Методи психологічної підготовки військовослужбовців

     У цьому зв'язку дуже чітко важливо  розрізняти зміст загальної, спеціальної  та цільової психологічної підготовки. Так, в ході загальної психологічної  підготовки, яка здійснюється в процесі  навчання і виховання, формуються необхідні  для бою професійно важливі якості (мужність, героїзм, хоробрість тощо), які  повинні відповідати загальним  цільовим настановам і вимогам, що пред'являються  до особового складу.

     Спеціальна  психологічна підготовка менш пов'язана  з навчанням і вихованням і  більше наближена до самостійної  психологічної підготовки до виконання  поставленого завдання. Їй більшою  мірою притаманні специфічні методи (тренажі, ідеомоторні тренування, вивчення основних ознак цілей та ін.) У  ході спеціальної психологічної  підготовки вирішуються питання  з усвідомлення бойового завдання, переконання воїнів у необхідності беззаперечного її виконання, активізації  з цією метою готовності та інших  специфічних професійно важливих якостей. Саме в ході спеціальної психологічної  підготовки в найбільшій мірі вирішуються  питання щодо зниження елементів невідомості в загальній системі майбутніх дій, формуються та активізуються специфічні якості необхідні саме для виконання даного завдання.

     Цільова психологічна підготовка проводиться  до конкретного бою, до конкретного  польоту, походу, пуску і т. д. Вона найменш пов'язана з навчанням  і спрямована на підйом активності особового складу, мобілізацію його психіки на виконання поставленого завдання.

    Основними напрямками психологічної підготовки військовослужбовців є: формування у воїнів науково-обґрунтованих  знань про бойові дії, уявлень  про майбутню війну, переконань, готовності до подвигу, вчинення самовідданих вчинків  в ім'я перемоги над ворогом; підвищення рівня психологічної стійкості  та витривалості військовослужбовців, вироблення невибагливості, невибагливості , помірності в бажаннях і потребах; прищеплення довіри до командирів і  начальників, установки на беззаперечна покора і слухняність, благонадійності  і лояльності до політики держави; зниження психічних травм, підвищення рівня  професійних і бойових навичок  і вмінь, фізіологічної та психологічної  витривалості військовослужбовців.

    Ефективність  проведеної роботи багато в чому залежатиме від того, наскільки пунктуально  будуть дотримуватися принципи психологічного моделювання протиборства з супротивником; професійно-тактичної обумовленості  змісту психологічної підготовки важливість справ у різних видах Збройних Сил та родах військ, забезпечення безпеки дій в ході виконання  вправ та тренувань. Крім того дуже важливо дотримуватися психологічне відповідність навчальних і бойових  завдань, проблемність створюваних  навчально-бойових ситуацій; психологічне протиборство моделює адекватність психічних станів і дій умовам бою.

    Накопичений досвід роботи показує, що результативність діяльності офіцерів-психологів органів  бойової підготовки вище там, де основна  їх увага зосереджується на здійсненні психологічного аналізу видів бойової  діяльності; виробленні рекомендацій щодо формування необхідних професійно-важливих якостей в процесі бойового навчання; розробці психологічних моделей занять, навчань , маневрів та вироблення пропозицій командирам по створенню оптимальних рівнів психічної напруженості особового складу засобами імітації психологічних факторів бою, створенню в частинах навчально-матеріальної бази психологічної підготовки тренажерів, навчальних місць, полігонів, стрільбищ тощо. Викладений досвід роботи дозволяє цілеспрямовано і ефективно вирішувати завдання психологічної підготовки.

    Використання  різних засобів імітації (навчальні  ВВ, імітатори ядерного вибуху, навчальні  рецептури ОВ, імітаційні гранати  та фугаси, вибухові пакети, димові шашки, ракети (сигнальні), вогневі суміші, холості патрони і т. д.).

    Трансляції  записів шумових ефектів бою (постріли танків, гармат, розриви снарядів, мін, звукових низько літаючих літаків і  т. д.).

    Створення пожеж, макетів пошкодженої техніки, всіляких інженерних загороджень і  перешкод, що застосовуються раптово (імітаційні мінні поля, дротяні і мало помітні  огорожі, рови, пастки, завали, барикади, зруйновані ділянки доріг та мостів).

    Організація реальної протидії супротивника (підготовлена група особового складу, двостороння  гра силами двох взводів та ін.)

