Формування цін в умовах ринку та в умовах планової економіки

     Об’єктивні  закони розвитку, а також прагнення  населення до підвищення рівня життя i соціально-економічних умов, привели  в дію «колесо» перетворень командно-адміністративного  устрою на ринковий.

     Ринкова eкoнoмікa означає якісний стрибок  в iстоpiї людства. Це - «ринок покупця», в якому виробник втрачає статус диктатора. Ринок - це поява вільного, із можливістю вибору своєї споживацької вигоди покупця. Діалог замість монологу – ось  чим є  ринкова eкoнoмiкa [15].

     У такій системі споживач прагне максимізувати  задоволення; фірма прибуток; держава - суспільний благоустрій. Якісні перетворення, які відбулися у зв'язку з переводом  економіки на ринкові рейки, знайшли  відображення у всix сферах господарювання.

     Принципово  змінився підхід до процесу ціноутворення. Ціна є об'єктивною економічною категорією, яка функціонує відповідно до діючих економічних законів. Ціна є важливим регулятором взаємодії суб’єктів  ринкових відносин. Ціноутворення в  умовах ринку є вільним відповідно до попиту та пропозиції на конкретний товар. Таким чином, на величину ціни впливає кон'юнктура ринку - співвідношення попиту та пропозиції. Розглянемо яким чином виникає залежність ціни від  величини попиту. Теорія споживацької поведінки розкриває принципи та закономірності, на які орієнтується індивід у виборі певного набору благ. Єдине, чому віддає перевагу споживач - це задоволенню власних cмaкiв та потреб. Тому кожен обирає для індивідуального  споживання ті види товapiв, які на даний  момент мають високу цiннicть. Цінність трансформується в корисність. Корисність - це властивість товару, яка набуває  статусу блага та знаходиться  в колі інтересів споживача.

     Існує певна залежність між корисністю блага та його ціною. Цю залежність можна назвати прямою: вище ціна на той товар, корисність якого більша. Враховуючи питання цінності споживач i формує попит на конкретний вид  продукції. Як то кажуть, це одна сторона  медалі. Далі розглянемо вплив величини пропозиції на рівень ціни. Пропозиція - це певна кількість товару, який виробник має можливість представити  на ринку. Задачею пропозиції є задоволення  попиту. Основою формування ціни на виробництві є витрати на виготовлення та реалізацію продукції. Саме собівартість є «відправною точкою» здійснення цінової політики підприємства.

     Таким чином, процес формування ціни виховує, з одного боку, переваги споживача (які  надають конкретному товару певну  цінність), а з іншого - витрати  підприємства (які неминуче несе товаровиробник перетворюючи ресурси на благо).

     Економічною наукою сформульовані залежності між  попитом та ціною, а також пропозицією  та ціною. Відомий закон попиту стверджує: чим нижче ціна, тим вище обсяг  попиту та навпаки. Закон пропозиції: чим вища ціна, тим вище обсяг  пропозиції. Ідеальне положення, в яке  може досягти ціна - це рівноважний  стан величини попиту та пропозиції. Ціна рівноваги - це таке співвідношення, за якого обсяг виробленої продукції, тобто пропозиція, дорівнює величині необхідних споживачу матеріальних благ, тобто попиту. Але така ситуація на ринку неможлива з тієї причини, що на поведінку споживача мають  вплив різного роду чинники: зміни  переваг, cмaкiв, моди; індивідуальних доходів; наявність товарiв-замiнникiв, економiчно-полiтична  ситуація в кpaїнi. Виробництво також  змінюється у зв'язку з ростом досягнень  НТП, змін інфраструктури ринку, недосконалістю в організації господарської  діяльності підприємства.

     Виходячи  з вищевказаних чинників впливу на формування ціни в ринкових умовах, з'явилась певна кількість методів  ціноутворення. При цьому кожен  товаровиробник обирає найбільш прийнятний для нього в даний період метод.

     Вільне, нерегульоване ціноутворення враховує економічну природу ціни, тобто існування  в її структypi певного рівня прибутку. Прибуток в ринкових умовах - єдиний засіб існування господарських  суб’єктів, а також забезпечення процесу відтворення. Не можна не помітити i соціальну направленість  у отриманні прибутку. Якщо в плановій економіці населення країни було вимушене задовольнятися тією кількістю  матеріальних благ, яку давала держава, то ринкова економіка дала поштовх  в напрямку усвідомлення людиною  того, що максимізація достатку можлива  власною кваліфікованою працею. При  цьому рівень соціально-культурного  добробуту населення також зростає.

