей можуть бути депресивні фази. В цей час у них падає працездатність й до всього втрачається інтерес. Підлітки стають домосідами, уникають компаній. Незадоволення в їхню адресу можуть довести їх до суїциду (фаза зазвичай продовжується 1-3 тижні). Педагогічна корекція можлива тільки при дотриманні такту та обережності. Великий ефект дає психотерапія (аутогенне тренування).

Демонстративні особистості.

Такі особи не здатні помічати у себе негативні якості. Їх відрізняє здатність витісняти з пам’яті та свідомості неприємні факти. Інколи це заходить далеко, й вони брешуть, не усвідомлюючи цього. Люди, у яких не має цієї якості, схильні тлумачити таке істеричне витіснення, як симуляцію, нещирість. Про це потрібно знати педагогам та батькам, щоб не збільшити конфлікт при приступі істерики. Демонстративні діти брешуть з невинним виразом обличчя, бо не відчувають своєї брехні усередині. Маленькі наклепники та плітники, якими вони можуть здаватися недосвідченим вчителям та батькам, частіше належать до цього типу. Проявленням демонстративної особистості являється також жалість до себе. Вони часто намагаються розжалобити оточуючих, справити на них враження. При правильному педагогічному впливі, при опорі на суспільну думку більшість демонстративних особистостей стають соціально цінними і яскравими, знаходячи себе в самодіяльності та творчості.

Дистимічні особистості.

Дистимічний темперамент (при більш різкому прояві субдепресивний) представляє собою протилежність  гіпертимному. Особи цього типу по натурі серйозні та зазвичай зосереджені на поганих, сумних сторонах життя в більшій степені, ніж на радісних. Події, що глибоко їх зворушили, можуть довести цей серйозний песимістичний настрій до стану реактивної депресії, особливо у тих випадках, коли різко виражаються субдепресивні риси. Стимулювання життєдіяльності при дистимічному темпераменті послаблене, думка працює сповільнено. В суспільстві дистимічні люди майже не приймають участі в розмові, лише зрідка вставляють зауваження після довгих пауз.

Субдепресивний темперамент  легко поставити у зв'язок з  депресивним психічним захворюванням, але, як при гіпертипії, цей зв'язок зовсім не обов’язків. Цей темперамент  дуже часто відповідає психічній  нормі.

Емотивні особистості.

Емотивність характеризується чутливістю та глибокими реакціями в області тонких емоцій. Не грубі почуття хвилюють цих людей, а те, що ми пов’язуємо з душею, з гуманністю та чуйністю.

У розмові з емотивними особами відразу видно, як глибоко  захоплюють їх почуття, про які вони говорять, оскільки все це відображає міміка. Особливо характерна їм сльозливість: вони плачуть, розповідаючи про кінофільм з сумним фіналом, про сумну повість. Також легко у них з’являються сльози радощів. Емотивним дітям нерідко не можна читати казки, бо при сумних поворотах сюжету вони відразу починають плакати. Навіть чоловіки часто не можуть втриматися від сліз, в чому збентежено зізнаються.

Особлива чуттєвість натури веде до того, що душевні переживання  впливають на таких людей хворобливо й викликають реактивну депресію. Інколи, коли душевний розлад досягає патологічної степені, можливі спроби самогубства. Однак при цьому патологія розвивається декілька іншим шляхом, ніж при реактивних депресіях у дистимічних чи цикломітичних особистостей, в яких те чи інше переживання нібито «розвертає» закладену в людині від природи готовність до депресії. У емотивних особистостей важкість депресії завжди відповідає важкості події, переживання. Вони не мають схильності до депресивних реакцій. Вони легко піддаються й радощам, причому радість їх охоплює глибше, ніж інших людей.

Екзальтовані особистості.

Таких людей спонукає до діяльності й заряджає енергією зовнішній світ. Уникають самотніх роздумів, потребують підтримки й  визнання людей, мають багато друзів, комунікабельні, легко піддаються навіюванню. Охоче розважаються, схильні до непродуманих вчинків. Такі люди тішаться радісними подіями і поринають у розпач від печальних. Захоплення й пориви можуть ніяк не пов’язувати з особистими стосунками. Любов до музики, мистецтва, природи, захоплення спортом, переживання з релігійних мотивів, пошуки світогляду – все це проймає екзальтовану людину до глибини душі. Цим темпераментом часто наділені артистичні натури – художники, поети [10].

