Автор: Пользователь скрыл имя, 19 Декабря 2012 в 00:35, реферат
Сьогодні мисляча людина зобов'язана спостерігати, аналізувати, вносити пропозиції, відповідати за ухвалені рішення й уміти долати конфлікти й суперечності. А для цього вона повинна мати культуру, багатокритерійну установку розв'язання завдань, а також розуміти, що ніхто не може претендувати на істину в останній інстанції і жодну теорію не можна вважати універсальною і вічною.
Вступ:
1. Основні тенденції розвитку систем освіти та освітніх технологій у світовій педагогічній практиці;
2. Освіта в сучасній Україні.;
3. Утвердження демократичних державно-громадських засад освіти й
виховання молоді;
4. Реформування освіти на сучасному етапі розвитку українського
суспільства;
5. Утвердження шляхів та засобів національного виховання дітей та молоді;
6. Аспекти педагогіки;
7. Напрями сучасної зарубіжної педагогіки;
Висновок.
Використана література.
Представники педагогіки неотомізму
пропагують ідею головної ролі церкви
в організації шкільної справи. Так,
французький філософ Жак
Психолого-педагогічний напрям. Його репрезентує експериментальна педагогіка. Її представники - німецькі педагоги Вільгельм Лай (нар. 1926), Ернст Мейман (1862—1915) та ін.- запропонували спиратися переважно на експериментальні методи дослідження. Це дало змогу по-новому подивитися на проблему співвідношення педагогічної теорії та практики; розширити зв'язки педагогіки з іншими науками, зокрема з психологією і соціологією; перенести акцент з особистісних на соціально-економічні чинники виховання і навчання дитини.
Соціальний напрям. До цього напряму належить педагогіка ноосфери, або нового мислення (французькі філософи П'єр Тейяр де Шарден (1881 - 1955) та Андре Леруа-Гуран (нар. 1911), російський учений - енциклопедист Володимир Вернадський (1863-1945)). Головними завданнями педагогіки ноосфери є:
- гуманістичне виховання, що передбачає формування загальнолюдських цінностей на основі національних;
- екологічне та економічне виховання як підготовка до екологічного та економічного виживання;
- розвиток творчих здібностей кожної людини відповідно до її потенційних можливостей;
- виховання у процесі ознайомлення з шедеврами світової культури;
- інтенсивне вивчення іноземних мов з метою вільного спілкування у світовому масштабі;
- комп'ютеризація освіти.
Ознайомлення з теоретичними доробками
зарубіжних педагогів і з практикою
організації навчально-
Отже освіта не є чимось зовнішнім стосовно інших сфер життєдіяльності людини. Процеси, що відбуваються в освіті, мають розглядатися лише в комплексі проблем людства, важливішою з яких є забезпечення добробуту людей, виживання і стійкого розвитку людської спільноти. На думку вітчизняних і зарубіжних фахівців, система освіти є реальним засобом розв'язання цієї проблеми. На темп і рівень цих позитивних зрушень, вважає І. Зязюн, впливають такі основні тенденції змін у сфері освіти:
- світова тенденція зміни
основної парадигми освіти;
- світова тенденція гуманізації
освіти;
- світова тенденція інтеграції;
Сьогодні мисляча людина зобов'язана спостерігати, аналізувати, вносити пропозиції, відповідати за ухвалені рішення й уміти долати конфлікти й суперечності. А для цього вона повинна мати культуру, багатокритерійну установку розв'язання завдань, а також розуміти, що ніхто не може претендувати на істину в останній інстанції і жодну теорію не можна вважати універсальною і вічною.
Отже, головний принцип інноваційної освіти полягає в тому, що вона скерована на формування світогляду, основаного на багатокритерійності рішень, терпимості до інакомислення й відповідальності за свої дії.
Принцип розвитку - розвиток міждисциплінарних зв'язків, формування системи узагальнених понять - передбачає таку організацію інформаційного простору знань, яка дозволила б науці уникнути роздроблення й вузької спеціалізації.
І ще один принцип - принцип поліхромантичності мислення, або "бінокулярності інтелектуальної діяльності". Цільове призначення цього принципу подібне до призначення бінокулярного зору.
Використана література: