Бродяжництво та бездоглядність дітей як соціально-педагогічна проблема

Деякі сім'ї не тільки не виконують  по відношенню до дітей свої обов'язки, але і є чинником, що деформують їх соціальне, індивідуальне, інтелектуальне і моральний розвиток. Тому в числі найгостріших проблем, що вимагають першочергового рішення, на перший план вийшла бездоглядність дітей та підлітків. Від неї недалеко і до наркоманії та токсикоманії, дитячих правопорушень і злочинів.

Одним з виходів у цій ситуації є максимальне наближення сфери  соціального обслуговування до населення, що сприятиме процесу відновлення, розвитку, підтримки соціальної життєдіяльності  сім'ї, що потрапила у важку життєву  ситуацію. Поєднання різних форм допомоги, виявлення кризових ситуацій та оперативне реагування дають змогу зробити новий крок у створенні системи соціальної допомоги дітям та сім'ям. При цьому особлива увага повинна приділяється контролю за результативністю роботи з тим, щоб при необхідності переглянути план і програму реабілітації, звернутися до інших, більш ефективних засобів досягнення результатів.

При цьому провідним аспектом стає час - чим раніше дитина входить у  систему оздоровчо-реабілітаційної  роботи, тим успішніше його соціалізація, тим більша ймовірність компенсації вад розвитку й подолання факторів, що обумовлюють сімейне неблагополуччя.

Аналізуючи сучасний стан допомоги дітям сімей групи ризику, слід зазначити, що на основі такої допомоги лежать наступні принципи:

-встановлення тісної взаємодії між дітьми, батьками та фахівцями;

-залучення батьків до раннє втручання;

-використання певних методів, які можуть застосовуватися в природних для дитини умовах;

-використання сімейної системи впливу [4, с.253].

      Перша, основна, завдання раннього втручання пов'язана із забезпеченням соціального, емоційного, інтелектуального і фізичного розвитку дитини, що входить до групи ризику, і досягненням максимального успіху в розкритті потенціалу дитини і сім'ї. Допомагаючи родинам досягти порозуміння і набути навичок, більш ефективно адаптують членів сімей до особливостей їхньої дитини, раннє втручання націлене на запобігання додаткових дій, здатних погіршити порушення дитячого розвитку. Таким чином, можна зробити висновок, що раннє втручання на увазі роботу з дитиною, починаючи з раннього віку, і спрямоване на підтримку сім'ї, що включає партнерство сім'ї і професіоналів, розкриття сімейного потенціалу, вивчення способу функціонування конкретної сім'ї та вироблення індивідуальної програми, яка відповідає її потребам і стилю життя. Підводячи підсумки, хотілося б сказати, що створення ефективної системи взаємодії, заснованої на об'єктивності, своєчасності, конструктивності, дає стійкий позитивний результат у соціальній роботі з сім'єю і дітьми.

Соціальні технології профілактики бродяжництва та безпритульності 

Суспільство завжди докладав достатньо  зусиль у боротьбі з небажаними формами  людської поведінки з метою збереження порядку і стабільності. Сукупність засобів і методів впливу суспільства на небажані форми поведінки, що відхиляється з метою їх усунення або мінімізації та приведення у відповідність із соціальними нормами визначається як соціальний контроль. Тому соціальні технології профілактики та корекції девіантної поведінки безпосередньо пов'язані з технологіями соціального контролю.

 

До інститутів (суб'єктам) соціального  контролю відносяться практично  всі соціальні інститути, проте  особлива роль належить сім'ї, як інституту  первинної соціалізації, державі, як органу вищої влади в суспільстві і, відповідно, його установам, громадській думці, що виражає прийняті норми моралі.

За формами розрізняють  формальний і неформальний контроль.

 Формальний (офіційний) здійснюється компетентними організаціями, неформальний (неофіційний) пов'язаний з суспільною думкою. Сюди також відноситься каральний (репресивний) і стримуючий (застере-тації) контроль. Методами контролю виступають профілактика (превенція) і санкції. Під попередженням (профілактикою, превенцией) різних форм девіантної поведінки розуміється вплив суспільства, інститутів соціального контролю, окремих громадян на причини девіантної поведінки. Превенція припускає вплив на причини девіантної поведінки, обставини і фактори, йому сприяють, яке призводить до скорочення та / або бажаного зміни структури девіацій. Вона передбачає також удосконалення правових норм і механізмів їх реалізації, і поліпшення діяльності адміністративно-правових органів по боротьбі з соціальними відхиленнями [8, с.95].

