Види непрямих податків, їх переваги та недоліки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

1.Види непрямих податків, їх переваги та недоліки……………………………..3

2.Класифікація податків  залежно від об`єкта оподаткування…………………11

3.Порядок обчислення та  сплати податку на землю…………………………..17

4.Що слід розуміти під  терміном «податковий кредит»?.................................23

Список використаної літератури…………………………………………………27

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Види  непрямих податків, їх переваги  та недоліки.

Провідна  роль  у  забезпеченні   виконання   державою   функцій   щодо

регулювання  економічних  процесів  належить  податкам.Саме  податково-

бюджетна і кредитно-грошова  політика є ефективними методами  державного

регулювання ринкової економики, що застосовуються в більшості  західних

країн протягом багатьох десятиріч.

            Податки-це обов’язкові платежі  фізичних та  юридичних  осіб

до центрального і  місцевого  бюджетів,  здійснювані  у  порядку  і  на

умовах, що визначаються законодавчими  актами тієї чи іншої країни.

            Найповніше сутність податків  характеризують виконувані ними

функції-фіскальна і регулююча.

            В  усіх  державах  на  різних  етапах  їхнього  історичного

розвитку  податки  виконували  перед  усім  фіскальну  функцію,   тобто

забезпечували централізацію  певної частини ВНП в державному  бюджеті  з

метою фінансування державних  витрат.

            Протягом останніх двох десятиліть  значного розвитку  набула

регулююча функція податків.Сутність її полягає  у  впливі  податків  на

різні аспекти діяльності платників їх.Ця функція заснована  на тому, що,

вилучаючи  за  допомогою  податків  певну  частку  доходів  економічних

суб’єктів, можна стимулювати  або стримувати їх діяльність у відповідних

напрямах, а отже,  регулювати  соціально-економічні  процеси  в  країні

використання регулюючої функції податків здійснюється  через  податкову

політику.

          Класифікація податків.

        Податки  можна класифікувати так:

1.За формою оподаткування-прямі  та непрямі

2.За об’єктом оподаткування  - на доходи на споживання  (сплачуються   не

при отриманні, а при використанні) і на майно

3.Залежно від рівня  державних  структур,  які   встановлюють  подат-ки,-

загальнодержавні та місцеві

4.За способом стягнення  - розкладні  (вони  встановлюються  спочатку  в

загальній сумі відповідно до потреб держави в доходах,  потім  цю  суму

розкладають на  окремі  частини  за  територіальними  одиницями,  а  на

низовому рівні-між платниками) та  окладні  (передбачають  встановлення

спочатку  ставок,  а  потім  розміру   податку  для  кожного  платника;

загальна  величина  податку  формується  як   сума   платежів   окремих

платників)

        Найбільшого  значення набула класифікація  податків на  прямі  та

непрямі. Прямі податки  встановлюються безпосередньо щодо платників.  Це

податки на їхні  доходи  та  майно.  Непрямі  податки-  це  податки  на

споживання, тобто на товари та послуги.Непрямі податки є  частиною  ціни

реалізованих товарів. З  підвищенням їх зростають ціни.

             Прямі  податки  містять:  особистий  прибутковий  податок,

податок на прибуток корпорацій, на  соціальне  страхування  і  на  фонд

заробітної плати(соціальні  податки),  майнові  податки,  в  тому  числі

податки на власність, тощо.

            Основними видами непрямих податків  є: акцизи (спецефічні та

універсальні), фіскальні  монополії, мита.

            Податкова політика як засіб  макроекономічного  регулювання,

властивий економіці ринкового  типу, в Україні лише починає формуватися.

Цей  процес   ускладнюється   насамперед   від-   сутністю   виваженої,

реалістичної концепції  виходу України з економічної  кризи,  розробленої

на основі певної економічної  теорії.Справа в  тому,  що  якщо  основним

шляхом  виходу  економіки  з  кризового  стану   вважати   стимулювання

пропозиції,  слід  застосовувати  одну  податкову  політику,   якщо   ж

орієнтуватись на досягнення фінансової стабілізації, передусім  низького

рівня дефіциту державного бюджету,-іншу.

            Невирішеність проблеми на концептуальному  рівні,по-  перше,

призводить  до  нестабільності  податкової  політики,  що  дестабілізує

економику,  по-друге,  зумовлює  використання  податків  не  як  засобу

мобілізації доходів  до  державного  бюджету,  тобто  у  їх  фіскальній

функції.  Саме  збереження  попереднього  обсягу  доходів  бюджету  або

зростання  їх  було  досі  головним  критерієм  при  визначенні  ставок

оподаткування.

            Отже, розробка і використання  в  Україні  податкової  полі-

тики як засобу макроекономічного  регулювання є одним з  найактуальніших

сучасних завдань.

            Невипадково податкова система  України знаходиться в  центрі

уваги  державних  органів  країни.Наробляється   система   законодавчо-

нормативних актів з цього  питання.

