Використання дитячої літератури в процесі виховання в дошкільників гуманного ставлення до довкілля

• Громадсько - патріотичні - що ґрунтуються на бажанні примножити багатства природи і пов'язані з почуттям обов'язку перед суспільством з охорони природи своєї Батьківщини.
• Гуманістичні - виражаються в прагненні проявити добро, співчуття у   відношенні до живого, бажання захищати.
• Естетичні - виявляються у потребі зберегти красу навколишнього середовища.
• Науково - пізнавальні   -   виражаються  у  розумінні  складних  зв'язків суспільства, людини і природи, прагненням пізнати її закони.
• Гігієнічні - виходячи з розуміння значення природи для здоров'я людини і бажання зберегти її оптимальні біофізичні та хімічні параметри.

Економічні - засновані  на визнані природи як джерела  ресурсів для розвитку продуктивних сил суспільства, науково-технічного прогресу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Сутність, зміст, форми і методи виховання гуманного ставлення до довкілля у дошкільників.

Робота з конкретизації  загальної закономірності «Все - взаємопов'язане» продовжується, зокрема, під час вивчення умов життя рослин, середовищ існування тварин та способів їх живлення, природних угруповань та агроценозів (ліс, луки, поле, сад та ін.). При цьому варто застосовувати такі методи та методичні прийоми, як: екологічне моделювання та прогнозування, екологічні ігри, розв'язування екологічних задач та ін. Доречно змоделювати з дошкільниками ланцюги живлення та харчові мережі, природні угруповання, сезонні картини природи, екологічний стан компонента природи і природної системи.

Методика навчання спілкування з книжкою дітей цієї вікової групи має свої особливості, які полягають передусім у врахуванні сприймання 5-річними дошкільниками книжки, тексту і рівня розвитку в них навички читання.

Як відомо, у дітей 5 років переважає  наочно-образне мислення. У книжці діти бачать насамперед об'єкт зображення, а не саме зображення. Спостерігаючи, дитина виділяє найяскравіші, а не найсуттєвіші ознаки об'єкта. Їй набагато легше переказати зміст усього тексту підряд, ніж вибрати якусь сюжетну лінію чи виокремити значення одного епізоду для розкриття характеру персонажа. Вона може простежити послідовність подій у творі, але встановити причинно-наслідкові зв’язки їй не під силу, що пояснюється конкретністю дитячого мислення. Провідними методичними прийомами на заняттях з 5-річними дітьми є цілеспрямоване розглядання книжки, слухання, дидактична гра.

Зміст екологічного виховання  засвоюється дітьми в їх основній діяльності: гра формує досвід прийняття  доцільних рішень, творчі здібності  дозволяє внести реальний внесок у вивчення і збереження місцевих екосистем, пропаганду цінних ідей.

На перших етапах найбільш доцільні методи, які аналізують і коректують сформовані у дітей екологічні ціннісні орієнтації, інтереси і потреби. Використовується метод спостереження, далі вихователь за допомогою бесіди, роз'яснень викликає емоційні реакції дітей, прагне сформувати у них особисте ставлення до проблеми.

На етапі формування екологічної проблеми особливу роль набувають методи, стимулюючі самостійну діяльність. Завдання та задачі спрямовані на виявлення протиріч у взаємодії суспільства і природи, на формування проблеми і народження ідей про шляхи її вирішення з урахуванням концепції досліджуваного предмета. Стимулюють навчальну діяльність дискусії, сприяючи прояву особистого ставлення дітей до проблем, знайомству з реальними місцевими екологічними умовами, пошуку можливостей їх вирішення.

Ігрова діяльність дошкільників включає  багато інших різних видів діяльності і тому є універсальною. Особливо важливе те, що хлопці беруть участь в іграх без примусу, добровільно. Педагогічно грамотне керівництво ігровою діяльністю дозволяє розширити кругозір дошкільників, допомагає виховувати в хлопцях відчуття відповідальності за стан рідної природи.  Бажано практикувати ігри, направлені на розвиток спостережливості, пам'яті, уміння орієнтуватися, дотримувати правила поведінки в природі. В більшості випадків їх організація не вимагає особливої попередньої підготовки. В той же час такі ігри можна органічно включати в екскурсії, прогулянки. Вдалим поєднанням ігрової і пізнавальної діяльності дошкільників є ігри-екскурсії.

Розвитку ціннісних орієнтацій сприяє виконання практичних робіт оцінного характеру. Для екологічного виховання важливе значення мають роботи на місцевості за оцінкою характеру дії людини на довкілля, передбачені програмою. На їх основі у дітей виробляється звичка правильно, критично оцінювати свою поведінку в природі, вчинки інших людей, вибрати лінію поведінки, відповідну законам природи і суспільства. Треба активно залучати дітей до посильних для них практичних справ по охороні місцевих природних ресурсів. Таких справ дуже багато: це внутрішнє і зовнішнє озеленення, догляд за квітниками, збір плодів і насіння лугових і деревинно-чагарникових рослин, охорона і підгодовування птиць, шефство над пам'ятниками природи в ході вивчення рідного краю та інше. Отже провідними методами виховання гуманного відношення до людей і природи у дітей є приклад дорослих і організація педагогічних ситуацій, в яких дитя вправляється в позитивній поведінці. Ефект названих методів посилюється оцінкою дорослих і їх похвалою. Засобами виховання гуманних стосунків в молодшому дошкільному віці є сам дорослий як носій позитивного способу поведінки, а також твори фольклору - пісеньки, потішки, казки.

Ще одним дієвим методом гуманного виховання дитини є читання художньої літератури про тварин, але важливо, щоб прочитані книги були правильно проаналізовані викладачем і зіставлені з необхідністю гуманного ставлення до тварин. Вихователь повинен почати дискутувати на цю тему і розповісти дітям як би він вчинив у ситуації, наведеної в оповіданні. Таким чином, викладач на власному прикладі доводить свою любов до тварин, підштовхуючи дітей наслідувати дорослим, для яких захист тварин - важливе завдання в житті.

 

 

 

 

 

 

1.3 Особливості використання дитячої літератури в процесі виховання у дошкільників гуманного ставлення до довкілля.

Численні психолого-педагогічні  дослідження довели, що словесні образи, створені в уяві дитини з допомогою  міфів, легенд, фантастичних історій, відзначаються великим емпатійним емоційним переживанням. У зв’язку з цим, у виховному процесі доцільно широко використовувати народні казки. Вони розвивають уяву, образне мислення, усне мовлення, стимулюють творчу активність, слугують дієвим засобом самовиховання дитини. Дошкільники вчаться спостерігати, аналізувати, узагальнювати. Казкові історії містять інформацію про динаміку життєвих процесів. Вони надають можливість легкого і природного осмислення реального світу, тобто є своєрідним містком між казковим, фантастичним і реальним життям. На основі аналізу улюблених казок дитини можна встановити зв’язок між казковими подіями та його поведінкою в житті. За їх допомогою у свідомості дітей закріплюються моральні цінності, правила поведінки. Для дитини вони є своєрідним “духовним хлібом ”, який ніколи не проїдається.

Дитина повинна відчувати межу між казковою формою і реальними відомостями про природу, викладеними у цій формі. Реальне в подібній казці повинно бути строго науково, інакше дитина може засвоїти неправильні відомості або взагалі не побачить реальних фактів. Художня література про природу глибоко впливає на почуття дітей. Книги містять оцінку що відбувається. Знайомлячись з їх змістом, діти переживають хід подій, подумки діють в уявній ситуації. Це допомагає виховувати етичні уявлення: любов і дбайливе ставлення до природи. Книга про природу вчить і естетичного сприйняття навколишнього середовища, цьому допомагають образну мову творів та ілюстрації художників.

Перед читанням вихователь звертається до досвіду дітей, налаштовуючи їх на сприйняття твору. Читання художнього твору може передувати спостереженням. У цьому випадку завдання вихователя - викликати очікування зустрічі з природою, інтерес до майбутньої екскурсії в ліс, в поле, на луг чи водойму. Часто в тексті оповідання вже міститься план майбутнього спостереження або ті суттєві сторони явища, на які необхідно звернути увагу дітей. Таких творів багато у Н. Павлової, В. Біанкі, Н. Сладкова. Читання художньої літератури може супроводжуватися спостереженням в природі. Це допомагає дітям повніше відчути красу природи, а також виразність, точність мови, осмислити побачене. Багато книг про природу написав М. Пришвін. Письменник, описуючи природу, насамперед бачить у цій природі самого себе, свою долю. Головний герой творів Пришвіна - розумний і допитливий чоловік, що відноситься до природи з любов’ю і дбайливо. Письменник-природознавець Є. Чарушин любить спостерігати за тваринами. Розповіді Чарушина виробляють тим сильніше враження, що він сам їх ілюструє. Особливо любить описувати й малювати дитинчат тварин, недосвідчених і незграбних. В його оповіданнях зазвичай трохи дії, але жвавість опису непереборна. Тема творів Н. Сладкова - життя дитинчат звірів і птахів. Сладков дає дітям знання про природу у формі реалістичного оповідання. Для читання дітям дошкільного віку доцільно добирати лексично та синтаксично доступні твори, насичені діалогами. Важливо, щоб предмети, явища, події були загалом зрозумілі дітям.