Профілактика, будучи важливим засобом  запобігання розвитку будь-яких негативних процесів на ранніх стадіях їх, дозволяє з меншими функціональними витратами зняти гостроту проблеми і повернути процес у більш сприятливе русло. Таким чином, вдається досягти мети профілактичного впливу.

В даний час сформувалися певні підходи до профілактики девіантної поведінки.

- Перш за все, це інформаційний  підхід, тобто інформування людей  про нормативні вимоги, що пред'являються  до них державою і суспільством; активне використання в цих  цілях засобів масової інформації (преса, радіо, телебачення), кіно, театр, художню літературу.

- Необхідно проводити профілактичну  роботу з майбутніми батьками (про шкоду пияцтва та наркоманії).

- Серед напрямків профілактики  девіантної поведінки існує медико-біологічний  підхід. Його суть полягає в попередженні можливих відхилень від соціальних норм цілеспрямованими заходами лікувально-профілактичного характеру.

Соціальна корекція необхідна тому, що суспільство повинне охороняти себе від елементів, що вносять дезорганізацію в соціальні відносини.

Соціальна профілактика - це науково обгрунтоване і своєчасно предпринимаемое вплив на соціальний об'єкт з метою збереження його функціонального стану і запобігання можливих негативних процесів у його життєдіяльності [8, с.106]. Ефективність її здійснення багато в чому визначається професіоналізмом суб'єкта впливу і комплексним характером профілактичного застосування. Соціальна профілактика створює передумови для процесу нормальної соціалізації особистості, що грунтується на пріоритеті принципів законності і моралі. Цим самим закладається фундамент благополуччя в сім'ях і соціальної стабільності суспільства в цілому.

З урахуванням соціального  стану та потреб суспільства у  запобіганні багатьох соціальних проблем  і будується профілактична робота. Поряд з профілактикою злочинності, алкоголізму, наркоманії, аморальних вчинків, які є основними компонентами соціальних девіацій, особливої ​​актуальності в сучасному суспільстві набуває проблема профілактики бездоглядності та безпритульності. За останні 10 років спостерігається значне зростання кількості таких дітей та підлітків. І це не дивно, оскільки дана тенденція характерна для періоду соціальних смут, змін суспільних систем та громадянських конфліктів. До цих пір в нашій країні немає цілком достовірної статистики про чисельність безпритульних і бездоглядних. Адже бездоглядність зараз стає одним з основних чинників зростання чисельності правопорушень. До недавнього часу безпритульників, як правило, доставляли в спецприймальники, де вони прирівнювалися до правопорушників, опиняючись в режимному установі. Тепер основним місцем розміщення таких дітей стали спеціалізовані реабілітаційні установи для неповнолітніх. До їх числа належать: соціально-реабілітаційні центри для неповнолітніх, що здійснюють профілактику бездоглядності та соціальну реабілітацію неповнолітніх, які опинилися у важкій життєвій ситуації; соціальні притулки для дітей, що забезпечують тимчасове проживання і соціальну реабілітацію неповнолітніх, які опинилися у важкій життєвій ситуації і потребують екстреної соціальної допомоги держави; центри допомоги дітям, які залишилися без піклування батьків або законних представників.

Хоча число спеціалізованих  соціально-реабілітаційних установ  по країні з кожним роком зростає, однак зростає і бездоглядність. У результаті таких установ поки що все ще не вистачає.

Реалізація  профілактичних заходів здійснюється через систему методів. До числа  методів соціальної профілактики можна  віднести:

-профілактичну інформаційно-консультаційну бесіду;

-системне спостереження;

-профілактичні тренінги;

-метод підтримки і стимулювання нових навичок, моделей поведінки;

-метод завчасної нейтралізації конфліктної ситуації;

-метод профілактичного втручання та ін

Найбільш поширеним  є метод профілактичної бесіди. Така бесіда може бути ефективною, якщо дотримуються її технологічні етапи. Психологи виділяють кілька етапів, щонайменше, чотири. На початковому етапі фахівець з соціальної роботи або соціальний психолог, а можливо, і соціальний педагог встановлюють емоційний контакт зі співрозмовником, виявляючи доброзичливість, співчуття і особливу коректність. На другому етапі консультант намагається встановити першопричини намітилася проблеми, розібратися, наприклад, в справжніх мотивах девіантних відхилень у поведінці, задаючи відповідні питання співрозмовника. На третьому етапі розмови консультант спільно з клієнтом намагається сформулювати нову модель його поведінки, яка дозволила б запобігти негативному розвитку подій. На четвертому, завершальному етапі розмови консультанту важливо домогтися внутрішнього прийняття його співрозмовником нової моделі поведінки або іншого розуміння проблеми, а також налаштування на успіх.

