Автор: Пользователь скрыл имя, 22 Февраля 2013 в 19:46, доклад
Педагогічною наукою накопичено значний досвід щодо активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів. На всіх етапах розвитку педагогічної думки до вивчення данного питання зверталося багато вчених, педагогів-практиків. Одним із перших звернув увагу на необхідність „вчити дітей мислити” видатний вчений-педагог Я.А.Коменський. Ідею активізації навчання за допомогою наочності, шляхом активного спостереження і узагальнення та самостійного підведення підсумків висловлювали педагоги І.Г. Песталоцці та Ф.А. Дістервег.
Використання інтерактивних методів на уроках музичного мистецтва як засіб активізації пізнавальної діяльності учнів.
Педагогічною наукою накопичено значний досвід щодо активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів. На всіх етапах розвитку педагогічної думки до вивчення данного питання зверталося багато вчених, педагогів-практиків. Одним із перших звернув увагу на необхідність „вчити дітей мислити” видатний вчений-педагог Я.А.Коменський. Ідею активізації навчання за допомогою наочності, шляхом активного спостереження і узагальнення та самостійного підведення підсумків висловлювали педагоги І.Г. Песталоцці та Ф.А. Дістервег.
Дидактичні та методичні основи активізації пізнавальної діяльності учнів наведені у працях Л.П. Арістової, Ю.К. Бабанського, В.П. Безпалька, М.А. Данилова, Л.В. Занкова, І.Лернера, та інших педагогічних діячив.
Різноманітні засоби активізації пізнавальної діяльності учнів були обґрунтовані у працях багатьох українських педагогів, таких як О.І. Білецький, О.Ф. Музиченко, Б.Г. Грінченко, С.Ф. Русова, О.П. Потебня, В.І. Помогайба. Суттєві положення і висновки з проблеми активізації діяльності учнів містяться і в працях С.Т. Шацького, А.С. Макаренка, В.О. Сухомлинського.
У психолого-педагогічній літературі поняття "активізація пізнавальної діяльності" трактується по-різному. У довідковій літературі найчастіше використовується поняття "активне навчання" або "активізація процесу навчання" і визначається як удосконалення методів і організаційних форм навчально-пізнавальної роботи учнів, яке забезпечує активну й самостійну теоретичну і практичну діяльність дітей на всіх етапах навчального процесу.
Серед психологів і педагогів немає єдиної думки щодо поняття "пізнавальна активність".
Пізнавальну активність учнів вони трактують і як виявлення у навчальному процесі вольової, емоційної та інтелектуальної сторін індивіда, і як стан індивіда, який характеризується прагненням до навчання, розумовим напруженням і виявом вольових зусиль у процесі оволодіння знаннями, і як розумову діяльність індивіда, що спрямована на досягнення певного пізнавального результату, і як підвищену інтелектуально орієнтовану реакцію щодо навчального матеріалу на основі пізнавальної потреби.
Пізнавальна активність визначається як стан, що передує діяльності і породжує її, як міра діяльності, як риса, якість особистості, як умова розвитку та результат виховання (Дж. Брунер, Д.Б. Годовікова, Л.А. Венгер, Л.С. Виготський, М.І. Лісіна, М.І. Мухіна, С.Л. Рубінштейн, К.Й. Щербакова).
Слово «активність» походить від латинського activus і означає діяльний, енергійний, ініціативний. Тобто, людина з такими рисами характеру прагне до живої участі в усьому, виявляє себе в діяльності. У Педагогічному словнику “активність” визначається як «здатність людини до свідомої трудової і соціальної трудової діяльності, міра цілеспрямованого, планомірного перетворення нею навколишнього середовища й самої себе на основі засвоєння нею багатств матеріальної і духовної культури. Активність особистості проявляється у творчості, вольових актах, спілкуванні».
Докорінні зміни, що відбуваються нині в українському суспільстві, зокрема і в освіті, вимагають глибокої перебудови педагогічної та психологічної науки відповідно до нових реалій сучасного життя.
Характерною ознакою нашої епохи є перехід суспільства від індустріального стану розвитку до постіндустріального, а нині – до інформаційного. Запровадження в навчальний процес сучасних інтерактивних технологій відкриває нові шляхи й надає широкі можливості для подальшого загального та професійного навчання, всебічної активізації творчих, пошукових, особистісно зорієнтованих форм організації навчання, що призводить до активації пізнавальної активності учнів.
