Реалізація трудового виховання шляхом використання методу стимулювання і корекції поведінки

 

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКА  ІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНА АКАДЕМІЯ

 

 

 

Кафедра психології, філософії та освітніх технологій

 

 

 

 

 

Виховна частина комплексної курсової роботи

з дисципліни «Дидактичні основи професійної освіти»

 

 

Реалізація трудового виховання шляхом використання методу стимулювання і корекції поведінки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:                                                             студентка гр. ДМТ-ПВ8-1

Макуха  А.А

 

Науковий керівник:                                                             Єрьоменко О.А.

 

 

 

 

Оцінка  за виконання ______

 

Оцінка  за захист  ______

 

Загальний бал  _______

 

Дата   _______

 

 

Харків-2010

 

ПЛАН

ВСТУП…………………………………………………………………….3

1. ТЕОРЕТИЧНИЙ РОЗДІЛ. Педагогічні основи трудового виховання учнів ПТНЗ шляхом використання методу стимулювання і корекції поведінки…4

1.1 Особливості трудового виховання учнів ПТНЗ……………………...4

1.2 Загальна характеристика методів стимуляції і корекції поведінки…7

1.2.1 Заохочування  як ефективний метод в процесі  реалізації трудового виховання………………………………………………………………………...10

ВИСНОВКИ ДО ТЕОРЕТИЧНОЇ ЧАСТИНИ………………………….12

2. ПРАКТИЧНА  ЧАСТИНА. Екскурсія на поліграфічну  фабрику «Глобус»………………………………………………………………………….13

ВИСНОВКИ……………………………………………………………….16

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………….17

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

У сучасній Україні проблема трудового навчання має загострений характер. З розпадом Радянського союзу увага до виховання у ПТНЗ зменшилась і тому, виникли проблеми у привчанні учнів до відповідальної, осмисленої праці. Інженерам педагогам слід приділяти багато уваги до виховання учнів, тому ціллю нашої  роботи є розгляд цієї проблеми і розробка заходу, який би допоміг педагогу стимулювати учнів ПТНЗ до праці.

Виховання в  учнів готовності до праці, працьовитості, професійна орієнтація забезпечуються в Україні у системою навчальної та позанавчальної роботи професійно-технічних навчальних (зміст навчальних предметів, рівні трудових навчальних навантажень, методи навчання, що забезпечують високу активність діяльності учня, і т.д.). Трудове виховання здійснюється не тільки в процесі вивчення предметів гуманітарного та природничо-математичного циклів, але і при виконанні громадських доручень, навчанні у майстернях,на прикладі педагога. Метод стимуляції і корекції поведінки має значну роль у виховному процесі в ПТНЗ, як один із педагогічних методів.

Проблемою трудового  виховання займалися такі видатні  філософи і педагоги як: Арнаутова Е.П., Атутов П.Р, Болдирев Н.И., Вроно Е.М.,   Гончаров Н.К. , Дистервега А., Захаров А.И.,   Иванович К.А., Коменский Я.А., Локка Дж., Марьенко И.С., Песталоцци И.Г., Пискунов М.У., Сухомлинский В.А. ,Ушинский К.Д., Шибанов А.А.

 

 

 

 

 

 

1. ТЕОРЕТИЧНИЙ РОЗДІЛ. Педагогічні основи трудового виховання шляхом використання методу стимуляції і корекції поведінки.

 

1.1. Особливості  трудового виховання в ПТНЗ.

 

Трудове виховання - це процес організації та стимулювання різноманітної трудової діяльності учнів і формування у них сумлінного ставлення до виконуваної роботи, прояву в ній ініціативи, творчості, прагнення до досягнення більш високих результатов.

Зрозуміло, що формування позитивного ставлення до праці  не можна здійснювати без відповідного навчання трудовим умінь та навичок. У цьому сенсі трудове навчання виступає як спеціально організований  педагогічний процес, спрямований на оволодіння практичними предметами того чи іншого праці, на формування і вдосконалення трудових умінь і навичок. [10]

Суттєвим завданням трудового виховання є формування в учнів потреби в праці і дбайливе відношення до матеріальних цінностей суспільства і особистих речей. Тільки потреба створює внутрішній потяг до трудової діяльності, спонукає учня дбайливо ставитися до матеріальних цінностей суспільства, сприяє формуванню таких особистих якостей, як працьовитість і ощадливість.

Праця - основне джерело матеріального і духовного багатства суспільства, головний критерій соціального престижу людини, його священний обов'язок, фундамент особистісного розвитку. Правильно здійснюване трудове виховання, безпосередню участь учнів у суспільно корисній, продуктивній праці, є дійсним чинником громадянського дорослішання, морального та інтелектуального формування особистості, її фізичного розвитку. Як би не склалася подальша доля випускників ПТНЗ, трудові вміння і гарт будуть потрібні їм у будь-якій сфері діяльності. Ось чому трудовий елемент у шкільному вихованні з давніх часів виступає як дуже суттєва педагогічна система [7].

