Наука про мову стародавнього Китаю та Японії

Висновки

         Мовознавство, як майже й кожна наука, має свою тривалу і повчальну історію. Уже в стародавніх переказах, легендах, міфах відбивається інтерес людини до мовних явищ, ставиться питання про те, що таке слово, як воно виникло і чому говорять різними мовами.

Відправленням у Китай  посла та групи студентів і  вчених ченців (607 - 608 року) виникає планомірне запозичення континентальної культури. Сприятливим чинником для цього  стає залучення до японської мови китайського письма (завезене в країну приблизно в 400 році вона залишилася придбання небагатьох) і його широке практичне застосування. Буддизм, який проникає до Японії одночасно з китайською писемністю і на початку там сприймається не однозначно, тепер має успіх?? аристократії як спосіб захисту існуючого режиму на ряді з ідеєю необхідності для кожного досягти освіченості «саторі». Культура даного періоду майже повністю формується під його впливом.

Стародавні японці не створювали письмових документів, які  донесли б до нас інформацію про розвиток і особливості японської мови, аж до епохи запозичення писемності з Китаю, яка бере свій початок з 5-го сторіччя. З появою писемності, японський народ починає фіксувати свою мову в поезії і прозі. Мова цього періоду, звана старо-японською, мала ряд особливостей, які були втрачено. У старо-японській мові, наприклад, було вісім голосних звуків замість п'яти, використовуваних японцями нині. Також існував ряд граматичних і морфологічних (пов'язаних із структурою слова) особливостей, яких в сучасній мові вже немає. Трансформація старо-японської мови в сучасну японську мову відбувалася впродовж історичного періоду, що тривав приблизно з 12-го по 16-е сторіччя.

Список використаної літератури

      1. Амирова Т. А., Ольховиков Б. А., Рождественский Ю. В. История языкознания. М.: Academia, 2006.

2. Бевзенко С. П.  Історія українського мовознавства. Історія вивчення української  мови : Навч, посібник.— К.: Вища шк., 1991.—231 с.

3. Бевзенко С. П.  Історія українського мовознавства. - К., 1991.

4. Білецький А. О. Про мову і мовознавство. — К., «АртЕк», 1996

5. Венцкович Р. М., Шайкевич А. Я. История языкознания. - М., 1974. - Вып. I.

6. Геруцький Л. Общее  языкознание. - Мінск, 2001.

7. Головін А.К. Введение  в языкознание. – М., 1975.

8. Зубкова Л.Г. Язык  как форма. Теория и история языкознания. – М., 1999.

9. Історія світової культури. Культурні регіони: Уч. Посібник/під ред. Л. Т. Левчука. – К.: 1997.

10. Іофа Н. А. Культура стародавньої Японії. – М.: 1974.

11. Кочерган М. П. Вступ до мовознавства. — К.: Академія, 2000.

12. Лоя Я. В. История лингвистических учений. -- М., 1968.

13. Реформатський А.А.  Введение в языкознание. –  М., 2000.

14. Рубель В. А. Японська  цивілізація: традиційне суспільство  і державність. — Київ: «Аквілон-Прес», 1997.

15. Сусов И. П. История языкознания. - М.: Восток-Запад, 2006.