Виконуючи завдання державних програм щодо особистісного розвитку учня і збагачення його емоційно-естетичного досвіду я обрала відповідно цієї мети проблемну тему: «Використання інтерактивних методів на уроках музичного мистецтва як засіб активізації пізнавальної діяльності учнів», тому що проблема активізації пізнавальної діяльності учнів актуальна завжди. Від її розв’язання залежить ефективність навчання, розвиток інтересу до нього, формування самостійної думки, підготовка до життя.
Мистецтво – важлива частина життя людини, головний засіб прилучення дитини до культури і духовних цінностей. Твори мистецтва сприяють художньо-образному засвоєнню світу. Тому в сучасній школі багато уваги приділяється розвитку художньо-творчих здібностей, здатності до сприймання, розуміння й творення художніх образів, потреби в духовному самовираженні.
Нова програма з музичного мистецтва дозволяє вчителю, спираючись на кращі зразки митців української та світової культури, розвивати здібності учнів сприймати, відчувати і розуміти чудове.
Організовуючи навчальний процес за допомогою методів інтерактивного навчання, я маю можливість залучити дітей до активної творчої діяльності. Застосування такого методичного інструментарію залежить як від теми, що вивчається, так і від навчальної інформації конкретних уроків, термінів та понять, які необхідно засвоїти. Дана інноваційна методика дозволяє мені швидко і якісно перевірити знання дітей, цікаво розпочати нову тему, підвести підсумок уроку.
Працюючи в школі, я спостерігаю, що зацікавленість школярів в уроках музики значно знизилась, тому вбачаю важливим спрямувати власну педагогічну діяльність на розвиток такої зацікавленості, що дозволить мені і організувати ефективний навчально-виховний процес, і забезпечити його відповідним методичним навантаженням. Працюючи над своїм проблемним питанням я досягаю того, що в процесі навчання, засвоєння знань, навичок і умінь спостерігаю високу пізнавальну активність дітей – прагнення до навчання, до оволодіння більш повними і глибокими знаннями.
Моє педагогічне кредо – «Головне - навчити дітей мислити» - допомагає збудувати власну педагогічну діяльність , виходячи з розуміння того, що урок – це сумісна співпраця дітей та вчителя. Успіх цієї співпраці залежить, у першу чергу, від тих взаємовідносин, які складаються між мною та учнями, а також у вихованні творчо мислячої особистості учня, що зможе творчо підійти до матеріалу, який вивчається.
При спілкуванні з дітьми на уроці музики я намагаюся донести до свідомості кожного глибоке розуміння сенсу та значення навчальних тем програми, а також приділяти увагу наданню учням необхідних теоретичних знань. Таким чином постійно працюю над підвищенням усвідомленого пізнання виучуваного при активізації навчально-пізнавальної діяльності школяра.
Одним із зручних методів активізації мислення учнів на уроці, я вважаю, є ігровий метод. При проведенні уроків музичного мистецтва я використовую різноманітні ігрові елементи. Музичні ігри допомагають дітям краще засвоїти нотну грамоту, формують і розвивають музичні здібності – пам’ять, слух, ритмічне та ладове відчуття. В процесі музичних ігор діти набувають потрібні навички – вокально-хорові, творчо-імпровізаційні, ритмічно-слухові. Наприклад інтерактивна гра «Слово, слово, речення, запитання,відповідь», яку ми з дітьми впроваджуємо в учбовий процес допомагає закріпити дітям знання набуті на уроці музики.
Інтерактивні методи навчання на своїх уроках я застосовую разом із аудіовізуальними засобами навчання. Комплексне застосування цих засобів впливає практично на всі органи сприйняття учнів. Аудіовізуальні засоби навантажують на учня могутній потік односпрямованої інформації, завдяки чому учням легше осмислити за достатньо обмежений час на уроці музичний матеріал.
Наприклад у своїй музично-педагогічній практиці я використовую цей прийом таким чином. При сприйманні Симфонії № 6 Петра Чайковського я користуюсь власноруч створеними відео файлами, де при звучанні музичного матеріалу на екрані висвічується назва кожної частини. Створюючи на даному етапі роботи пошукову ситуацію я ставлю дітям завдання, працюючи в групі, визначити кількість розділів, простежити розвиток головної і побічної теми в кожному розділі. Таким чином я залучаю кожного учня до активної роботи на уроці, що сприяє його особистісному розвитку. На наступному етапі роботи над музичним твором ми використовуємо словесні методи – пояснення, де я пояснюю зв'язок між будовою твору і розвитком музичного матеріалу, а також дискутуємо щодо розвитку музичної форми. Діти об’еднуються в групи – Композитори, Виконавці, Слухачі. Композитори розкривають почуття, які на їхню думку виразив Петро Чайковський у творі. Виконавці – розкривають засоби музичної виразності за допомогою яких виражаються ці почуття, а Слухачі розкривають свої емоційні враження від прослуханого твору. Таким чином, виконуючи певні ролі, учні творчо сприймають навчальний матеріал, розвивають музичну компетентність. Метод повторного слухання благотворно впливає на розвиток музичного сприймання. Тому слухаючи твір повторно на наступному уроці діти отримують завдання, які спонукати муть їх закріпити свої враження від прослуханого музичного твору.
