Політична система франції

У 13 департаментах  Франції, що обирають по п'ять і більше сенаторів, вибори проводять за пропорційною виборчою системою абсолютної більшості за правилом найбільшої середньої.

В інших департаментах, де сенаторів не більше чотирьох, вибори проводять за мажоритарною виборчою системою у два тури. При цьому одночасно із сенаторами обираються їхні заступники.

Президентські вибори. Порядок обрання Президента Республіки за всю історію П'ятої республіки змінювався один раз. Замість колегії виборців, що обирали Президента до 1962 р., були введені прямі вибори. Вибори Президента регламентуються ст. 7 Конституції законом про вибори Президента Республіки загальним голосуванням і Декретом про застосування цього закону.

Новий порядок  обрання Президента зміцнив його лідируюче становище в системі  державних органів. У Конституції  не визначається можливість або неможливість переобрання Президента, отже, кількість переобирань не обмежена. Законодавство не встановлює мінімального віку для кандидатів на цю посаду. Президент обирається на п'ятирічний строк (референдум 24 вересня 2000 р.).

Для висування  кандидата потрібно 5 тис. підписів осіб, що мають відповідний виборний мандат, - членів парламенту, регіональної або генеральної ради, Ради Парижа, Вищої ради французів, що проживають за кордоном, територіальних зборів заморської території, мера. При цьому ті, хто підписалися, повинні представляти в сукупності не менш як 30 департаментів і заморських територій, а представники одного й того самого департаменту або заморської території кількісно не можуть перебільшувати десятої частини тих, хто підписався.

Кандидатів у  Президента реєструє Конституційна рада, що виконує функції Центральної виборчої комісії. Обрання здійснюється за мажоритарною системою абсолютної більшості.

Якщо в першому  турі виборів жодний кандидат не дістав абсолютної більшості голосів виборців, то через два тижні проводиться другий тур, в якому беруть участь два кандидати, що набрали найбільшу кількість голосів. З 1965 p. yci президенти обиралися в другому турі. Результати виборів оголошуються в десятиденний строк Конституційною радою.

Регіональні ради і збори Корсики обираються по департаментах на шість років за пропорційною виборчою системою за правилом найбільшої середньої. При розподілі мандатів враховують кандидатів, які дістали не менше 5% поданих голосів. Регіональні ради під час кожних виборів поновлюються цілком.

Генеральні ради департаменту обираються за мажоритарною системою теж на шість років, але  кожні три роки поновлюються на половину. Одномандатними виборчими округами є кантони - території, які історично  склалися і не мають нині ні адміністрації, ні самоврядування. Для обрання кандидата в першому турі потрібна абсолютна більшість поданих голосів, але не менше чверті загальної кількості зареєстрованих виборців. У другому турі достатньо відносної більшості голосів за будь-якої кількості виборців, що брали участь у голосуванні.

Муніципальні  ради обираються на шість років і  кожні вибори поновлюються цілком. При цьому використовуються різноманітні виборчі системи. У великих комунах (понад 3,5 тис. жителів) застосовується мажоритарна виборча система, але за списками партій. Кожна партія, що бере участь у виборах, повинна висунути стільки кандидатур, скільки членів ради обирається, а виборець голосує за той чи інший партійний список.

У невеликих  комунах вибори проходять за змішаною виборчою системою. У другому турі виборів достатньо відносної більшості.

Список, що набрав абсолютну більшість голосів  у першому турі або найбільшу  кількість голосів у другому  турі, одержує половину місць у раді, а інші місця розподіляються між усіма списками за пропорційною системою із застосуванням правила найбільшої середньої.

Референдум. Конституційне право Франції передбачає широке застосування національних і місцевих референдумів. Стаття 3 Конституції визначає референдум як один із способів здійснення народом волевиявлення. Статті 11 і 89 Конституції безпосередньо визначають підстави й умови проведення референдумів. Необхідність проведення референдуму випливає також зі змісту ст. 53 Конституції, яка встановлює, що будь-яка зміна статусу тієї або іншої території (обмін, приєднання) не може бути дійсною без згоди заінтересованого населення.

Конституційний  референдум передбачається, якщо закон  про поправки до Конституції прийнято з ініціативи депутатів парламенту. Коли такий закон прийнято з ініціативи Президента, то можливі як референдум, так і затвердження поправок конгресом парламенту, тобто на спільному засіданні палат парламенту. 

Референдум може проводитися Президентом за пропозицією  уряду або за спільною пропозицією  обох палат парламенту з питань, вичерпний перелік яких установлено ст. 11 Конституції в редакції 1995 р. Зокрема, це організація публічної влади, реформи в економічній і соціальній політиці та публічних службах, які здійснюють цю політику, ратифікація міжнародних договорів, що можуть відбитися на функціонуванні державних інститутів.

Місцевий референдум можливий з питань поступки, приєднання або обміну території держави, а  також у разі об'єднання комун.

Якщо закон  схвалений на референдумі, то він  повинен бути промульгований протягом 15 днів після оголошення результатів референдуму. До такого закону не застосовується відкладальне вето президента.

8. СУДОВА СИСТЕМА ФРАНЦІЇ  
Судова система Франції регламентується в Розділі VIII Конституції "Про судову владу".  
Як вже зазначалося вище, Президент країни у відповідності зі статтею 64 Конституції є гарантом незалежності судової влади. "Статус суддів встановлюється органічним законом". "Судді незмінюваність".  
Французьке правосуддя грунтується на принципах: колегіальності (є, однак, винятки), професіоналізму, незалежності, яка забезпечується низкою гарантій (незмінюваність не поширюється на магістратів адміністративної юстиції). Закон 1977 р. встановив, що витрати на здійснення правосуддя при розгляді цивільних та адміністративних справ покладаються на державу. Це правило не поширюється на кримінальну-юстицію. Доступність правосуддя - це ще один з показників демократичності французького правосуддя в тому випадку, коли мова йде про захист майнових прав. Що ж стосується кримінальної юстиції, то цілком справедливо закон підходить до того, щоб засуджена за злочин особа сама несло витрати щодо заподіяної шкоди, як суспільству, так і окремим особам.  
Наступний важливий принцип - рівність перед правосуддям і нейтральність суддів, публічний розгляд справи і можливість подвійного розгляду справи (у першій та апеляційній інстанції). Законом передбачена також можливість касаційного оскарження. За загальним правилом (за виняткомсуду присяжних) кримінальні та цивільні суди знаходяться в одному судовій установі.  
Судова система Франції багатоступенева, і її можна розділити на дві гілки - власне судову систему і систему адміністративних судів. Є ще й суди за спеціальними призначень. Нижчу ступінь в системі судів загальної юрисдикції займають трибунали малої інстанції. Справи в такому трибуналі розглядаються суддею одноосібно. Однак при кожному з них складається декілька магістратів (це судді трибуналу великої інстанції, які відряджаються до судів нижчих ланок на три роки). Трибунал малої інстанції розглядає справи незначні з сумою позову до 20 тис. франків. Рішення таких судів апеляційному оскарженню не підлягають.  
При розгляді кримінальних справ цей суд називається трибуналом поліції. Трибунал великої інстанції приходиться один на департамент (у великих департаментах їх буває декілька).  
Ці трибунали діляться на палати: у цивільних справах і виправний суд.  
Апеляційний суд завжди виносить рішення колегіально. Цивільно-правова частина апеляційного суду складається з двох палат: у цивільних і соціальних справ. Є також палата у кримінальних справах. Однією з функцій обвинувальної палати є функція дисциплінарного суду щодо офіцерів судової поліції (офіцерів МВС, військової жандармерії і т.д.). Є також палата жандармерії у справах неповнолітніх.  
У кожному департаменті є суд присяжних. До складу суду присяжних входять три члени, а його голова обов'язково є членом Апеляційного суду. Крім суддів у суді присяжних присутні присяжні засідателі. Їх дев'ять. Їх підбирають за списками виборців.  
У Франції діють судові органи спеціального призначення: торгові суди, військові суди (виправний трибунал і суд присяжних та ін.)  
На вершині судової системи знаходиться касаційний суд. У Франції окремо існує гілка адміністративної юстиції. Прокуратура представлена ​​прокурорами при судах різних рівнів. Генеральний прокурор із заступниками знаходиться при апеляційному суді. Прокуратура при касаційному суді включає генерального прокурора, його першого заступника та заступників. Усі прокурори підпорядковані міністрові юстиції.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновок 

Політична система  Франції за час П'ятої республіки поступово трансформувалася в  політичну  систему із авторитарно-президентського правління, так би мовити, президентської "монархії", в демократичну президентську республіку з більш сильним впливом різних політичних течій на життя країни. 

Незважаючи на збереження в тексті конституції всіх авторитарних начал, розвиток політичної системи призвело до збільшення фактичної ролі парламенту і опозиційних до президента партій.  
Подальший розвиток політичної системи був більшою мірою пов'язаний з розвитком загальноєвропейських політичних тенденцій і з створенням спільного європейського "Дому", однією із складових частин якої була Франція зі своєю демократичною структурою. 

 
Підводячи підсумки змін у політичній системі Франції в кожному  десятилітті з часів заснування П'ятої республіки, можна виділити наступні характеристики.  
У ходу перетворень 60-х-70-х років в партіях відбулося збільшення прихильників президентського порядку порівняно з прихильниками колишніх парламентських порядків, перебудовувалися партійні організації, в яких також затверджувався "президентський режим". Активно відбувалася "персоналізація" влади і, як приклад можна привести партію ОПР, яку деякі французькі автори називають навіть "партією однієї людини".  
Сталося зміцнення суспільного визнання партійно-політичної системи, що було пов'язано з ефективністю президентського режиму, скороченням кількості партій, а також "персоналізацією" влади в партіях.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури: 

1. Конституційне (державне) право зарубіжних країн ─ Бесчастний В.М 

2. Конституційне право зарубіжних країн: Навчальний посібник/ За заг. ред. В.О. Ріяки. - 2-е вид., допов. і перероб. - К.: Юрінком Інтер, 2007. - 544 с. 

3. http://pidruchniki.ws/11631018/pravo/uryad_frantsiyi 

4. http://zaochka.net/catalog_p_4.html

5. http://ukrkniga.org.ua/ukrkniga-text/708/103/

6. http://uareferat.com/%D0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D0%BC%D0%B0