Отже, К.Леонгардт виділяв 10 типів акцентуацій особистості: гіпертимність, збудливість, застряглість, тривожно-боязливість, педантичність, циклотимність, демонстративність, дистимність, емотивність, екзальтованість. Розглянемо кожен з цих типів детальніше:

Гіпертимний (гіперактивний) − надмірно піднятий настрій, завжди веселий, балакучий, енергійний, самостійний, прагне до: лідерства, ризику, авантюр, не реагує на зауваження, ігнорує покарання, відсутня межа самокритичності.

Дистимічний − постійно понижений настрій, зажура (сум), замкнутість, небагатослівність, песимістичність, його обтяжує гучне суспільство, у конфлікти вступає рідко, частіше в них виступає пасивною стороною.

Циклоїдний − товариськість циклічно змінюється (висока в період доброго настрою (підвищеного) і низька − пригніченості).

Емотивний (емоційний) − надмірна чутливість, вразливість, глибоко переживає найменші неприємності, надмірно чутливий до критики, частенько похмурий настрій.

Демонстративний − дуже виявлено прагнення бути в центрі уваги і досягати своїх планів за будь-яку ціну (сльози, хвороби, скандали тощо).

Збудливий − підвищена дратівливість, нестриманість, агресивність, похмурість, але можлива і льстивість, послужливість. Активно і часто конфліктують.

Застрягаючий − “застрягає” на своїх почуттях, думках, не може забути образи, “зводить рахунки”, схильність до затяжної непогодженості, в конфліктах − частіше активний.

Тривожно-педантичний − виразна занудливість у вигляді “переживань” подробиць, на роботі може виснажувати формальними вимогами, а вдома − завеликою акуратністю.

Тривожний (психостенічний) − понижений настрій, побоювання за себе, близьких, невпевненість у собі, крайня нерішучість, довго переживає невдачу, сумнівається у своїх діях.

Екзальтований (лабільний) − дуже змінний настрій, емоції яскраво виражені, велика відволікальність на зовнішні події, словоохотливість.

Інтровертований (шизоїдний, аутистичний) − замкнутість, обмежене спілкування, занурювання в себе, свої переживання не розповідає, хоча і характерна велика вразливість. Дуже стримано, холодно відноситься до інших людей, навіть до близьких.

Екстравертований (конформний) − широкий спектр спілкування, словоохотливість аж до балакучості, несамостійний, прагне бути як всі, неорганізований, полюбляє підпорядкування

 

ВИСНОВКИ

 

 

Виходячи зі змісту роботи сформулюємо наступні висновки:

по-перше, ми спостерігаємо,що при акцентуації відбувається значний  вплив на одну із рис характеру  особистості,що може призвести до кардинальних змін в поведінці людини,і до неадекватного  її реагування на ті чи інші події. Характер має велике значення не тільки для самої особистості, але й для оточуючих її людей: родини, учбового та трудового колективу. Характер впливає на ставлення товаришів та колег до людини, просування по службовій драбині. В тісному та працездатному колективі така людина може в якійсь мірі виправити свій характер й стати повноцінним членом. Багато у цих випадках буде залежати від позиції колективу, доброзичливості його настрою. Акцентуації – поняття, яке означає надмірний прояв окремих рис особистості та їх поєднання, що виходять за межі загальноприйнятого. Загальна акцентуація особистості виявляється лише за певних умов. За інших умов люди діють спокійно, без напруження. Акцентуація особистості виробляється за суспільних умов життя під впливом суспільної спрямованості інтересів, специфіки контактів у колективі, але, як свідчать дослідження, засадничими стосовно них є своєрідні природжені індивідуальні особливості, що і створюють грунт для виникнення акцентуації за відповідних соціальних умов.

По-друге, індивідуальні риси мають тенденцію переходити в патологічний стан. За більшої проявленості вони накладають відбиток на людській діяльності, і врешті-решт можуть набути патологічного характеру, змінюючи сферу діяльності особистості. Але навіть за широкого підходу до того, які якості можна назвати стандартними, нормальними, що не впадають у вічі. Все ж таки існує чимало людей, які впродовж життя зі змінною акцентуації змінюють діяльність. Знання рис акцентуації допомагає визначити майбутню професію. За різними даними, поширеність акцентуації в суспільстві сильно варіюється і залежить від багатьох чинників, таких як соціокультурні особливості середовища, статеві і вікові відмінності і ін.. За даними К. Леонгарда і його співробітників, доля особистостей в дорослому населенні (емпіричні дані по Німеччині) складає приблизно 50%. При цьому автори спеціально підкреслюють, що в інших країнах співвідношення акцентуїрованних і неакцентуїрованних людей може бути іншим..

