Методи навчання в сучасній школі

Навчання як складний процес, в  якому учні, свідомо засвоюючи  істинно наукові знання, оволодіваючи методами самостійного набуття і  творчого їх використання, розвиваються у відповідності з властивими їм закономірностями, що мають об'єктивний характер. Вивчення закономірностей  педагогічного процесу і встановлення законів, що відображають ці закономірності, є надзвичайно важливим завданням  педагогіки як науки.

Процес навчання при всій різноманітності  його конкретних форм характеризується двома суперечливими ознаками: цілеспрямованістю, суворою послідовністю - з одного боку, і неперервним збудженням активності учнів та створенням простору для  творчої діяльності колективу класу  і кожного окремого учня – з  другого. Істинна діалектика – у  взаємопроникненні й взаємодії  цих протилежних начал.

Діалектика навчального  процесу полягає у взаємодії  керівництва педагога і творчої  діяльності учнів, у відповідності  логічної структури навчального  матеріалу вищому рівню пізнавальних можливостей учнів, в зростанні  ідеальних спонукань і самостійності  їх мислення.

Взаємодія вчителя та учнів  може здійснюватись як в безпосередній, так і в опосередкованій формі. У першому випадку учитель та учні безпосередньо і спільно вирішують навчальні завдання. При опосередкованій взаємодії учні виконують завдання та інструкції, що були дані вчителем раніше. Процес навчання може здійснюватись і за відсутності вчителя, коли, наприклад, учні самостійно оволодівають новими способами навчальної діяльності, вирішують творчі завдання без інструктажу вчителя. Процес же викладання обов'язково передбачає активність процесу навчання. Цілісність навчального процесу криється в спільності завдань викладання і навчання, в неможливості існування викладання без навчання.

У процесі навчання виділяють цільовий, стимулюючо-мотиваційний, змістовий, операційно-діяльнісний, контрольно-регулятивний, оцінювально-результативний компоненти.

Цільовий компонент процесу навчання відображає усвідомлення педагогом і прийняття учнями мети й завдань вивчення теми, розділу чи навчального предмета в цілому. Мета навчання соціально детермінована. Вона визначається завданнями, висунутими суспільством перед школою, і відображеними в державних документах про освіту.

В конкретному циклі навчального  процесу мета і завдання навчання визначаються на основі вимог програми, врахування особливостей даного класу, рівня його попередньої підготовки, освіченості, вихованості і розвитку учнів, а також з урахуванням  можливостей самого педагога, обладнання кабінету, дидактичних засобів навчання та ін.

Стимулюючо-мотиваційний компонент передбачає, що педагог здійснюватиме заходи, спрямовані на стимулювання в учнів інтересу, потреби в розв'язанні визначених завдань. Причому стимулювання повинне породжувати внутрішній процес виникнення в учнів позитивних мотивів навчання.В єдності стимулювання і мотивації закладений зміст стимулюючо-мотиваційного компоненту навчального процесу.

Зміст навчання визначається навчальним планом, державними навчальними програмами і підручниками з даного предмету. Зміст окремих уроків конкретизується вчителем з урахуванням визначених завдань, необхідності відображення в змісті предмета специфіки виробничого і соціального оточення школи, рівня підготовленості, інтересів учнів.

Операційно-діяльнісний компонент найповніше відображає процесуальну сутність навчання. Саме в діяльності педагогів та учнів і реалізуються завдання засвоєння школярами широкого соціального досвіду людства. Операційно-діяльнісний компонент реалізується за допомогою певних методів, засобів і форм організації навчання.

Контрольно-регулюючий компонент передбачає одночасний контроль учителя за розв'язанням визначених завдань навчання і самоконтроль учнів за правильністю виконання навчальних операцій, точністю отриманих відповідей. Контроль здійснюється за допомогою усних, письмових, лабораторних робіт, опитувань, заліків, екзаменів.

Самоконтроль передбачає самоперевірку  учнів, які самостійно перевіряють  ступінь засвоєння навчального  матеріалу, правильність виконання  вправ, оцінку життєвої реальності отриманих  у задачах відповідей тощо. Контроль і самоконтроль забезпечують функціонування зворотного зв'язку в навчальному  процесі — отримання учителем інформації про ступінь утруднення, про якість поетапного розв'язання завдань навчання, про типові недоліки.

Оцінювально-результативний компонент навчання передбачає оцінку педагогами і самооцінку учнями досягнутих у процесі навчання результатів, встановлення відповідності їх з визначеними навчально-виховними завданнями, виявлення причин відхилень, проектування нових завдань з метою усунення виявлених прогалин у знаннях і вміннях.

Всі компоненти навчального процесу  необхідно розглядати в закономірному  взаємозв'язку. Мета навчання визначає його зміст. Мета й зміст вимагають  певних методів, засобів і форм стимулювання й організації навчання, в процесі  якого необхідний поточний контроль і регулювання. Нарешті, всі компоненти в сукупності своїй забезпечують певний результат.

Таким чином, необхідно творчо підходити до проектування і реалізації процесу навчання, не допускати шаблонного, без урахування конкретної ситуації, їх використання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2.Поняття про методи  навчання

Методом навчання називають  спосіб упорядкованої взаємозв’язаної  діяльності викладача, направленої  на рішення завдань виховання  і розвитку навчаємих в процесі  навчання.

Методи навчання є одним  з найважливіших компонентів  навчального процесу. Без відповідних  методів діяльності неможливо реалізувати  мету і завдання навчання, досягнути  засвоєння навчаємими певного змісту навчального матеріалу.

Основні групи методів  :

-	методи організації і  здійснення навчально-пізнавальної діяльності;
	-методи стимулювання і мотивації навчальної діяльності;
-	методи контролю і самоконтролю за ефективністю навчально-пізнавальної діяльності.

Класифікація методів  навчання є відносно цілісною тому, що вона враховує всіх основні структурні елементи діяльності (її організацію, стимулювання і контроль). В ній  цілісно показані такі аспекти пізнавальної діяльності, як сприймання, осмислення і практичне застосування. Вона враховує всі основні функції і сторони  методів, виявлені педагогічною наукою, не відкидаючи не одну з них. Але  вона не просто механічно з'єднує  відомі підходи, а розглядає їх у  взаємозв'язку і єдності, вимагаючи  вибору їхнього оптимального поєднання. Нарешті, підхід, що пропонується до класифікації методів, не виключає можливості доповнення його новими приватними методами, що виникають  в ході вдосконалення процесу  навчання в сучасній школі.

Перш ніж перейти до характеристики окремих методів  навчання, необхідно відзначити, що кожний метод може складатися з сукупності методичних прийомів. На цій підставі часом методи визначають як сукупність методичних прийомів, що забезпечують рішення завдань навчання.

Перейдемо до більш докладного опису всіх основних груп методів  навчання в освіті.

Словесні методи навчання:

До словесних методів  навчання відносяться оповідання, лекція, бесіда і ін. В процесі їхнього  роз'яснення викладач шляхом слова  викладає, пояснює навчальний матеріал, а студенти шляхом слухання, запам’ятовування і осмислювання активно його сприймають і засвоюють.

Розповіді.

Цей метод припускає усну розповідь викладання навчального  матеріалу, яка не переривається  питаннями навчаємих.

Можливі декілька виглядів розповіді - розповідь-вступ, розповідь-викладання, розповідь-висновок. Мета першого - підготовка до сприймання нового навчального матеріалу, що може бути проведене іншими методами, наприклад, бесідою. Цей вигляд оповідання характеризується відносною стислістю, яскравістю, емоціональністю викладення, що дозволяє викликати інтерес до нової теми, порушити потребу в  її активному засвоєнні.

Під час другого методу викладач розкриває зміст нової  теми, здійснює виклад по певному логічному  плану, що розвивається, в чіткій послідовності, з вичлененням головного, істотного, з застосуванням ілюстрацій і  переконливих прикладів.

Розповідь-висновок звичайно проводиться в кінці заняття. Викладач в ньому резюмує головні  думки, робить висновки і узагальнення, дає завдання для подальшої самостійної  роботи по цій темі.