Праця в процесі  виховання виступає й як провідний  чинник розвитку особистості, і як спосіб творчого освоєння світу, набуття досвіду посильної трудової діяльності в різних сферах праці, і як невід'ємний компонент загальної освіти, в значній мірі центрирующий загальноосвітній навчальний матеріал, і як настільки ж невід'ємна частина фізичного та естетичного виховання [2].

Успішне вирішення цієї проблеми багато в чому залежить від характеру виховання дітей у сім'ї. Правильне сімейне виховання полягає в тому, що б поступово залучати дитину до посильної і різноманітної трудової діяльності. Спочатку це буває найпростіша робота з самообслуговування, пов'язана з доглядом за своїми іграшками, одягом та обов. Потім сфера трудовий справ дитини розширюється і включає в себе поливання світел в будинку, участь у сухого прибирання квартири, підтримання частоти у ванній і т.д. в лекції для батьків «Виховання в праці» А.С. Макаренко перераховує більше 20 видів праці дітей в сім'ї. Участь у посильної і систематичної трудової діяльності дозволяє дітям не тільки привчатися до домашнього праці і набувати практичні вміння і навички, але й поступово усвідомлювати свої трудові обов'язки, звикати до ощадливості. З такими дітьми, природно, легше працювати вчителям.

Однак, ПТНЗ необхідно значно розширювати сферу трудової діяльності учнів, включати їх у такі види діяльності, результати якої пов'язані зі створенням матеріальних цінностей. Ускладнення трудової діяльності учнів і підвищення її виховного значення вимагають збудження у них тих специфічних внутрішніх протиріч, під впливом яких формується потреба у праці і які стимулюють розвиток працьовитості й ощадливості. Що ж це за протиріччя і як вони створюються.

Одне з цих  внутрішніх протиріч полягає в протиріччі учням «розбіжності» між характером домашнього праці та розширенням  сфери їхньої трудової діяльності в ПТНЗ. Коли учневі доводиться виконувати різні завдання з виготовлення навчальних посібників, коли ускладнюється сфера його діяльності в роботі з самообслуговування та благоустрою ПТНЗ, з надання допомоги сусіднім будівництвах, промисловим підприємствам, сільському господарству, його праця неминуче набуває елементів новизни, ставати цікавим, що і сприяє стимулюванню його трудової діяльності.

Розширення  сфери трудової діяльності учнів  сприяє також порушення протиріччя між наявних у них умінь  і навичок і необхідність оволодіння новими трудовими процесами, а також вдосконалення своєї вправності й акуратності в роботі. Для цього в процесі виховання важливо показати учням, які нові вміння і навички вони можуть придбати і які сторони своєї трудової підготовки можуть вдосконалити.

У порушенні  у учнів переживання внутрішніх протиріч і виховання в потреби в праці і дбайливе відношення до матеріальних цінностей велику роль відіграють форми організації трудової діяльності. Які ж з цих форм набули поширення в практиці? Найважливішим з них є наступні:

а) створення  постійних або тимчасових учнівських ланок для виконання тієї чи іншої роботи. Наприклад, можуть функціонувати постійні ланки по догляду за плодовими деревами в саду, якщо він є, з вирощування квітів. Тимчасові ланки організуються для виконання епізодичній роботи, наприклад, для оформлення будівлі навчального закладу і наступаючого свята, для спільної роботи з шефами і т.д.;

б) накопичення  та розвиток трудових традицій в учбовому закладілі, як, наприклад, традиційна підготовка та проведення в учбовому закладілі «Свята праці» або свята «В подарунок учбовому закладілі», коли учні всіх класів виготовляють навчальні посібники, майструють моделі, закладають пам'ятні алеї. Стимулюючої трудової традицією є виставки технічної творчості школярів і т.д.;

в) в останні роки в  ПТНЗ створюються виробничі кооперативи, в яких учні займаються продуктивною працею і отримують за грошову оплату;

г) ефективною формою порушення трудової активності є  індивідуальні трудові, які даються  учням педагогами та учнівськими організаціями. Нерідко педагоги просять того чи іншого учня допомогти в прибиранні навчального кабінету, привести в належний порядок прилади, меблі і т.д [3].

Таким чином, великі можливості для порушення потреби в праці і дбайливе відношення матеріальним цінностям суспільства надає роз'яснення учням їх трудових обов'язків, а також ощадливості як морального гатунку. Коли учень глибоко усвідомлює суспільне і особисте значення праці, а також сої обов'язки, у нього формується психологічна установка до активної трудової діяльності, до виконання будь-якої роботи.

