Політична система франції

    Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України 

    Волинський  національний університет імені Лесі Українки 

    Факультет міжнародних відносин 
 
 
 
 

    Індивідуальне науково-дослідне завдання з

    Політології

    на  тему: « Політична система Франції  » 
 
 
 
 
 
 

Виконала

студентка 23 МВ групи

                                                                                     Прокопюк Анастасія 

Перевірила

Тихомирова  Є.Б. 
 
 
 
 
 
 

    Луцьк 2011 

План

Вступ

1. Загальна характеристика Конституції 1958 р.
2. Президент Французької Республіки:

• Вибори президента.

• Повноваження президента Франції.
3. Парламент:
• Структура французького парламенту.
• Порядок виборів до парламенту Франції.
• Компетенція парламенту Франції.
4. Уряд Франції.
5. Правове регулювання громадських об’єднань.
6. Регіональне і місцеве управління та самоврядування.
7. Вибори і референдум:
• Правове регулювання виборів.
• Президентські вибори.
• Регіональні ради і збори Корсики.
• Референдум.
8. Судова система.

Висновок

Список  використаної літератури. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

     Політична система Франції формувалася впродовж багатьох років і навіть століть. Франція по праву вважається колискою республіканських ідей. Велика Французька Революція 1789 р. дала поштовх до революційних процесів у всьому світі. Сама Франція за ці роки пройшла через періоди республіканського, монархічного та імперських правлінь.  
  

      Республіканський устрій, що встановився в нинішній час у Франції, називають П'ятої Республікою. Перша республіка була встановлена ​​у вересні 1792 р. і продовжила своє існування до 1804 р., коли Наполеон Бонапарт оголосив себе імператором, а Францію, відповідно, імперією. Друга республіка була встановлена ​​в 1848 р., але вона проіснувала лише 4 роки - до 2 грудня 1852 р., коли знову Франція була оголошена імперією, а Наполеон III - імператором. Наступна, Третя республіка, проіснувала набагато довше - 28 років з 1871 р. по 1899 р. Четверта республіка мала саму коротку тривалістьжиття - всього 3 роки (1954 - 1957 рр..).  
  

 Велика французька революція поклала початок нової історії Франції.  

 Становлення державного ладу Франції в тій формі, яка була закріплена Конституцією 1946 року, не було повністю проведене в життя. Політична система, яка базувалася на класичному парламентаризмі, виявилася нездатною швидко і активно реагувати на складні соціально-економічні проблеми. Через це відбувалися постійні зміни в політичному режимі Четвертої республіки.

 У 1951 році Національні  збори приймають резолюцію про  перегляд Конституції 1946 року. У 1954 році була проведена конституційна реформа. Відбулося фактичне посилення ролі впливу президента республіки, значно розширилися права і можливості уряду, простішим став процес його формування. Змінився статус верхньої палати – Ради республіки, якій були надані майже всі права і повноваження довоєнного сенату.

 Більшого  реакція зробити не змогла, Конституція 1946 року вистояла.

 У 1956 році на виборах до Національних зборів компартія  знову здобула перемогу. Ідея народного  фронту стає популярною. З другого  боку, монополістична буржуазія вимагає ліквідації демократичних інститутів, вона прагне до сильної президентської влади. Так утворюються умови для ліквідації Четвертої республіки.

 У 1957 році у  Франції підіймається нова хвиля  соціально-політичних суперечностей, які були обумовлені війною в Алжирі, підвищенням цін, зростанням залежності від США і т. д.

  Політичні партії по-різному намагаються вивести  країну з кризи. Комуністи закликають до створення нового Народного фронту, водночас активізуються профашистські  елементи. У травні 1958 року спалахує заколот військових у Алжирі. За таких умов 1 червня 1958 року парламент доручає де Голлю сформувати уряд і надає йому надзвичайні повноваження.

  Де Голль  розпускає Національні збори  на “канікули” і створює комісію  для підготовки нової Конституції. Через 20 днів проект Конституції був готовий, а 28 вересня 1958 року він був схвалений на референдумі. 6 жовтня 1958 року Конституція Пятої республіки набрала чинності.

  Структура Конституції 1958 року відрізняється  від попередньої Конституції 1946 року. Невелика за обсягом преамбула хоч і згадує про права людини і про Декларацію 1789 року, однак не дає, як це було в Конституції 1946 року, переліку економічних та політичних прав громадян. Побудована нова Конституція за такою схемою: президент – уряд – парламент.

  Центр всієї  політичної системи за Конституцією – президент Республіки. Обирається він особливою колегією вибірників на сім років. Президент “стежить за додержанням Конституції”, забезпечує своїм арбітражем нормальне функціонування державних органів. “Він є гарантом національної незалежності, територіальної цілісності” (ст. 5). Йому надані широкі постійні прерогативи. Він призначає прем’єр-міністра, головує в раді міністрів, здійснює призначення на цивільні і військові посади, він є головою Збройних сил і т. ін. Президент республики обнародує закони протягом 15-ти діб, він може до закінчення цього терміну вимагати від парламенту нового обговорення закону. Президент має право передати на референдум законопроект, що стосується організації державної влади може достроково розпустити національні збори.

