Бродяжництво та бездоглядність дітей як соціально-педагогічна проблема

   Крім того, свобода пересування,вільний  вибір місця проживання,право вільно залишати територію України не підкріплюється достатньої кровавої, освітньої, та інформаційною роботою серед громадян, яка б допомогла б реалізувати правові норми передбачені Конституцією України.

   Особливої уваги  з боку держави потребує вирішення  проблеми безпритульності дітей,зменшення  чисельності дітей які займаються  бродяжництвом та дітей,які позбавлені  батьківського піклування.

  З метою поліпшення  соціального захисту бездомних  громадян та безпритульних дітей був прийнятий Закон України «ро основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей»(Констітція України)

   Зазаначений Закон  України визначає загальні засади  соціального захисту бездомних  громадян та безпритульних дітей,забезпечує правового урегулювання відносин у суспільстві, які спрямованя на реалізацію бездомними громадянями та безпритульними дітьми прав і свобод.

Основними принципами на яких ґрунтується соціальний захист бездомних громадян і безпритульних дітейє принципи:

• законності;
• демократизму;
• рівності громадян;
• поваги до особистості;
• визнання честі та гідності;
• забезпечення основних прав і свобод людини.

Прийнятий закон поширюється  на громадян України та осіб без  громадянства, які постійно на законних підставах проживали і після втрати прав на жилі приміщення проживають на території України.

Слід відмітити.що з  метою створення необхідних умов для забезпечення прав і свобод бездомних  громадян та безпритульних дітей.

 Так,облік бездомних  громадян здійснюється переважно за місцезнаходженням на підставі особистого звернення або їх виявлення спеціальними закладами.

Що стосується обліку безпритульних дітей,зазначажмо,що ві здійснюється службами у справах  неповнолітніх, місцевих органів виконавчої влади  та органів місцевого самоврядування.

Реєстрація переважного  місцезнаходження бездомних громадян здійснюється за юридичною адрессою спеціалізованого закладу,який здійснює облік.

Видача та поновлення документів безпритульних дітей  здійснюються відповідно до законодавства.

Разом з цим.з метою  попередження бездомності та безпритульності  дітей в рамках відповідних программ  провожяться освітні та просвітитніські  зоходи з інформуванням населення  щодо норм законодавства.

Зазаначені освітницькі  та проствітитницькі заходи повинні формувати зластість громадян застосовувати норми законодавства для реалізації та захисту своїх прав.

На допомогу бездомним  громадянинам і безпритульним дітям, на їх підтримку та реінтеграцію створюються  соціальні заклади.

Такими закладами соціального захисту є:

• будинок нічного перебування- заклад соціального закладу, для бездомних громадян,діяльність якого спрямоване на поступове повернення особи до самостійного повноцінного життя шляхом надання їй комплексу послуг(соціальний, психологічних, юридичних, тощо) з урахуванням індивідуальних потреб.
• Центр реінтеграції- заклад соціального захисту для бездомних громадян,діяльність якого спрямована  на поступове повернення особи до самостійного повноцінного життя шляхом надання їй комплексу послуг( соціальних,психологічних,медичних,тощл) з урахуванням індивідуальних потреб.
• Соціальний готель- заклад соціального захисту для перебування бездомних громадян, який має у своєму складі окремі номери,

Розміщення та проживання бездомних громадян у соціальному  готелі є платним. Оплата за проживання в соціальному готелі може здійснюватися безпосередньо бездомним громадянином або іншою фізичною чи юридичною особою.

Закладами соціального  захисту для бездомних громадян створюються місцевими органами самоврядування підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм відповідно ло потреб регіону.

Закладами соціального  захисту  для безпритульних дітей  є:

• притулок для неповнолітніх
• служби у справах неповнолітніх
• заклад соціального захисту-створений  для тимчасового перебування в ньому неповнолітніх віком від 2-18 років.
• Центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах неповнолітніх
• Заклад соціального захисту,що створюється для тривалого або денного перебування дітей віком від3-18 років,які опинилися в скадних життєвих обставинах,наданням їм комплексної допомоги (соціальної,психологічної,медичної,тощо)

Також необхідно відмітити, що фінансування заходів спрямованих  на соціальний захист бездомних громадянин та безпритульних дітей здійснюється за рахунок державного та місцевих бюджетів.

