Соціально-педагогічний патронаж обдарованих дітей та молоді

План

Вступ

1.Сутність поняття  «обдарована дитина».

2.Соціально-педагогічний  патронаж.

3.Напрями та  методи роботи соціального педагога  з обдарованими дітьми та

молоддю.

Висновок

Список використаної літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

Сучасний прорив у розвитку суспільства, який характеризується посиленням, удосконаленням різного  роду технологій: інформаційних,технологічних; потребує нових більш продуктивніших робочих кадрів, які б йшли у  ногу з часом. Тому наша країна проявляє великий інтерес у виявленні, розвитку і патронажу обдарованих  дітей та молоді. Така підтримка  виявляється у таких законодавчих актах, як :  Закон України «Про освіту»,Національна програма «Діти  України», «Програма розвитку обдарованих  дітей».

Актуальність  даної теми полягає у тому, що у наш час діти та молодь, які  виявляють обдарованість у якій то сфері, можуть стикатися  з кризовими  ситуаціями,котрі  потребують  вирішення  і не завжди дитина в змозі їх вирішувати без допомоги, в цьому  випадку на допомогу приходять працівники соціальних служб, що організовують  соціально-педагогічний патронаж даної  дитини.

Об’єктом в  даній роботі виступають обдаровані діти та молодь.

Предметом являється  соціально-педагогічний патронаж обдарованих  дітей та молоді.

Мета даної  роботи полягає у розкритті поняття  «обдарована дитина» та методів  соціально-педагогічного патронажу  таких дітей.

Задачі, які ставляться у роботі:

1Визначити сутність  феномену обдарованості.

2Розкрити зміст  соціально-педагогічного патронажу

3Розкрити напрями  роботи соціального педагога  з обдарованими дітьми та молоддю. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.Сутність  поняття «обдарована  дитина».

Обдарованість – це значне в порівнянні з віковими нормами випередження в розумовому розвитку або виключному розвитку спеціальним  здібностей (музичних, художніх, спортивних та інш.). Обдарованість дітей може бути встановлена та вивчена тільки у процесі навчання та виховання, в ході виконання дитиною будь-якої змістовної діяльності.

Обдарована дитина — дитина, яка вирізняється яскравими, очевидними, інколи визначними досягненнями або має внутрішні задатки  для таких досягнень у певному  виді діяльності. Обдарованість дитини іноді важко відрізнити від навченості, яка є результатом підвищеної уваги батьків і педагогів  до розвитку дитини. Це особливо яскраво  виявляється при порівнянні рівня  розвитку дітей із сімей з високим  соціальним та освітнім статусом і  дітей з родин, які не приділяють належної уваги розвитку дитини. Слід розрізняти також обдарованість  і прискорення темпів розвитку дитини, яке може виявитися тимчасовим. Така «талановитість» швидко згасає, оскільки відсутній прояв творчого компонента або його розвиток був несвоєчасним. Іноді дитина є носієм «прихованої  обдарованості» (відсутність яскраво  виражених ознак талановитості), що може бути спричинене негативним ставленням дорослих до успіхів дитини або її побоюванням бути неправильно зрозумілою. Тому в дошкільному дитинстві  складно спрогнозувати талановитість, оскільки ознаки обдарованості можуть насправді бути ознаками швидкого темпу  розвитку дитини.

До ранніх виявів обдарованості дитини належать: потужна  енергійність, значна фізична, розумова і пізнавальна активність, порівняно  низькі втомлюваність і потреба  у відпочинку; раннє навчання ходьби та інших рухів; інтенсивний розвиток мовлення; допитливість, прагнення  до експериментування; легке і швидке засвоювання та використання нової  інформації; ранній інтерес до читання, часто — самостійне опанування його. За даними московських психологів, складовими ранньої обдарованості  є домінуюча роль пізнавальної мотивації; дослідницька творча активність, яка  полягає у виявленні нового під  час формулювання і розв'язання проблем; уміння знайти оригінальні рішення; здатність до прогнозування; створення  ідеальних еталонів, що забезпечують високі естетичні, моральні, інтелектуальні оцінки. Обдаровані діти наділені високим  творчим потенціалом і високим  рівнем розвитку здібностей.

Здебільшого найважливішими характеристиками обдарованих дітей  вважають:

• надзвичайно ранній вияв високої пізнавальної активності й допитливості;
• швидкість і точність виконання розумових операцій, що зумовлене стійкістю уваги та оперативною пам'яттю;
• сформованість навичок логічного мислення;
• багатство активного словника;
• швидкість і оригінальність вербальних (словесних) асоціацій;
• виражена установка на творче виконання завдань;
• розвиток логічного мислення й уяви;
• володіння основними компонентами уміння вчитися.

Важливою характеристикою  обдарованості є креативність —  здатність до творчості. Згідно із психологічними дослідженнями основою обдарованості  є закладений від народження творчий  потенціал, який розвивається впродовж усього життя людини. Він не залежить безпосередньо від рівня розумових  здібностей, оскільки діти з високим  рівнем інтелектуального розвитку іноді  володіють незначним творчим  потенціалом.

Обдаровані діти часто є оригінальними у поведінці  та спілкуванні. Вони використовують особливі способи спілкування з дорослими  й однолітками, чутливі до ситуації спілкування, виявляють уміння спілкуватися не лише словесно, а й за допомогою  невербальних засобів (міміки, жестів, інтонації тощо), легко вступають  у контакт з однолітками, прагнуть до лідерства у спільній діяльності.

Обдаровані діти частіше за своїх однолітків обирають роль дорослого в творчих іграх, змагаються з іншими дітьми. Не уникають вони відповідальності, пред'являють  високі вимоги до себе, самокритичні; не люблять, коли до них ставляться із захопленням, обговорюють їхню винятковість, талановитість. Ці діти випереджають однолітків у моральному розвитку, активно прагнуть добра, справедливості, правди, виявляють  інтерес до всіх духовних цінностей.

