Підготовка магістрантів до наукової діяльності

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Рівненський державний гуманітарний університет

Кафедра загальної і соціальної педагогіки та управління освітою

 

 

 

 

 

 

Реферат

на тему:

«Підготовка магістрантів до наукової діяльності»

 

 

 

 

Підготувала

студентка V курсу

факультету іноземної філології

групи ІМ–53

Ройчук Н. Т.

Перевірила:

доц. Левчук І. Б.

 

Рівне – 2014

План

Вступ…………………………………………………………………………………3

1. Наукова діяльність магістрантів у становленні їх як спеціалістів…………….4
2. Особливості проведення наукової діяльності студентами-магістрантами……8

Висновки……………………………………………………………………………16

Список використаної літератури…………………………………………………..17

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Магістр – це освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі кваліфікації бакалавра або спеціаліста здобув поглиблені спеціальні уміння та знання інноваційного характеру, має певний досвід їх застосування та продукування нових знань для вирішення проблемних професійних завдань у певній галузі. Магістр повинен мати широку ерудицію, фундаментальну наукову базу, володіти методологією наукової творчості, сучасними інформаційними технологіями, методами отримання, обробки, зберігання і використання наукової інформації, бути спроможним до плодотворної науково-дослідницької і науково-педагогічної діяльності.

У сучасній системі вищої освіти магістерська освітньо-професійна програма містить дві приблизно однакові за обсягом складові – освітню й науково-дослідницьку.

Освітня складова має забезпечувати поглиблену фахову підготовку інноваційного характеру, а також надбання студентом певного досвіду застосування та продукування її результатів у практичній діяльності з метою розв’язання проблемних професійних завдань у сфері мистецтва.

Науково-дослідна складова передбачає сформованість дослідницької культури майбутніх фахівців, зокрема, розвиток здібностей й особистісних якостей студента, що зумовлюють успішний науковий пошук, набуття системи ціннісних орієнтирів та актуальних знань щодо характеру пошукової діяльності як творчої, продуктивної, спрямованої на пошук оригінальних й ефективних рішень, а також сформованість необхідних дослідницьких умінь.

Вищезазначені характеристики мають бути розвинені в майбутнього фахівця-магістра протягом професійної підготовки, зокрема, у процесі їхньої науково-дослідницької діяльності, а також у період передбаченої навчальним планом асистентської практики, де кожен з них має навчитися самостійно розвивати свою ідентичність, організовувати процес власного учіння в умовах навчальних спільнот, групового розв’язання проблем та індивідуального виконання творчих завдань.

1. Наукова діяльність магістрантів у становленні їх як спеціалістів

Ведення наукової діяльності студентами сучасних вузів ґрунтується на законодавчій базі. Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» наголошує, що «наукова і науково-технічна діяльність є невід’ємною складовою частиною навчального процесу вищих навчальних закладів            Ш-ІV рівнів акредитації» [4]. Національна доктрина розвитку освіти одним із пріоритетних напрямів державної політики визначає органічне поєднання освіти і науки. Це стає одним з головних завдань подальшого розвитку української освіти, який забезпечується рядом чинників, у тому числі і залученням до наукової діяльності студентської молоді [8]. У державній цільовій науково-технічній та соціальній Програмі «Наука в університетах» на 2008–2012 рр., що спрямована на активізацію наукової діяльності університетів, а саме «забезпечення участі студентів у наукових дослідженнях», «у міжнародних конференціях, семінарах і симпозіумах» є важливими кроками для досягнення мети даної програми. Виконання Програми передбачає «поліпшити якість підготовки фахівців на засадах взаємодії науки й освіти» [3].

Беручи до уваги цілі та вимоги, які ставить перед нами сучасна система освіти України, а саме спрямованість державної політики на розвиток наукової складової в освітній галузі, можна зробити висновок, що одне із провідних місць на всіх сходинках підготовки спеціалістів з вищою освітою займає науково-дослідницька діяльність. Залучення студентів вищих навчальних закладів, зокрема магістрантів, до наукової діяльності закладає підвалини для повноцінної трудової діяльності майбутніх фахівців, розвитку суспільства і держави, значних наукових досягнень. Наука є рушійною силою прогресу, лише на її здобутках може базуватись якісна модернізація всіх сфер життя.