Однією з форм роботи на уроці є робота дітей в групах, коли у взаємоспілкуванні учні вирішують поставлену проблему, навчаються активно. Наприклад. Учні об’єднуютьсяі в групи. Кожній з груп я пропоную аркуші, на яких записано 12 фраз, що не мають закінчення. На інших аркушах – їх закінчення. Дітям необхідно підібрати правильні закінчення до цих фраз.
На уроках музичного мистецтва завдяки постійній зміні складу груп– робота в парах або в трійках, робота в малих групах, а також фронтальна робота – велике коло, мікрофон,незакінчені речення, мозковий штурм, аналіз проблеми, карусель ми з учнями досягаємо перетворення суперпозиції вчителя і субординізованої позиції учня в особистісно рівноправну позицію. Вона і дає учням можливість бути суб’єктом навчальної діяльності, що сприяє практичній реалізації її прагнення до саморозвитку, самоствердження.
Працюючи з дітьми на уроках як в мікрогрупах так і в діалозі між групами ми розвиваємо комунікативні уміння і навички.
Ефективність роботи кожної групи залежить від того, наскільки нам вдасться виявити підтримку членів групи в ході спільної роботи. Виходячи з цього при організації інтерактивного навчання вже на етапі формування груп учні турбуються про емоційний клімат у групі, про бажання і можливість членів групи підтримати один одного.
Впроваджуючи інтерактивну технологіюв навчально -виховний, я дотримуюсь певної структури інтерактивного уроку, на якому в етапі мотивації я фокусую увагу учнів на проблемі, викликаю інтерес до тем. Цей процес забеспечує розуміння учнями змісту їхньої діяльності. На другому етапі – оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів я забезпечую розуміння учнями змісту їхньої діяльності. Етап надання інформації організовую таким чином, щоб отримана інформація надала учням можливість виконувати практичні завдання.
Інтерактивні вправи які ми використовуємо на уроках музики охоплюють більшу частину навчально-виховного процесу. Організовуючи роботу в групах, задля успішної навчання я обов'язково проводжу інструктування дітей - я розповідаю учням про цілі вправи, правила, послідовність дій і кількість часу на виконання завдвнь, об'єдную дітей в гупи, організовую їхню працю таким чином, щоб вони мали максимальну можливість самостійно працювати у співробітництві один з однем.
В моєму арсеналі методичних прийомів є багато цікавих форм роботи на уроці. Надані методи інтерактивного навчання на уроках музики, дозволяють учням не тільки глибше проникнути в світ музики і образотворчого мистецтва, а й творчо розкрити свій внутрішній світ, виявити все краще, що в них є. Діти починають розуміти, до духовна культура пробуджує в людині особистість, підносить саму людину та її роль у світі до найвищих цілей і завдань.
На мою думку величезне значення на уроці музики має розкриття проблеми, яким шляхом залучити учня до активної діяльності у спілкуванні з учителями. Використовуючи вищезгадані методи діяльності, я маю можливість на протязі всього заняття тримати учнів в атмосфері зацікавленості і активності.
Звичайно при підготовці до уроку музики я намагаюся включити в роботу різні методи і прийоми, які дозволяють учням розкривати свої потенційні можливості навчання. Важливе місце у вихованні – зацікавленості до музичного мистецтва в моїй практиці займає метод музичного узагальнення, в основі якого лежить узагальнення знаннь про музику. Щоб у дітей склалося цілісне уявлення про музичне мистецтво мені допомагає метод забігання вперед і повернення до пройденого, а на активізацію емоційних відносин школярів до музики направлений метод емоційної драматургії.
Велике значення у навчальному процесі я надаю методу послідовності та здійсненню між предметних зв’язків, що сприяє розширенню світогляду, формуванню вмінь і навичок самостійного мислення школярів. Для формування самостійної музичної діяльності я застосовую музикування, як важливий метод активізації навчання. Не забуваю я і про використання наочності на уроці, що підносить емоційність дітей, захопленість, цікавість, стимулює мислення, уяву.
Опис власного досвіду роботи учителем музичного мистецтва хочу закінчити такою цитатою – «Музика, яка одного разу увірвалась у вашу душу, стає її частинкою і ніколи не вмирає».
Список використаної літератури: