Місцеве самоврядування в Україні

Постійні  комісії попередньо розглядають кандидатури осіб,які  пропонуються  для  обрання,  затвердження,  призначення   або погодження відповідною радою, готують висновки з цих питань.

Постійні  комісії за дорученням ради,  голови,  заступника голови  районної  у  місті,  районної,  обласної  ради,  секретаря сільської,  селищної,  міської  ради  або  за  власною ініціативою вивчають  діяльність   підзвітних   і   підконтрольних   раді   та виконавчому  комітету  сільської,  селищної,  міської,  районної у місті ради органів,  а також з питань, віднесених до відання ради, місцевих   державних   адміністрацій,   підприємств,   установ  та організацій,  їх філіалів і відділень незалежно від форм власності та   їх   посадових  осіб,   подають  за  результатами  перевірки рекомендації на розгляд їх керівників,  а в необхідних випадках  - на  розгляд  ради  або  виконавчого комітету сільської,  селищної, міської,  районної у місті ради; здійснюють контроль за виконанням рішень ради,  виконавчого комітету сільської,  селищної,  міської, районної у місті ради.

Постійні комісії у питаннях,  які належать до їх  відання, та  в  порядку,  визначеному  законом,  мають право отримувати від керівників  органів,  підприємств,  установ,  організацій  та   їх філіалів і відділень необхідні матеріали і документи.

Організація  роботи постійної комісії ради покладається на голову комісії.  Голова комісії скликає і веде засідання  комісії, дає  доручення членам комісії,  представляє комісію у відносинах з іншими   органами,    об'єднаннями    громадян,    підприємствами, установами,  організаціями,  а також громадянами, організує роботу по реалізації висновків і рекомендацій комісії. У разі відсутності голови комісії або неможливості ним виконувати свої повноваження з інших причин його функції здійснює заступник  голови  комісії  або секретар комісії.

Засідання    постійної    комісії   скликається   в   міру необхідності і є правомочним,  якщо в ньому бере участь не менш як половина від загального складу комісії.

За  результатами  вивчення  і  розгляду  питань  постійні комісії готують висновки і рекомендації.  Висновки і  рекомендації постійної  комісії  приймаються  більшістю  голосів від загального складу комісії і підписуються  головою  комісії,  а  в  разі  його відсутності - заступником голови або секретарем комісії. Протоколи засідань комісії підписуються головою і секретарем комісії.

Рекомендації постійних комісій  підлягають  обов'язковому розгляду   органами,  підприємствами,  установами, організаціями, посадовими особами,  яким вони адресовані. Про результати розгляду і  вжиті  заходи  повинно бути повідомлено комісіям у встановлений ними строк.

Постійна комісія для вивчення питань,  розробки  проектів рішень  ради  може  створювати підготовчі комісії і робочі групи з залученням представників  громадськості,  вчених  і  спеціалістів.

Питання, які належать до відання кількох постійних комісій, можуть за ініціативою комісій,  а також за дорученням  ради,  її  голови, заступника  голови  районної  у  місті,  районної,  обласної ради, секретаря   сільської,   селищної,   міської   ради   розглядатися постійними  комісіями спільно.  Висновки і рекомендації,  прийняті постійними  комісіями  на  їх  спільних  засіданнях,  підписуються головами відповідних постійних комісій.

Депутати  працюють  у  постійних  комісіях на громадських засадах.  За рішенням обласних  рад  голови  постійних  комісій  з питань бюджету можуть працювати в раді на постійній основі.

Постійні  комісії  є  підзвітними раді та відповідальними перед нею.

Перелік,   функціональна    спрямованість    і    порядок організації  роботи  постійних  комісій  визначаються  регламентом відповідної  ради  та  Положенням   про   постійні   комісії,   що затверджується радою.

Тимчасові  контрольні  комісії  ради є органами ради,  які обираються  з  числа  її  депутатів  для  здійснення  контролю   з конкретно  визначених  радою  питань,  що  належать до повноважень місцевого  самоврядування.  Контрольні  комісії  подають  звіти  і пропозиції на розгляд ради.

Рішення про створення тимчасової контрольної комісії ради, її назву та завдання,  персональний склад  комісії  та  її  голову вважається  прийнятим,  якщо  за  це проголосувало не менше однієї третини депутатів від загального складу ради.

Засідання тимчасових контрольних комісій ради проводяться, як правило,  закриті.  Депутати,  які входять до складу тимчасової контрольної комісії,  та залучені комісією для участі в її  роботі спеціалісти,   експерти,   інші  особи  не  повинні  розголошувати інформацію, яка стала їм відома у зв'язку з її роботою.

Повноваження   тимчасової   контрольної    комісії    ради припиняються  з  моменту  прийняття радою остаточного рішення щодо результатів  роботи  цієї  комісії,  а  також  у  разі  припинення повноважень ради, яка створила цю комісію.

 

Висновок

 

Українське законодавство  в цілому відповідає світовим стандартам (Хартія ратифікована Верховною Радою 15.07.97). Проте, як справедливо зазначають фахівці, було б доцільним напряму  ввести деякі положення Хартії в Коституцію України і передбачити в законодавстві конкретні норми щодо фінансування органів місцевого самоврядування; обмежити компетенцію місцевих державних адміністрацій до контрольних функцій і функцій посередництва у відносинах органів місцевого самоврядування з виконавчою владою та Президентом.

Поняття і юридична природа  організаційних форм діяльності органів  місцевого самоврядування пройшли  значний шлях історичного розвитку. З’явившись на зламі XVIII і XIX століть як теорія природних прав громади, місцеве самоврядування увібрало в себе концепції розподілу влад, теорії стримань і противаг, представницької і прямої демократії, витримало перевірку практичним застосуванням різних її видів, допомогла прилучити німецький (та інші) народ до державної діяльності.  Теорія прав громади відроджується наприкінці XX століття вже на основі права людини на участь в державному управлінні; одночасно акцент у змісті діяльності органів місцевого самоврядування переходить зі здійснення державно-владних повноважень на надання послуг членам громади, відбувається позитивна взаємодія в цьому питанні державних органів, комерційних та громадських організацій. Україна, що тільки творить власну систему місцевого  самоврядування, має перед собою двохсотлітній досвід європейських країн, і незважаючи на місцеві особливості, було б непогано навчитися на чужих помилках, а не на власних. Мені, зокрема, здаються досить перспективними концепції прямої демократії на місцевому рівні і використання місцевого самоврядування як політичної школи для виховання свідомих громадян з населення України, а також представництво громад в парламенті. Також я на перший план виношу питання фінансування місцевого самоврядування в Україні, бо без належно сформованої, налагодженої та законодавчо підкріпленої фінансової бази усі можливості місцевого самоврядування залишаться на папері. Звичайно, це вже питання   законодавців і я бажаю їм обрати єдиний вірний шлях у вирішенні складних проблем українського самоврядування.

 

 

Список використаної літератури

 

1) Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.97 – Нормативні Акти України – версія 7.2  для Windows – Інформтехнологія – К.: 1999

2)Європейська Хартія  Місцевого Самоврядування від  15.10.85 – Нормативні Акти України  – версія 7.2  для Windows – Інформтехнологія – К.: 1999

3)Конституція України  від 28.06.96 – Нормативні Акти  України – версія 7.2  для Windows – Інформтехнологія – К.: 1999

4) Закон України “Про  місцеве самоврядування в Україні”  Науково-практичний коментар \\Інститут законодавства Верховної Ради України, 1999. –Ст.397.

5) Закон України “Про  вибори депутатів місцевих рад  та сільських, селищних, міських  голів”від  14.01.1998р. № 14\98-ВР.\\Відомості  Верховної Ради 1998. №3-4.-Ст.15.

6) Закон України “Про статус депутатів місцевих рад народних депутатів ” від 04.02.1994р. № 3949-XII\\ Відомості Верховної Ради, 1994. № 24. –Ст.180.

7) Закон України “Про  статус депутатів місцевих рад  народних депутатів ” від 17.12.1996р.  № 607\96-ВР \\Відомості Верховної Ради, 1997. № 6. –Ст.49

8). Указ Президента  України . “Про Координаційну  раду з питань місцевого самоврядування”  від 13 05 1997р. № 421/97 // Уряд. кур'єр. - 1997. – 20. 05.1997 - С. 10;Офіц. вісн. України. -  20.05.1997. - С. 14-18.

9) Р. Агранофф, А. Ткачук,  Т. Браун. Місцеве самоврядування: світовий та український досвід./ Посібник. –– К.: Заповіт, 1997.

10) Абдурахимов Ю.В.  “Взаимодействие органов местного  самоуправления и гос. власти  в регионе “// Регион. - 1998. - № 1. - С. 148-153.

11) Ант А. “Чи буде  самоврядування в Україні європейським?”  // Віче. - 1998. - № 10. - С. 48-60.

12) Артеменко В. “Організаційно-інформаційне  забезпечення міського самоврядування  в Україні:принципи і напрямки”  // Регіональна економіка. - 1997. - № 3. - С. 75-83.35.

13) Афонін А. “Закони  слабкі без звичаїв: Недержавні  неприбуткові організації в системі  місцевого самоврядування”\\ Урядовий  Кур”єр - 1998. - № 1-2. - С. 39-43.36.

14)Бабич П. “Контроль  за діяльністю органів місцевого  самоврядування: за і проти” // Віче - 1997. - № 2. - С. 12-13.

15) Берд Р. “Українська  модель місцевого самоврядування: тяжіємо до Скандинавії”: [Бесіда  зпроф. Торонтського ун-ТУ] // Юрид. вісн. України. - 1997. - 20-26 берез. - С. 3

16) Гошко А. “Демократизації  місцевого самоврядування” // Вісник Укр. академії держуправління. - 1998. - № 3. - С. 218-224.

17) Корнієнко М. “Пошук варіантів місцевого самоврядування ще продовжується” // Місцеве тарегіональне самоврядування України. - К., 1994. - ВИП. 4 (9). - С.17-21. - [Бп 13986 - 4 (9)].

18) Панейко Ю. “Теоретичні  основи самоврядування.” \\ Українська  вільна Академія Наук в Німеччині.  – Мюнхен, 1963