Проблеми інформатизації освіти

студентка магістратури

університету «КРОК»

спеціальності «Управління навчальним закладом» 

     Проблеми  інформатизації освіти 

     У статті досліджуються проблеми інформатизації суспільства, освіти України, причини  їх винекнення та шляхи їх подолання.

     Постановка  проблеми.

     Глобальна інформатизація суспільства являється  однією з домінуючих тенденцій розвитку цивілізації в XXI столітті. Завдяки стрімкому збільшенню можливостей засобів інформатики, нових інформаційних технологій формується інформаційна середа» проживання та життєдіяльності людей, створюється інформаційне суспільство. В цьому суспільстві для людини з’являються не тільки принципово нові можливості, але й виникають раніш невідомі проблеми.

     Перед системою освіти ставиться задача –  підготовити учнів та студентів до умов життя та професійної діяльності в інформаційному суспільстві, навчити їх діяти в цій середі, використовувати її можливості та захищатися від негативного впливу.

     Для розв’язання цієї проблеми потрібна інформаційна орієнтація системи освіти.

     Однак більшість актуальних проблем інформатизації суспільства практично не вивчаються в системі освіти. Не готуються  до цих умов і викладачі вузів. Система підготовки та підвищення кваліфікації професорсько-викладацьких кадрів в  цьому плані не відповідають сучасним вимогам.

     Цей тривожний факт повинен стати  об’єктом уваги як робітників вузів, так і політиків, державних діячів нашої країни, оскільки якість освіти – не тільки гуманітарна проблема, але й стратегічний фактор соціально-економічного розвитку країни, забезпечення її національної безпеки.

     Аналіз  останніх досліджень та публікацій.

     Побудова  інформаційного суспільства та інформатизація освіти в Україні регулюється  цілим рядом Законів України [1,2], Планами заходів по виконанню завдань, передбачених Законом України «Про основні принципи розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки» [3], Постановами Верховної Ради України про затвердження завдань Національної програми інформатизації на наступні роки [4], Постановою про створення Державної національної програми «Освіта» та рядом інших нормативних документів[5].

Формування  систем и національних електронних  інформаційних  ресурсів, порядок  легалізації та використання комп’ютерних програм в органах виконавчої влади та інші системні дії відносно інформатизації держави визначаються Постановами та Розпорядженнями Кабінета Міністрів України [6,7,8] та іншими директивними та нормативними документами.

     Щорічно Державний комітет інформатизації України готує та подає до Кабінету Міністрів України звіти з висновками роботи галузі, про стан інформатизації регіонів України. Аналіз стану інформатизації є основою для виявлення тенденцій руху суспільства в напрямку інформаційного суспільства. Дані цього аналізу за останні роки свідчать, що в Україні існують основні передумови для успішної побудови інформаційного суспільства, а саме:

1. сформовані певні правові основи інформаційного суспільства, які регулюють суспільні відношення в частині створення інформаційних електронних ресурсів, захисту прав інтелектуальної власності на них, впровадження електронного документообігу; вдосконалюється система управління інформаційною сферою;
2. готується значна кількість висококваліфікованих спеціалістів по інформаційно-комунікаційним технологіям, математиці, кібернетиці;
3. постійно підвищується та поновлюється парк комп’ютерної техніки, сучасних систем та засобів телекомунікації, зв’язку; 
   динамічно розповсюджується Інтернет та впроваджуються елементи технології електронного управління тощо.

     В законодавстві України декларовано, що одним з головних національних пріоритетів держави є прагнення до побудови у своєму просторі інформаційного суспільства та гармонійна інтеграція на цьому підґрунті у міжнародну спільноту [ ]. Тобто формально Україна усвідомлює сучасні тенденції розвитку глобального інформаційного суспільства та його вплив на прискорення цивілізаційних зрушень більшості країн світу.

     Згідно  Закону України «Про основні принципи розвитку інформаційного суспільства  в Україні на 2007-2015 роки», з метою  вивчення світового ІТ-ринку та розширення співробітництва з провідними міжнародними організаціями по розвитку інформаційного суспільства України щорічно приймає участь у всесвітньо відомих ІТ-заходах.

     В той же час аналіз виконання Національної програми інформатизації України показує, що по всіх напрямках та задачах зроблено не зовсім те, що було заплановано, або не в повному обсязі.

     Це  відбулося не тільки із-за кризисних  явищ в економіці, а і переважно  із-за відсутності системного підходу  до планування та організації робіт  в рамках Національної програми інформатизації України.

     Відсутність послідовної державної політики в Україні призвело до спонтанного  розвитку лише окремих фрагментів інформаційного суспільства, не вирішивши головної задачі – підйому економіки та благоустрою життя громадян. Витрачені при цьому великі кошти не відповідають очікуваним результатам.

     Формулювання  цілей статті.

     Ціллю написання статті є:

1. розглянути передумови виникнення інформатизації суспільства та освіти;
2. ознайомитись з поняттями «інформатизація», «інформатизації освіти»;
3. проведення аналізу актуальності  інформатизації суспільства та освіти;
4. ознайомитись з директивними та нормативними документами, які  регламентують розвиток  інформатизації освіти.