  Особливе  значення має стаття 16 Конституції, яка надає президенту надзвичайні  повноваження. “Коли установлення Республіки, незалежність нації, цілісність її території і виконання нею  міжнародних обов’язків опиняться під серйозною і безпосередньою загрозою”, а нормальне функціонування органів державної влади буде порушене, президент республіки “вживає заходів, які диктуються обставинами”. Щоб скористатися такою можливістю президенту слід було провести офіційні консультації з прем’єр-міністром, головами палат парламенту а також Конституційною радою.

  Друге місце  в державному механізмі П’ятої республіки займав уряд, який “визначає і здійснює політику Нації” (ст. 20). У його розпорядженні  знаходились адміністративні органи та збройні сили. Прем’єр-міністр посідав особливе місце в цій структурі. Він керував діяльністю уряду, відповідав за національну оборону, забезпечував виконання законі 
 
 

1. Загальна характеристика Конституції 1958 р.

 "Франція  є неподільною, світською, демократичною і соціальною Республікою". Так визначила основні принципи П'ятої республіки Конституція Франції 1958 р. Відповідно до цього документа у Франції діє республіканська форма правління, що має змішаний характер, оскільки їй притаманні риси президентської республіки (глава держави обирається без участі парламенту, уряд призначається ним же) і парламентарної республіки (уряд несе відповідальність перед нижньою палатою парламенту).

 Головна риса Конституції 1958 р. – концентрація політичної влади в руках виконавчих органів. Зосередження влади в руках глави держави й уряду – один із проявів конституційно закріпленої авторитарної тенденції у французькому політичному режимі. Президент займає вершину ієрархії органів державної влади. Стаття б Конституції закріплює за ним обов'язок забезпечувати "своїм арбітражем нормальне функціонування державних органів, а також спадкоємність держави". У цій самій статті проголошується, що президент є "гарантом національної незалежності, територіальної цілісності, дотримання угод Співтовариства і договорів". Президент має широкі прерогативи в галузі законодавства. Він наділений правом законодавчої ініціативи. Стосовно парламенту президент має повноваження розпускати нижню палату.

 Законодавчий  орган Республіки – парламент  – відіграє відносно незначну роль у політичному житті країни. Парламент складається з двох палат – Національних зборів і Сенату. Основна функція парламенту – прийняття законів – сильно обмежена Конституцією. Конституція точно визначає коло питань, з яких парламент має право видавати закони. Вирішення питань, не включених у цей список, віднесено до відання уряду. Права парламенту обмежено й у фінансовій сфері. Конституція встановлює певний термін прийняття парламентом фінансових законопроектів. Парламент має право контролювати діяльність уряду.

 Уряд Франції  – Рада міністрів, згідно зі ст. 20 Конституції, "визначає і провадить політику нації". До складу уряду входять  прем'єр-міністр – глава уряду, міністри, що очолюють міністерства, і  державні секретарі, що керують підрозділами окремих міністерств. Уряд відповідальний перед Національними зборами. У разі прийняття резолюції осуду абсолютною більшістю Національних зборів уряд повинен подати у відставку. У Конституції спеціально визначено повноваження прем'єр-міністра. На нього покладено відповідальність за національну оборону, він повинен забезпечувати виконання законів, здійснювати нормотворчу діяльність.

 Конституційна рада – особливий орган, який контролює  дотримання Конституції. Усі закони до промульгації їх президентом і регламенти палат до їх прийняття повинні надходити на розгляд Конституційної ради, яка дає висновок про те, чи відповідають вони Конституції. Якщо Конституційна рада вирішить, що той або інший акт суперечить Конституції, вона має право його скасувати. Також до повноважень Конституційної ради входить спостереження за ходом президентських виборів, проведенням референдумів.

 Процес концентрації політичної влади в руках виконавчих органів спричинив зміну статусу  парламенту. Урядовій владі надано широкі можливості для впливу на парламент, а в деяких випадках – для дій і "через його голову". 

2. Президент Французької Республіки

   Глава держави - президент. Президент Франції обирається загальним прямим голосуванням строком на 5 років (до 2002 р. - 7 років). Президент обирається абсолютною більшістю голосів. Якщо цієї більшості не набрано в першому турі голосування, проводиться другий тур. У травні 2008 року за пропозицією глави держави комісія з реформування інститутів влади включила запис про обмеження тривалості президентських повноважень до числа конституційних поправок. У новій редакції закону поправка виглядає наступним чином: «Ніхто не може обиратися на посаду президента більше двох разів підряд».

В даний час  президентом республіки є Нікола Саркозі, що вступив на посаду на п'ятирічний термін 16 травня 2007 р. Він — 23-й президент республіки. Резиденція президента — Єлисейський палац у Парижі. Також статус офіційних резиденцій мають замок у Рамбує, паризький особняк «Отель Мариньї» та форт Брегансон в департаменті Вар.

Вибори  президента у Франції.

 Спочатку  президент республіки обирався строком  на сім років шляхом загального і  прямого голосування. У вересні 2000 р. у результаті референдуму було прийнято рішення про те, що термін президентських повноважень не повинен  перевищувати п'яти років.

 Президент республіки обирається абсолютною більшістю голосів. Якщо її не одержано в першому турі голосування, то в наступну за ним  другу неділю проводиться другий тур. У ньому можуть брати участь тільки два кандидати, які – якщо буде знято кандидатури, що перебувають у сприятливішому становищі, – виявляться тими, що одержали найбільшу кількість голосів у першому турі.