Обдарованість типологізують за різними критеріями. Наприклад, український психолог Юрій Гільбух, на основі аналізу пізнавальних особливостей дитини, виокремлює такі типи обдарованості:

• природничі теоретики (спрямованість пізнавального інтересу на осмислення абстрактних ідей, схильність до природничих знань);
• природничі прикладники (спрямованість пізнавального інтересу на розв'язання складних конструкторсько-технічних завдань, моделювання);
• гуманітарії (спрямованість пізнавального інтересу на мови, суспільні науки, літературу).

  Американські  психологи (Іллінойський університет) під керівництвом М. Карне найголовнішими вважають такі показники обдарованості:  

• Інтелектуальна  обдарованість.
• Виявляється у допитливості,
• спостережливості,
• точному мисленні,
• винятковій пам'яті,
• потязі до нового,
• глибині занурення у справу.
• Обдарованість у сфері академічних досягнень.

     У читанні:

• надає йому перевагу серед інших видів діяльності;
• швидко і надовго запам'ятовує прочитане;
• володіє великим словниковим запасом;
• використовує складні синтаксичні конструкції;
• цікавиться написанням букв і слів.

     У математиці:

• виявляє інтерес до лічби, вимірювання, зважування, упорядкування предметів;
• запам'ятовує математичні знаки, цифри, символи; легко виконує арифметичні дії;
• застосовує математичні вміння і терміни до ситуацій, що не стосуються безпосередньо математики.

     У природничих науках:

• виявляє інтерес до навколишнього;
• цікавиться походженням та призначенням предметів і явищ, їх класифікацією;
• уважна до явищ природи, їх причин і наслідків, намагається експериментувати.
• Творча обдарованість.
• Дитина допитлива, самостійна, незалежна у міркуваннях;
• виявляє здатність глибоко занурюватись у справу, що її цікавить, та домагатися значної продуктивності діяльності;
• у заняттях та іграх схильна до точності дій, завершеності;
• легко змінює способи поведінки і діяльності в обставинах, що змінюються.
• Обдарованість у сфері спілкування.
• Виявляє лідерські нахили, здатність до гнучкого спілкування, впевненість у собі серед знайомих і незнайомих людей;
• ініціативна, бере на себе відповідальність за інших

2.Соціально-педагогічний  патронаж.

Комплексною соціальною технологією з передбачення, профілактики, допомоги у різних планах є соціальний патронаж ,як діяльність з надання  адресної підтримки й різноманітних  соціальних послуг, що надаються на тривалій основі сім'ям і дітям (клієнтам), які потрапили у важку або  небезпечну, кризову ситуацію, але  об'єктивно не володіють здатністю, або втратили можливість, самостійно її перебороти.

Термін “патронаж” походить від французького раtrоnе – заступник, заступництво. Під патронажем розуміється система соціально-педагогічної допомоги і підтримки людини, спрямована на попередження ускладнень, рецидивних проявів у процесі активної роботи людини по самовдосконаленню, подоланню особистісних проблем, а також на закріплення і подальший розвиток у неї навичок соціально-педагогічної роботи над собою.

У законі України  «Про освіту» передбачено таке тлумачення поняття соціально-педагогічного  патронажу: «Стаття 22. Соціально-педагогічний патронаж у системі освіти

Соціально-педагогічний патронаж у системі освіти сприяє взаємодії навчальних закладів, сім'ї  і суспільства у вихованні  дітей, їх адаптації до умов соціального  середовища, забезпечує консультативну допомогу батькам, особам, які їх замінюють. Педагогічний патронаж здійснюється соціальними  педагогами. За своїм статусом соціальні  педагоги належать до педагогічних працівників.»

Соціальний патронаж – базовий вид патронажу. Він здійснюється на систематичній основі. Його тимчасові рамки повинні бути досить тривалими й мати елемент епізодичності.

Метою соціального  патронажу є створення умов для  подолання кризової ситуації у клієнтів в результаті діяльності служб, що здійснюють патронаж, а також власних зусиль суб'єктів патронажу.

Соціальний патронаж не припускає пасивного використання клієнтами послуг. Він спрямований  на активне освоєння, а потім і  повсякденне застосування знань, умінь  і навичок, прийомів самодопомоги, самоорганізації  власної життєдіяльності, які формуються в клієнтів у процесі цілеспрямованої  патронажної роботи. Інтенсивність  послуг у процесі патронажу, різноманітних  їх видів і форм детермінується мірою  функціональної несамостійності і  соціальної занедбаності окремої особи  або сім'ї.

Заходи, прийняті в межах патронажу, здатні забезпечити комплексний вплив на клієнтів і вирішення їхніх проблем аж до повернення до нормальної життєдіяльності.

 Соціальний  патронаж спрямований на створення  умов, у яких клієнти (діти) повністю  усвідомлюють причини й передумови  виникнення складної життєвої  або кризової ситуації, поступово  здобувають здатність до само-стійного  вирішення своїх життєво важливих  проблем і повноцінного функціонування  в соціальному середовищі. У процесі  патронажу шляхом формування  і розвитку нових соціальних  навичок або відновлення раніше  втрачених, підвищення соціальної  компетентності й здатності до  адаптації в суспільстві у  клієнтів формується активно-діяльнісна  позиція в трудовому й соціальному  житті. Саме це відрізняє соціальний  патронаж від традиційних видів  соціальної підтримки: у процесі  патронажу фахівці, а не клієнти,  обирають комплекс соціальних  послуг, які найбільш адекватні  проблемам, що з'явилися.