Інформація та інформаційні процеси

Зчитування інформації з компакт-диска  відбувається за допомогою лазерного  променя. Потрапляючи на острівець, що відбиває світло, він відхиляється на фотодетектор, який інтерпретує це як двійкову одиницю. Промінь лазера, що потрапляє в западину, розсіюється і поглинається – фотодетектор фіксує двійковий нуль. Як відображальна використовується алюмінієва поверхня.

Деякі типи накопичувачів допускають багаторазовий перезапис даних на диску, в них використовують різні фізичні принципи запису і читання даних, різноманітні формати, типорозміри та ємності дискет.

Накопичувач DVD – пристрій для читання  цифрових відеозаписів. Зовні він  схожий на звичайний CD-ROM, однак відрізняється від нього тим, що на одному боці диска може бути записано до 4,7 Гб інформації, а на обох – 9,4 Гб.  Однак дані диски є досить дорогими у використанні.

 

2. Електроні  таблиці. Майстер функцій. Робота  з майстром функцій.

Електронні таблиці  – це будь-який набір даних, організованих  у формі двомірної таблиці, над  якими можна проводити двомірні обчислення, а їх результати представляти як в числовому, так і в графічному вигляді. В електронну таблицю можуть входити текстові фрагменти, числові дані, графічні зображення. Відмінність електронної таблиці від звичайної полягає в тому, що над даними, які знаходяться в ній, можна проводити обчислення за спеціально виведеними формулами. Результати обчислення формул можна представити у вигляді графіків та діаграм, що значно полегшує сприйняття числових даних. Для обробки електронних таблиць використовуються спеціальні прикладні програми. Їх називають табличними процесорами. До найбільш популярного на даний час табличного процесора можна віднести Microsoft Excel. Даний програмний продукт має досить велику історію розвитку, починаючи з 1984 року, від примітивних перших версій для операційної системи MS-DOS до світового лідерства в даній галузі використання комп’ютерної техніки. Широкої популярності Microsoft Excel набув починаючи з версії 4.0. В 1993 році створено Microsoft Excel 5.0, яка стала значним етапом в розвитку програм для обробки електронних таблиць. В цій версії вперше введено структуру робочої книги. Раніше файл електронних таблиць являв собою одну велику таблицю, в якій розміщувалась вся інформація. При великій кількості даних така структура значно ускладнює пошук та обробку потрібної інформації. До основних призначень Microsoft Excel належать: обробка табличних даних, вирішення науково-технічних задач, відображення даних у табличному вигляді, робота з базами даних, імпорт та експорт даних в інші системи та мережі.

Microsoft Excel складається з «Робочої  книги», яка представляє собою  набір декількох електронних таблиць, об’єднаних в одному файлі. Кожна така таблиця називається робочим аркушем.

За допомогою Excel можна аналізувати великі масиви даних, створювати формули з декількох простих арифметичних операцій - додавання, віднімання, множення і ділення ... Але замість того, щоб створювати з нуля складні формули з різними хитромудрими комбінаціями цих операцій, можна скористатися функціями Excel.

Функціями в Microsoft Excel називають об'єднання декількох обчислювальних операцій для розв’язання визначеної задачі. Функції в Microsoft Excel являють собою формули, що мають один або декілька аргументів. В якості аргументів указуються числові значення або адреси вічок.

Excel містить більше ніж 400 вбудованих функцій. Функція має ім'я і список аргументів у круглих дужках. Аргументами можуть бути числові та текстові константи, клітинки, діапазони клітинок. Деякі функції доступні лише тоді, коли відкрита відповідна надбудова. Для відкриття надбудови слід виконати команду Сервис/Надстройки і у діалоговому вікні Надстройки вказати надбудови, які треба відкрити.

Ввести функції у  формулу можна вручну або з  використанням майстра функцій. Для роботи з майстром функцій  слід натиснути кнопку Мастер функций панелі інструментів Стандартная або виконати команду Встав-ка/Функции. При цьому відкривається діалогове вікно Мастер функций — шаг 1 из 2 (мал. 13.16), в якому можна вибрати категорію функцій. При виборі категорії в поле Функций виводиться список функцій даної категорії. У цьому списку можна вибрати потрібну функцію. У рядку стану виводиться короткий опис функції.

Після вибору функції  слід натиснути кнопку Далее, у результаті чого відкриється вікно діалогу Мастер функций — шаг 2 из 2 (мал. 13.17), в якому можна вказати аргументи функції.

Після натискування кнопки Готово формула вставляється в активну клітинку.

Наприклад:

=СУММ(А5:А9) – сума вічок  А5, А6, А7, А8, А9;

=СРЗНАЧ(G4:G6) – середнє  значення вічок G4, G5, G6.

Функції можуть входити  одна в іншу, наприклад:

=СУММ(F1:F20)ОКРУГЛ(СРЗНАЧ(H4:H8);2);

Для уведення функції  у вічко необхідно:

 виділити вічко  для формули; 

 викликати Мастер  функций за допомогою команди  Функция меню Вставка або кнопки  ;

 у діалоговому вікні,  що з'явилося (мал.1), вибрати тип  функції в переліку Категория і потім потрібну функцію в переліку Функция та натиснути кнопку ОК;

Мал.1

 у полях Число1, Число2 та ін. наступного вікна  увести аргументи функції (числові  значення або посилання на вічка);

 Щоб не указувати аргументи з клавіатури, можна натиснути кнопку, яка знаходиться праворуч поля, і виділити мишею ділянку вічок, що містять аргументи функції; для виходу з цього режиму слід натиснути кнопку, яка знаходиться під рядком формул;

 натиснути ОК.

Уставити у вічко  функцію суми СУММ можна за допомогою  кнопки .

Масиви формул.

Масиви формул зручно використовувати для уведення однотипних формул і обробки даних у вигляді таблиць. Наприклад, для обчислення модуля від чисел, розміщених у вічках B1, C1, D1, E1 замість уведення формул у кожне вічко можна увести одну формулу – масив для усіх вічок. Microsoft Excel додає навколо масиву формул фігурні дужки { }, по яким його можна відрізнити.

Для створення масиву формул необхідно:

 виділити вічка,  в яких повинен знаходитися  масив формул (мал.14);

 увести формулу  звичайним способом, вказавши в  якості аргументів групу вічок-аргументів ABS(B1:E1);

 у останньому вікні  замість кнопки ОК натиснути  комбінацію клавіш Ctrl+Shift+Enter.

Для редагування масиву формул потрібно:

 виділити вічка,  в яких знаходиться масив; 

 натиснути мишею  усередині рядка редагування і відредагувати формулу;

 натиснути комбінацію  клавіш Ctrl+Shift+Enter.

Мал.2

Повідомлення  про помилки.

Якщо формула у вічку не може бути правильно обчислена, Microsoft Excel виводить у вічко повідомлення про  помилку. Якщо формула містить посилання на вічко, що містить значення помилки, то замість цієї формули також буде виводитися повідомлення про помилку.

Значення помилок:

#### – ширина вічка не дозволяє  відобразити число в заданому  форматі; 

#ИМЯ? – Microsoft Excel не зміг розпізнати  ім'я, використане в формулі;

#ДЕЛ/0! – у формулі робиться  спроба поділу на нуль;

#ЧИСЛО! – порушені правила  задавання операторів, прийняті  в математиці;

#Н/Д – таке повідомлення може  з'явитися, якщо в якості аргументу  задане посилання на порожнє вічко;

#ПУСТО! – невірно зазначене перетинання двох областей, що не мають загальних вічок;

#ССЫЛКА! – у формулі задане  посилання на неіснуюче вічко; 

#ЗНАЧ! – використаний неприпустимий  тип аргументу. 

Обчислення формул.

Коли встановлено автоматичний режим обчислень (цей режим встановлюється за замовчуванням), зміна вмісту клітинок веде до перерахунку формул, які використовують ці клітинки. Для встановлення ручного режиму обчислень слід у вкладці Вичисления діалогового вікна Параметри у блоці Пронзводить перерасчет встановити режим Вручную. У

У цьому режимі Excel виводить слово Вичислить у рядок стану всякий раз, коли в листі з'являється необчислена формула. Для переобчислення формул слід натиснути клавішу [F9] (формули переобчисляться в усіх відкритих книгах) або [Shift-F9] (формули переобчисляться тільки в активному листі).

Якщо при обчисленні формули  сталася помилка, то в клітинку виводиться повідомлення про помилку, яке починається  із символу '' #''. Excel виводить такі повідомлення про помилки: # дел 0 — спроба поділити на нуль або на порожню клітинку; # имя ? — формула використовує неіснуюче ім'я; # н/д — формула посилається на клітинку з невизначеними даними; # число ! — помилка у числі, число неможливо подати в Excel; # ссыл ! — формула посилається на неіснуючу клітинку; # знач ! — помилка при обчисленні функції.