По-третє, К.Леонгардт виділяв 10 типів акцентуацій особистості: гіпертимність, збудливість, застряглість, тривожно-боязливість, педантичність, циклотимність, демонстративність, дистимність, емотивність, екзальтованість. Розглянемо кожен з цих типів детальніше:

Гіпертимний (гіперактивний) − надмірно піднятий настрій, завжди веселий, балакучий, енергійний, самостійний, прагне до: лідерства, ризику, авантюр, не реагує на зауваження, ігнорує покарання, відсутня межа самокритичності.

Дистимічний − постійно понижений настрій, зажура (сум), замкнутість, небагатослівність, песимістичність, його обтяжує гучне суспільство, у конфлікти вступає рідко, частіше в них виступає пасивною стороною.

Циклоїдний − товариськість циклічно змінюється (висока в період доброго настрою (підвищеного) і низька − пригніченості).

Емотивний (емоційний) − надмірна чутливість, вразливість, глибоко переживає найменші неприємності, надмірно чутливий до критики, частенько похмурий настрій.

Демонстративний − дуже виявлено прагнення бути в центрі уваги і досягати своїх планів за будь-яку ціну (сльози, хвороби, скандали тощо).

Збудливий − підвищена дратівливість, нестриманість, агресивність, похмурість, але можлива і льстивість, послужливість. Активно і часто конфліктують.

Застрягаючий − “застрягає” на своїх почуттях, думках, не може забути образи, “зводить рахунки”, схильність до затяжної непогодженості, в конфліктах − частіше активний.

Тривожно-педантичний − виразна занудливість у вигляді “переживань” подробиць, на роботі може виснажувати формальними вимогами, а вдома − завеликою акуратністю.

Тривожний (психостенічний) − понижений настрій, побоювання за себе, близьких, невпевненість у собі, крайня нерішучість, довго переживає невдачу, сумнівається у своїх діях.

Екзальтований (лабільний) − дуже змінний настрій, емоції яскраво виражені, велика відволікальність на зовнішні події, словоохотливість.

Інтровертований (шизоїдний, аутистичний) − замкнутість, обмежене спілкування, занурювання в себе, свої переживання не розповідає, хоча і характерна велика вразливість. Дуже стримано, холодно відноситься до інших людей, навіть до близьких.

Екстравертований (конформний) − широкий спектр спілкування, словоохотливість аж до балакучості, несамостійний, прагне бути як всі, неорганізований, полюбляє підпорядкування.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

 

1. Горфункель А.Х. Введение в современную психологию личности и коллектива / Горфункель А.Х., Морозов М.С. –  Х.: Генеза, 2004. – 455 с.

2. Фролова И.Т. Основи психології і педагогіки: навч. посібник / Фролова И.Т. – М.: Политиздат, 1989. – 252 с.

3. Нарський І.С. Психология и психоанализ личности / Нарський І.С., Костіков С.Р. –  М.:Звезда, 2000. – 239 с.

4. Психологія: Курс лекцій: навч. посібник / [Бичко І. В.,Табачковський  В. Г., Горак Г. І. та ін.]. –  К.: Либідь, 2003. – 576 с.

5. Психологія: курс лекцій / [Щyp I.O., Сaвчeнкo C.K.,  Гурa B.Г. та ін.]; за ред. І. K. Koвaльcькoгo. – К.: Либідь, 2006. – 364 с.

6. Кopoльoв. M.B. Основи психології і педагогіки / Кopoльoв M.B. –М.: Coюз, 1998. – 432 с.

7. Кричківський Г.О. Психологія: навчальний посібник / Кричківський Г.О. – К.: Генеза, 2009. –300 c.

8. Петрушенко В.Л. Психологія: курс лекцій: навчальний посібник для студентів вищіх закладів освіти ІІІ – ІV рівнів акредитації / Петрушенко В.Л. – Львів: Магнолія плюс, 2005. – 506 с.

9. Надольний І.Ф. Психологія. Основні положення / Надольний І.Ф. – К.: Вікар, 2004. – 423 с.

10. Кочатковський Є. М. Психологія особистості / Кочатковський Є. М., Щepбій C.B. – К.: Либідь, 2004. – 376 с.