Соціально-педагогічний патронаж обдарованих дітей та молоді

найближчого середовища, що в свою чергу, викликає дезадаптацію та поширення девіантних форм поведінки. Е. Циганкова  вважає,  що  з  обдарованістю  дитини  соціальний  педагог зазвичай  зустрічається  у  двох  ситуаціях:  благополучна  обдарованість  і обдарованість  як проблема дитини і її оточення. 

Благополучно  обдарована дитина знає на доступному їй віковому рівні про 

свої  здібності, приймає  їх у собі, спирається на них у процесі свого розвитку  і самореалізації; якості, дані дитині природою, є основою її самоповаги, але це не позначається негативним чином на її ставленні до людей, що ними не володіють. Така  дитина  не  створює  своїм  близьким  серйозних  проблем  через  свою унікальність, в неї позитивні  стосунки з однокласниками та дорослими.  У такому випадку роботу соціального  педагога можна

охарактеризувати  як підтримуючу  та  психопрофілактичну.

 При  цьому   Е. Циганкова  виділяє  такі  напрямки: 

-  контроль  за нервово-фізичним навантаженням  дитини;

-  консультативна  і  просвітницька  робота  з  дорослими,  спрямована  на 

вироблення педагогами і батьками стилю ефективного  спілкування з обдарованою дитиною, адекватної оцінки її вчинків, розуміння  її поведінкових проявів;

-  розвиваюча  робота  з  цілісного  розвитку  дитини,  зокрема  тих  сторін  її 

психіки, її «Я»-концепції, у яких вона не виявляє себе яскраво;

-  методична   допомога  педагогам  у  підготовці  і  реалізації  індивідуальної 

програми навчання обдарованої дитини;

-  тренінгова  робота  з  дитиною  або   підлітком,  спрямована  на  розвиток 

самосвідомості,  широкого  і  поглибленого  розуміння  своїх  здібностей  і 

можливостей.

Обдарованість як проблема є розповсюдженим варіантом  розвитку дитини в 

загальноосвітніх  установах. Це свідчить про те, що у  своїй поведінці, навчанні, внутрішньому психологічному стані обдарована дитина наближається до дитини дезадаптованої.  В  такому  випадку  обдарованість  набуває  рис  неуспішності, соціальної занедбаності, девіантності.  У  такому  випадку  роботу  соціального  педагога можна  планувати  у  двох

напрямках:  робота  з  дорослими  (вчителі  і  батьки)  і  робота  з  дитиною  (у  т.ч. класним колективом).

Е. Циганкова  виокремлює такі напрямки роботи: 

-  просвітницька,  консультативна  робота  з   прийняття  дорослими 

обдарованості  дитини,  особливостей  її  поведінки,  світорозуміння, інтересів  і схильностей;

-  консультативна,  методична  робота,  спрямована  на  створення  для  даної 

дитини навчальної атмосфери, яка б задовольняла її інтереси;

-  консультативна, методична робота з дорослими,  спрямована на організацію 

соціального життя  обдарованої дитини, розширення і  поглиблення її

соціального досвіду,  уявлень  про  світ,  що  лежить  за  межами  її  власних

  пізнавальних  або інших інтересів; 

-  тренінгова  робота по включенню дитину  у класний колектив;

-  формування  в  однокласників  адекватного   уявлення  про  особливості 

обдарованої дитини і позитивного їхнього прийняття;

-  проведення  диференціальної  діагностики,  спрямованої  на  виявлення 

обдарованих  дітей  у  групі  дезадаптованих  дітей  і  надання  їм  спеціальної 

допомоги;

-  соціальне   научіння,  спрямоване  на  розширення  наявних  у  розпорядженні  дитини  поведінкових  реакцій,  корекцію  сформованих  форм  поведінки, усвідомлення дитиною  своєї позиції у спілкуванні; 

-  консультативна  робота  з  дитиною,  спрямована  на  усвідомлення  дитиною своєї   обдарованості,  побудови  нею   своєї  системи  відносин  зі  світом  і  самою собою  крізь призму своїх особливостей  і можливостей; 

-  відновлення  або формування навичок продуктивної  навчальної діяльності,

режимних моментів життя.

-  психолого-педагогічна  освіта педагогів та батьків  з метою розширення їхніх уявлень  про природу  і прояви обдарованості,  особливості навчання  і виховання  обдарованих дітей тощо; -  створення  в освітніх установах соціально-педагогічних  умов необхідних для виявлення  і розвитку обдарованості дітей; 

-  розробка  й аналіз індивідуальних програм  навчання обдарованих школярів;

-  формування  установки, що  обдарованість   –  це  унікальний  цілісний  стан особистості дитини, велика  індивідуальна і соціальна цінність, яка має потребу у виявленні  й підтримці, але не повинна  використовуватися як спосіб  забезпечення престижу [Циганкова].

Відповідно  до  представлених  положень  і  результатів  дослідження можна 

сформулювати  такі  перспективи  розробки  науково-методичного  супроводу організації соціального  виховання обдарованих дітей: врахування психологічних особливостей  талановитих  дітей;  проведення  вчасної  діагностики  особливих задатків дитини, особливо у середовищі девіантів;

поширення просвітницької та інформативної роботи з формування суспільної думки про значущість  і основні проблеми обдарованості  в українському суспільстві; введення у освітню програму підготовки  майбутніх  педагогів  спеціалізованих  курсів  з  методики  роботи  з обдарованою молоддю. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновок

Отже,можна зробити  висновок, що творчий, інтелектуальний  потенціал людей є рушієм прогресу суспільства, тому обдарованість необхідно  своєчасно виявити і розвивати.

Обдарованість – це значне в порівнянні з віковими нормами випередження в розумовому розвитку або виключному розвитку спеціальним  здібностей (музичних, художніх, спортивних та інш.). Обдарованість дітей може бути встановлена та вивчена тільки у процесі навчання та виховання, в ході виконання дитиною будь-якої змістовної діяльності.

Обдарована дитина — дитина, яка вирізняється яскравими, очевидними, інколи визначними досягненнями або має внутрішні задатки  для таких досягнень у певному  виді діяльності.

Соціально-педагогічний патронаж спрямований на створення  умов культивування обдарованості  спеціально підготовленими фахівцями,а  саме соціальними педагогами, соціальними  працівниками та практичними психологами.

Робота з обдарованими відбувається за спеціальними програмами, які акцентують увагу на певних сильних  сторонах особистості,або на слабких, посилюючи сильні сторони, щоб компенсувати слабкі.

Е. Циганкова  виділяє  такі напрямки роботи: 

-  контроль  за нервово-фізичним навантаженням  дитини;

-  консультативна  і  просвітницька  робота  з  дорослими,  спрямована  на 

вироблення педагогами і батьками стилю ефективного  спілкування з обдарованою дитиною, адекватної оцінки її вчинків, розуміння  її поведінкових проявів;

-  розвиваюча  робота  з  цілісного  розвитку  дитини,  зокрема  тих  сторін  її 

психіки, її «Я»-концепції, у яких вона не виявляє себе яскраво;

-  методична   допомога  педагогам  у  підготовці  і  реалізації  індивідуальної 

програми навчання обдарованої дитини;

-  тренінгова  робота  з  дитиною  або   підлітком,  спрямована  на  розвиток 

самосвідомості,  широкого  і  поглибленого  розуміння  своїх  здібностей  і 

можливостей.  
 
 
 

Список використаної літератури

1.Сучасні діти,які  вони-бібліографічний покажчик,випуск 1-К.,2008

2.  Коваль  Л.Г., Звєрєва І.Д., Хлєбік С.Р. Соціальна  педагогіка / Соціальна робота: Навч. посіб. – К.: ІЗМН, 1997. – 300 с. 

3. А. Й. Капська, О. В. Безпалько - Соціальна педагогіка

4.Закон України  «Про освіту»

5. Н.П. Павлик «Соціально-педагогічна підтримка обдарованих дітей в умовах загальноосвітньої школи»