Сутність педагогічної майстерності

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ  № 1.

 

Тема: Сутність педагогічної майстерності.

         Вимоги до вчителя сучасної школи.

Мета: розкриття багатогранності педагогічної професії, структури  педагогічної діяльності. Ознайомлення із суттю педагогічної майстерності, її структурою та             завданнями, які стоять перед курсом “Основи педагогічної майстерності”. Сприяти оволодінню основними педагогічними поняттями, формуванню гуманістичної позиції педагога. Викликати потребу в самопізнанні та самовдосконаленні.

Обладнання: тексти творів А.С.Макаренка, В.О.Сухомлинського, тести, анкети на діагностику схильності до педагогічної професії, таблиці “Структура педагогічної діяльності”, “Структура педагогічної   майстерності”.

Опорні  поняття: педагогічна діяльність, структура педагогічної діяльності ; мета, об’єкт, суб’єкт, засоби, результат,  педагогічна майстерність, компетентність основні елементи педагогічної майстерності, активна рефлексія, педагогічна    рефлексія.

П   Л   А   Н .

I. Теоретична частина:

1. Актуальні проблеми сучасної школи і необхідність удосконалення педагогічної майстерності вчителів
2. Педагогічна діяльність та її структура.
3. Предмет, мета та завдання курсу “Основи педагогічної майстерності”.
4. Структура педагогічної майстерності.
5. Шляхи формування педагогічної майстерності вчителя сучасної школи.

II. Практична частина.

1. Діагностика педагогічної спрямованості студентів.
2. Проведення дискусії “ Чи потрібен школі середній учитель”.

 

ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА :

• Закон України “Про освіту” // Освіта. –1991. –25 червня.
• Цільова комплексна програма “Вчитель”. –К.: МО України, Президія АПН України. – 1997. – 15с.
• Національна доктрина розвитку освіти України у ХХI столітті. –К.: МО України, Президія АПН України. – 2001. –16с.
• Концепція 12-річної середньої загальноосвітньої школи // Директор школи. –2002. -№1. –С. 11-15.
• Макаренко А.С. Из опыта моей работы //Сочинения: в 7 т. –М.: АПН РСФСР, 1958. –Т. 4. –С. 368-369.
• Макаренко А.С. Мои педагогические воззрения//Педагогические сочинения: в 8т. – М.: Педагогика, 1984. –Т.4. –С. 343-364.
• Сухомлинський В.О. Сто порад учителю/ Вибрані твори: В 5т. –К.: Радянська школа, 1966. –Т.2. –С. 454-462.
• Бех І.Д. Особистісно - зорієнтоване виховання: Науково-методичний посібник. –К.: ІЗМН, 1998. –С. 6 – 55; 131 – 143.
• Бойко А.М. Оновлена парадигма виховання: шляхи реалізації ( підготовка вчителя до формування виховуючих відносин з учнями): Навчально-методичний посібник. – К.: ІЗМН, 1996. –232с.
• Елканов С.В. Основы профессионального самовоспитания будущего учителя. – М.: Просвещение, 1989. –С. 5 – 12.
• Мороз О.Г., Омельяненко В.Л. Перші кроки до майстерності. – К.: Знання України, 1992. – 112с.
• Педагогічна майстерність: Підручник /За ред. Зязюна І.А. –К.: Вища школа, 1997. – 349с.
• Семиченко В.А. Психологические основы процесса профессиональной подготовки студентов вуза: Учебное пособие. – Полтава: ППИ, 1991. – 78с.

 

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА:

• Кириленко Т.М. Управление школой: Задачи и деловые игры. –Минск: Народная асвета, 1988.
• Моделирование педагогических ситуаций: Проблемы повышения качества и эффективности общепедагогической подготовки учителя /Под ред. Ю.Н.Кулюткина, Г.С.Сухобской. – М.: Просвещение, 1985.
• Старовойтенко  Е.Б. Жизненные отношения личности: модели психологического развития. - К.: Лыбидь, 1992. –С. 10 – 20.
• Роджерс К. Несколько важных открытий / Вестник Московского университета. - Серия 14. Психология. –1990. -№ 2.

 

Завдання для  студентів:

Вивчити рекомендовану  літературу. .

Підготовка до участі в дискусії «Учитель, якого чекають».

Підготувати виступ на тему: “Роль  самовиховання у професійному формуванні особистості видатних педагогів (К. Д. Ушинського, А. С. Макаренка, В. О. Сухомлинського)”.

Завдання для самоаналізу  і самоперевірки:

Проаналізуйте специфіку педагогічної діяльності.

Розкрийте сутність і структуру  педагогічної майстерності.

Проаналізуйте поради В. О. Сухомлинського щодо самовдосконалення професійних якостей педагога. (Сухомлинський В. О. Сто порад вчителеві// Вибрані твори: В 5 т. – К.: Радянська школа, 1976. – Т. 2. – С. 417 – 654).

Чи достатньо вчителеві для  виконання на високому рівні своїх професійних обов’язків ґрунтовних знань з предмету викладання? Відповідь обґрунтуйте.

 

 

Методичні рекомендації.

Теоретична  частина:

27 березня 2002 року Кабінет Міністрів  України прийняв Державну програму  “Вчитель”, розроблену Міністерством освіти і науки України з участю наукових та практичних працівників. У  цій програмі наголошено, що вчитель відіграє ключову роль у системі освіти. Саме через діяльність педагога реалізується державна політика, спрямована на зміцнення інтелектуального і духовного потенціалу нації, розвиток вітчизняної науки і техніки, збереження і примноження культурної спадщини.

Становлення ринкових відносин в нашій  країні відбувається у складних, суперечливих умовах, бо відмова від упереджувальних стереотипів мислення і соціальної поведінки, що накопичувались десятиріччями, не привела до раптового виникнення нової демократичної системи освіти і виховання.

На жаль, у молодіжному середовищі нерідко спостерігаються такі негативні  явища як безвідповідальність, жорстокість, насилля, надто прагматичний погляд на життя. Необхідними є впровадження особистісно орієнтованих технологій навчання і виховання, максимальна індивідуалізація навчально-виховного процесу, створення умов для саморозвитку і самовдосконалення дітей, осмисленого визначення ними своїх можливостей і життєвих цінностей.

Водночас система освіти ще немає  належної державної підтримки, зокрема  у посиленні кадрового потенціалу та поліпшеного фінансування.

Педагогічна майстерність формується і реалізується в педагогічній діяльності.

Термін  “діяльність” тлумачиться досить широко і багатозначно. Це пов’язано  з тим, що цей термін паралельно формувався у філософії, соціології, фізіології і психології. В результаті перехресного запозичення термін “діяльність” набув чотирьох основних значень: праця, робота, активність, поведінка. У загальнофілософському плані людська діяльність є способом існування і розвитку суспільства і окремої людини. Під діяльністю розуміється специфічна людська форма активного ставлення до навколишнього світу, змістом якої є його доцільна зміна. Діяльність – це система взаємодії суб’єкта зі світом, що постійно змінюється і в процесі якої формується, втілюється в об’єкт психічний образ та реалізуються відносини суб’єкта.

Діяльність  людини завжди передбачає певне підпорядкування суб’єкта та об’єкта діяльності. Об’єкт – те, на що спрямована діяльність, як правило, виступає у вигляді матеріалу, що підлягає перебудуванню, зміні. У цьому розумінні об’єкт пасивний, залежний від активності суб’єкта – ініціатора та організатора процесу перетворення. В основі виокремлення об’єкта діяльності – свідомо сформульована мета, яка становить ідеальний образ бажаного майбутнього наслідку людської діяльності. Мета суб’єктивна за формою й об’єктивна за змістом. Вона не виражається людиною довільно, а є результатом відбиття об’єктивного світу. Діяльність являє собою процес реалізації певної програми, яка зумовлена метою. Складність діяльності залежить від того, якою мірою мета віддалена від об’єкта, тобто чи великою є різниця між об’єктом діяльності та її передбачуваним результатом.

Професійна  діяльність – завжди реалізація певних суспільних функцій. У будь-якій професійній  діяльності її об’єкт і мета задаються ззовні, вони зумовлені потребами суспільства. Професійно-педагогічна діяльність, як і будь-яка діяльність, містить у собі мету, об’єкт, суб’єкт, результат і сам процес діяльності.

Змістовна характеристика основних компонентів  професійно-педагогічної діяльності може бути репрезентована таким чином: мета діяльності (формування особистості учня як гідного громадянина своєї країни); інформація (яку повинен передати педагог учневі); суб’єкт діяльності (учитель, педагогічний колектив школи); об’єкт діяльності (учень), сукупність дій і операцій, за допомогою яких реалізується діяльність (засоби, прийоми впливу вчителя на учня); результат діяльності (рівень сформованості необхідних рис і якостей особистості учня).

Професійно-педагогічну  діяльність досліджують у межах  різних педагогічних наук, соціології і психології.