При всій значущості профілактичної інформаційно-консультаційної бесіди потрібно віддавати собі звіт в тому, що невміле і нав'язливе її проведення може дати зворотний ефект.

Правильний підбір методів  профілактичного впливу, їх своєчасне  і професійне здійснення забезпечують ефективність соціальної профілактики. У соціальній роботі це означає попередження несприятливого розвитку тих чи інших соціальних процесів, збереження, підтримку і захист нормального рівня життя і здоров'я людей. Профілактика дозволяє вберегти суспільство і особистість від витрат і серйозних зусиль з подолання стійких негативних явищ і процесів. Адже легше попередити і запобігти подальшому розвитку негативного процесу, ніж потім долати її, протидіючи його проявам і наслідків. Реабілітація є невід'ємним компонентом соціальної технологізації. Соціальна реабілітація - комплекс заходів, спрямованих на відновлення людини в правах, соціальний статус, на поліпшення його здоров'я, дієздатності. Цей процес націлений також і на зміну соціального середовища, умов життєдіяльності, порушених або обмежених з яких-небудь причин [8, с.116].

Різноманітність методів соціальної реабілітації дозволяє досягати потрібного ефекту в цій дуже важливою і необхідною діяльності. Поряд з універсальним методом інформаційно-консультаційної бесіди, психологічного тренінгу, спрямованого спостереження, в ході соціальної реабілітації активно використовуються і такі методи соціальної терапії, як психотерапевтичні тренінги та настрої, рольові ігри, танцювальна терапія, бібліотерапія та ін Для прикладу можна прокоментувати можливості методу рольових ігор у процесі реабілітації дезадаптованих дітей. Цей метод фахівці успішно використовують у соціально-реабілітаційних центрах для підлітків, у виховних будинках, в соціальних притулках та інших подібних установах.

Психологами підмічено, що психічне здоров'я і психологічний стан дитини і підлітка визначається значною мірою їх здатністю до ігрової діяльності. Багато дезадаптовані діти не вміють грати в найпростіші рольові ігри через крайньої нерозвиненості емоційно-вольової сфери. Таким дітям необхідно повернути гру, пробудити в них фантазію, розвивати образне мислення. Без цього не можна розвинути емоційно-вольовий потенціал дитини і взагалі забезпечити його нормальний розвиток. Завдяки рольовим іграм дезадаптовані діти і підлітки долають свою закомплексованість, страхи, вчаться усвідомлювати і розрізняти моральні цінності.

Соціальна терапія, будучи особливою процедурою технології соціальної роботи, за допомогою притаманних їй методів впливає на соціальну поведінку громадян, а значить, і на певну соціальну ситуацію, явище. В порівнянні з корекцією терапія спрямована на більш тривалий і значний вплив на соціальний об'єкт з метою його соціального оздоровлення. Це система професійного впливу на стан, поведінку, психіку особи (групи осіб) з метою їх соціального та психологічного оздоровлення, усунення стійких порушень в соціальному функціонуванні [12, с.53].

Висновок  до розділу 1

Таким чином, можна зробити  висновок, що за допомогою вміло  підібраних методів реабілітаційний  процес досягає мети, забезпечуючи відновлення тих чи інших здібностей людини до нормального соціального функціонування. Комплексне здійснення соціальної адаптації дозволяє відновити не тільки здоров'я, працездатність, а й соціальний статус особи, його правове становище, морально-психологічну рівновагу, віру в успіх, у свої сили і можливості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2.Бродяжнецтво та безпритульність  дітей як соціально-педагогічна  проблема

2.1 Соціальний захист  бездомних громадян,бродяжницьких та безпритульних дітей.

Людина,її життя і здоров’я ,честь та гідність,недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищею соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визнаються зміст і спрямованість держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження ї забезпечення прав і свобод людини є головним обо’язком держав(стаття 3,Конституції України)

Тривожною тенденцією в  данний час є активне зростання  чисельності бездомних громадян та безпритульних дітей.

Проблема бездомних  та безпритульних дітей деформує соціальне середовище,руйнує фізичне,психічне,духовне  здоров’я людини. Більшість громадян які схильні до бродяжництва,ведуть протиправний здебільшого злочинний спосіб життя.

Причинами такої ситуації стало різьке зниження доходів та рівня життя населення внаслідок структурних змін у галузях економіки,збитковості багатьох підприємств виробничої сфери,недосконалості фінансово-кредитних механізмов, різкого збільшення наявного та прихованого безробіття, неготовність навчальних та соціальних закладів, правоохоронних органів проводити роботу з такими категоріями населення в ринкових умовах.