Таким чином соціальний захист бездомних громадянин і безпритульних  дітей- це обов’язок держави гарантований Конституцією України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2 Соціально-педагогічнв підходи до  вирішення проблеми безпритульності.

На сьогодні ший день в Україні не існує усталенного визначення щодо категорії дітей . У  прессі періодичних виданнях, психолого- педагогічних работах,результатах соціологічних досліджень вживаються такі терміни:

• безпритульні
• бездомні
• безпритульні
• діти вулиці
• діти позбавлені батьківського піклування
• соціальні сироти
• неповноліті группи ризику

Дитячий Фонд ООН(ЮНІСЕФ) відносить до таких:

• дітей,які спілкуються з власними родинами і живуть у тимчасових сховищах
• дітей, які підтримують контакт із сім’єю, але через бідність, різні види експлуатації та зловживань по відношенню до них поводять більшу частину дня а інколи і ночі на вулиці.
• Дітей-вихованців інтернатів та притулків, які через різні причини втекли із них і перебувають на вулиці

Це узагальнена характеристика «дітей вулиці», оскільки в залежності від соціально-економічних умов в країні ступінь маргіналізації має свої специфічні прояви.

До дітей вулиці відносять:

_безпритульні діти- діти  які не мають постійного місця  проживання в зв’яку з втратою батьків,асоціальними формами поведінки дорослих та діти яких вогнали з дому батьки

• безпритульні діти- діти які мають певне місце проживання,але вимушені перебуватинна вулиці
• діти-втікачі з виховних установ- діти.які зазнали насильства в закладах інтернатного типу
• діти-втікачі з зовні благодійних сімей- діти з високим рівнем конфліктності..

Усиновлення(удочеріння)- є оформлене спеціальним юридичним  актом прийняття в сім’ю неповнолітньої дитини на правах ина обо дочки(стаття 101 кодексу України про шлюб та сім’ю)

Усиновителем може бути кожен повнолітній дієздатний громадянин. Між устновителеи та усиновленою дитиною понинна бути різниця у віці 15 років,н6е менше.За наявності поважнних причин цю різницю в віці може бути зкорочена але тільки під час розглядання заяви про усиновлення. У разі усиновлення дітей родичами різниця у віці не зорглядаеться.

Усиновлення є найкращою  формою влаштування долі дитини сироти і досі единою,в результаті якої дитина вибуває з системи державної  опіки.

Опіка та піклування встановлюється для виховання неповнолітніх дітей,які внаслідок смерті батьків,позбавлення батьківських прав,для захисту особистих  і майнових прав та інтересів цих дітей. Опіка встановлюється над дітьми які не досягли 15років,піклування-15-18

 Прийомна сім’я – це сімя яка добровільно взяла з закладів інтернатного типу дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування,від 1-4 дітей для виховання та спільного проживання..Загальна кількість родних та прийомнх не повинна первмщувати 5 чоловік.

Дитячий будинок сімейного  типу- це окрема сімя,що створюється за бажанням подружжя або окремої особи,чка не перебува у шлюбі. Така сіямя бере на виховання і спільне проживання не менше 5 дітей сиріт, або дітей позбавлених батьківського піклування.

 

Втсновок до розділу 2

Отже,сирітство-це соціальне явище,поява якого обумовлена наявністю в суспільстві дітей,батьки яких померли,а токаж дітей,які залишилися без піклування батьків у результаті позбавлення останніх батьківських прав або визнання їх в установленому порядку недієздатними або зниклими безвісті. Сирота-дитина,тимчасово чи постійно перебуває поза сімєю внаслідок втрати батьків. Згідно з Конституцією України «утримання та виховання дітей-сиріт покладається на державу»(стаття 52)

Визнання Україною Конвенції  ООН про права дитини, її основними  вимог у національному законодавстві  зумовило посилення уваги громадянськості до дітей.

Сьогодні в нашій  державі законодавче вирішення  захисту прав дітей  базується  на положеннях ст.52 Конституції України.

