МIНIСТЕРСТВО ОСВIТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

МАРІУПОЛЬСЬКИЙ  ДЕРЖАВНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра менеджменту 
 
 
 
 
 
 
 

Реферативне дослідження

за курсом: «Ціноутворення»

     на  тему: «Формування цін в умовах ринку та в умовах планової економіки» 
 
 
 
 
 
 

Виконала: Казакова К.С.

cтудентка IV курсу групи А

спеціальності «Менеджмент організацій» 

Керівник:

Соколова  К.А. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Маріуполь, 2011 

     ЗМІСТ

Вступ 3

1.Сутність  та  поняття   ціноутворення 4

2. Роль  ціноутворення   в  формуванні  ринкових  відносин 7

3. Механізм  ціноутворення   в  умовах  ринку 14

Висновок 17

Список  використаних  джерел: 18 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

     Вступ

 

     На  ринку товарів існує безліч цін. Ще не так давно ціну визначали  як грошове вираження вартості товару. А вартість, як відомо, – це втілена  і уречевлена в товарі абстрактна праця, яка визначається кількістю  суспільно необхідного робочого часу, потрібного для виготовлення будь-якої споживчої вартості за наявних  суспільно-нормальних умов виробництва  і середнього в цьому суспільстві  рівня вмілості та інтенсивності  праці.

     Однак в практиці трапляються такі випадки, коли вартість одного товару (тобто  затрати суспільно-необхідного робочого часу) перевищує вартість іншого, але  ринкова ціна його менша. Це пояснюється  співвідношенням попиту і пропозиції на товари.

     Ціна  є грошовим вираженням вартості товару лише в тому випадку, коли існує рівновага  між попитом і пропозицією. В  інших випадках коливання цін  спричиняються не вартістю, а іншими причинами. Тому потрібне більш універсальне визначення ціни: ціна – це грошова  сума, яку одержують за конкретний товар.

     В умовах ринкової економіки успіх  будь-якого підприємства або підприємця багато в чому залежить від того, як правильно вони встановлюватимуть  ціни на свої товари і послуги. Ціна завжди була основним чинником, що визначає вибір покупця. Це положення  і  досі  справедливе серед неімущих груп населення стосовно продуктів  типу широкого споживання. Проте в  останні десятиліття на купівельному виборі відносно сильніше почали позначатися  цільові чинники, такі, як стимулювання збуту, організація розподілу товару і послуг для клієнтів.

 

     

1.Сутність  та  поняття  ціноутворення

 

     Для того щоб найбільш повно з'ясувати  сутність ціни та її місце в системі  економічних відносин суспільства, доречно розглянути функції, які  вона виконує.

     Обліково-аналітична функція ціни полягає втому, що з  допомогою ціни визначається величина суспільно необхідної корисної праці, яка використовувалась у процесі виробництва товарів (наданні послуг), здійснюється облік результатів господарювання,  їх порівняльний аналіз та прогнозування.

     Стимулююча  функція ціни спрямована на:

     а) раціональне використання обмежених  ресурсів, які використовуються в процесі суспільного виробництва (на мікро- та макрорівні);

     б) впровадження досягнень НТП та новітніх технологій, заохочення виробників щодо збільшення або зменшення обсягів виробництва того чи іншого товару (послуги) відповідно до вимог платоспроможного попиту.

     Розподільча функція ціни полягає в тому, що за допомогою ціни здійснюється розподіл ресурсів, доходів та фінансів у межах суспільства.

     Регулююча функція ціни дозволяє здійснювати взаємозв'язок між виробництвом і споживанням, між попитом і пропозицією тощо.

     Нарешті, соціальна функція ціни полягає в тому, що держава шляхом формування та реалізації певної політики в сфері ціноутворення (за допомогою законодавчих актів) може здійснювати перерозподіл національного доходу суспільства з метою підтримання окремих верств населення, їх соціального захисту.

     Виходячи  зі змісту зазначених функцій ціни, відбувається процес ціноутворення, під  яким розуміють заходи щодо обґрунтування, затвердження та перегляду цін і  тарифів, визначення їх рівня та структури. Цей процес слід розглядати як систему  обліку ціноутворюючих  факторів, а саме:

     •  витрат ресурсів, пов'язаних з виробництвом та реалізацією продукції;

     •  рівня споживчої вартості;

     •  співвідношення попиту і пропозиції;

     • взаємовпливу цін на аналогічні товари та субститути (взаємозамінюючі товари);

     •  зміни купівельної спроможності грошей, темпів інфляції тощо.

     Звичайно, в процесі ціноутворення провідну роль відіграє підприємство (фірма) - головна  ланка економіки, де формуються витрати виробництва, визначається ціна, з якою господарюючий суб'єкт виходить на ринок.

     А щоб такі ціни (ціни виходу на ринок) були реальними, маркетингова служба підприємства (фірми) повинна враховувати:

     •  допустимий рівень цін;

     •  рівень витрат виробництва та реалізації продукції;

     •  оцінку можливої маси прибутку за умов різного обсягу реалізації;

     •  оцінку конкурентоспроможності виробленої продукції;

     •  цінову еластичність попиту,

     • здійснювати постійний моніторинг за ефективністю ціни, тобто проводити систематичний порівняльний аналіз (зіставлення фактичного стану фірми з прогнозованим із урахуванням впливу на цей стан рівня ринкових цін).

     Проте, і держава не може стояти осторонь процесу ціноутворення, вона повинна  розробляти заходи, спрямовані на регулювання  цього процесу, особливо коли йдеться  про ціноутворення в умовах соціально орієнтованої ринкової системи, бо як вже зазначалось ціна крім інших виконує і соціальну функцію. Основними напрямками такого впливу держави є формування і реалізація науково обґрунтованої та зваженої податкової політики, інвестиційної політики, політики у фінансово-кредитній сфері, заходів щодо підтримання середнього і особливо малого підприємництва [14].

     Правовою  основою формування політики держави в сфері ціноутворення є Закон України «Про ціни і ціноутворення» (3 грудня 1990р.), який визначає основні напрямки такої політики, спрямованої на забезпечення:

     •  рівних економічних умов і стимулів для розвитку всіх форм власності, економічної самостійності підприємств;

     •  збалансованого ринку засобів виробництва, товарів і послуг;

     •  об'єктивних співвідношень у цінах  на промислову і сільськогосподарську продукцію, що забезпечує еквівалентність обміну;

     •  розширення застосування сфери вільних  цін;

     •  підвищення якості продукції;

     • соціальних гарантій, в першу чергу, для низькооплачуваних і малозабезпечених громадян;

     •  створення необхідних економічних  гарантій для виробників;

     •  орієнтації цін внутрішнього ринку  на рівень світового ринку.

     Крім  того, в цьому Законі наводяться види цін і тарифів, які застосовуються в народному господарстві, а також  шляхи державного регулювання цін  і тарифів. Так, залежно від ступеня  державного регулювання цін і  тарифів вони поділяються на:

     а) вільні;

     б) регульовані;

     в) фіксовані.

     Звичайно, в умовах ринкової економіки провідну роль мають відігравати вільні (ринкові) ціни, які формуються під впливом взаємодії попиту і пропозиції; в процес формування таких цін держава безпосередньо не втручається.

     Регульовані ціни, як правило, мають верхній граничний  рівень або межу граничних відхилень  від базової ціни; такі обмеження  встановлюються відповідними державними органами з метою створення нормальних (економічно обґрунтованих) умов для  використання певної продукції (наприклад, регульована ціна може бути встановлена на зразки нової техніки з огляду на величину корисного ефекту від їх споживання, або на вторинні ресурси, щоб вона не була вищою за ціни на первинні ресурси та інше).

     Фіксовані ціни  встановлюються державними органами  на товари, що мають першочергове значення для життєдіяльності людини (наприклад, ціни на хліб, борошно, молоко тощо), у цьому випадку вони спрямовані на соціальний захист малозабезпечених верств населення, тобто виконують соціальну функцію або мають важливе значення для функціонування економіки (наприклад, ціни на енергоносії, паливо тощо).

     Маємо зазначити, що в умовах ринку держана  не повинна втрачати контроль над  цінами, інша справа, що такий контроль має здійснюватись за допомогою не адміністративних, а економічних важелів: головним чином шляхом розробки та реалізації обґрунтованої, зваженої податкової політики, політики в сфері кредитно-банківської діяльності, грошового обігу тощо  [4].

     2. Роль  ціноутворення   в  формуванні  ринкових  відносин

 

     Основою  фундаментальної  проблеми  економіки  є  спосіб  узгодження  дій   учасників   суспільного  виробництва. Залежно  від  вибору  того  чи  іншого  способу  залежить  сутність   та  функціонування  різних  соціально – економічних  груп. Вибір  зводиться  до  сформульованої  економічною  наукою  альтернативи:  «план» чи «ринок».

     Трактування  поняття «план»   передбачає  ідеальний,  заздалегідь  продуманий  та  прорахований  економічний  механізм  функціонування   суб’єктів  господарства. Директивна  економіка  залежна  від  дій  єдиного  центру, який   визначав  суспільні  потреби, кількість  необхідних  для  задоволення  цих  потреб  ресурсів   та  на  основі  проведених  розрахунків  складав  план  розвитку  всього  народного  господарства. Як  відомо,  все  геніальне – просто. Здавалося  б,  що  може  бути   ефективніше  за  чітку  взаємодію  «потрібно»  та  «буде  зроблено»? Державне  регулювання  економічних  процесів  було  всеохопним. Політика  цін  передбачала  повний контроль   за  ціноутворенням  всіх  галузей  народного  господарства.

     Сувора  регламентація   та  розрахунок  середньо – галузевих  цін  товаровиробника  призводила  до  того,  що  діяльність  деяких  підприємств   та  навіть  ланок  народного   господарства  мала  збитковий  характер. Такі  підприємства  функціонували  за  рахунок  дотаційних  виплат  з  державного  бюджету.

       Головною  «місією»  Комітету  цін  було  задоволення  тільки  державних  інтересів. Встановлення  цін   проводилось  за  єдиною  загально  визначеною  методологією,  за  чітко  визначеними   нормами   витрачання  всіх  видів  ресурсів,  тобто   мало  місце  прейскурантне   господарство.

       Економічна політика країни була  спрямована на здобуття «дешевого  авторитету», а політичні амбіції  передували ефективній економіці.  Витратне ціноутворення гальмувало, унеможливлювало раціональність, доцільність  економічного механізму країни.