Методи психологічної підготовки військовослужбовців

     Воля (сила волі) – свідомі зусилля, що спрямовані на подолання перешкод на шляху до певної мети. Воля завжди проявляється в подоланні «не можу» і  «не хочу» через «треба».

     Бути  вольовим – означає повсякденна  праця в подоланні самого себе. Неможливо волю вселити самому собі або кому-небудь. Вона не навіюється, її треба постійно тренувати.

     Рішучість – ця вольова якість, яка виражається  в здатності людини вчасно й без  зайвих коливань приймати досить обґрунтовані рішення, свідомо проводити їх у  життя.

     Самовладання  – це вміння стримувати негативні  прояви й переживання: роздратування, страх, паніку, гнів, лють і т.д. (гнів і лють, звичайно, поза боєм).

     Воля  є останнім чинником, який забезпечує остаточне придушення страху й проведення атаки. Для того, щоб тренувати  волю, необхідно робити вольові дії, які нецікаві, але корисні й  необхідні, нелегкі, але здійсненні.

     Великі  резерви має військова діяльність для розвитку волі військовослужбовців, яка допомагає йому керувати своєю  поведінкою, мобілізувати сили на подолання  труднощів військової служби. Тому офіцер у процесі навчання і виховання  військовослужбовців має прагнути формувати й розвивати у них  такі вольові риси, як цілеспрямованість, сміливість, ініціативність. Ці риси забезпечують успішну діяльність військовослужбовців  за тяжких обставин сучасної війни. Завдяки  їм він здатен самостійно організувати свою діяльність, успішно керувати своєю поведінкою під час виконання  бойових завдань.

     Основними напрямами розвитку вольових рис  особистості воїна є:

     - формування мотиваційної сфери  військової діяльності;

     - організація інтенсивної бойової  підготовки;

     - спеціальне тренування зі зміною  обставин, умов та засобів досягнення  мети;

     - заохочення до самовиховання;

     - систематичне закріплення досвіду  вольових дій на всіх етапах  досягнення результатів.

     Слід  зазначити, що для успішного розв'язку завдань психологічної підготовки недостатньо лише знання методів  моделювання психологічних факторів бою й впливу на військовослужбовців. Необхідна вміла організаторська  робота командирів, штабів і органів  виховної роботи, які повинні активно  впроваджувати обґрунтовані й перевірені на практиці приймання психологічної  підготовки, допомагати офіцерському складу в розробці нових методів  впливу на підлеглих, піклуватися про  вдосконалювання матеріальної бази з урахуванням вимог психологічної  підготовки. При цьому обов'язково повинна враховуватися специфіка  бойової діяльності різних фахівців.

     Психологічне  забезпечення боєздатності військ включає  кваліфіковану протидію бойовим  стресам, що розвиваються внаслідок  відчуття погрози нормальному життю, фізичному й психічному здоров'ю. Боротьба з бойовими стресами повинна  бути організована як у ході бойових  дій, так і безпосередньо після  них. Якщо особам, що зазнали бойовий  стрес (по даним військових психіатрів, це майже 100% учасників бойових дій), не надається своєчасна допомога, у них розвиваються різні психічні порушення, можливе зловживання  психологічно активними речовинами (алкоголем, наркотиками). Найбільш характерними психологічними наслідками стресових  ситуацій є реактивні психози, які  виникають не на піку екстремальної  ситуації, а на її спаді. Тому відразу  після закінчення бойових дій  військовослужбовцям повинна надаватися кваліфікована допомога, яку здійснюють спеціально підготовлені лікарі, психологи, священнослужителі.

     Виокремлюємо  два рівні психологічної підготовки: базовий і оперативний.

     Базовий рівень спрямований на формування психологічної  готовності до широкого спектра стресових  ситуацій діяльності. Базова психологічна підготовка здійснюється одноразово.

     Оперативний рівень підготовки має забезпечити  формування готовності до дій в конкретних стресових ситуаціях діяльності. Здійснюється щоразу перед виконанням професійного завдання в екстремальній  ситуації.

