Международная правосубъектность

2) Формування структури міждержавної організаціїї здійснюється спеціально утвореними підготовчими органами на основі окремої міжнародної угоди або додатка до статуту організації, що створюються, або на основі резолюції іншої міжнародної організації. Ці документи визначають склад підготовчого органу, його компетенцію і функції, які полягають у розробці проектів, правил, процедури майбутніх органів організації, створенні штаб-квартир, складанні порядку денного для головних органів, підготовці документів і рекомендацій, що стосуються порядку денного для головних органів, тощо. (ЮНЕСКО, ФАО, МАГАТЕ ін).

3) Скликання головних органів і початок функціонування завершують процес створення міждержавної організації.

Сучасні міждержавні організації мають досить складну організаційну структуру, адекватну цілям і масштабам діяльності. Майже всі вони мають у своїй структурі три типи органів:

- вищі – мають сесійний характер діяльності і формуються на рівноправних засадах, збираються один-два рази на рік, представники країн вирішують такі питання: прийом і виключення з організації, а також призупинення членства в ній; формування виконавчих органів і вибори їхніх голів; розгляд і прийняття рішень щодо мети діяльності; розгляд відповідних звітів; встановлення принципів формування й використання бюджету; перегляд статутних документів та стратегії діяльності;

- виконавчі - мають постійний характер діяльності, повинні забезпечити безперервність роботи організації між засіданнями вищих органів, підготовки рішень наступної сесії, вирішення бюджетних питань, питань стосовно персоналу, вони формуються вищими органами обранням до них представників усіх (ЄС, АСЕАН) або певної кількості (МВФ, МИРР) держав-членів. Принцип формування – на засадах представництва. Критеріями формування цих органів є справедливе географічне представництво, розмір фінансового внеску, специфічні інтереси тощо;

- адміністративні органи (секретаріати) повинні висвітлювати діяльність організації в засобах масової інформації, організовувати конференції, конгреси та інші заходи, складати звіти, публікувати документи організації. Секретаріати мають власну внутрішню структуру: вищі посадові особи, спеціалісти й обслуговуючий персонал. Принцип формування – географічне представництво, кваліфікація. Мають постійний характер діяльності.

Міжнародна неурядова організація - будь-яка міжнародна організація, створена не на основі міжурядової угоди. Такі організації є суб’єктами міжнародного приватного права. Водночас вони мають свій інституціональний та договірний механізм, завдяки якому справляють належний вплив на економічні, політичні та інші міжнародні відносини. Членами можуть бути представники урядів, приватні особи, національні організації або і ті, і ті одночасно (індивідуальне та колективне членство). До більшості неурядових організацій входять колективні члени – національні асоціації, національні групи, національні професійні організації тощо. Переважна більшість рішень неурядових організацій має характер необов’язкових рекомендацій з питань, які входять до їх компетенції.

3 Огляд міжнародних організацій  – суб’єктів міжнародного економічного  права

Як  уже було зазначено міжнародні організації, що діють у сфері економічних відносин, умовно можна розділити на дві групи. До першої належать організації, які своєю дією охоплюють усю сферу економічних відносин; в другу групу входять організації, що функціонують в рамках окремих підгалузей міжнародного економічного права (наприклад, торгові, фінансові, інвестиційні, транспортні та інші).

У першій групі  організацій головне місце за своїм значенням посідає Організація  Об'єднаних Націй, що має розгалужену  систему органів і організацій. Розвитком міжнародного економічного співробітництва, що є однією з цілей ООН, займаються два центральних її органу: Генеральна Асамблея і Економічна і Соціальна рада (ЕКОСОР). Генеральна Асамблея організує дослідження і дає рекомендації державам з метою сприяння міжнародному співробітництву в економічній, соціальній та інших областях (ст. 13 Статуту ООН). Під її керівництвом функціонує ЕКОСОР, який несе головну відповідальність за виконання функцій ООН у галузі економічного і соціального співробітництва

ЕКОСОР здійснює координацію діяльності всіх органів  та установ системи ООН в економічній сфері. У ньому обговорюються економічні та соціальні проблеми глобального характеру. Під його керівництвом працюють п'ять регіональних економічних комісій: для Європи, Азії і Тихого океану, Латинської Америки, Африки, Західної Азії. ЕКОСОР координує діяльність спеціалізованих установ ООН, деякі з яких опосередковує економічну співпрацю.

Перш за все  відзначимо Організацію Об'єднаних  Націй з промислового розвитку (ЮНІДО), створену в 1967 р. і в 1985 р. отримала статус спеціалізованої установи ООН. Вона координує всю діяльність системи ООН у галузі промислового розвиткуз метою прискорення індустріалізації країн, що розвиваються. Наприклад, План дій з промислового розвитку та співробітництва, розроблений в рамках ЮНІДО і прийнятий в 1975 р., стверджує право держави на суверенітет над природними ресурсами і на контроль за діяльністю приватного капіталу і ТНК. Інші спеціалізовані установи ООН функціонують в окремих сферах економічного співробітництва: Продовольча і сільськогосподарська організація ООН (ФАО), Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ), фінансові установи ООН (Міжнародний банк реконструкції та розвитку - МБРР, Міжнародний валютний фонд - МВФ, Міжнародна фінансова корпорація - МФК, Міжнародна асоціація розвитку - МАР).

Конференція ООН  з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД) була створена в 1964 р. як допоміжний орган  Генеральної Асамблеї ООН, але переросла  в самостійну міжнародну організацію. У її систему входять численні допоміжні органи, наприклад Комітет  по промислових товарах, Комітет з сировинних товарів та ін Головним завданням ЮНКТАД є формування принципів і політики в сфері міжнародної торгівлі, спрямованих на прискорення економічного розвитку. Прийнята в 1974 р. Генеральною Асамблеєю ООН Хартія економічних прав і обов'язків держав була підготовлена в рамках ЮНКТАД. Відзначимо, що саме ЮНІДО і ЮНКТАД відіграють важливу роль у формуванні принципів міжнародного економічного права.

Також до першої групи міжнародних організацій  можна віднести Європейський союз та організацію економічного співробітництва і розвитку - ОЕСР.

Мета ЄС - створення  економічного союзу (спільна зовнішня економічна політика, спільний ринок  послуг, матеріальних благ, капіталу і  праці), монетарного (валюта від 1999 року - Євро) і політичного (спільна зовнішня політика) союзу, а також впровадження спільного громадянства. Крім того сприяння збалансованному та довгостроковому економічному прогресу, завдяки створенню простору без внутрішніх кордонів, посилення економічного та соціального співробітництва, утворення економічного та валютного союзу, утвердження власної ідентичності в міжнародній сфері, особливо шляхом проведення спільної зовнішньої політики і політики, збереження та примноження спільних надбань.

На сьогодні «членами ЄС є 27 держав: Австрія, Бельгія, Болгарія, Велика Британія, Греція, Данія, Естонія, Ірландія, Іспанія, Італія, Кіпр, Латвія, Литва, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Німеччина, Польща, Португалія, Румунія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Фінляндія, Франція, Чехія, Швеція. Країни-кандидати: Македонія, Туреччина, Хорватія, Ісландія, Чорногорія, Сербія». [9]

Організація економічного співробітництва  і розвитку - ОЕСР була створена в 1961 р. на основі Конвенції про її створення і стала наступницею Організації європейського економічного співробітництва, заснованої в 1948 р. для реалізації «плану Маршалла». Нині ОЕСР - єдина офіційна міжнародна економічна організація широкого профілю, яка об'єднує не тільки кількісно значну групу держав, а й практично всі індустріально розвинуті країни. Її основними цілями є: сприяння розвиткові світової економіки забезпеченням оптимального економічного розвитку, зростання зайнятості і підвищення рівня життя за збереження фінансової стабільності держав-членів; сприяння економічному та соціальному добробуту в регіоні ОЕСР шляхом координації політики держав-членів; координація допомоги держав ОЕСР країнам, що розвиваються.

До складу організації входять 29 країн: Австралія, Австрія, Бельгія, Великобританія, Греція, Данія, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Канада, Люксембург, Мексика, Нідерланди, Німеччина, Нова Зеландія, Норвегія, Польща, Португалія, Республіка Корея, США, Туреччина, Угорщина, Фінляндія, Франція, Чехія, Швеція, Швейцарія і Японія.

У роботі ОЕСР беруть участь Комісія  ЄС, а також представники ЄАВТ, ЄОВС і Євроатому. За роки існування ОЕСР перетворилась в один із основних центрів розробки погодженої економічної стратегії держав-членів щодо широкого кола як внутрішніх, так і зовнішніх проблем господарського розвитку.

Світова організація торгівлі створена 15 квітня 1994 р. у м. Маракеші (Марокко) на основі Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ). Ця організація стала правонаступницею ГАТТ і відноситься до другої групи міжнародних організацій. Метою створення СОТ було здійснення міжнародних торговельних зв’язків через розроблення системи правових норм міжнародної торгівлі, контроль за їх дотриманням, а також забезпечення умов проведення багатосторонніх переговорів, спрямованих на глобальну лібералізацію торгівлі. На відміну від ГАТТ членство в СОТ, як правило, передбачає обов’язкову участь держави у багатосторонніх угодах. Крім того, якщо ГАТТ була системою багатосторонніх угод, то СОТ є постійно діючою організацією. Правила ГАТТ поширювалися лише на торгівлю товарами, в той час як СОТ займається поряд з організацією міжнародної торгівлі іншими пов’язаними з нею питаннями, зокрема питаннями інтелектуальної власності.

Важливі принципи діяльності СОТ —  це торгівля без дискримінації, розширення доступу до ринків, сприяння справедливій конкуренції, розумне використання митних зборів, заохочення розвитку і  здійснення економічних реформ.

СОТ є досить авторитетною міжнародною організацією.Станом на 26 грудня 2011 року до СОТ входить 156 члена, з яких 152 - це держави, а 4 - митні території. 149 країн світу - членів СОТ (з 192) - це понад 97% обсягу світової торгівлі, близько 85% світового ВВП та понад 85% населення світу. При цьому майже 30 країн перебувають у стадії переговорного процесу про вступ до СОТ. [9].