Розглядаючи структуру діяльності вчителя, слід докладніше зупинитися на аналізові педагогічних цілей. На думку Ю. М. Кулюткина, мету педагогічного впливу завжди планують певні ефекти просування, змін особистості учня: “Вчитель прагне того, щоб сформувати ті “внутрішні основи” (знання, переконання, методи, дії), котрі дали б змогу учневі надалі самостійно керувати своєю майбутньою діяльністю”. Спробу класифікувати педагогічні цілі містять праці багатьох дослідників (Б. Блум, Г. Мушинський, А. Цирульников, П. Крейцберг та ін.). процедура докладної класифікації педагогічних цілей дістала назву таксономія. Педагогічні цілі за ступенем своєї спільності утворюють певну ієрархічну систему. Так, виділяють вихідні, загальні цілі, які визначають спрямованість роботи певної системи освіти (середньої загальноосвітньої школи, професійно-технічної освіти, вищої освіти тощо). Вихідні цілі втілюються в конструктивних педагогічних цілях. Конструктивні цілі визначають способи і характер досягнення вихідних цілей за певних умов. Конструктивні цілі зумовлюють рівень розвитку знань, умінь, навичок учнів, сформованість певних рис особистості на конкретному етапі освіти. Такі цілі, на відміну від вихідних, мінливіші і динамічніші. Вони багато в чому залежать від наявних критеріїв оцінки розвитку учнів, змісту, форм і методів освіти. Нижчий рівень в ієрархічній системі педагогічних цілей становлять оперативні цілі, що їх визначає вчитель під час реалізації програми навчально-виховної роботи в конкретних умовах школи і певного класу. Оперативні педагогічні цілі завжди будують стосовно тих різноманітних педагогічних ситуацій, з якими має справу вчитель-практик. Таким, чином, цілі професійно-педагогічної діяльності мають як короткочасний, так і тривалий характер.

Таким чином, суспільство ставить перед  школою і вчителем вихідні педагогічні цілі, і саме вони визначають загальну спрямованість і високий зміст педагогічної праці вчителів. Але втілення цих цілей у реальну педагогічну практику потребує творчої праці вчителя, вміння бачити цілі, зіставляти їх з реальною педагогічною ситуацією, враховуючи вікові ті індивідуальні особливості учнів.

Суб’єкт і об’єкт педагогічної діяльності потрібно розглядати в їх єдності. Психологією  встановлено, що діяльність є головною передумовою формування особистості, тобто будь-які психологічні структури (спрямованість особистості, її переконання, інтереси, потреби) формуються під час активної діяльності людини, зокрема учня – навчальної, суспільно-виробничої діяльності. Отже, загальна стратегія вчителя – його надзавдання – полягає в тому, щоб залучити учня до активної і самостійної діяльності, сформувати його як суб’єкт навчальної діяльності. Ш. О. Амонашвілі наголошував на тому, що “духовний світ дитини збагачуватиметься лише тоді, коли це багатство вбиратиме через дверцята своїх емоцій, через почуття співпереживання, спільної радості, гордості, через пізнавальний інтерес; силоміць збагачувати цей світ – все одно, що зловмисне висаджувати райські яблука в отруєний грунт”.

Отже, вчитель має володіти всім багатством засобів, які давали б йому змогу поставити учня в позицію суб’єкта навчальної діяльності. За влучним висловом Ш.О.Амонашвілі, справді гуманістична педагогіка – це така педагогіка, яка дозволяє залучити дітей до процесу творення самих себе. У зв’язку з цим можна сказати, що  об’єктом педагогічної діяльності є процес керівництва діяльністю учня, який виступає в позиції активного суб’єкта цієї діяльності.

Предметом спеціального вивчення є також аналіз результату професійно-педагогічної діяльності. В сучасній психолого-педагогічній науці важливим критерієм оцінки праці вчителя вважають успішність діяльності його учнів, яка визначається їхньою інтелектуальною, моральною, трудовою, політичною, естетичною, фізичною зрілістю ( Ю.К.Бабанський, В.В.Краєвський, Н.В.Кузьміна, А.К.Маркова, Ю.М.Кулюткін та ін.).

Отже, можна сказати, що головна, стратегічна  лінія діяльності вчителя – формування особистості учня. Оцінка цієї діяльності залежить від ефективності просування учнів у розвитку головних сфер особистості. Це ефективність розвитку мотиваційно-ціннісної сфери особистості учня ( розвиток його переконань, інтересів, спрямованості), ефективність розвитку пізнавально-логічної сфери особистості учня ( розвиток його уявлень про довколишній світ, логічних операцій і методів, інтелектуальних прийомів пізнавальної діяльності ), ефективність розвитку операціональної сфери ( розвиток уміння регулювати практичну діяльність, використовувати знання для розв’язання життєвих завдань).

Таким чином, основними критеріями оцінки результативності професійно-педагогічної діяльності вчителя є показники сформованості відповідної регуляторної основи діяльності учня. Ці показники визначають здатність учня до самостійного керування власною діяльністю, собою як її суб’єктом.

Важливу роль у досягненні цих результатів відіграє особистість педагога, його фахова компетентність зумовлена рівнем розвитку професійної самосвідомості, індивідуально-типовими особливостями і професійно значущими якостями.

Аналіз головних структурних компонентів  професійно-педагогічної діяльності з точки зору функціонування вчителя як суб’єкта цієї діяльності дає змогу сформулювати таке її визначення:  професійно-педагогічна діяльність - це діяльність учителя, змістом якої є таке керівництво діяльністю учнів у навчально-виховному процесі, яке забезпечує розвиток сфер його особистості.

Предметом курсу “ Основи педагогічної майстерності” є вивчення структури, закономірностей, форм і методів формування професійної майстерності педагога.

Основними завданнями курсу “Основи педагогічної майстерності” є :