Кожна функція повинна починатися зі знака рівності (=), в іншому випадку Excel сприйме її як текст. Після знака рівності вводиться ім'я функції, а потім вводяться всі аргументи, необхідні для обчислення, причому всі аргументи полягають в круглі дужки.

Після того, як введений знак рівності, ім'я функції і ліва кругла дужка можна клацнути на комірці (або діапазоні комірок), зміст якої буде використовуватися в якості першого аргументу функції, а не набирати координати вручну.

Коли останній аргумент введений, слід набрати праву круглу дужку, щоб позначити кінець списку аргументів. Потім необхідно клацнути на кнопці ENTER, в рядку формул, або натиснути, або клавішу керування курсором - і функція буде вставлена в клітинку, куди Excel занесе результат обчислень.

Обчислення в таблицях виконуються  за допомогою формул. Формула може складатися з математичних операторів, значень, посилань на вічко й імена функцій. Результатом виконання формули є деяке нове значення, що міститься у вічку, де знаходиться формула. Формула починається зі знаку рівняння "=". У формулі можуть використовуватися арифметичні оператори +, -, *, /. Порядок обчислень визначається звичайними математичними законами.

Приклади формул: =(А4+В8)*С6, =F7*С14+B12.

Константи – текстові або числові значення, що уводяться у вічко і не можуть змінюватися під час обчислень.

Посилання на вічко або групу вічок – спосіб, яким можна зазначити конкретне вічко або декілька вічок. Посилання на окреме вічко – його координати. Значення порожнього вічка дорівнює нулю.

Посилання на вічка бувають  двох типів:

відносні, коли вічка позначаються відносним зсувом від вічка з формулою (наприклад: F7).

абсолютні, коли вічка позначають координатами таблиці в сполученні зі знаком $ (наприклад: $F$7).

Комбінація попередніх типів (наприклад: F$7).

При копіюванні формул відносні посилання змінюються на розмір переміщення. Для звертання до групи вічок використовують спеціальні символи:

: (двокрапка) – формує звертання до вічок, що знаходяться між двома операндами. Наприклад: С4:С7 звертається до вічок С4, С5, С6, С7.

; (крапка з комою) – позначає об'єднання вічок. Наприклад, D2:D4;D6:D8 – звертання до вічок D2, D3, D4, D6, D7, D8.

Для уведення формули  у вічко потрібно увести знак '=' і необхідну формулу для обчислення. Після натискання клавіші Enter у вічку з'явиться результат обчислення. Формула з'являється в рядку редагування при виділенні вічка, що містить формулу.

Формула — це сукупність операндів, з'єднаних між собою знаками операцій і круглих дужок. Операндом може бути число, текст, логічне значення, адреса клітинки (посилання на клітинку), функція. У формулах розрізняються арифметичні операції і операції відношень. Excel допускає: арифметичні операції + - додавання, - — віднімання, * - множення, / - ділення, ~ — піднесення до степеня; операції відношень > - більше, < - менше, = - дорівнює, <= — менше або дорівнює, >= - більше або дорівнює, <> — не дорівнює.

Арифметичні операції і  операції відношень виконуються над числовими операндами. Над текстовими операндами виконується єдина операція &, яка до тексту першого операнда приєднує текст другого операнда. Текстові константи у формулі обмежуються подвійними лапками. При обчисленні формули спочатку виконуються операції у круглих дужках, потім арифметичні операції, за ними — операції відношень.

 Робота з майстром функцій

Безумовно, функцію можна  ввести, набравши її прямо в комірці. Однак  
Excel надає на стандартній панелі інструментів кнопку Вставка функції. У діалоговому вікні (див. рис.2) Майстер функцій - крок 1вказується потрібна функція, потім Excel виводить діалогове вікно Аргументи функції, в якому необхідно ввести аргументи функції (рис. 3).

Повернемося знову до першого діалогового вікна, рис. 2, тут міститься  три списки: Пошук функції, Категорія і Функція. Причому Excel автоматично вибирає категорію функцій 10 недавно використовувалися, а в списку Функція відображає функції, до яких користувач найчастіше звертається.

Якщо необхідної функції  немає в списку, то необхідно вибрати відповідну категорію зі списку, а саме:

. 10 недавно використовувалися, 

. повний алфавітний  перелік, 

. фінансові, 

. дата і час, 

. математичні,