            Основним законодавчим актом  з питань діяльності  податкової

служби є Закон України  ”Про державну  податкову  службу  в  Україні.”До

складу державної податкової служби входять:Головна  державна  податкова

інспекція України,державні податкові інспекції по Автономній Республиці

Крим,областях,районах,містах і районах у містах.

             Головним  завданням  державних   податкових   інспекцій   є

здійснення       контролю       за       дотриманням        податкового

законодавства,правильністю обчислення,повнотою і соєчасністю  сплати  до

бюджетів податків,зборів та інших платежів і  неподаткових  доходів  та

внесків  до  державних  цільових   фондів,встановлених   законодавством

України.

            Державна податкова служба  діє   при  Міністерстві  фінансів

України і підпорядковується  йому.

            Державні податкові інспекції   співпрацюють  з  фінансоивими

органами,установами  банків,судами   та   арбітражними   судами,Службою

безпеки  України,органами  внутрішніх  справ  і   прокуратури,а   також

державною контрольно-ревізійною службою,іншими контролюючими органами.

            Головну державну податкову інспекцію(ГДПІ)очолює  заступник

Міністра  фінансів  України,начальник  Головної  державної   податкової

інспекції України.

            Заступник Міністра  фінансів,начальник   Головної  державної

податкової інспекції  України та його заступники призначаються  Кабінетом

Міністрів України.

                              Що  ж  означає  саме  поняття   “податок”?  Це-обов’язковий

платіж, який справляється  до  бюджету  з  юридичних  осіб(підприємств,

установ, організацій) і громадян.

            Сукупність податків, зборів, інших  обов’язкових платежів до

бюджетів і внесків  до  державних  цільових  фондів  становить  систему

оподаткування.

             Встановлення  і   скасування   податків,   зборів,   інших

обов’язкових платежів до  бюджету  та  внесків  до  державних  цільових

фондів,  а  також  пільг  їх  платникам  здійснюються  Верховною  Радою

України, Верховною Радою  Автономної Республіки Крим і місцевими  Радами

народних депутатів.

             Державні  податкові  інспекції   ведуть   облік   платників

податків.Банки та інші кредитні установи відкривають рахунки  платникам

податків та інших обов’язкових платежів лише за умови пред’явлення ними

документа, що підтверджеє  взяття їх на  облік  у  державній  податковій

інспекції, і у триденний  термін повідомляють про це державну  податкову

інспекцію.

                     Об’єктом оподаткування(тобто те, що обкладається  податком)

є  доход(прибуток),  добавлена   вартість   продукції(робіт,   послуг),

вартість певних товарів, спеціальне  використання  природних  ресурсів,

майно юридичних і фізичних осіб.Існують й інші об’єкти оподаткування.             

             Непрямі  податки-це  податки,  які  стягуються  у  вигляді

надбавки до ціни товару і сплачуються споживачами при  його  купівлі.До

них належать, зокрема, податок  на добавлену вартість і акцизний збір.

                                 Податок на добавлену вартість.

            Податок на добавлену  вартість-це  непрямий  податок,  який

сплачується  до  державного  бюджету  на  кожному   етапі   виробництва

продукції,  товарів,  виконання  робіт,  надання  послуг,  при  імпорті

товарів до або під час  митного оформлення.

             Платниками  податку  на  добавлену   вартість  є   суб’єкти

підприємницької діяльності, що що  знаходяться  на  території  України,

міжнародні  об’єднання  та  іноземні  юридичні  особи,  громадяни,  які

здійснюють від свого  імені виробничу чи іншу підприємницьку  діяльність

на території України, а також громадяни України, іноземні громадяни  та

особи без громадянства, які ввозять (пересилають) предмети (товари)  на

митну територію України.

            Ставку податку на добавлену  вартість встановлено в  розмірі

20 відсотків до оподаткувального  обороту, який не  включає   податок  на

добавлену вартість.

             Контроль  за  сплатою  податку   на  добавлену  вартість  з

імпортних товарів під  час  переміщення  через  митний  кордон  України

покладено на митні органи,  всі  інші  питання,  включаючи  операції  з

імпортними  товарами,  знаходяться  під  контролем  податкової   служби

України.

                                          Акцизний збір.

            Акцизний збір-це непрямий податок  на  високорентабельні  та

монопольні товари (продукцію),  що  включається  до  ціни  цих  товарів

(продукції).

            Перелік товарів (продукції), на  які встановлюється акцизний

збір, тайого ставки затверджуються Верховною Радою України.

             Платниками  акцизного  збору   є  суб’єкти  підприємницької

діяльності-виробники або  замовники товарів, а також ті,  що  імпортують

підакцизні товари;громадяни, які займаються підприємницькою  діяльністю

без створення юридичної  особи;громадяни України, іноземні громадяни  та

особи без громадянства, які ввозять (пересилають) предмети (товари)  на

митну територію України.

            Платники податків:

Суб’єкти підприємницької  діяльності,  бюджетні  організації  в  частині

здійснення госпрозрахункової  діяльності, банки(крім Національного  банку

України і його установ, за винятком госпрозрахункових закладів), які  є

юридичними  особами  згідно  з   законодавством   України,   міжнародні