Основи підприємства

ТЕМА 2.  ОСНОВИ ПІДПРИЄМНИЦТВА

1. Підприємство (фірма) як суб’єкт ринкової економіки, його основні риси.
2. Місія та цілі функціонування підприємства.
3. Основні напрямки діяльності підприємства.
4. Підприємництво як сучасна форма господарювання.

5. Підприємницькі  договори та партнерські зв'язки  у підприємницькій діяльності.

6. Міжнародна  підприємницька діяльність.

 

1. Підприємство (фірма) як суб’єкт  ринкової економіки, його основні  риси.

 

Діяльність  суб’єктів господарювання з виготовлення та реалізації продукції, надання послуг, тобто, господарська діяльність, може здійснюватися в певній організаційній формі, а саме:

• без створення юридичної особи (фізична особа реєструється і здійснює діяльність як приватний підприємець);
• із створенням  юридичної особи (господарської організації);
• із створенням філії, представництва, інших відокремлених підрозділів господарських організацій, утворених ними для здійснення господарської діяльності.

Фізична особа, яка реєструється як приватний підприємець, є власником результатів своєї діяльності, відповідає за зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, на яке може бути накладене стягнення на вимогу кредиторів.

 Юридична особа – організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, яка володіє відокремленим майном, може від свого імені купувати майнові або інші немайнові права і нести зобов’язання, бути позивачем або відповідачем у судових органах. Юридична особа відповідає за своїми зобов’язаннями майном, яке належить їй на правах власності (закріплено за нею), якщо інше не встановлено законодавчими актами.

Серед юридичних  осіб, що виконують ту чи іншу місію (виробництво продукції, надання  послуг) можна виділити дві групи:

• підприємницькі (комерційні) – юридичні особи, які функціонують за рахунок власних або запозичених коштів, здійснюють діяльність з метою отримання прибутку;
• непідприємницькі, неприбуткові установи та організації – юридичні особи, існування яких забезпечується бюджетним фінансуванням з боку держави або іншим чином.

Поміж організацій, що здійснюють господарську діяльність в економічному середовищі, виділяють  підприємства. Підприємство є основною організаційною і виробничою ланкою економіки країни, яка технологічно, територіально та економічно відокремлена, характеризується сукупністю засобів  виробництва і робочої сили.

Підприємство  як економічна система є основною ланкою, де відбувається безпосереднє вирішення основної економічної  проблеми: що і скільки (товарів і  послуг) виробляти. Підприємство також  пов’язане з вирішенням проблеми розподілу благ. Воно надає робочі місця, виплачує заробітну плату, шляхом виплати податків бере участь у здійсненні соціальних програм.

Відповідно  до Господарського кодексу, підприємство - самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Тобто відповідно до Господарського кодексу України підприємства можуть створюватися як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.

Важливою відмітною рисою підприємства як суб'єкта господарювання є його виробничо-технічна, організаційна та економічна єдність.

Виробничо-технічна єдність підприємства виражається в єдності всіх структурних підрозділів підприємства, включених у єдиний процес виготовлення продукції або окремих частин готового виробу. При цьому підприємство може складатися з технологічно різнорідних виробництв, цехів та дільниць, які завдяки спільній діяльності забезпечують випуск відповідної продукції (надають послуги) (машинобудування, промисловість, приладобудування).

Організаційна єдність передбачає наявність постійного трудового колективу, організаційної структури й апарату управління, організаційних та управлінських регламентів, інформаційної бази тощо.

Економічна єдність полягає в єдності методів господарювання, системи обліку та звітності, оцінки діяльності структурних підрозділів.

 

2. Місія та цілі функціонування  підприємства

З метою  здійснення ефективної господарської  діяльності підприємство має розробити  стратегію, яка реалізується на практиці в межах складної ієрархії «місія – цілі – завдання – програми».

Структуроформуючим елементом цієї ієрархії виступає генеральна мета підприємства або його місія. Кожне підприємство формулює свою місію, визначає мету і відповідає на питання щодо характеру бізнесу, яким воно прагне займатися. Можна сказати , що місія втілює філософію діяльності підприємства протягом періоду, на який розробляється економічна стратегія, та її визначення є вихідною точкою формування стратегії. Місія деталізує статус підприємства, надає орієнтири для визначення його завдань (цілей).

Конкретизація місії відбувається шляхом визначення цілей фінансово-господарської діяльності. Цілі можна розглядати як мотиви та стимули для груп, що існують в самому підприємстві, як основу побудови критеріїв оцінки результатів  діяльності, виявлення проблем та прийняття рішень, а також формування організаційних структур та процесів. Формування цілей підприємства стає можливим після ретельного вивчення його конкурентних переваг. Будь-яке підприємство має багато різноманітних цілей, сукупність яких утворює складну структуру, відповідно виникає необхідність класифікації цілей за кількома критеріями.

1. Об’єкт спрямованості:

- фінансові;

- пов’язані з виробництвом;

- пов’язані з ринком діяльності  організації;

- пов’язані з персоналом;

- пов’язані з дослідженнями та розробками.

2. Ступінь відкритості:

- офіційно проголошені;

- неофіційні (закриті, таємні)

3. Організаційний рівень:

- загально організаційні;

- дивізійні;

• групові;

- індивідуальні.

4.Часовий інтервал:

- короткострокові;

- довгострокові.

Ключова відмінність завдань від цілей  полягає у їх жорсткій прив’язці  до певних строків. Як правило, вирішення  завдань передбачає досягнення відповідних  кількісних планових показників протягом заздалегідь визначеного періоду. Конкретні заходи, шляхом здійснення яких стратегія втілюється в життя  об’єднуються в програми за ознакою єдності мети. Кожна з таких стратегічних програм забезпечується відповідними ресурсами і реалізується в межах однієї або декількох функціональних сфер підприємства.

Для ефективного  господарювання істотним є визначення цілей створення та функціонування  підприємства. Головну мету підприємства, тобто чітко окреслену причину  господарювання його існування, у світовій економіці заведено називати місією. Здебільшого місією сучасного підприємства вважають виробництво продукції для задоволення потреб ринку та одержання максимально можливого прибутку.

На основі загальної місії підприємства формулюються і встановлюються загальнофірмові цілі, які мають бути: конкретними й піддаватися вимірюванню; орієнтованими в часі; досяжними; взаємодоповнюючими; чітко сформульованими для кожного виду діяльності підприємства.

Виконання основної мети діяльності підприємства вимагає вирішення наступних  часткових завдань:

• постійне підвищення ефективності виробництва:
• впровадження досягнень НТП у виробництво;
• постійне зростання культурно-технічного рівня працівників підприємства і залучення їх до творчої діяльності (винахідництво, раціоналізаторство, новаторство).

 

 

3. Напрямки діяльності підприємства.

З метою реалізації поставлених  завдань підприємство здійснює господарську діяльність у таких напрямках:

• вивчення ринку товарів (маркетингове дослідження ринку);

Проводиться маркетинговим відділом на етапі, що передує розробці виробничої програми підприємства, і передбачає збір та аналіз інформації стосовно аналогів продукції на ринку, конкурентів, рівня  цін і попиту, існуючих і можливих каналів збуту продукції тощо.

• виробнича діяльність;

Здійснюється  на основі розробленої виробничої програми. Передбачає поєднання в єдиному  процесі і ефективне використання ресурсів підприємства. Має бути організована належним чином, щоб забезпечити  виробництво продукції заданого асортименту і якості відповідно до розробленого графіку.

• комерційна діяльність;

Основними напрямками комерційної діяльності є забезпечення просування товару на ринок шляхом проведення рекламних акцій, участі у виставках, надання ефективних систем знижок покупцям і застосування гнучких умов оплати продукції.

• інноваційна діяльність;

Передбачає  запровадження технологічних, технічних, організаторських та управлінських  інновацій, розробку принципово нових  продуктів чи послуг.

• післяпродажний сервіс;

Вдала організація  післяпродажного сервісу значно підвищує рівень конкурентоспроможності підприємства. Крім того, цей напрямок діяльності забезпечує зворотній зв’язок між споживачем і підприємством з питань якості його продукції і доцільності її удосконалення.

• зовнішньоекономічна діяльність;

Проводиться підприємствами, продукція яких є  конкурентноздатною на зовнішньому ринку. Забезпечує розширення сфери збуту продукції, проте, потребує додаткових зусиль і знань щодо просування товарів на зовнішніх ринках.

• соціальна діяльність;

Має бути спрямована на забезпечення додаткових стимулів працівникам підприємства через  отримання ними певних соціальних благ.

4. Підприємництво як сучасна  форма господарювання

Всі види підприємницької діяльності, а також  зміст підприємництва як соціально-економічного процесу регламентуються Господарським  Кодексом України.

Відповідно  до Господарського кодексу України  „підприємництво” – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно  з Господарським Кодексом підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Перелік видів підприємництва встановлюються законодавчими актами. Перелік видів  господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, а також перелік  видів діяльності, підприємництво в  яких забороняється, встановлюються виключно законом.

Основними функціями підприємницької діяльності вважають:

• творчу – генерування та активне використання новаторських ідей і проектів, готовність до виправданого ризику та вміння ризикувати в бізнесі (підприємництві);
• ресурсну – формування та ефективне використання власного капіталу, а також інформаційних, матеріальних і трудових ресурсів;
• організаційно-супровідну – практична організація маркетингу, виробництва, реклами, продажу та інших господарських операцій.

      Підприємницька діяльність в  Україні повинна здійснюватись  на основі таких принципів:

• вільний вибір підприємницької діяльності;
• залучення на добровільних засадах ресурсів індивідуальних підприємців та юридичних осіб для започаткування й розгортання такої діяльності;
• вільне наймання працівників і належний рівень оплати їхньої праці;
• придбання матеріально-технічних, природних та інших платежів, передбачених законодавством;
• вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення обов’язкових платежів до відповідних бюджетів;
• самостійне здійснення підприємцями зовнішньоекономічної діяльності.

Підприємці  мають право укладати з громадянами  договори щодо використання їх праці. При укладенні трудового договору підприємець зобов’язаний забезпечити  належні і безпечні умови праці, оплату праці не нижчу від визначеної законом та її своєчасне одержання  працівниками, а також інші соціальні  гарантії, включаючи соціальне та медичне страхування та соціальне  забезпечення відповідно до законодавства.