Природа залишає глибокий слід у душі дитини, впливаючи на її почуття своєю яскравістю, різноманіттям, динамічністю. Вони відкривають для себе новий світ: намагаються все помацати руками, розглянути, понюхати, якщо можливо, спробувати на смак. Дошкільнята з величезним інтересом дивляться на навколишній світ, але бачать не всі, іноді навіть не помічають головного. Але потрібно мати терпіння, потрібно мати пильне око і чуйну душу, щоб побачити тиху красу крихітної польової квітки або гру фарб під час заходу, буйне цвітіння бузку, заслухатися дзвінким співом птахів. А якщо поруч вихователь, який дивується разом з ними, вчить не тільки дивитися, але й бачити, діти захочуть дізнатися ще більше. Дитина, котра покохала природу, не буде бездумно рвати квіти, розоряти гнізда, ображати тварин. Жоден дидактичний матеріал не зрівняється з природою за різноманітністю і силі розвивального впливу на дитину. Сприйняття природи допомагає розвинути такі якості, як життєрадісність, емоційність, чуйне, уважне ставлення до всього живого. Дошкільний вік - це важливий етап формування екологічних уявлень, є основою екологічних знань про природне середовище дбайливого до неї ставлення. Різноманітність об’єктів природи дозволяє вихователю організувати цікаву і корисну діяльність дітей. У процесі спостережень, ігор і праці природі діти знайомляться з властивостями і якостями об’єктів і явищ природи, вчаться помічати їх зміну та розвиток. Доглядаючи за рослинами і тваринами, дитина проявляє турботу до природи. У праці йде активний процес пізнання і застосування отриманих знань. У процесі праці в природі зміцнюється здоров’я дитини, відбувається розвиток його психіки. Вплив природи на розвиток особистості дитини пов’язане з формуваннями у нього певних знань про її об’єкти і явища.

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ ІІ. Експериментальна перевірка використання дитячої літератури в процесі виховання у дошкільників гуманного ставлення до довкілля.

2.1 Виявлення первісних показників розвитку моральних здібностей старших дошкільників.

Для виявлення рівнів моральної вихованості було проведено  констатувальний експеримент. Базою дослідження був дошкільний навчальний заклад № 374 м. Харкова у старшій групі. У експерименті брали участь 20 дітей, віком 5–6 років. 
Мета: експериментально дослідити та обґрунтувати рівні моральної вихованості дітей старшого дошкільного віку за наступними показниками: любов до України, інтерес до рідного міста, любов до материнської мови, шанобливе ставлення та повага до батьків, любов до природи. 
У процесі дослідження були впровадженні наступні методи: спостереження, бесіда, педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний, контрольний). 
Ми встановили шкалу оцінювання показників. 
6 балів – повне проявлення показника. 
3 бали – не досить повне проявлення показника. 
1 бал – погане проявлення показника. 
Також було встановлено такі рівні моральної вихованості старших дошкільників: 
Високий рівень 
Середній рівень 
Низький рівень 
Дамо їм повну характеристику. 
До високого рівня відноситься діти, які мають глибоке уявлення про рідну Україну, знають назву столиці, вміють відрізнити символи рідної держави серед інших; знають більше 4 пам’ятків свого міста, знають назву головних вулиць. Діти спроможні самостійно робити висновки, аналізувати, порівнювати отриману інформацію, прагнуть до отримання нової. Спостерігається високий інтерес до рідної мови, діти вміють та полюбляють спілкуватися, розповідати вірші, співати українською. Діти ознайомлені з культурними і матеріальними цінностями родини і народу, вміють бачити зв'язок з минулими і майбутніми поколіннями, проявляють інтерес до родинних і народних традицій. 
До середнього рівня відносяться діти, які мають загальні уявлення про українську державу, знають назву столиці, але не вміють відрізняти символи рідної держави серед інших. Знають не більше 3 пам’ятків свого міста, знають назву головних вулиць. Відчувають певні труднощі при спробі робити висновки, аналізувати, порівнювати отриману інформацію, потребують допомоги дорослого. Мають уявлення про родину, сім’ю. Проявляють інтерес до рідної мови, але тільки при участі дорослого. 
До низького рівня відносяться діти, які мають часткові, епізодичні, безсистемні уявлення про Україну. Спостерігається утруднення при вираженні власного ставлення, настрою та думок, які виникли у ході отримання нової інформації. Діти не здатні назвати назви вулиць, не знають більше 1 пам’ятка свого міста. Спроможні лише до вираження однозначної емоційної оцінки стосовно рідної мови. Не проявляють інтересу до перспективи спілкування українською. Такі діти малоініціативні, у них відсутні творчі прояви, вони уникає відповідей, прагнуть до копіювання, повторення чужих думок, потребують значної допомоги дорослого. 
Для виявлення рівня моральної вихованості дітей старшого віку було розроблено такі питання:

1. Чи знаєш ти у якій країні живеш? 
2. Чи та знаєш як виглядає український прапор? 
3. Чи знаєш ти іншу назву для України? (Ненька) 
4. У якому місті ти живеш? Розкажи, що ти знаєш про нього? 
5. Назви пам’ятки свого міста. 
6. Чи подобається тобі гуляти вулицями рідного міста? 
7. Чи знаєш ти назви вулиць? 
8. Чи подобається тобі спілкуватися українською мовою? Чому? 
9. Розповіси віршик або заспівай пісеньку українською. 
10. А як ти вважаєш, чому треба поважати старших?

11. Які вірші про матір або тата ти знаєш?

12. Чому треба поважно  ставитися до природи?

13. Які ти знаєш казки  про тварин? 
Слід зазначити, що запитання були задані під час індивідуальної бесіди з кожною дитиною. 
Результати констатувального експерименту

Рівень	І підгрупа		ІІ підгрупа
	Кількість дітей	%	Кількість дітей	%
Високий	3	30%	2	20%
Середній	4	40%	4	40%
Низький	3	30%	4	40%

В результаті проведення констатувального експерименту можна  зробити такий висновок, що низький  рівень моральної вихованості у 1 підгрупі дітей мають три дитини: Микита К., Ліля А., Даша С. Це 30% від загальної кількості дітей. 
Середній рівень мають четверо дітей: Артем С., Свєта Г., Ігор І., Олена М. Що становить 40% від загальної кількості. 
А високий рівень у 1 підгрупі мають троє дітей: Максим П.,Марина Ф., Саша Д. Це 30% від загальної кількості. 
А результати констатувального експерименту у 2 підгрупі дітей мають наступний вигляд. 
З низьким рівнем четверо дітей: Карина Д., Олеся З., Катя М., Ігор Р.. Це 40% від загальної кількості дітей. 
Середній рівень мають також четверо дітей: Михайло О., Ірина А., Марія К., Олена К.. Це 40% від загальної кількості дітей. 
А з високим рівнем у 2 підгрупі лише дві дитини: Олег М., Денис Т.. Що означає 20% від загальної кількості. 
Таким чином ми бачимо, що у другій підгрупі з низьким рівнем дітей більше. Тому саме ця група була обрана як експериментальна. 
Також в результаті проведення експерименту розроблено систему роботи щодо використання української народної іграшки у виховній роботі з дітьми дошкільного віку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2 Формування моральних  здібностей старших дошкільників засобами дитячої літератури.

Наприклад, виховуючи  у дітей любов до тварин, педагог  читає оповідання А. Толстого «Желтухін». Щоб викликати співчуття до маленького шпаки, який випав випадково з гнізда, вихователь ставить запитання: «Який був Желтухін? Розкажіть про нього ». Важливо, щоб у відповідях дітей були відображені безпорадність маленького шпака, страх перед навколишнім світом. Якщо діти недостатньо емоційно і повно розкривають образ Желтухіна, педагог допомагає: «Ви правильно сказали, що Желтухін - це шпак, що він впав з гнізда і всього боявся. Послухайте, як А. Толстой описує шпака: «Він з жахом дивився на Микиту, який до нього підходив», «Весь Желтухін настовбурчився, підібрав під живіт ноги», «Він ... забився в кут, на притиснуті до землі листя кульбаби », «У нього відчайдушно билося серце ». Чому ж він усе боявся? Правильно, тому, що він був маленький і потребував захисту. Хто ж допоміг йому? »