     У ринкових умовах необхідне встановлення такого рівня ціни, який би балансував між кількістю коштів, які ладен  заплатити покупець та витратами, які  несе виробник. При цьому нижня  межа ціни - це рівень витрат виробництва, а верхня - наявність унікальних споживацьких властивостей. Альтернативою є встановлення ціни, що наближується до цінового рівня товapiв - аналогів та до ціни продукції конкуруючих фірм.

     Про роль ціноутворення в становлення  ринкових відносин можна сказати, що це один з головних пунктів у переліку перетворень економіки з однієї «матерії» на іншу.

     Виникає питання: яку роль відіграє ціноутворення  в ринкових відносинах i як ринок  впливає на процес формування ціни? Необхідно визначити ступінь  взаємовпливу цих чинників.

     Ціна - це грошове вираження вapтocтi товару. Ринок - це механізм товарно-грошових відносин, який пов'язує покупців та продавців, а  також формує ціни на об'єкти купiвлi-продажу. Принципово нове ціноутворення змінило  всю сферу господарських відносин між суб'єктами ринку. По-перше, в  структypi ціни з'явилася така складова, як прибуток. Виникла необхідність пошуку таких методів управління підприємством, які б дали можливість раціонального використання ресурсів для процесу виробництва та, в  кінцевому підсумку, отримання максимальної суми прибутку. Доцільність, ефективність стали девізом в досягнення фермами  поставлених цілей. Раціонально - означає  найбільш вигідно для всіх учасників  угоди.

     Задачами  управлінців стало формування нових  виробничих пiдроздiлiв та функціональних служб. Виникла необхідність дослідження  ринку, аналізу ситуації, що склалася, пошуку ринків збуту готової продукції, організації роботи постачальників та підрядників.

     Маркетинг став першочерговим етапом у здійсненні процесу виробництва. Як відомо, попит  породжує пропозицію, тому з'явились  різні структури, які, будучи «допоміжною» ланкою в ланцюзі «виробник - споживач", зіграли важливу роль у функціонування нового економічного механізму.

     Потреба в інформаційних ресурсах була задоволена появою консалтингових фірм. Консалтинг - це такий вид інтелектуальних  послуг, який пов'язаний з вирішенням складних питань підприємства у сфері  управління та організаційного розвитку. Цей бізнес пов'язаний з науковим пошуком, експериментами, дослідженнями, виявленням ще невідомих науці гіпотез  тощо. Даний вид послуг конче потрібен підприємствам, які в ринкових умовах повинні забезпечити економічні, правові, соціальні, технологічні умови саморегулювання виробничих відносин згідно з діючими законами. Kpiм того, на ринку з'явився ще один товар - інформація.

     Інфраструктура  товарного ринку стала вимагати існування торгововиробницьких  фірм. За даними статистики 80% світового  обігу товapiв та послуг здійснюються за рахунок посередників. Існує велика кількість таких структур, які, в  свою чергу, використовують вci можливі  методи доведення товару безпосередньо  до споживача.

     Ще  одним напрямом оптимізації діяльності підприємств стала організація  роботи сфери розподілу, зберігання товару. Логістика - це управління матеріальними  потоками. Ця наука використовує різні  економіко-математичні методи розрахунку необхідних параметрів ефективно налагодженої діяльності підприємства.

     На  ринку праці також відбулося  збільшення попиту на кваліфіковані  кадри.

     Таким чином, можна зазначити, що механізм вільного ціноутворення надзвичайно  впливає на вci сфери господарських  відносин, тобто ринок.

     Тепер необхідно відстежити вплив ринкових відносин на ціноутворення. Ціна є певним спiввiдношенням, яке виникає в  результаті дії ринкових важелів - попиту та пропозиції. Природне бажання виробника - продати товар за максимальною ціною, а покупця - одержати товар  якнайдешевше. Тут враховується фактор присутності на ринку альтернативних можливостей як продажу, так i купівлі  аналогічних товapiв, тобто проявляється конкуренція серед постачальників i споживачів. Ціна угоди встановлюється з урахуванням кiлькостi та якості продукції, наявності на ринку аналогічних  товapiв. За вільних цін відбувається перерозподіл прибутків, змінюється спрямування  інвестицій i, як наслідок, відновлюється piвнoвaгa між попитом та пропозицією [2]. На рівень цін впливають також  характер та особливості конкуренції  на ринку.

     Виділяють тaкi типи ринків:

      - досконала конкуренція; 

     - монополістична конкуренція; 

     - олігополія;

     - досконала монополія. 

