Контрольная работа по «Податкова система»

Міністерство освіти і науки  України

Донбаський державний  технічний університет

Лисичанський філіал

Кафедра фінансів

 

 

САМОСТІЙНА  РОБОТА

з курсу «Податкова система»

Варіант 7

 

 

     Виконав:

                 ст. гр. ФН – 09з

                                                                     Клячева А.В.

        Прийняла:

                                 доц., к.т.н.  Жданова І.В.

 

 

Лисичанськ

2012

 

ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

1. Податкова система України на сучасному етапі

        Виявом на практиці податкової політики, яка проводиться в Україні і формується відповідними державними структурами, виступає податкова система країни.

          Податкова система відіграє провідну роль у формуванні державних доходів, відчутно впливає на доходи юридичних та фізичних осіб та повинна чітко визначати всю сукупність податків, зборів, їх форму та структуру, методи побудови і стягнення, постійно здійснювати фінансовий контроль за виконанням податкових зобов’язань. Податкова система повинна включати в себе такі податки та обов’язкові платежі,  які б забезпечували стабільну фінансову базу держави. Таким чином:

          Податкова система - це сукупність податків і зборів; механізмів і способів їх розрахунку та сплати, а також суб’єктів податкової роботи, які забезпечуть адміністрування і надходження податків і зборів до бюджету та інших державних цільових фондів.

Зміст і структура податкової системи визначаються податковою політикою, що є виключним правом держави, яка проводить її самостійно, відповідно до завдань соціально-економічного розвитку. Через податки, пільги і фінансові санкції, принципи, форми і методи оподаткування, обов’язки і відповідальність, які є основними складовими податкової системи, держава пред’являє єдині вимоги до ефективного господарювання в державі.

Головним  завданням держави при проведенні податкової реформи повинно бути гарантування стабільності податкового  законодавства, яка повинне відображатися  у Податковому кодексі.

          Податковий кодекс України регулює  відносини, що виникають у сфері  справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік  податків та зборів, що справляються  в Україні, та порядок їх  адміністрування, платників податків  та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів,  повноваження і обов'язки їх  посадових осіб під час здійснення  податкового контролю, а також  відповідальність за порушення  податкового законодавства. 

        Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності органів державної податкової служби.

         Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.

Під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи:

1. Платники податку  - учасники об'єднання підприємств  незалежно від його виду та  організаційно-правової форми, що  провадять свою господарську  діяльність шляхом утворення  такого об'єднання. 

2. Об'єкт оподаткування  - є доходи (прибуток), додана вартість  продукції (робіт, послуг), вартість  продукції (робіт, послуг), у тому  числі митна, або її натуральні  показники, спеціальне використання  природних ресурсів, майно юридичних  і фізичних осіб та інші  об'єкти, визначені законами України  про оподаткування.

3. Суб'єкти оподаткування  - платники податків і зборів (юридичні  і фізичні особи, на яких  згідно з законами України  покладено обов'язок сплачувати  податки і збори ) .

4. База оподаткування  – це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов'язання.

5. Податкова ставка - розмір податку з одиниці об'єкта оподаткування.

6. Джерело сплати оподаткування  – доход платника з якого  він сплачує податок.

7. Порядок обчислення податку. Обчислення суми податку здійснюється шляхом множення бази оподаткування на ставку податку із/без застосуванням відповідних коефіцієнтів.

8. Податковим  періодом визнається встановлений  Кодексом період часу, з урахуванням  якого відбувається обчислення  та сплата окремих видів податків  та зборів.

Податковим періодом може бути:

- календарний рік;

- календарне півріччя;

- календарні три квартали;

- календарний квартал;

- календарний місяць;

- календарний день.

9. Строк та порядок сплати податку. Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. 

10. Строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

          Податковим агентом визнається  особа, на яку цим Кодексом  покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються  (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

          Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

          Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

          Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

          Поєднання в єдиній системі оподаткування різноманітних за об'єктами оподаткування й методами обчислення податків дозволяє державі реалізувати на практиці основні функції податків: фіскальну, регулюючу, розподільчу, стимулюючу, контрольну.

          Податки безпосередньо пов`язані з розподільною функцією в частині перерозподілу вартості створеного ВВП між державою і юридичними та фізичними особами. Вони виступають методом централізації ВВП у бюджеті на загальносуспільні потреби, виконуючи таким чином фіскальну функцію.

           Фіскальна функція є основною у характеристиці сутності податків, вона визначає їхнє суспільне призначення. З огляду на цю функцію держава повинна отримувати не просто достатньо податків, але, головне, – надійних. Податкові надходження мають бути постійними і стабільними й рівномірно розподілятися в регіональному розрізі. Регулююча функція податків полягає у їх впливі на різні сторони діяльності їх платників.      

            Кожний вид податків має свої специфічні риси та функціональне призначення і посідає окреме місце в податковій системі. Роль того чи іншого податку характеризується його приналежністю до певної групи у відповідності з існуючою класифікацією податків.