У сфері сучасної освіти значна увага приділяється питанню якості навчально-виховного процесу, надання освітніх послуг, якості знань. Якість вищої освіти складається з багатьох компонентів, в тому числі і такого вагомого як наукова діяльність. Як зазначає В. Г. Кремень, наукова діяльність безпосередньо впливає на якість навчального процесу, створюючи наукове співтовариство викладачів і студентів, атмосферу творчого пошуку. Для студентів це унікальна можливість опанувати сучасні наукові методики, доторкнутись до глибинних наукових проблем обраної ними галузі знань і стати продовжувачами традицій і досягнень кращих науковців України [5, с. 1].

Отже, наукова діяльність є вагомим компонентом професійної підготовки майбутнього фахівця.

Особливістю наукової діяльності є отримання нових знань. У Законі України «Про наукову і науково-технічну діяльність» дається таке визначення: «Наукова діяльність – інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань» [4]. Р. Б. Шишка, беручи за основу дане визначення, наводить головні ознаки наукової діяльності:

1) інтелектуальний характер  і тісний взаємозв’язок з правом інтелектуальної власності;

2) різновид соціальної  діяльності людини у певній  сфері наукового виробництва;

3) спрямованість на одержання  нових знань з метою подальшого  їх використання у практичній  діяльності;

4) проводиться у певних  формах: фундаментальні та прикладні  наукові дослідження [12, с. 8].

Дослідники розрізняють такі види наукової діяльності: науково-дослідницька, науково-організаційна, науково-інформаційна, науково-педагогічна, науково-допоміжна та ін.

Сучасні дослідники розглядають науково-дослідницьку діяльність як інтелектуальну працю, що спрямована на отримання знань, умінь і навичок, а науково-дослідницька діяльність студентів як «системне утворення, яке має свою структуру, зміст і форми» [11, с. 25]. Більш розгорнуте визначення поняття «науково-дослідницька діяльність студентів» формулює                          О. В. Курганов. Він пропонує розглядати науково-дослідницьку діяльність як форму організації освітнього процесу, спрямованого на отримання знань, що мають об’єктивну новизну, а також на формування дослідницьких умінь і навичок. Якісна відмінність поняття «науково-дослідницька діяльність», на його думку, полягає у тому, що воно визначає «динамічну систему специфічного виду взаємодії суб’єкта зі світом, яка включає сукупність мотивів, цілей, форм, методів і засобів пошуку нового об’єктивного, системно-організованого і обґрунтованого знання» [6, с. 7]. З. І. Слєпкань окреслює коло завдань, на виконання яких має бути спрямована науково-дослідницька діяльність студентів:

- формування наукового  світогляду, оволодіння студентами  методологією і методами наукового  дослідження;

- розширення теоретичного кругозору і наукової ерудиції майбутнього фахівця;

- розвиток творчого мислення  та індивідуальних здібностей  студентів у розв’язанні теоретичних і практичних завдань;

- прищеплення студентам  навичок самостійної науково-дослідницької діяльності, залучення їх до розв’язання наукових проблем;

- поглиблення знань у  певному науковому напрямі, формування  вмінь виконання курсових робіт  і дипломних проектів, підготовки  наукових публікацій;

- створення та розвиток  наукових шкіл, творчих колективів, підготовка й виховання у вищому  навчальному закладі резерву  вчених-дослідників, викладачів [10, с. 67].

Отже, виходячи із вищенаведених положень можна зазначити, що науково-дослідницька діяльність студентів є інтелектуальною працею, яка спрямована на виконання певних завдань. Перш за все – це формування наукового світогляду, оволодіння технологією наукового дослідження, розвиток науково-дослідницьких умінь і навичок, поглиблення власних та створення об’єктивно нових знань щодо предмету дослідження.

У вищому навчальному закладі сьогодні залучення студентів до науково-дослідницької діяльності йде двома взаємопов’язаними шляхами:

- навчання студентів елементам  дослідницької діяльності, організації  та методики наукової творчості;

- наукові дослідження, що  здійснюють студенти під керівництвом  професорів і викладачів за  загально-кафедральною, загально-факультетською  чи вузівською науковою проблемою [13, с. 44].