В ході застосування методу розповідь використовуються такі методичні  прийоми, як викладення інформації, активізація  уваги, прийоми прискорення запам’ятовування (мнемонічні, асоціативні), логічні  прийоми порівняння, виділення головного, резюмування, форми діалогу.

Умовами ефективного застосування розповіді є ретельне продумування теми, вдалий підбір прикладів і  ілюстрацій, підтримання належного  емоційного тонусу викладення, використання навчаючих запитань-підказок.

Навчальна лекція.

Як один з словесних  методів навчання навчальна лекція припускає усне викладення матеріалу, що відрізняється великою ємністю, ніж розповіді, великою складністю логічних побудов, образів, доказів  і узагальнень.Лекція, як правило, займає все заняття, в той час як оповідання займає лише його частину.

В ході лекції використовуються прийоми усного викладення інформації, як в розповіді, підтримання уваги  протягом тривалого часу, активізації  мислення слухачів, прийоми забезпечення логічного запам’ятовування, переконання, аргументації, доказів, класифікації, систематизації і узагальнення. Найкращім  прикладом може бути лекція-діалог.

Подібним методом легше  всього користуватися за допомогою аудіокасет,відеотехніки, а також супутникового телебачення, хоча лекцію можна ще доповнювати за допомогою конспекту, книги чи комп'ютерного пакету.

Бесіда. Метод бесіди припускає розмову викладача з учнями. Бесіда організується з допомогою ретельно продуманої системи питань, що поступово підводять учнів до засвоєння системи фактів, нового поняття або закономірності.

В ході застосування методу бесіди використовуються прийоми порушення  питань (основних, додаткових, навідних і ін.), обговорення відповідей і  думок навчаємих, корегування їх відповідей, прийоми формулювання висновків  з бесіди.

Питання до бесіди повинні  бути достатньо ємними для цілісного  сприймання. Питання не повинні вимагати односкладових відповідей. Викладач може використати допоміжні, навідні  запитання, що дозволять продовжити обговорення проблеми.

Наочні методи навчання.

Наочні методи достатньо  важливі для навчаємих, це є візуальним сприймання дійсності. Сучасна дидактика  вимагає більш раціональних варіантів  застосування методів наочності, що дозволять досягнути більшого освітнього і виховного результату, а також розвиваючого ефекту. Як говориться у роботі дидактика орієнтує педагогів на таке застосування наочних методів навчання, щоб водночас мати можливість розвивати мислення навчаємих.

Особливістю наочних методів  навчання є те, що вони обов'язково пропонуються в тій або іншій мірі, сполучаючись зі словесними методами. Тісний взаємозв'язок слова і наочності випливає з  того, що діалектичний шлях пізнання об'єктивної реальності припускає застосування в єдності живого споглядання, абстрактного мислення і практики. Вчення І. П. Павлова  про першу і другу сигнальні  системи показує, що при пізнанні явищ дійсності вони повинні застосовуватися  у взаємозв'язку.

Існують різноманітні форми  зв'язку слова і наочності. Віддати  якійсь з них повну перевагу було б помилковим, бо в залежності від  особливостей завдань навчання, змісту теми, характеру наявних наочних  методів, а також рівня підготовленості  навчаємих, необхідно в кожному  конкретному випадку обирати  найбільш раціональне поєднання.

Практичні методи навчання

Практичні методи навчання охоплюють надто широкий діапазон різноманітних виглядів діяльності навчаємих. Під час використання практичних методів навчання застосовуються прийоми: постановка завдання, планування його виконання, оперативного стимулювання, регулювання і контролю, аналізу підсумків практичної роботи, виявлення причин недоліків, корегування навчання для повного досягнення мети.

До практичних методів  відносяться також вправи, що виконуються  навчаємими зі звукозаписною, звуковідтворювальною апаратурою, сюди ж відносяться комп'ютери.

Індуктивні і дедуктивні методи навчання

Індуктивні і дедуктивні методи навчання характеризують винятково важливу особливість методів - спроможність розкривати логіку руху змісту навчального матеріалу. Застосування індуктивних і дедуктивних методів означає вибір певної логіки розкриття змісту теми, яка вивчається: від приватного до загального і від загального до приватного.