Розвивальний потенціал дидактичної гри у сучасній початковій школі

     Кращі зразки використання дидактичних ігор на заняттях у школі показують  для того, щоб зацікавити дітей  грою, початок має бути емоційним, стимулюючим бажання школярів грати, але поряд з тим – лаконічним, чітким, зрозумілим. Важливого значення надається зовнішньому оформленню гри, ігровою матеріалу.

     Місце для гри має бути художньо оформлене  у відповідності до естетичних вимог. Але разом з тим наочний  матеріал не повинен бути надто яскравим, щоб не відволікати і до того нестійку увагу дітей. Оскільки учителеві часто бракує часу, засобів, художніх умінь для виготовлення необхідного обладнання до дидактичної гри, в таких випадках використовують магнітну дошку з набором аплікацій, літер, цифр, фланелеграф («Чудо-дерево», «Чарівний будиночок» тощо).

     Вважаємо, що інтерес до ігрової діяльності у дітей може збуджуватись назвою гри («Загадковий зоопарк», «Політ до зірок» і т.д.), іменем казкового героя (гостя), елементами пошуку, сюрпризами у характері постановки завдань, спеціально створеною ситуацією, що стимулює до ігрових дій, прийомами жеребкування, розігруванням фактів тощо.

     З найбільшою ефективністю, на нашу думку, проходять заняття, якщо вчитель у роботі з дітьми враховує їх вікові особливості. Спостерігалося, що дітей шестирічного віку більше захоплює сама ігрова дія (маніпуляції з іграшками, з яскравим дидактичним матеріалом, розмаїття рухів), казковий сюжет гри, але в меншій мірі їх цікавить результат гри.

     Ми визначили, що певне значення для успішного здійснення навчально-ігрового процесу має особливий стиль стосунків між дітьми та вчителям, емоційний підйом, мажорність тону організатора, його включеність у гру.

     Результати аналізу спостереження уроків показують, що успішність дидактичної гри значною мірою обумовлюється чіткістю та своєчасністю підбиття її підсумків. Ігрова діяльність може бути ефективною лише за умови дидактично доцільного її використання та методично виправданої організації.

     Навчання  грамоти дітей шестирічного віку на сьогодні є актуальною проблемою шкільної освіти. Її успішне вирішення залежить від кваліфікованого керівництва навчальним процесом, основою якого є знання особливостей механізму читання, вікових та індивідуальних особливостей шестирічних першокласників. Тому дуже важливим є вибір методів навчання, провідним з яких стає дидактична гра як найприродніша і найпривабливіша діяльність для дітей цього віку.

     Отже, ігрові форми на уроках навчання грамоти – це найважливіший шлях залучення дітей до читання. Заглиблюючись у цікаві ігри зі словесним матеріалом, першокласники не помічають, як у них формується ряд дуже важливих навичок, які лежать в основі читання. Оволодівши ними, вони непомітно для себе, невимушено, легко і швидко навчаються читати.

     Пропонуємо  кілька ігор для навчання грамоти, які ми апробовували з учнями 1 класу на формувальному етапі нашого дослідження (див. 2.3.).

     «Уважні долоньки» [15].

     Мета. Узагальнити знання дітей про слова – назви істот та неістот.

     Ігрова  дія. Зараз ми потренуємо ваші долоньки.

     Правила гри: вчитель називає слова – назви істот та неістот, учні мають «упіймати», плескаючи у долоні, ті слова, які відповідають на питання хто?

     «Телеграф» [9]

     Мета. Формувати в учнів уміння визначати кількість складів у слові.

     Ігрова дія. Зараз ми з вами будемо телеграфістами і передаватимемо слова до іншого міста (попередньо вчитель пояснює дітям, як працює телеграф).

     Правила гри: вчитель називає учню слово, а той має відстукати по парті стільки разів, скільки складів у цьому слові. Усі інші – «контролери» –перевіряють правильність виконання завдання. Пізніше учні можуть грати самостійно в парах, даючи завдання один одному.

     «Ланцюжок» [11]

     Мета. Вдосконалювати вміння дітей ділити слово на склади.

     Ігрова  дія. Вчитель показує учням ланцюжок (на малюнку або справжній), звертаючи увагу на те, як одне кільце з’єднане з іншим. Потім пропонує створити ланцюжок зі слів так, щоб вони з’єднувались однаковими складами.

     Правила гри: клас ділиться на команди (за рядами). Кожній команді вчитель пропонує перше слово, а далі учні самостійно продовжують складати ланцюжок: миша – шапка – картина і т.д. На кожне правильне слово, яке називає команда, вчитель малює на дошці кільце ланцюжка. Якщо хтось помиляється або довго розмірковує, ланцюжок рветься. Перемагає команда, в якої він розірветься найменшу кількість разів.

     «Чарівна паличка» [33]

     Мета. Формувати в учнів уміння розрізняти окремі звуки у слові.

     Обладнання: паличка зі сріблястого або золотистого паперу (чарівна).

     Ігрова  дія. Зла чаклунка зачарувала деякі предмети в нашому класі. Щоб їх розчарувати, потрібно правильно промовити всі звуки в назві цього предмета.

     Правила гри: вчитель торкається якогось предмета в класі чарівною паличкою, а учні хором або по одному називають послідовно всі звуки в назві цього предмета.

     «Впіймай звук» [60]

     Мета. Розвивати в учнів фонематичний слух, формувати вміння розрізняти м’які та тверді приголосні звуки.

     Обладнання: фішки на позначення твердих та м’яких приголосних для кожного учня.

     Ігрова  дія. На початку слів «заховалися» неслухняні звуки. Спробуйте дізнатися, який саме звук «заховався», твердий чи м’який.

     Правила гри: вчитель називає слова: лялька, листя, сонце, сто, ніс, носоріг, тінь, тин тощо, а учні визначають, який звук на початку слова, і піднімають відповідні фішки.

     «Лото в парах» [66]

     Мета. Формувати в учнів уміння виконувати звуковий аналіз слова.

     Обладнання: предметні малюнки, фішки з умовним позначенням звуків для кожного учня.

     Ігрова  дія. Зараз кожний з вас стане шифрувальником і спробує зашифрувати слова за допомогою фішок.

     Правила гри: на партах дітей розміщені предметні малюнки та фішки. Один учень кладе малюнок на парту, інший називає його та викладає з фішок звукову модель. Потім учні міняються ролями. Під час гри вчитель ходить між рядами та контролює правильність виконання завдання.

     В навчанні грамоти можна використовувати  також і наступні ігрові ситуації [12]:

     «Скільки  речень?»

     Учитель читає речення. Учні на пальцях показують, скільки речень у цьому тексті. Виграє той, хто менше припуститься помилок.

     «Скільки  слів у реченні?»

     Учитель читає речення. Учасники гри на пальцях  або картками з цифрами показують, скільки в ньому слів. Виграє той, хто менше припуститься помилок.

     «Злови  п’ять слів»

     Учитель називає п’ять слів (наприклад: олівець, зошит, ручка, вчитель, навчання) з тим, щоб учні зловили ці слова (плеснули у долоні) у реченнях, які він буде проказувати.

     Речення можуть бути наступні:

     1) Приведи усе до ладу, щоб були готові зрання: олівець, ручка і зошит – все, що треба для навчання.

     2) Бути чемним і привітним – пам’ятай це всюди й завше. Як до класу входить вчитель, привітай, із місця вставши.

     3) Сяє зірка на копрі. Ми з  Олегом – шахтарі.

     4) Засиніли проліски у ліску, у ліску.

     (Гра розвиває увагу, привчає прислухатися до слів у реченні)

     «Живі слова»

     До  дошки викликаю трьох учнів (це діти, які будуть виконувати роль слів), а  іншим даю завдання скласти речення, в якому стільки слів, скільки  дітей стоїть біля дошки.

     За  малюнком діти складають речення, наприклад: «їжак несе яблуко». У викликаного учня запитуємо, в ролі якого слова він буде виступати (або діти самі собі вибирають слова із складеного речення). Класу даємо завдання поставити слова в такому порядку, щоб вийшло складене речення.

     Потім діти, які виконують роль слів, називають  кожен своє слово по порядку, і всі чують речення, яке склали колективно.

     Пропонуємо  також систему фонетичних ігор та вправ (за Н. Седж) [30].

     «Хто що почує?»

     Дидактична  задача: дати уявлення про звуки навколишнього світу.

     Обладнання: ширмочка, дзвоник, барабан, стакан, каструлька, дерев’яна ложка або який-небудь інший предмет з дерева, чайна ложечка.

     Зміст. Вчитель або хтось з дітей за ширмочкою, що стоїть на столі, дзвонить в дзвоник, стукає ложечкою по скляному, металевому або дерев’яному предмету, барабанить і т.д. Діти говорять, що вони чують («дзвін», «стукіт», «грім»), і по звуку визначають предмет.

     «Упізнай  по голосу»

     Дидактична  задача: розвивати у дітей фонемний слух.

     Обладнання: пов’язка (косинка).

     Зміст. Діти, взявшись за руки, утворюють коло. Тому, хто водить зав’язують очі. Учасники ходять по кругу і промовляють: «ти загадку відгадай, хто назвав тебе – впізнай», після чого хто-небудь з дітей називає того, хто водить, по імені. Той, хто водить, повинен відгадати, хто його покликав. Якщо вгадує, стає в коло, а називаючий займає його місце.

     «Вгадай, що я сказав»

     Дидактична  задача: показати, що слова розрізняються звуками; вправляти дітей в розрізненні схожих по звучанню слів.

     Обладнання: жетони для нагородження.

     Зміст. Вчитель тихо вимовляє слова парами, а викликана дитина повинна повторювати їх, називаючи звуки, якими слова розрізняються. Наприклад, кішка-діжка, мишка-миска, шапка-лапка тощо.

     «Потяг»

     Дидактична  задача: вправляти дітей в правильній артикуляції шиплячих і свистячих приголосних звуків.

     Зміст. Як зачин використовується лічилка, яку вимовляє вчитель:

     Паровоз кричить:

     «Ду-ду

     Я іду, іду, іду».

     А колеса стукають

     А колеса грюкають:

     «Так-так-так

     так-так-так!»

     Якщо  знаєш – подай  знак.

     Діти  шикуються в колону, беруться за лікті і імітують рух потягу. Далі вчитель питає, а діти відповідають: «як їде потяг? (Ч-ч-ч.) Як гуде паровоз? (У-у-у.) Як він випускає пару? (Ш-ш-ш)»

     «Підбери  слова»

     Дидактична  задача: закріплювати уміння виділяти в словах окремі звуки і визначати той, що розташовує звуків; поповнювати активний словник дітей.

     Обладнання: вимпел для нагородження, прапорці.

     Зміст. На дошці кресляться три драбинки. Вчитель пропонує дітям назвати слова з певним звуком. Викликається дитина з першого ряду. Якщо вона відповідає правильно, ставиться або малюється прапорець на сходинці драбинки. Потім викликається дитина з другого ряду, з третього. Той ряд, драбинка якого буде пройдена доверху швидше, одержує вимпел.

     «Хто  уважніший»

     Дидактична  задача: розвивати фонемний слух дітей; формувати уміння чути в словах певний звук.

     Обладнання: жетони.

     Зміст. Діти, прослуховуючи коротку розповідь вчителя (або скоромовку), підраховують і називають слова, що починаються з певного звуку. Перемагає той, хто назве більше слів.