Г. С. Цехмістрова зазначає, що наукова діяльність студентів проводиться за такою послідовністю:

- виникнення ідеї, формулювання  теми;

- формування мети та  завдань дослідження;

- висунення гіпотези, теоретичні  дослідження;

- проведення   експерименту,   узагальнення   наукових   фактів   і результатів;

- аналіз та оформлення  наукових досліджень;

- впровадження та визначення  ефективності наукових досліджень [13,       с. 56].

Науково-дослідницька діяльність студентів вузу здійснюється за певними напрямами. Г. С. Цехмістрова говорить про два напрями: науково-дослідницька діяльність, що є складовою навчального процесу (передбачена навчальними планами) і науково-дослідницька діяльність поза навчальним процесом [13, с. 48]. Н. М. Кушнаренко та В. М. Шейко виокремлюють третій напрям науково-дослідницької діяльності студентів – науково-організаційні заходи: конференції, конкурси та ін. [11, с. 27].

Аналізуючи навчальні програми та плани педагогічного університету, можна виокремити такі види наукової діяльності першого напряму: підготовка доповідей, написання рефератів, курсових і дипломних робіт, створення освітніх і спеціалізованих проектів, виконання завдань науково-дослідницького характеру під час практики у школі та ін. До другого напряму відносяться такі види наукової діяльності: підготовка доповідей на наукові конференції, тез доповідей і статей до збірників наукових праць, публікацій до наукових видань, участь у наукових гуртках, секціях, товариствах де студенти проводять певні наукові дослідження, участь студентів як наукових співробітників у розробці колективних наукових тем кафедр вузу чи спеціалізованих наукових установ.

 

2. Особливості проведення наукової діяльності студентами-магістрантами

Магістратура готує фахівців високого рівня і є заключною сходинкою вищої освіти тому і вимоги до організації наукової діяльності магістрантів, розвитку вмінь та навичок такої діяльності, якості її вихідних продуктів мають свої особливості. С. С. Вітвицька зазначає, що науково-дослідна робота магістрантів спрямована на розвиток нахилів не лише до дослідницької діяльності, а й «творчого розв’язання навчально-виховних завдань в освітніх закладах», ... «формування умінь і навичок застосування дослідницьких методів для розв’язання практичних питань навчання і виховання» [2, с. 263]. Головним доробком наукової діяльності магістранта є його магістерська дипломна робота. А. С. Акопова використовує термін «магістерська дисертація» і дає таке визначення: «Науково-дослідницька діяльність в освітньому процесі магістратури передбачає самостійний пошук вивчення проблем і оригінальних способів їх вирішення і знаходить відображення в магістерській дисертації, містить сукупність результатів і наукових положень, що висунуті автором для публічного захисту» [1].

Наукова діяльність магістрантів ґрунтується на завданнях навчального процесу. Проаналізувавши навчальні програми магістратури з предметів педагогічного циклу, можна зробити висновок, що під час підготовки до практичних занять магістранти завжди проводять науково-дослідницьку діяльність. Вона полягає у самостійному визначенні самої проблематики досліджень, вивченні наукових джерел інформації і в залежності від виду науково-дослідницької діяльності, подальшому дослідженні та оформленні результатів. Так, з педагогіки вищої школи студентам магістратури пропонуються такі види робіт: доповіді, есе, реферати, рецензування наукових   статей  та  авторефератів  дисертацій,   створення  проектів, розроблення технологій. Обов’язковим і вагомим доробком магістранта є написання мінімум однієї наукової статті. Слід наголосити, що всі види науково-дослідницької діяльності магістрантів відбуваються згідно головних етапів наукового дослідження. До проведення наукової діяльності та оформлення результатів даних робіт висуваються такі ж головні вимоги як до кожного наукового дослідження. Це формулювання теми, визначення об’єкту і предмету дослідження, висунення гіпотези, оптимальне перетворення предмету за допомогою комплексу дослідницьких методів, узагальнення зібраного матеріалу, логічно побудований виклад власних напрацювань, конструктивні висновки та правильне оформлення роботи. Викладач або науковий керівник є консультантом, рецензентами виступають колеги-магістранти, викладач, інші викладачі – у залежності від виду науково-дослідницької діяльності.