Змішана економіка: принципи функціонування

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………….3

Розділ 1.Сутність та зміст змішаної економічной системи………………..4

1.1.Зміст і складові елементи економічної системи суспільства……4

1.2.Класифікація економічних систем суспільства……………………6

Розділ 2. Роль суб´єктів господарювання в змішаній економічній   системі…………………………………………………………………..13

2.1. Власність в економічній системі суспільства……………………13

2.2.Держава у економічних  відносинах змішаної економіки………..18

Розділ 3. Особливості становлення змішаної економіки в Україні………..25

Висновки ……………………………………………………………………...27

Список використаної література…………………………………………….28

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Метою    даної   роботи   є   дослідження   сучасної    системи господарювання. Сучасна система господарювання розвинутих країн  є “змішаною  економікою”.  Основними  характерними  рисами  змішаної економіки   є  такі:  різноманітність  форм  власності,  панування товарно-грошових  відносин,  свобода підприємництва,  конкурентний механізм   господарювання,   матеріальне   стимулювання,    вільне ціноутворення,  що грунтується на взаємодії попиту  і пропозиції, регулююча економічна роль держави, особиста свобода,  домінування індивідуального інтересу тощо.

Специфіка    економічної   системи   суспільства   визначається соціально-економічними виробничими  відносинами, які мають  складну  і  багатогранну структуру, що грунтується  на відносинах власності. Власність  визначає  суспільний спосіб поєднання  робочої  сили  з засобами  виробництва та відповідні стосунки між людьми з  приводу привласнення   матеріально-речових  елементів  і  результатів   ви робничого   процесу.  Одночасно  відносини  власності   зумовлюють історичну специфіку суспільства, його соціальну структуру, пануючу систему політичної та економічної влади. Вивчення цих питань  дуже актуальне на сучасному етапі трансформації економіки України.

Структура  роботи  складається  з трьох  частин:  перша  частина  розкриває  теоретичні  питання  щодо сутності  та  змісту  змішаної економіки,   друга  частина  описує  складові  елементи   змішаної економіки, третя частина  присвячена проблемам, які мають  місце  на сучасному етапі переходу до ринкової економіки в Україні.

 

 

РОЗДІЛ 1.

Сутність та зміст  змішаної економічной системи

 

1.1.Зміст і складові  елементи економічної системи  суспільства

 

Економічна  система – це надзвичайно складна категорія, яка має дуже розгалужену структуру, цілу систему законів її функціонування і розвитку. Причому йдеться не про простий набір різних елементів, а про ієрархічну побудову, де є основні системоутворюючи елементи, які визначають природу економічних систем.

Поняття «економічна система» широко використовується в економічній  науці,політології, політиці. Проте  в його трактуванні відсутня єдність  поглядів. Зумовлено це тим, що поняття, яке розглядається, є складним системним  утворенням з багатоманітними характеристиками, кожна з яких, хоч і відображає суттєві сторони економічної  системи, не є повною. Саме тому в  науковій літературі економічна система  визначається як економіка, спосіб виробництва, тип господарства, сукупність виробничих відносин (економічний базис), сукупність видів господарської діяльності тощо. Між цими поняттями часто  ставлять знак рівності, розглядають  їх як синонімічні.

Поняття «економічна система» можна доповнити суб'єктивним фактором у зв'язку з тим, що, по-перше, економічна система не існує без людей, по-друге, до складу продуктивних сил входять  не тільки люди, а й продукти їхньої інтелектуальної діяльності (наука, технологія), менталітет, що відрізняє  один народ від іншого. Невід'ємною  складовою економічної системи  є природне середовище, що перетворюється людьми.

Економічна  система - це одна з підсистем суспільства, яка інтегрує в собі сукупність усіх компонентів (елементів, ланок) економіки (галузі підприємства, індивідуальні господарства, людей, що стоять за ними), природне середовище і виробничі відносини.

Функціонування і розвиток економічної системи визначають економічне життя суспільства.

Економічна система суспільства  формується на основі суспільного виробництва  і спрямована на його розвиток, якісне удосконалення, що є базою для  реалізації багатоманітних потреб та інтересів суб'єктів виробничої діяльності всіх членів суспільства. На основі суспільного виробництва  формуються економічні відносини між  людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання створених матеріальних і нематеріальних цінностей.

Основними елементами економічної системи  є:

• Соціально-економічні відносини, які базуються на системі форм власності на економічні ресурси та результати господарської діяльності
• Організаційні форми господарської діяльності
• Господарський механізм, тобто спосіб регулювання економічної діяльності на макроекономічному рівні
• Економічні зв’язки між господарськими суб’єктами

Таким чином, економічна система – це надзвичайно складне утворення, яке включає в себе продуктивні сили і виробничі відносини, тобто спосіб виробництва на даному етапі розвитку. Одночасно в економічну систему входять економічна роль держави та її політико-правові форми.

1.2.Класифікація  економічних систем суспільства

 

Важливим питанням є класифікація економічних систем.

В економічній літературі визначають різні моделі, типи економічних  систем.

Класифікація їх залежить від різних критеріїв. Головними  з них є домінуюча форма  власності, технологічний спосіб виробництва, спосіб управління і координації  економічної діяльності тощо.

Поділ економічних систем за переліченими ознаками є певною мірою умовним. Наприклад, поширеною  є класифікація економічних систем за технологічним способом виробництва, рівнем розвитку продуктивних сил.

Розрізняють:

• доіндустріальне суспільство — економічну систему, в якій домінує ручна
• праця та натурально сільскогосподарське господарство;
• індустріальне суспільство, основою якого є машинна праця;
• постіндустріальне суспільство, що грунтується на автоматизованій праці,
• оснащеній комп'ютерною інформацією.

Однак ці системи суттєво  розрізняються і механізмом господарювання, і домінуючим об'єктом власності, і різноманітністю суб'єктів економічної  діяльності.

В сучасних курсах по економічній  теорії економічні системи поділяють  на:

• система вільного або чистого ринку
• адміністративно-командна система
• традиційна система
• змішана система

Система вільного, або чистого ринку - це така економічна система, в якій держава здійснює найменше регулювання економічних процесів, а вільна конкуренція та ринкове соморегулювання досягають найбільшого розповсюдження.

Така економічна система  існувала в розвинених країнах світу  приблизно з другої половини 18 ст. до кінця 19 – початку 20 ст.

Основні характеристики системи вільного ринку:

• Приватна власність. Здійснюється право недержавної, приватної власності на економічні ресурси – капітал, землю, природні ресурси. Причому значна частина материальних ресурсів знаходиться у приватній власності.
• Вільне підприємництво. Окремі групм людей за своєю ініціативою виступають в якості вільних підприємців, які беруть на себе функцію організації економічних сил: вони мобілізують необхідні ресурси, організують виробництво та реалізацію вироблених товарів. Вони повністю приймають на себе господарський ризик, який є неминучим, так як ніхто заздалегидь не може знати, чи буде проданий товар, яка буде ціна його реалізації. Вільне підприємництво становиться масовим явищем, воно забезпечує більшу частину вироблення національного продукта.
• Особистий інтерес. Економічні суб’єкти діють згідно зі своїми особистими інтересами. Прагнення найкращим чином реалізувати особистий інтерес є основним мотивом економічних вчинків. Кожний прагне максимізувати свій доход: підприємець – прибуток, найманий робітник – заробітну плату, землевласник – орендну плату та ін.
• “Невидима рука”. За А. Смітом існує “невидима світу рука”, яка спрямовує індивідуальну поведінку, особисті інтереси до суспільних цілей, до задоволення потреб інших економічних суб’єктів. “Невидима рука” – це ринок, як координаційний механізм, зі своїми елементами: попитом, пропозицією, ціною. В попиті проявляються наміри споживачів, в пропозиції – можливості та бажання виробників, ціна – інструмент погодження їх рішень та дій. За допомогою взаємодії цих елементів передаються та узгоджуються рішення виробників та споживачів. Це саморегульована система, яка не потребує ніякого втручання.
• Вільна конкуренція. Вона припускає наявність багатьох незалежних як продавців, так і покупців кожного ресурсу та кінцевого товару або послуги. Кожний з цих економічних суб’єктів сам по собі не взмозі вплинути на ціну, за якою реалізується той чи інший товар.
• Мінімальне державне втручання. Державне втручання в економіку в основному обмежується захистом приватної власності та формуванням правового середовища діяльності економічних суб’єктів через закони, укази, постанови.

Централізовано  – планова економіка - це економічна система, в якій основні економічні рішення приймаються державою, що бере на себе функції організатора економічної діяльності суспільства.

Основні риси централізовано – планової економіки:

• Жорстка централізація в розподілі ресурсів та результатів діяльності. Якщо в умовах ринку ресурси між різними сферами діяльності розподіляються головним чином через ринковий механізм взаємозв’язків виробників та споживачів, який утворюють попит, пропозиція, ціна, то в командній системі цю роль на себе бере держава. Також відбувається і з кінцевими товарами.
• Державна власність. Т.я. держава є власником більшої частини суспільного багатства, вона має можливість реально розпоряджатися їм згідно зі своїми цілями. Державна власність вважалася загальнонародною, що призводило до гіпертрофованого централізму в управлінні економікою з боку держави. Це зумовлювало розмежування інтересів у суспільстві, підрив матеріальної заінтересованості, утворення адекватного апарату управління, його всевладдя і згортання демократії.
• Недопущення приватного підприємництва. Ініціативу в організації економічного життя бере на себе держава. Виступаючи монопольним організатором економічних сил, держава намагається максимально залучити у виробництво всі наявні ресурси, в тому числі трудові, не зупиняясь також перед використанням заходів примушення.