     Виклад  основного матеріалу.

     Сьогодні  Україна, переживаючи скрутне економічне становище, робить рішучі кроки до влиття в Світовий інформаційний простір. Одним з головних пріоритетів постає інформатизація освіти, як гарант майбутнього інтелектуального потенціалу нації.

     В Указі Президента України ” Про національну доктрину розвитку освіти ” говориться про те, що „ освіта - основа розвитку особистості, суспільства, нації та держави, запорука майбутнього України. Вона є визначальним чинником політичної, соціально-економічної, культурної та наукової життєдіяльності суспільства. Освіта відтворює і нарощує інтелектуальний, духовний та економічний потенціал суспільства. Освіта є стратегічним ресурсом поліпшення добробуту людей, забезпечення національних інтересів, зміцнення авторитету і конкурентоспроможності держави на міжнародній арені ”[9].

     Інформатизація - це сукупність взаємопов'язаних організаційних, правових, політичних, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих процесів, що спрямовані на створення умов для  задоволення інформаційних потреб, реалізації прав громадян і суспільства на основі створення, розвитку, використання інформаційних систем, мереж, ресурсів та інформаційних технологій, побудованих на основі застосування сучасної обчислювальної та комунікаційної техніки.

     Інформатизація освіти – це створення і використання інформаційних технологій для підвищення ефективності видів діяльності, що здійснюються в системі освіти.

     Основне завдання інформатизації освіти –  впливати на виконувані види діяльності таким чином, щоб досягати поставлених  цілей із меншими затратами ресурсів (часових, матеріальних, фінансових тощо).

     Успіхи процессу інформатизації більшості областей людської діяльності вносять в наше життя не тільки переваги, а й створюють нові проблеми. Суть проблеми полягає в тому, що розвиток техніки дозволяє сучасному учню оперувати надвеликим об'ємом інформації, ніж будь-коли раніше протягом усієї історії людства. Хоча використання комп'ютеру як засобу пізнання зобов'язує учня працювати по іншим, здебільшого повністю відмінним від попередньої наукової культури, законам.

     В деяких дисциплінах це може призвести до часткової втрати галузей знання, які обслуговували процесс наукового пошуку, а, можливо, і до повного їх зникнення. Тому необхідно навчитися правильно поєднувати інноваційні методи і форми освіти з традиційними.

     Дуже  важливим питанням постає питання про відповідність та повноту передачи накопиченої людством інформації з традиційних носіїв, особливо паперових, на новий – електронний.

     Інформаційні  технології – це лише один з видів інструментарію, за допомогою якого людина пізнає світ та самого себе. Використовуючи їх, суб'єкти пізнання не повинні забувати, що окрім сучасних є ще й  традиційні способи отримання знань. Головною небезпекою глобальної інформатизації наукових дисциплін є спокуса обмежитися використанням лише новітніх інформаційних технологій. В цьому виявляється протиріччя між традиційною системою освіти та вимогами життя в епоху інформатизації суспільства. Хоча проблема інформатизації освіти досліджена багатьма авторами, її соціальна обумовленість не знайшла потрібного висвітлення. Між тим, посилення соціального контексту аналіза сприяє визначенню основних задач, аспектів та перспектив інформатизації освіти, розуміння її не лише як модернізаційного, але й як соціального процессу.

     Отже, можно стверджувати, що на сьогоднішній день система освіти  однозначно потребує трансформації та модернізації.

     Сучасна людина , не дивлячись на  стрімки  темпи розвитку інформаційних технологій, продовжує наполягати, що існують речі, які технічний прогресс ніколи не торкнеться. В першу чергу він захищає від технічного прогрессу творчі сфери діяльності. Але слід чітко розуміти, що технології поступово проникають в такі області діяльності, які ще донедавнього здавалися недоступними виключно людському духу, в тому числі діяльність педагогічну (освітню).

     Тому  інформатизацію освіти слід розглядати як процесс зміни змісту, методів та організаційних форм підготовки учнів на етапі переходу її до життя в умовах інформаційногосуспільства.

     В вітчизняних , а особливо зарубіжних освітніх закладах, здійснюється практичний переход до освіти з використанням  необмеженого доступа до інформації, Доступ до знань, накопичених людством, стає невід'ємним правом громадянина, яке забезпечується електронними засобами масової інформації, інфраструктурою Інтернет. Найбільше поширення в ВУЗах СНД отримали інформаційні ресурси третього класу: автоматизовані повчальні системи ; автоматизовані навчальні курси; комп'ютерні підручники; комп'ютерні задачники; комп'ютерні тренажери і т.д.

     Навчити жити та працювати у змінних умовах проживання - найважливіша із задач будь-якого навчального закладу. Це означає, що існуючі методи та форми навчальної роботи повинні змінюватися в тій мірі, в якій вони несуть на собі складові нового змісту освіти.

     Оновлений зміст освіти разом з підтримуючими  та забеспечуючими цей процесс інформаційними технологіями повинно стати основою  усіх навчальних программ, які необхідно  розробити та запропонувати учням, чому в деякій мірі перепоною є сучасна дидактика, існуюча організація вишів, яка не змінювалась останнє десятиліття. Хоча слід визнати, що виші вже не розглядаються як головне та єдине джерело знань для молоді. Реальністю становляться проекти по використанню навчання на відстані як альтернативи для традиційної школи. Наприклад, керівництво одного з самих поважних вищіх навчальних закладів Америки – Массачусетского технологічного інститута – ще в квітні 2001 року про початок загальної та безкоштовної програми отримання освіти через Інтернет.

     Необхідні нові стратегія та тактика реалізація нової парадигми інформатизації освіти, нових принципів вивчення інформатики як загальноосвітньої  дисципліни та фундаментальної науки  на різних рівнях системи освіти, в  тому числі при підготовці та підготовці викладачів вузів.

     При цьому освіта повинна стати випереджальною на направленною на формування нової  інформаційної культури суспільства, цілісного світорозуміння та сучасного  наукового світогляду, на підготовку інтелектуальної еліти суспільства до опанування нової методології наукових досліджень, на підготовку кваліфікованих спеціалістів, здатних до професійного росту та професійної мобільності в умовах інформатизації суспільства та розвитку нових наукогромістких технологій.

     Висновки.

     Альтернативи інформатизації життєдіяльності суспільства не має. Інформатизація освіти також являється життєвою необхідністю розвитку суспільства та держави.

     Інформатизаціія науки та освіти :

• полегшить доступність знань та інформації для кожного члена суспільства;
• сприятиме розвитку індивідуальних та творчих здібностей особистості;
• забезпечить стійке прагнення особистості до співпраці, обміну знаннями та інформацієй;
• дасть змогу підвищити кваліфікацію або оперативно змінити сферу діяльності протягом активного життя кожного члена суспільства;
• забезпечить випереджальну освіту та підвищить рівень заочної та індивідуально-домашньої освіти;
• допоможе активно використовувати в цілях освіти, самоосвіти та творчості засоби та можливості дистанційного навчання та інформаційного забезпечення на базі інструментарію сучасних інформаційних систем освіти, використовуючи для цього гігантські інформаційні можливості Інтернет/Екстранет/Інтранет-технології.

     Інформатизація  сфери освіти покликана забезпечити  реалізацію таких принципів освіти, як відкритість, гнучкість, фундаментальність, неперервність.

     Відкритість системи освіти дозволить усім бажаючим підвищити свій освітній рівень в  зручний для них період часу поза залежністю від соціального та майнового  положення, місця проживання, віку та інших обставин.

     Гнучкість у виборі змісту, форм та строку навчального процессу, яка враховуватиме індивідуальні особливості та потреби кожного учня, орієнтованої на конвеєрне масове виробництво спеціалістів середнього рівня.

     З'являється  реальна можливість подолати прагнення до чіткої регламентації змісту, форм та строку навчального процесу, слабкий облік індивідуальних особливостей учнів.

     Фундаменталізація як один з основних принципів реформування системи освіти передбачає створення  та послідовне уточнення системи моделей, які дозволяють здійснити творчу діяльність в певній предметній області. Це створює в перспективі передумови переходу до випереджальної освіти, коли освітня система стає не споживачем і розповсюджувачем відомих знань, а потужним джерелом нових знань, яке є результатом діяльності цієї системи.

     Можливість  порушення міждисціплінарних бар'єрів, які стоять на шляху формування цілісного  системного світогляду в традиційній  системі освіти, забезпечує перехід  системи освіти на якісно новий рівень. Цей перехід пов'язується, насамперед, з комлексною інформатизацію усіх компонентів системи освіти та з неминучістю змінює організаційні, дидактичні та матеріально-технічні основи діючої освітньої системи.

     Неперервність, яка передбачає можливість ефективної перепідготовки та підвищення кваліфікації без відриву від основної роботи та місця проживання протягом всього активного періода життя, являється результатом прямого доступа до розподіленим джерелам інформації, розміщеним в регіональних та глобальних комп'ютерних мережах.  

ЛІТЕРАТУРА

1. Закон України «Про Національну програму інформатизації» від 04.02.1998 №74/98-ВР.
2. Закон України «Про основні принципи розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки» №537-16
3. План заходів по виконанню завдань, передбачених Законом України «Про основні принципи розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки».
4. Постанова ВР України від 01.12.2005 № 3175- IV «Про рекомендації парламентських слухань по питанням розвитку інформаційного суспільства».
5. Постанова КМ України від 03.11.1993 р. №896 Про Державну національну програму «Освіта» («Україна ХХІ століття»).
6. Розпорядження КМ України «Про затвердження Порядку легалізації комп’ютерних програм в органах виконавчої влади» від 04.03.04 №253.
7. Розпорядження КМ України «Про затвердження Положення про Національний реєстр електронних інформаційних ресурсів» від 17.03.04 № 326.
8. Розпорядження КМ України «Про затвердження Положення про реєстр інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем органів виконавчої влади, а також підприємств, організацій, які належать до сфери їх управління» від 03.08.05.
9. Указ Президента України ” Про національну доктрину розвитку освіти ”