За останні роки значно розширилася  сфера діяльності СОТ, яка на сьогодні далеко виходить за рамки власне торговельних стосунків. СОТ є потужною і впливовою  міжнародною структурою, здатною  виконувати функції міжнародного економічного регулювання. Вона є основним формуючим джерелом і автором міжнародного торговельного права на основі норм та принципів якого юридично забезпечується правопорядок у міжнародній торговельній системі». [5. стор. 312]

До організацій другої групи  також можна віднести такі організації як - Міжнародна торговельна палата, МВФ, Міжнародна асоціація розвитку (МАР), Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій (БАГІ), Всесвітній поштовий союз (ВПС) та ін.

Міжнародна торговельна палата (МТП) - об'єднання національних організацій ділових кіл країн, зацікавлених у розвиткові міжнародної торгівлі й підтримуванні економічних зв'язків між окремими державами для забезпечення збуту товарів і отримання необхідної сировини і матеріалів.

Міжнародна  торговельна палата — найбільша і найвпливовіша серед змішаних торговельно-промислових палат. Її було створено и 1920 р. у Парижі (Франція) відповідно до рішення Міжнародної торговельної конференції, яка відбулася восени 1919 р. в Атлантік-Сіті (США). Ініціатива створення МТП належала США, Великобританії, Франції, Бельгії та Італії. МТП об'єднує ділові кола у світовому масштабі, являючи собою найбільшу міжнародну організацію приватного підприємництва. Згідно із Статутом (доповнення 1947 р.) до МТП можуть входити колективні члени - національні або місцеві торговельні, промислові, страхові, банківські, транспортні та інші організації ділових кіл, які не займаються політичною діяльністю (це в основному національні, місцеві й закордонні торговельно-промислові палати) та індивідуальні члени - фірми, компанії, корпорації та інші юридичні й приватні особи, пов'язані з міжнародним бізнесом.

Мета МТП  – «сприяти розширенню відносин між  країнами і встановленню контактів  в усіх сферах міжнародного бізнесу. До складу МТП входять понад 1,6 тис. об'єднань підприємців (федерації промисловців, національні торговельні палати, банківські союзи тощо, які охоплюють малі й середні фірми) та понад 6 тис. великих промислових і торгових компаній - індивідуальних членів». [6, стор. 294]

Основними напрямами діяльності МТП є: сприяння розвиткові підприємництва в світі заохоченням розвитку торгівлі, інвестицій, вільного руху капіталів; вжиття ефективних і послідовних заходів в економічній і правовій сферах для сприяння розвиткові міжнародної торгівлі; регулювання підприємницької діяльності: захист системи приватного підприємництва; привертання уваги до проблем бізнесу; стимулювання регулювання підприємництва самими підприємцями; підготовка таких кодексів поведінки в сфері бізнесу, які приймаються добровільно; розгляд питань, що стосуються підприємництва, банківської справи, навколишнього середовища, фінансової системи, страхування, морського і повітряного транспорту, оподаткування, міжнародних інвестицій, інтелектуальної власності, маркетингу, торгової політики; забезпечення гармонізації торгової практики:  розробка рекомендацій для поліпшення існуючої міжнародної ділової практики з банківських операцій, реклами, контейнерних перевезень, організації ярмарок;  розробка типових контрактів, міжнародних комерційних термінів «Інкотермс», митних правил і практичних рекомендацій у сфері кредитної документації, міжнародного кодексу рекламної практики;  боротьба з економічною злочинністю; розробка документа з питань боротьби з корупцією в міжнародних комерційних операціях; подання висновків і коментарів щодо законодавчих пропозицій і змін, які стосуються сфери діяльності МТП; доведення їх до відома громадськості; подання в ООН та її спеціалізовані установи поглядів і думок ділових кіл розвинутих країн і країн, що розвиваються.

Міжнародний валютний фонд (МВФ) розпочав свою діяльність у Вашингтоні в травні 1946 р. у складі 39 країн. Ця організація створена для регулювання валютно-розрахункових відносин між державами і здійснення фінансової допомоги країнам-членам через надання їм за виникнення валютних труднощів, зумовлених порушенням рівноваги платіжних балансів, короткострокових позик в іноземній валюті. Фонд здійснює свою діяльність як спеціалізована установа ООН. Практично МВФ є інституціональною основою сучасної міжнародної валютної системи.

Міжнародний валютний фонд сприяє: міжнародному співробітництву шляхом забезпечення механізму для консультацій та погоджених дій стосовно міжнародних валютних питань, збалансованому зростанню міжнародної торгівлі з метою підвищення рівня зайнятості та реальних доходів населення, розвитку виробничих можливостей країн-членів, стабільності валют і впорядкованим валютним відносинам та запобігатє конкурентному знеціненню валют, створенню багатосторонньої системи платежів та переказів по поточних операціях і прагнє до ліквідації валютних обмежень.