     Психологічна  підготовка військовослужбовців проводиться  під час різних видів учбово-бойової  діяльності:

     • проведення стрільб зі штатної зброї;

     • занять на бойовій техніці (полігони, марші);

     • спеціальна підготовка (інженерна, підготовка розвідників та інші);

     • заняття по захисту від зброї масового знищення та високоточної зброї;

     • на заняття по фізичній підготовці.

     Таким чином, психологічна підготовка має  вирішальне значення для успішної діяльності військовослужбовців як у бойових  умовах, так і в інших екстремальних  ситуаціях. Для її ефективності необхідно  враховувати специфіку бойової  обстановки й інших екстремальних  умов, у яких має бути діяти. При  цьому методи моделювання психологічних  факторів бою в ході навчальної діяльності різноманітні, і чому більший арсенал  засобів і приймань психологічної  підготовки використовує офіцерський  склад, тем вище її ефективність. Крім того, велике значення має досвід організації  психологічної підготовки, уміння командирів проводити заняття, а також матеріальне  забезпечення психологічної підготовки.

РОЗДІЛ  ІІІ.

     ПСИХОЛОГІЧНА  РОБОТА В ЕКСТРЕМАЛЬНИХ  УМОВАХ  
 

     Психологічна  робота виступає як складова частина  морально-психологічного забезпечення (МПЗ) екстремальних умов і наповнює його конкретним змістом. Вона спрямована на формування, підтримання і відновлення  моральних, психічних, психофізіологічних, фізичних якостей і станів військовослужбовців, які необхідні для ефективного  вирішення ними бойових завдань.

     На  системному рівні психологічна робота в бойовій ситуації має включати: аналіз, прогнозування, психологічний  вплив.

     Ця  робота здійснюється на всіх етапах екстремальних  умов, на різних їх рівнях (діяльність окремого воїна, групи військовослужбовців, військового підрозділу, військової частини, групування військ тощо), з  урахуванням специфіки функціонування як свідомої, так і несвідомої сфер діяльності психіки воїна.

     Як  спосіб діяльності психологічна робота включає взаємопов’язані методи – психологічне проектування і психологічну корекцію.

     Психологічне  проектування полягає в прогнозуванні  психологічного змісту майбутньої бойової  діяльності, передбаченні його психологічних  наслідків і закладанні оптимальних  психологічних умов її здійснення. Смисл психологічного проектування полягає у передбаченні всієї  сукупності факторів майбутнього бою, які будуть мати певний вплив на настанови, мотиви, мотивацію, духовні, психічні, психофізіологічні та фізичні  стани, бойову активність військовослужбовців  і побудування адекватних їм психологічних  діагностичних, психологічних профілактичних і психологічних корекційних програм роботи з воїнами та військовими підрозділами.

     Психологічна  корекція в екстремальних умов передбачає виявлення, оцінку та зміну психологічних  умов дій, які здійснюються в даний  момент. Для цього командири, їх заступники, військові психологи повинні  мати певну еталонну модель оптимальних  психологічних умов для певних видів  бойової діяльності військовослужбовців. Виявляючи певні відхилення у  психічних і психофізіологічних станах військовослужбовців від  цих еталонних норм, командири  мають здійснити їх корекцію.

     Оптимізація зовнішніх умов виконання бойового завдання здійснюється методами управлінської, інформаційно-пропагандистської, воєнно-соціальної, правової, культурно-виховної роботи, протидії інформаційно-психологічному впливу противника тощо.

     Головна задача психологічної роботи полягає  в:

• отриманні об’єктивної зворотної інформації про ефективність заходів МПЗ екстремальних умов, про характер їх впливу на психічні стани військовослужбовців, мотивацію та загальний морально-психологічний стан у військових підрозділах і частинах;
• упровадженні відповідного даній бойовій ситуації комплексу морально-психологічних заходів щодо підтримки високого морально-психічного стану особового складу, збереженню психофізіологічного здоров’я військовослужбовців, наданню оперативної психічної, психологічної та соціально-психологічної допомоги.