 

1.2. Загальна  характеристика методів стимуляції  і корекції поведінки у виховному процесі

Метод виховання (від грецького "методос" - шлях) - це спосіб реалізації цілей виховання. Методи виховання є головними  засобами, які забезпечують успішність вирішення завдань кожного з компонентів виховного процесу. Традиційно методи виховання розглядають як способи впливу на сутнісні сфери людини з метою вироблення у них заданих метою виховання якостей. Однак таке розуміння не відповідає нашому розумінню виховного процесу, в основі якого лежить суб'єктно-суб'єктний підхід. Під методами виховання ми розуміємо способи взаємодії педагогів і учнів, у процесі якого відбуваються зміни в рівні розвитку якостей особистості вихованців.

Досягнення  цілей виховання здійснюється, як правило, в процесі реалізації сукупності методів. Поєднання цих методів у кожному випадку адекватно поставленої мети і рівню вихованості вихованців. Кожен метод реалізується різна залежно від досвіду педагога та його індивідуального стилю професійної діяльності.

Завдання вдосконалення  методів варто постійно, і кожен  вихователь в міру своїх сил і  можливостей її вирішує, вносячи  у розробку загальних методів  свої приватні зміни, доповнення, що відповідають конкретним умовам виховного процессу [4].

Методів і особливо різних версій (модифікацій) у педагогічній літературі вказується так багато, що розібратися в них, вибрати  адекватні цілям і реальним обставинам допомагали лише їх упорядкування, класифікація. Класифікація методів - це вибудувана за певною ознакою система методів. Класифікація допомагає виявити в методах загальне і специфічне, істотне і випадкове, теоретичне і практичне і тим самим сприяє їх усвідомленого вибору, найбільш ефективному застосуванню. Спираючись на класифікацію, педагог не тільки ясно уявляє собі систему методів, але і краще розуміє призначення, характерні ознаки різних методів і модифікацій.

У нашій роботі ми будемо використовувати систему класифікації, що складається з трьох найбільш вивчених груп методів [5], а саме: метод формування свідомості, метод організації діяльності і формування досвіду, метод стимулювання і корекції поведінки.

Розглянемо метод стимуляції і корекції поведінки докладніше:

Сутність виховного ефекту цієї групи методів полягає у спонуканні до соціально схвалення поведінки. Їх психологічною основою є переживання, самооцінка учня, осмислення вчинку, викликані оцінкою педагога і (або) товаришів. Людині в групі властиво орієнтуватися на визнання, схвалення і підтримку своєї поведінки. На цьому й ґрунтується корекція поведінки людей за допомогою його оцінки.

Заохочення - сукупність прийомів і засобів морального і матеріального стимулювання учня з метою спонукання їх до особистісного вдосконалення. Цей метод також може розглядатися як вираження позитивної оцінки, схвалення і визнання якостей, вчинків і поведінки учня або групи. Воно викликає почуття задоволення, впевненості у своїх силах, позитивну самооцінку, стимулює людину до поліпшення його поведінки. До числа засобів заохочення відносяться похвала, подяка педагога і дорослих, нагородження дипломами, грамотами, книгами, інші матеріальні стимули. При цьому ефективним також вважається застосування у вигляді засобів заохочення відповідних жестів, міміки та оціночних суджень вихователя, його заохочувальних звернень, виділення вчинку або дій учня як приклад для наслідування.

Методика заохочення рекомендує схвалювати не тільки результат, але також мотив і спосіб діяльності, привчати вихованців цінувати сам факт схвалення, а не його матеріальний вагу. Заохочення частіше потрібно молодшим учням і не впевненим у собі підліткам. Не менш вони ефективні і стосовно людей іншого віку.

Критика роздивляється як докладний аналіз негативних особистісних якостей учня чи результатів його діяльності. При цьому, залежно від цілей, до числа її засобів педагогіка відносить: безособову критику (наприклад: «Я не буду називати винуватця, але ...»), критику-докір («Але ж я на Вас так розраховував»), критику-співчуття («Я жалкую, але змушений відзначити, що ...»), а також стимулюючу критику, критику-надію, критику-співпереживання, критику-аналогію, критику-здивування та ін.

Примус - це система  матеріальних (тільки для дорослих) та педагогічних впливів з метою  спонукання вихованця до зміни характеру і спрямованості своїх дій і вчинків. З точки зору сучасної вітчизняної педагогіки воно виступає крайнім методів виховання і застосовується лише тоді, коли інші не дозволяють досягти бажаного виховного ефекту.

У вітчизняній  педагогіці в 20 роки XX сторіччя був період відмови від примусу як методу виховання, так як він вважався принижує особистість і має негативні наслідки. Проте пізніше було визнано правомірним педагогічно грамотне застосування примусу: воно, викликаючи почуття сорому, незадоволеність, коригує поведінку вихованця, дає йому можливість зрозуміти помилку.