    Здійснюючи  різні композиції вище перелічених  засобів, залежно від вирішуваних  завдань, виду озброєння і роду військ, психолог, спільно з офіцерами  органів бойової підготовки, командирами  і штабами може усвідомлено вводити  в процес навчально-бойової діяльності різні психологічні чинники, здатні викликати як позитивну активність воїна, так і негативні психічні явища. Так створення загрози  для життя особового складу супроводжується  дією чинника небезпеки, реально  вогневий вплив раптовості, дефіцит  інформації невизначеності, здійснення незапланованих дій – новизною обстановки та ін. Уміле продумане введення в навчальний процес зазначених факторів дозволяє реально змоделювати окремі елементи сучасного бою, а отже вирішувати завдання психологічної підготовки.

    Таким чином, бойовий дух воїна формується під впливом кількох факторів: загальнокультурного, до якого відносять  етнопсихологічні особливості військовослужбовця, рівень освіти, наявність бойового досвіду і рівень підготовки; психологічних  особливостей особистості (фізичний стан, переконаність у своїй правоті, довіра до командування, товаришів  по службі, озброєння і військової техніки); особливостей військової ситуації – наступ чи оборона, інтенсивність  і тривалість бойових дій, якість тилового забезпечення, кількість втрат. 

РОЗДІЛ II.

МЕТОДИ  ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ 
 

     У процесі учбово-бойової діяльності необхідно формувати надійність функціонування психічних процесів. Фактори бою можуть виявляти такий  вплив, що людина втрачає здатність  адекватно сприймати дійсність: порушуються процеси мислення, уваги, мови. Тому в процесі учбово-бойової  підготовки доцільно проводити заходи, спрямовані на підвищення функціонування психіки військовослужбовців.

     Функціональна надійність психіки підвищується за рахунок:

     • вироблення високої чутливості органів чуття і їх стійкості;

     • розвитку здатності правильно оцінювати в бою відстань, час, швидкість;

     • вироблення здатності зберегти великий обсяг уваги, його стійкість, концентрацію;

     • створення й закріплення всебічних уявлень, що охоплюють область бою;

     • підвищення здатності зберігати в бою продуктивність пам'яті, гнучкість, мобільність, швидкість мислення.

     Надійність  функціонування психічних процесів може бути сформована шляхом розв’язання  стандартних навчальних завдань  в умовах перешкод. Дане явище прийнято називати стійкістю до перешкод.

     Розглянемо  конкретні методи підготовки військовослужбовців  до діяльності в бойових умовах і  в інших екстремальних ситуаціях.

     Для відтворення психологічних факторів бою використовуються різні прийоми  моделювання бойової обстановки. Їхній прийнято класифікувати за наступними ознаками: за засобами моделювання  бою; за модальністю впливу (на зорове, слухове, тактильне або інше сприйняття); за механізмами впливу на військовослужбовців.

     За  засобами моделювання факторів бою  виділяють наступні прийоми психологічної  підготовки:

     • словесно-знакові: при словесно-знаковім моделюванні вплив на військовослужбовців здійснюється через другу сигнальну систему за допомогою слів, знаків, інформативних жестів. Це може бути розповідь про майбутній бій, можливість одержати травму й ін.;

     • наочні: при наочнім моделюванні вплив здійснюється шляхом показу різних предметів, наприклад, після впливу на них стрілецького й інших видів зброї. Сильний вплив виявляє вид убитого військовослужбовця або труп людини. Очевидці свідчать, що при показі особам, що не приймали участь у бойових діях, двох трупів розстріляних в Афганістані душманів у багатьох виявилися різного роду психічні відхилення (з 64 чоловік в 17 спостерігався розлад, їх трясло, відчувалася пригніченість, деяких нудило);

     • комп'ютерні: вплив на військовослужбовців здійснюється шляхом моделювання факторів бою в ході виконання завдань і ігор при роботі на ЕОМ;

     • тренажерні: вплив здійснюється шляхом моделювання факторів бою з використанням технічних засобів, що сприяють виробленню тих або інших навичок і вмінь;

     • імітаційні: вплив на військовослужбовців здійснюється з використанням засобів імітації зовнішніх ознак бойової обстановки;

     • бойові: вплив здійснюється шляхом моделювання факторів бою з використанням бойової техніки, озброєння й підручних засобів, застосовуваних для організації й ведення бойових дій.

     За  модальністю впливу – наступні прийоми  псих. підготовки: вплив на психіку  через слух:

     • лементи (крик) й стогони. Такий вплив застосовується в найбільш напружені моменти навчань: заздалегідь підготовлені військовослужбовці зненацька для інших імітують поранених, що видають стогони й лементи. Підвищити напруженість можна за допомогою провокаційних вигуків, наприклад «Це гази!», «Танк задавив Петрова» і т.п.;

     • гонги, дзвінки, сирени, дзвони. Цей вплив краще застосовувати в невеликому просторі – у приміщеннях, укриттях, що підвищує напруженість;

     • звукозаписні й радіотрансляційні засоби. У цьому випадку прослуховуються звуки бою й різні незвичайні звуки (шум, гуркіт, свист);

     • вибухові речовини. Тут ефективність досягається тривалістю впливу, а не його силою;

     Вплив на психіку через зір:

     • світлові ефекти (спалахи вибухів, ламп, прожекторів). Осліплення, відволікання уваги за допомогою світлових ефектів у поєднанні з необхідністю виконання поставленого завдання приводить до підвищення психологічної напруженості;

     • руйнування, руїни, опудала. Викликаючи з їхньою допомогою почуття відрази, страху, пригніченості й вимагаючи при цьому виконання завдання, можна навчити військовослужбовців долати негативні емоції;

     • демонстрація впливу зброї й техніки на предмети. Безпосередньо спостерігаючи вплив зброї й техніки на предмети, військовослужбовці виробляють у себе стійкість до психологічних факторів бойової обстановки;

     Вплив на психіку військовослужбовців  через нюх: створюючи ділянки  імітації зараження місцевості навчальними  рецептурами отруйних речовин (наприклад, аміачною водою), інші ділянки з перевагою  різких, нудотних запахів, гари, на яких військовослужбовці в засобах захисту  й без них будуть відпрацьовувати  питання бойової підготовки, можна  наблизити умови їх діяльності до реальних, що виникають у бойовій  обстановці.

     Вплив на психіку військовослужбовців  через тактильні відчуття. Крім того що воїн чує, бачить, для формування в нього нових психічних образів  велике значення мають тактильні  відчуття. Коли воїн має можливість потримати в руках кулю, осколки  снарядів, відчути вплив ударної  хвилі, діяти у вогнищах пожеж, зараження, у нього формується більш повне уявлення про реальну картину бою.

     Вплив на психіку через вестибулярний  апарат: численні швидкі переміщення, високий ступінь напруженості, дії  у нічних умовах, невеликі, закриті  простори бойових машин, труднощі орієнтації, характерні для бойової обстановки, висувають підвищені вимоги до вестибулярного апарата. Різні фізичні вправи (перекиди, вправи на брусах, поперечині, дії на обмежених площах, розташованих на висоті, пересування в темряві) зміцнюють  вестибулярний апарат, а також  формують упевненість у власних  силах.

     За  механізмами впливу на військовослужбовців  методи психологічної підготовки підрозділяються  на:

1. Методи переконання. Це методи переважно інтелектуального впливу за допомогою логічних обґрунтувань.
2. Методи примусу. Вплив спрямовується на мотиваційну сферу людини крім його бажання й волі.
3. Методи впливу. Здійснюється переважно емоційно-вольовий вплив, розрахований на некритичне сприйняття готових висновків.
4. Методи наслідування. Ці методи являють собою прийняття й відтворення поведінки й стану іншої людину. Вони можуть носити мотиваційний характер або ж характер сліпого копіювання.
5. Методи зараження. Це несвідома, мимовільна схильність особистості певним психічним станам.
6. Методи звикання. Такі методи спрямовані на формування стійкості до різних впливам шляхом їхнього багаторазового повторення.
7. Методи самонавіяння. Ці методи припускають навчання військовослужбовців навичкам довільного цілеспрямованого самонавіяння за допомогою вербальних (словесних) або уявного відтворення певних зразків і ситуацій, пов'язаних із зміною психічного або фізичного стану, що необхідний.

     Крім  цього, з метою психологічної  підготовки до дій у бойовій й  інших екстремальних умовах можуть використовуватися психофармакологічні  й деякі інші методи впливу на людську  психіку. Так, існують соціальні  методи психологічної підготовки, засновані  на техніці самонавіяння.