     Досвід  сучасних воєнних конфліктів свідчить: як би якісно не були підготовлені війська, яким би вмілим не було воєнне управління їх бойовими діями, психіка військовослужбовців  не завжди витримує ті психологічні перевантаження, які створює сучасний бій. У сучасній війні наслідок дій психотропних засобів і психологічних операцій противника психічні втрати військ можуть перевищити фізичні. Сьогодні психологічна перемога над противником є головною умовою перемоги над ним у цілому.

     Практично в сучасній війні всі військовослужбовці піддаються психологічному впливу противника, і тому їм усім у певному обсязі необхідна психологічна допомога. Цей обсяг визначається психічною стійкістю воїна до стрес-факторів сучасного бою і конкретно отриманими ним психічними та психофізіологічними травмами.

     Психологічна  допомога – це комплекс психічних, психологічних, організаційних, медичних та інших заходів, спрямованих на забезпечення успішного подолання  військовослужбовцями обставин сучасного  бою, що травмують психіку, на збереження боєздатності та попередження розвитку в них посттравматичних психічних  розладів. Вона включає психологічну підтримку і психологічну реабілітацію.

     Психологічна  підтримка спрямована на активізацію  наявних психічних ресурсів та на створення додаткових, які забезпечують активні дії військовослужбовців  в умовах сучасного бою. Вона переважно  має профілактичний характер і спрямована на попередження розвитку негативних психічних явищ у військовослужбовців.

     Основними способами та засобами психологічної  підтримки є комунікативні, організаційні, медикаментозні, аутогенні.

     У разі отримання військовослужбовцями більш важких психічних розладів необхідно здійснити заходи психологічної  реабілітації.

     Таким чином, командирам доводиться формувати  психологічну готовність особового  складу не тільки до бойових умов, але  й до дій у різних екстремальних  ситуаціях. В процесі учбово-бойової підготовки доцільно проводити заходи, спрямовані на підвищення функціонування психіки військовослужбовців.  

     ВИСНОВКИ 
 

     Виходячи  з мети даної роботи, можливо зробити  наступні висновки:

     По-перше, психологічна підготовка військовослужбовців – це система цілеспрямованих дій, що має на меті формування та закріплення у воїнів психологічної готовності і стійкості, переважно на основі самовдосконалення особистісних та розвитку професійно важливих якостей, набуття досвіду успішних дій у модельованих екстремальних умовах бойової обстановки.

     Психологічна  підготовка здійснюється в ході виховання (виховними структурами), навчання (органами бойової підготовки) і при проведенні заходів власне психологічної підготовки.

     По-друге, за засобами моделювання факторів бою виділяють наступні прийоми психологічної підготовки: словесно-знакові, наочні, комп’ютерні, тренажерні, імітаційні, бойові.

     За  модальністю впливу на психіку військовослужбовця через: слух, нюх, зір.

     За  механізмами впливу методи психологічної підготовки підрозділяються на: методи переконання, примусу, впливу, наслідування, зараження, звикання, самонавіювання.

     По-третє, психологічна робота виступає як складова частина МПЗ екстремальних умов і наповнює його конкретним змістом. Вона спрямована на формування, підтримання і відновлення моральних, психічних, психофізіологічних, фізичних якостей і станів військовослужбовців, які необхідні для ефективного вирішення ними бойових завдань. А головна задача психологічної роботи тут полягає в: отриманні об’єктивної зворотної інформації про ефективність заходів МПЗ екстремальних умов, про характер їх впливу на психічні стани військовослужбовців, мотивацію та загальний морально-психологічний стан у військових підрозділах і частинах; упровадженні відповідного даній бойовій ситуації комплексу морально-психологічних заходів щодо підтримки високого морально-психічного стану особового складу, збереженню психофізіологічного здоров’я військовослужбовців, наданню оперативної психічної, психологічної та соціально-психологічної допомоги.