Традиційна система існує  в слаборозвинених країнах. Цей  тип економічної системи базується  на відсталих технологіях, широкому розповсюдженні ручної праці, багатоукладності економіки. Багатоукладність економіки  означає існування при даній  економічній системі різних форм господарювання. Зберігаються у ряді країн натурально-общинні форми, що засновані на общиному колективному веденні господарства та натуральних  формах розподілу виробленого продукту. Велике значення має дрібнотоварне  виробництво. Воно засноване на приватній власності на виробничі ресурси та особистій праці їх власника. В країнах з традиційною системою дрібне товарне виробництво представлене багаточисленними селянськими та ремесничими господарствами, які домінують в економіці.

Змішана економіка – це така економічна система, в якій регулювання економічних процесів здійснюється як ринком, так і державою, без переважання одного з них.

Змішані (поліформічні) системи: суспільне буття розвивається за об'єктивними законами. Економічні системи сучасних країн не тільки співіснують, а й взаємодіють, зближуються. І це характерно як для продуктивних сил, так і для виробничих відносин. Врешті-решт це призводить до конвергенції, тобто посилення схожості й навіть спільності економічних систем. Так утворюються змішані системи — новий тип суспільного устрою. Економічна система змішаного типу зберегає риси, що належать вільному ринку: приватна власність, вільне підприємництво, особистий інтерес, функціонування ринкового координуючого механізму. Разом з тим з’являються нові властивості економічного співробітництва людей. Вони пов’язані зі змінами в конкуренції та новою економічною ролю держави.

В змішаній економічній системі  домінує недосконала конкуренція.  Вона може бути подана одним з тьох видів:

• Монополістична конкуренція – незалежні один від одного продавці пропонують подібні товари, тобто вони задовольняють одну й туж потребу, намагаючись надати їм особливі якості.
• Олігополістична конкуренція – декілька великих підприємств забезпечують основне виробництво товарів.
• Чиста монополія – товар пропонується одним продавцем

Економічна діяльність держави  розширює свої економічні функції, активно  здійснює регулювання економічних  процесів.

Основні причини нової ролі держави в  економіці:

• Ринок потребує захист від дії сил, що викликають обмеження або фактичне усунення конкуренції. В той же час наявність конкуренції – необхідна умова нормальної роботи ринкового механізму по розподілу ресурсів, товарів.
• В економіці виникли коливання ділової активності, коливання загального рівня цін, безробіття та ін. Ринок виявився не взмозі відрегулювати ці проблеми. Державне регулювання стало активним доповнуючим елементом ринкового саморегулювання.

Змішані системи як новий тип суспільного  устрою мають такі загальні риси:

1. Переплетіння, взаємопроникнення і взаємодоповнення колективного, приватного і державного господарств, а також взаємний перехід одного типу господарства в інший. Саме тому змішане суспільство називають ще поліформічним. Багатоукладність і взаємопроникнення економік різних типів зумовлене економічною і соціальною доцільністю за умов об'єктивного процесу розвитку економіки, для якої характерно, з одного боку, зростання усуспільнення господарства і піднесення на цій основі економічної ролі держави, а з іншого — зростання ролі економічного відособлення, що зумовлює все більш широке використання ринкових відносин.
2. Соціальна орієнтація економіки, підвищення на її основі життєвого рівня людей. Досягти цього можна лише на основі зростання регулюючої ролі держави, яка має, з одного боку, втручатись в економіку там, де ринок не може реалізувати певні потреби суспільства: захист недієздатних верств населення, розвиток охорони навколишнього середовища і обороноздатності країни, держава має регулювати економічні та соціальні процеси. А з іншого боку, діяльність певних господарських структур може бути ефективною лише за умов ринкового саморегулювання. В такому випадку держава не повинна втручатися в їхню діяльність. Отже, для поліформічного суспільства характерно поєднання саморегулювання і регулювання економіки.
3. Демократична форма управління спроможні забезпечити економічні, політичні та духовні гарантії для найбільш повної реалізації потенцій кожної людини. Лише на цьому шляху може сформуватися громадянське суспільство, у якому домінує соціальна злагода.