Базові положення щодо влаштування дітей, котрі з певних причин не можуть виховуватись у власній родині, викладені у Сімейному кодексі України.

На подолання негативних явищ,зокрема попередження дитячої  бездоглядності та безпритульності. Профікалтики правопорушень серед дітей спрямовані Укази Президента України

 

 

 

 

 

 

Висновки

Провівши дослідження  на тему «ьродяжнецтво та бездоглядність дітей як соціально-педагогічна  проблема», можно зробити наступні висновки. За визначенням ЮНІСЕФ діти вулиці- це неповнолітні, для яких вулиця стала постійним місцем перебування. В Україні не має вичерпного визначення цтого поняття. Враховуючи багатоваріантність шляхів виходу дітей на вулицю,можна дати таке визначення «діти вулиці»

1)головна ознака- є  та що більшість часу вони  проводять на вулиці

2)діти вулиці-діти, які  офіційно не визнані позбавлені батьківської опіки,але фактично можуть бути визнані соціальними сиротами, оскільки батьки  з певних причин належним чином не займаються їхнім вихованням. Поняття «діти вулиці» об’єднує в собі безпритульність та бездоглядність дітей.

Я вважаю, що в Україні безпритульність набула серйозних масштабів. Причин чимало: массове безробіття,котре спричинило відтік робочої сили за кордон з подальшим руйнуванням сімейних та родинних стосунків; переоцінка моральних цінностей через суспільно-політичні та економічні зміни; втрата віри в загальнолюдські  принципи та інші в тому числі фізичні та моральні знущання батьків,родичів над неповнолітніми.

Безпритульність та бродяжництво призводить до жахливих наслідків. Прямий наслідок- алкоголізм, наркоманія, бандитизм,злодійство іншими словами ,цілий букет суспільного негативу.

На мою думку серед  безпритульних є діти різного  соціального походження.

Бродяжництво- це проблема в основному соціального характеру. Тому шляхи розв’язання знаходяться  на соціально-економічному відносинах між державними органами соціальної допомоги ї найбільш вразливими верствами населення.особливо неповнолітніми дітьми,які потребують допомоги у своїх громадських прав і свобод як повноцінні члени суспільствіа.

Суспільство повинно  створити такі умови життя, в яких би наші маленькі безпритульні громадянини почували себе захищенними та в безпеці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

 

1)Бархеріт Г.Я. Ускладнений поведінка підлітка і деякі підходи до його подолання. Мн., 2000.

2)Вержібок Г.В. , Криволап Н.С. На допомогу психолога. Мн., 2003.

3)Гоголєва А.В. Адиктивна поведінка і його профілактика. 2002.

4)Грищенко Л.О., Алмазов Б.М. Психологія, що відхиляється і завдання педагогічної реабілітації важковиховуваних учнів. Свердловськ, 1987.

5)Козлов Н.І. Формула особистості., 2000.

6)Колесов Д.В. Антинаркотичне виховання. М., 2001.

7)Короленка Ц.П., Донських Т.А. Сім шляхів до катастрофи., 1990.

8)Михайлівська І.Б., Вершиніна Г.В. Важкі щаблі. М., 1990.

9)Миколаєва Л.П., Колесов Д.В. Уроки профілактики наркоманії в школі. М. - 2003.

10)Овчарова Р.В. Технології практичного психолога. М., 2000.

11)Рудестам К.Г. Групова психотерапія. СПб, 2000.

12)Сиротюк А.Л. Корекція навчання і розвитку школярів. М., 2001.

13)Основи соціальної роботи. Відп. ред. П.Д. Павленок, М., 2002.

14)Соціальна робота під. ред. проф. В.І. Курбатова. Р.-на-Дону, 2005.

15)Чим раніше, тим краще (профілактика дитячої бездоглядності і соціального сирітства), с.28. Соціальне забезпечення. № 11 листопад 2009.

16)Пеша І.В. Соціальний захист дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування. –к.,2000.

17)Притулки для неповнолітніх:  статус та особливості роботи,-к.,2000.

18)Профілактика злочинності  несовершеннолетних в маліх и  средних городах.косевич Н.Р.-м:щит.-м.2004.-270с

19)Констітуція України,1996,46с