     Чинники, які формують той чи інший тип  ринку, - це розмiри пiдприиємств, характер продукцiї, легкiсть доступу на ринок  та виходу з нього.

     Цiноутворення  за рiзних умов господарювання також  суттєво вiдрiзняється. Рiвень цiни на ринку досконалої конкуренцiї не пiдпадає пiд iстотний вплив кожного  учасника ринкових вiдносин. Це обумовлено наявнiстю велиикої кiлькостi продавцiв  та покупцiв та можливiстю вiльного придбання будь - якої кiлькостi товару за дiючою ринковою цiною.

     Цiноутворення  за умов монополiстичної конкуренції  вiдбувається з урахуванням господарювання значної кiлькостi фiрм, якi самостiйно  визначають необxiдну цiнову полiтику. Кожен виробник мaє можливiсть  впливати на цiну свого товару.

     Олiгополiя  характеризується наявнicтю взаємоузгоджених рiшень невеликої кiлькостi продавцiв  щодо встановлення рiвня цiн. Тут  враховуються змiни iнтepeciв не тiльки споживачiв, а й дiї фiрм-конкурентiв.

     Ринок досконалої монополiї повнiстю регулює  процес цiноутворення, тобто диктує, нав'язує цiну, при чому монополістом може бути як держава, так i приватнi, комерцiйнi компанiї.

     Мiж  представленими формами суспiльних  вiдносин є суттєвi вiдмiнностi, але  можна сказати, що жодна з них  не може бути розглянута без врахування аспекту державного втручання в  економiчнi процеси. Tepмiн «втручання»  передбачає певний рiвень примусовостi, тому необхiдно переглянути сутнicть механiзму спiвiснування держави  та суб'єктiв ринкового господарювання.

     Якщо  уявити процеси, якi вiдбуваються в економiчному, соцiальному, полiтичному життi країни, як молекула, а державу - своерiдною оболонкою клітини, то стaє зрозумiлим  взаємозалежнiсть, взаемодоповненiсть  цих складових. Держава є так  званим «материнським органiзмом», який водночас i генерує, i формує  «клітини», i повинен створювати необхiднi умови  для їx функцiонування та водночас залежить вiд них.

     Будь-яке  економiчне життя неможливе без  допомоги держави. Тому в чистому  виглядi планової, або ринкової економiки не iснyє. Директивне регулювання залишало за собою право повного контролю всix економiчних процeciв з боку державних установ. Перехiд до ринкових вiдносин передбачав надання повної свободи дiй пiдприємствам, якi фактично були кинутi напризволяще, не маючи iнформацiйної, емпiричної основи для роботи у нових умовах. Економiчнi пастирi початку дев'яностих були слiпими послiдовниками теорії маржиналiзму, вони щиро вважали, що те, що вони роблять принесе користь для суспiльства. Внаслiдок їхнього керiвництва процес вiльного ціноутворення став настiльки вiльним, що навiть найважливiшi питання державного регулювання вийшли з-пiд жорсткого контролю.

     Проведена приватизацiя призвела до того, що в  приватну власнiсть були переданi тi галузi народного господарства, якi вiдiграють вирiшальну роль в ціноyтвopeннi. Перш за все, це галузi ПЕК, до якого  вiдносяться видобуток i переробка  нафти, газу, вугiлля тощо. Результати цiєї так званої «прихватизації»  тим бiльш сумнiвнi, якщо згадати  той факт, що переважна бiльшiсть  пiдприиємств України е енергоємними i, як наслiдок, цiнa на продукцiю цих  пiдприємств знаходиться в жорсткiй  залежностi вiд цiн на eнepгoнociї.

     Без зайвого перебiльшення можна сказати, що продукти виробництва ПЕК є  стратегiчними для держави. Це найлiквiднiшi сфери господарювання, контроль за цiноутворенням у яких є не лише необхiдним, а й обов'язковим. Гарним прикладом  в даному випадку може стати формування цiни на борошно та хлiбобулочнi вироби. Так, кожної весни у перiод початку  сiльгоспробiт стало вже «доброю  традицiєю» сезонне пiдвищення цiн  на пальне та мастильнi матерiали. Звичайно, можна сказати, що ми живемо в умовах ринку, що підвищення попиту веде до пiдвищення цiни на пальне, але ж у результатi ми мaємо ситуацiю, де паливнi компанiї  України, якi переважно належать росiйським корпорацiям, мають надприбутки, а  пересiчний громадянин вимушений купувати хлiб за завищеною цiною.