Класифікація податків проводиться за кількома ознаками: за формою оподаткування, за економічним змістом об'єкта оподаткування, залежно від рівня державних структур, які їх установлюють.

За формою оподаткування  податки поділяються на дві групи: прямі і непрямі.

• Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників і сплачуються за рахунок їхніх доходів, а сума податку безпосередньо залежить від розмірів об'єкта оподаткування.
• Непрямі податки встановлюються в цінах товарів та послуг і сплачуються за рахунок цінової надбавки, а їх, розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів.

За економічним змістом  об'єкта оподаткування податки поділяються  на три групи: податки на доходи, споживання й майно.

• Податки на доходи стягуються з доходів фізичних та юридичних осіб. Безпосередніми об'єктами оподаткування є заробітна плата та інші доходи громадян, прибуток або валовий дохід підприємств.
• Податки на споживання сплачуються не при отриманні доходів, а при їх використанні. Вони справляються у формі непрямих податків.
• Податки на майно встановлюються щодо рухомого чи нерухомого майна.

Залежно від рівня державних структур, які встановлюють податки, вони поділяються на загальнодержавні та місцеві.

• Загальнодержавні податки установлюють вищі органи влади, їх стягнення є обов'язковим на всій території України незалежно від того, до якого бюджету (центрального чи місцевого) вони зараховуються.
• Місцеві податки установлюються місцевими радами народних депутатів, їхня особливість полягає в тому, що на відміну від інших податків, чинним законодавством визначаються тільки види місцевих податків і зборів, їх граничні розміри, платників та порядок обчислення. Конкретні ж види податків для кожної місцевості, їхні ставки, порядок сплати встановлюють і визначають органи місцевого самоврядування відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів.

За рахунок податків державний  бюджет України формує більшу частину  доходів держави, що дозволяє фінансувати  програми соціального захисту населення, соціально-культурні заходи, науку та державні капітальні вкладення у розвиток галузей і структурну перебудову економіки. З державного бюджету передбачені асигнування на фінансування житловокомунального та дорожнього господарства, оборони, будівництва житла для військовослужбовців, утримання правоохоронних і митних органів та податкових служб, органів законодавчої і судової влади, зовнішньоекономічної діяльності.

Основне призначення системи  оподаткування полягає в тому, щоб максимально сприяти розвиткові підприємництва, тобто різних форм власності, й тим самим досягти максимально можливого росту дохідної частини Державного бюджету.

            Отже, можна сказати, що податки відіграють важливу роль у функціонуванні держави, тому що вони є одним із найважливіших видів державних доходів, що їх одержує держава на підставі своїх владних повноважень. Розглянуті елементи системи оподаткування лежать в основі побудови механізму стягнення податків, тому оволодіння податковою роботою потребує чіткого, повного й точного розуміння податкової термінології. Синхронне ведення податкової роботи на всіх рівнях можливе тільки при однозначному тлумаченні елементів системи оподаткування усіма її суб`єктами.

Реформування податкової системи

Реформування  податкової системи здійснюватиметься  трьома етапами.

На першому  етапі (2010—2011 роки) з метою удосконалення податкової системи та розширення бази оподаткування планується вжити невідкладних заходів до:

• розроблення і прийняття Податкового кодексу України та інших нормативно-правових актів з питань оподаткування;
• реформування системи та удосконалення методів адміністрування податків (особливий пріоритет — податок на додану вартість) і зборів (обов’язкових платежів);
• зменшення кількості податків і зборів (обов’язкових платежів);
• поступове зменшення навантаження на фонд оплати праці в результаті реформування системи сплати внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування та запровадження єдиного соціального внеску;
• упровадження механізму екологічного оподаткування;
• реформування спрощеної системи оподаткування для суб’єктів малого підприємництва;

Під час виконання другого етапу (2012—2013 роки) планується скоротити бюджетні видатки у структурі валового внутрішнього продукту та податки (платежі), які впливають на собівартість національних товарів (послуг) та їх конкурентоспроможність, шляхом здійснення заходів щодо:

• зменшення навантаження на фонд оплати праці у результаті реформування системи сплати внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування;
• поетапного зниження ставки податку на прибуток підприємств;
• зменшення кількості пільг (преференцій) із сплати податку на додану вартість, зокрема, звільнення медичних та освітніх послуг, а також ліків.
• забезпечення переходу до системи платежів за видобуток корисних копалин із застосуванням принципу рентного доходу з метою встановлення справедливої плати за використання природних ресурсів;
• досягнення нейтральності оподаткування доходів від капіталу;
• запровадження методики проведення оцінки діапазону коливання цін, розширення переліку пов’язаних осіб у контексті невідповідності бази оподаткування ринковій вартості (окремі питання трансфертного ціноутворення);
• монетизації пільг.

На третьому етапі (2014—2018 роки) планується завершити реформування податкової системи з урахуванням принципів економічної ефективності та соціальної справедливості, зокрема щодо: