Звітність і показники СВБ

Автор [9, с. 213] вважає, що культура управління складається з чотирьох, тісно пов’язаних і взаємозалежних елементів: культури працівників управління, культури процесу управління, культури умов праці та культури документації. 
Далеко не завжди ті самі вчинки, дії, форми поведінки у різних країнах, чи навіть організаціях набувають однакової оцінки. Одні організації, керівники вважають за прийнятне приховувати доходи від оподаткування, а інші – ні. Одні керуються принципом: «Закони порушувати можна, лише не попадатись», а інші – ні. 
Наприклад, американське законодавство хабарі вважає злочином у себе у штатах, але допускає їх з боку своїх фірм за кордоном.

Оскільки в деяких країнах урядові чиновники привикли і очікують невеликих грошових подаянь для стимулювання їх діяльності, то як наслідок конгрес США вніс до закону поправку, за якою такі виплати вираховують із суми, що підлягають оподаткуванню. [5, c. 153] За даними американської статистики, щорічно суми таких виплат становлять 98,3 млрд. дол. Все це є питанням етики.

Етика – це система моральних принципів, яка зобов’язує відрізняти правильну поведінку від неправильної. Тобто розуміння ділової етики багато в чому залежить від системи загальних і особистих цінностей менеджерів і виконавців.

Доцільно розрізняти етику всередині організації та етику взаємовідносин з оточенням організації, визнання чи не дотримання етичних норм, прийнятих у всьому світі, в своїй країні.[5, с. 106-108].

В серцевині проблеми соціальної відповідальності знаходяться особисті цінності, якими є загальні переконання щодо добра і зла. [8, с. 149].

Етичні нормативи описують систему загальних цінностей і правила етики, яких, на думку організації, повинні б притримуватися її працівники.

До варіантів поведінки, зазвичай заперечуваними етичними нормативами, відносять хабарі, здирництво, дарунки, виплату спільнику частини незаконно отриманих грошей, конфлікт на ниві зіткнення інтересів, порушення законів в цілому, шахрайство, розкриття секретів компанії, протиправні вчинки задля інтересів фірми. Зазвичай організації доводять етичні нормативи до своїх працівників у вигляді друкованих матеріалів, хоча деякі створюють робочі групи з етичних нормативів. [8, с.153]

І відповідно до цього сучасного мислення і ефективність управління слід оцінювати не стільки за економічними критеріями прибутковості, рентабельності чи собівартості виробництва, скільки й за ступенем досягнення організацією її стратегічних цілей, виконання перспективних задач.

Отже, ефективним треба вважати такий менеджмент організації, який забезпечив їй досягнення її стратегічних цілей, виконання перспективних задач.

Тобто в цілому ефективність управління оцінюється ефективним функціонуванням всієї системи за показниками результативності системи, які є багатоцільовими, багатокритеріальними системами вимірювання.

1. Дієвість це ступінь досягнення системою поставлених перед нею цілей, ступінь завершення «потрібної» роботи за показниками: якість, кількість, своєчасність.

2. Економічність (Е) – це ступінь використання системою необхідних ресурсів. 
Е=ресурси ( за нормою переробки) /ресурси (фактично витрачені) (5.1) 
Чисельник – за кошторисом, нормативом, прогнозом, експертною оцінкою, припущенням, інтуіцією тощо. 
Знаменник – дані бухгалтерського обліку, звітності, оцінок тощо. 
Краще коли Е>1. 
Отже, економічність – це вимірювач, який характеризує результативність виробничої системи стосовно ресурсниз затрат.

3. Якість продукції (робіт, послуг) – вимірюється наступними показниками:  
1. чи буде товар чи послуга виконувати своє призначення; 
2. чи виготовлено і доставлено продукт так, як цього вимагалось ? 
3. чи задоволений купець своїм придбаним товаром ( послугою)?

4. Прибутковість (Пр) – це співвідношення між валовими доходами і сукупними витратами: 
Пр=валові доходи/сукупні витрати (5.2)

5. Продуктивність (П) – це співвідношення кількості виготовленої продукції (Q1) до кількості витрачених ресурсів (Qi) 
П=Q1/Qi (5.3)

6. Якість трудового життя – це те, як особи, причетні до системи реагують на соціально-технічні аспекти даної системи, це фактор, який безпосередньо впливає на ефективність її функціонування і який належить ще всебічно вивчити.

7. Впровадження нововведень – це кількість (обсяг) нових нововведених товарів, технологій в загальному обсязі. Для оцінки ефективності управління належить використовуватим всі сім показників і вимірювати їх у відносних одиницях.

Найбільш поширеним показником визначення ефективності управління є відношення загального або кінцевого результату виробництва до сукупних затрат на управління:

Еу= Рк/ Зу ; (5.4)

де Еу – ефективність управління (коеф);

Рк – кінцевий результат, отриманий організацією (грн);

Зу – затрати на управління (грн).

Другим поширеним показником ефективності кправління є відношення загального результату виробництва до чисельності працівників апарату управління 
 
Z=Рк /Ку (5.5) 
 
де кч – чисельність кадрів управління. 
 
 

 

3. Нефінансові показники як об’єкти позабалансового обліку

 

Дослідивши історію  розвитку бухгалтерського обліку, можемо стверджувати, що він є динамічною системою, яка постійно удосконалюється відповідно до зростаючих потреб користувачів облікової інформації. І саме останні формують необхідний перелік об'єктів обліку, який забезпечить адаптацію до змін, що відбуваються у зв'язку з вимогами часу й управління.

За теорією системи  збалансованих показників (Balanced scorecard - BSC), авторами якої є Роберт Каплан та Девід Нортон, влучне управління бізнесом можливе за умови комплексного (збалансованого) підходу до оцінки матеріальних і нематеріальних активів підприємства за допомогою показників фінансового і нефінансового характеру [4]. Нефінансові аспекти діяльності підприємства потенційно впливають на його фінансові показники, що робить їх важливим джерелом стратегічного планування та прогнозу результатів діяльності. Необхідність врахування нефінансових показників при розробці стратегії і встановленні причинно-наслідкових зв'язків між окремими показниками підтверджують такі комплексні моделі виміру та оцінки ефективності господарювання, як призма ефективності (The Performance Prism); панель управління (Tableau de Bord); модель Європейського фонду управління якістю (EFQM); модель ЕР2М та інші [5, 6].

Згідно із Законом  України «Про бухгалтерський облік  та фінансову звітність в Україні» одним із основних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є принцип єдиного грошового вимірника, який говорить, що вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності повинно здійснюватися в єдиній грошовій одиниці [1]. Проте, сучасна економіка потребує такої системи бухгалтерського обліку, яка б не обмежувалася грошовими вимірниками, системою рахунків, подвійним записом і реєстрацією лише минулого [2].

Важливим кроком до розширення інформаційних можливостей облікової системи може стати відображення в позабалансовому обліку нефінансових показників, що допоможе представити керівництву важливу інформацію для стратегічного управління ресурсним потенціалом підприємства. Вищевказані зміни зумовлюють розширення у складі об'єктів позабалансового обліку у відповідності до зростаючих інформаційних запитів. Такої ж думки дотримується і Голов С. Ф., який предмет бухгалтерського обліку ділить на традиційний, що відображає ретроспективні показники господарської діяльності підприємства і перспективний, що характеризує стратегічні показники діяльності [3, с. 410-417].

Нефінансові показники - це показники, виражені не в грошовому  вимірнику. Однією із проблем впровадження і застосування на підприємствах  системи відображення не фінансових показників є вибір їх кількості і складу. Керівництво фірми самостійно визначає чому варто приділити увагу, а що можна проігнорувати в конкретних умовах місця і часу. Вибрані нефінансові показники повинні відповідати таким вимогам: забезпечення зв'язку зі стратегією діяльності підприємства, можливість кількісного визначення, зрозумілість, доступність, взаємопов'язаність з іншими показниками (збалансованість), релевантність (можливість визначення необхідних корективу разі відхилення від запланованої траєкторії).

Відповідно до BSC [4], доцільно виділяти такі групи нефінансових показників:

•- відносини з клієнтами: кількість клієнтів, частка ринку, середній оборот на клієнта, середній час, затрачений на обслуговування клієнта, індекс лояльності клієнтів, індекс задоволеності клієнтів;

•-  внутрішні бізнес-процеси: своєчасна доставка, ріст продуктивності, рівень адміністративних витрат, час підготовки виробництва, вартість адміністративних помилок, прямі контакти з клієнтами;

•-  можливості навчання і розвитку персоналу: плинність кадрів, час на навчання, середній час відсутності, річні затрати на навчання однієї людини, індекс задоволення працівників;

При визначенні межі, в  якій позабалансовий облік відображає свої об'єкти, слід виходити із того, що підприємництво є автономною системою і майно власників не повинно відображатися у його фінансовій звітності, але фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні і потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі.

Отже, відображення на позабалансових рахунках нефінансових показників сприятиме  більш повному розкриттю бізнес-стратегії  підприємства та дозволить порівнювати  ефективність рівня виробничих процесів окремих підрозділів та підприємства в цілому.

 

 

 

4. Корпоративна соціальна відповідальність

 

Корпоративна  соціальна відповідальність (КСВ) - добровільна ініціатива власника компанії або засновників організації з розробки і реалізації певних соціально-спрямованих, неприбуткових заходів, що мають на меті якісне покращення зовнішнього для компанії або організації середовища. 

Корпоративна  соціальна відповідальність можлива  за умови досягнення стійкого розвитку самостійних і відповідальних компаній та організацій, що відповідає їх довгостроковим інтересам, сприяє досягненню соціального миру, безпеки, благополуччя громадян, збереженню навколишнього середовища, дотриманню прав людини. 

Реалізація  корпоративної соціальної відповідальності повинна відбуватись за умови  не втручання держави та її відповідних органів до оперативної діяльності компанії. Надмірна регламентація такої діяльності позбавляє КСВ діяльність духу добровільності, соціально-спрямованої діяльності компанії або організації.

Одним зі шляхів розробки та регулювання КСВ діяльності є діалог держави, громадських організацій та представників бізнесу. Тому, політика соціальної відповідальності може бути вироблена і впроваджена в результаті соціального діалогу, і в цьому процесі ключова роль належить саме організаціям роботодавців.

Конфедерація бере активну участь для захисту інтересів власників, що стосується управління сферою КСВ і формування адекватної реакції на виклики профспілок, місцевих співтовариств та влади.

Підтримуючи і  керуючись в своїй діяльності світовими принципами в області прав людини, трудових відносин, охорони навколишнього середовища і протидії корупції Конфедерація роботодавців України приєдналася до Глобального договору ООН (The UN Global compact).

Наприкінці 2007 року, представник Конфедерації був  обраний від промислового сектора України для участі в роботі над проектом стандарту ISO 26000 з соціальної відповідальності.

Протягом останніх 10 років одним з пріоритетних напрямків розвитку бізнесу, особливо, великого, є розбудова етичної  поведінки із певними зацікавленими групами впливу, яка останнім часом охоплюється поняттям «корпоративна соціальна відповідальність» (КСО, Corporate Social Responsibility, CSR).

Враховуючи  актуальність та важливість питання, на початку 2003 року Міжнародна організація  із стандартизації (International Organization for Standardization, ISO) створила Стратегічну консультативну групу з питань соціальної відповідальності, яка у 2004 році представила звіт, одним з пунктів якого була рекомендація щодо необхідності розробки стандарту серії ISO з соціальної відповідальності.

У січні 2005 року члени ISO прийняли рішення про започаткування роботи із розробки стандарту серії ISO з соціальної відповідальності та доручили розробку безпосередньо самого стандарту Шведському та Бразильському  інститутам стандартизації. Результатом їхньої діяльності стало розробка проекту стандарту ISO 26000 з соціальної відповідальності, який в свою чергу був презентований членам ISO у серпні 2007 року.

З моменту початку  роботи над стандартом відбулося 5 міжнародних  конференцій із його обговорення. У травні 2010 року відбудеться чергова, можливо, остання зустріч міжнародних експертів, на якій буде представлено результати голосування країн-членів ISO щодо цього проекту стандарту.

1 листопада  2007 року за ініціативою Держспоживстандарту в Україні пройшов круглий стіл зацікавлених представників громадськості та влади, метою якого стало формування групи експертів від країни від наступних груп громадянського суспільства - бізнесу, об’єднань громадян, профспілок, уряду, об’єднань споживачів та науково-дослідницьких організацій. Як член ISO, Держспоживстандарт та група національних експертів з розробки проекту стандарту ISO 26 000 «Керівництво із соціальної відповідальності» приєдналися до цієї роботи, на жаль, лише з листопада 2007 року.

З останньою  версією проекту стандарту ISO 26 000 «Керівництво із соціальної відповідальності» (DIS) можна ознайомитися нижче.

 

5.Приклади компаній в Україні що роблять фінансову звітність

 

1) Згідно із підписаним Глобальним договором ООН в Україні, котрий є добровільною ініціативою соціально відповідальних компаній, регулярно надається інформація про корпоративну соціальну відповідальність у вигляді Соціального звіту.Поняття «сталий розвиток» «Оболонь» розуміє не тільки як стабільний розвиток самої корпорації, але і середовища, в якому вона працює. Тобто корпорація «Оболонь» усвідомлює свою відповідальність як перед працівниками й акціонерами, так і перед громадами.

2010-2011

2011 року корпорація  “Оболонь” продовжила практику  публікації відкритої звітності! Новий документ називається “Звіт зі сталого розвитку — 30 років успіху!”. Він відображає всі вагомі події корпорації останнього часу, а більшість показників показані в динаміці. 
У Звіті корпорації “Оболонь” знайшли своє місце такі важливі сфери як економічні результати діяльності, продуктова і маркетингова політика, кадрова політика, питання екологічної безпеки виробництв, соціальне інвестування. Ці дані відображають ситуацію в основних напрямках КСВ по всій корпорації (що стало можливим завдяки роботі із віддаленими виробничими майданчиками, дочірніми підприємствами та підприємствами із корпоративними правами).